П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1702/17

Провадження № 12-91гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасника справи - представника Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" - Демченка К. М.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" (далі - СК "Вікторія-Плюс") на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року (судді Іоннікова І. А., Разіна Т. І., Чорна Л. В.) у справі № 910/1702/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" (далі - ОК "СТ "Стадне") до Обслуговуючого кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія" (далі - ОК "СК "Вікторія"), СК "Вікторія-Плюс" про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у здійсненні права.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2017 року ОК "СТ "Стадне" звернувся з позовом до ОК "СК "Вікторія", СК "Вікторія-плюс", у якому просив суд:

- визнати недійсним договір про користування електричною енергією від 24 лютого 2014 року, укладений ОК "СК "Вікторія" та СК "Вікторія-плюс";

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 25 лютого 2014 року, укладений ОК "СК "Вікторія" та СК "Вікторія-плюс";

- зобов`язати СК "Вікторія-плюс" усунути перешкоди ОК "СТ "Стадне" у здійсненні права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га в Бориспільському районі Київської області шляхом знесення самовільно встановлених 43 опор ліній електропередач.

1.2. Позивач вважає, що спірні договори укладені з порушенням вимог законодавства та порушують права позивача як землекористувача земельної ділянки загальною площею 19,3932 га з кадастровим номером 3220882600:04:007:3003. Крім того, оскільки між позивачем та СК "Вікторія-Плюс" немає жодних договірних відносин щодо права оренди або користування вказаною земельною ділянкою, то встановлення на ній опор ліній електропередач, які перебувають у користуванні СК "Вікторія-Плюс", без погодження позивача порушує його права як орендаря цієї земельної ділянки.

2. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою від 18 грудня 2018 року Господарський суд Київської області провадження у справі № 910/1702/17 закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

2.2. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі містить прихований предмет, який свідчить про існування спору щодо встановлення та користування спірними опорами ліній електропередач фізичними особами, при цьому знесення 43 опор ліній електропередач, які позивач вважає самовільно встановленими цими особами, позбавить їх створеної ними можливості користуватися електроенергією. Відтак спір у цій справі має приватноправовий характер, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки відповідних фізичних осіб, які не пов`язані з господарською діяльністю, і з огляду на зміст і обсяг позовних вимог має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

2.3. Постановою від 26 березня 2019 року Північний апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду Київської області від 18 грудня 2018 року про закриття провадження у справі скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, зазначив, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки сторони спірних правовідносин є юридичними особами, а спір між ними виник при здійсненні їх господарської діяльності.

2.5. Позивач - ОК "СТ "Стадне", який є юридичною особою та суб`єктом господарювання, відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі) має право на звернення до господарського суду з позовом незалежно від того чи здійснює він комерційну або некомерційну господарську діяльність. Аналогічний правовий висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 359/8899/16-ц, де предмет позову та сторони у справі є ідентичними зі справою № 910/1702/17.

3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. У квітні 2019 року СК "Вікторія-Плюс" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив постанову у справі скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

3.2. За доводами касаційної скарги, СК "Вікторія-Плюс" не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування ухвали про закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі стосується прав і обов`язків фізичних осіб та підлягає розгляду за правилами цивільного, а не господарського судочинства. Таким чином, на думку скаржника, має місце порушення правил предметної юрисдикції.

3.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СК "Вікторія-Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року, призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 19 червня 2019 року справу № 910/1702/17 разом зі згаданою касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.

3.4. Ухвалою від 2 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/1702/17 та призначила її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

4. Позиція учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу ОК "СТ "Стадне" просив залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року - без змін. Зазначив, що ОК "СТ "Стадне" звернувся з позовом до СК "Вікторія-Плюс", у користуванні якого перебувають опори лінії електропередач на підставі договорів про користування електричною енергією та про спільну діяльність, отже, сторони спірних правовідносин є юридичними особами, а спір між ними виник при здійсненні ними господарської діяльності.

5. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.6. За змістом частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 910/1702/17, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

5.7. Аналогічно на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду за змістом частини першої статті 19 ЦПК України в чинній редакції суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.8. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

5.9 Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.10. Аналогічно на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.11. За змістом частин першої-третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

5.12. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Г К України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.13. Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

5.14. Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію" (1087-15) .

5.15. За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

5.16. Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

5.17. Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

5.18. Отже, підприємства, установи, організації, які є суб`єктами некомерційної господарської діяльності, відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі) мають право звертатися до господарського суду.

5.19. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 904/2796/17 (провадження № 12-26гс18).

5.20. За змістом частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо його дійсність на підставах, встановлених законом, заперечує одна із сторін або інша заінтересована особа.

5.21. Також власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

5.22. У справі, що розглядається, позивач - ОК "СТ "Стадне", звернувся з позовом про визнання недійсними договорів про користування електричною енергією та про спільну діяльність до ОК "СК "Вікторія" та СК "Вікторія-Плюс" як до осіб, які є сторонами спірних договорів, укладених, на думку позивача, всупереч чинному законодавству, та відповідно у користуванні яких перебувають опори ліній електропередач, вважаючи встановленими ці опори самовільно та в порушення його прав та інтересів як землекористувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

5.23. Тож позовні вимоги у цій справі заявлені у спорі з ОК "СК "Вікторія" та СК "Вікторія-Плюс" щодо законності реалізації відповідачами їх прав та обов`язків за укладеними ними господарськими договорами щодо забезпечення енергопостачання, з використанням облікованих на балансі СК "Вікторія-Плюс" опор ліній електропередач, встановлених на земельній ділянці.

5.24. Питання прав фізичних осіб як споживачів електричної енергії не є предметом розгляду у цій справі, адже фізичні особи не є сторонами спірних договорів, не здійснюють жодної діяльності із забезпечення енергопостачання і позовних вимог до них не заявлено. Наявність чи відсутність прав позивача на спірну земельну ділянку, їх порушень як і особи порушників належать до тих обставин справи, які підлягають з`ясуванню судами під час вирішення спору по суті позовних вимог.

5.25. З огляду на викладене та з урахуванням того, що сторони у справі є юридичними особами та суб`єктами господарювання, а спір між ними виник в процесі їх господарської діяльності, спір у цій справі слід розглядати в порядку господарського судочинства.

5.26. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 17 січня 2017 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року у справі №359/8899/16-ц, позивачу відмовлено у розгляді цього спору (тотожного за суб`єктним складом сторін, предметом та підставами позову) за правилами цивільного судочинства та роз`яснено позивачу його право на звернення до суду з позовом для вирішення цього спору в порядку господарського судочинства. Висновок про правомірність відмови у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі було підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 359/8899/16-ц (провадження 14-135цс18).

5.27. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо скасування ухвали суду про закриття провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на необхідність розгляду цього спору судами господарської юрисдикції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Перевіривши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги, відсутність підстав для її задоволення і для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

7. Щодо судових витрат

7.1. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314- 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року у справі № 910/1702/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв