1. Львівська обласна рада 26.02.2008 прийняла рішення № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" (далі - рішення № 477), згідно з яким Львівська обласна рада відповідно до пункту 30 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, вирішила оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об`єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (пункт 6 рішення), зокрема: на інфекційну клінічну лікарню по вул. Пекарській, 54, вул. Лисенка, 43, 45, вул. Кирила і Мефодія, 24 у м. Львові; на психоневрологічний диспансер по вул. Коциловського, 30 та Бачараба, 2; на медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" по вул. Замарстинівській, 274; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для сліпих дітей № 100 по вул. І. Франка, 119; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Марії покрови для глухих дітей по вул. Личаківській, 35; на спеціальні загальноосвітні школи інтернати для дітей з вадами розумового розвитку № 102 і № 104 по вул. Пекарській, 19 та вул. Незалежності України, 11; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови по вул. Короленка,1; на загальноосвітню санаторну школу-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями № 1 по вул. Остроградських, 1; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором № 9 по вул. Галицькій, 88а м. Львів-Вінники; на навчально-реабілітаційний центр "Мрія" для дітей із затримкою психічного розвитку по вул. Лисенка; на навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору "Левеня" по вул. Володимира Великого, 87а; на адміністративні будівлі військоматів Сокальського РВК, Радехівського РВК., Червоноградського МВК, Пустомитівського РВК, Стрийського ОМВК, Сколівського РВК, Миколаївскього РВК, Бродівського РВК та Золочівського РВК у Львівській області.

2. 08.07.2008 Львівська обласна рада, у відповідності до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також з метою виконання статті 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров`я, з урахуванням розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 "Про передачу установ" та висновків постійних комісій з питань охорони здоров`я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації, прийняла рішення "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я" № 669 (далі - рішення від 08.07.2008 № 669), яким вирішено надити згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова вул. Пекарська, 54, м. Львів; Львівське комунальне медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24, м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів;- Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок №1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки вул. Комаринця, 2-А, м. Львів; Комунальний будинок №2 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

3. Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу" (далі - ухвала від 10.07.2008 № 1939) погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради закладів охорони здоров`я, у тому числі Комунального львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру та Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія". Забезпечення передачі закладів Львівською міською радою покладено на Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики у термін до 01.10.2008.

4. На виконання рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 № 669 та ухвали Львівської міської ради № 1939 від 10.07.2008 Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Управління майном спільної власності Львівської міської ради складено Акт приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008 (далі - акт приймання-передачі від 19.09.2008), а саме: Львівське комунальне міське медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24; м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2а, м. Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

5. 02.12.2008 Львівська обласна рада прийняла рішення № 767 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", в тому числі до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" зміни, доповнивши його підпунктами 27, 28, 29, 30.

6. Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009 № 937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477.

7. На підставі рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 за Львівською обласною радою зареєстровано право власності на нерухоме майно на об`єкти охорони здоров`я за адресами у місті Львові по вул. Лемківській, 24, вул. Устияновича, 14, вул. Замарстинівська, 81, 83 і 274, вул. Личаківській, 233, вул. Кордуби, 4а (довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" наявні в матеріалах справи, а.с.15-31,т.1).

Короткий зміст позовних вимог

8. Львівська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 в частині пункту 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні.

9. Позовні вимоги аргументовано тим, що в порушення, зокрема приписів частини третьої статті 16, підпунктів 30, 31 пункту 1 статті 26 та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за відсутності правової підстави, відповідач самовільно розпорядився спірними об`єктами, вилучив їх із комунальної власності територіальної громади м. Львова і передав у власність Львівської обласної ради, про що видані відповідні свідоцтва про право власності.

10. Львівська обласна рада, заперечуючи проти позову, посилалася на положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 328, 330 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та зазначала, що обласні ради як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області, вправі набувати право власності на майно, зокрема шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад, виконуючи при цьому функцію власника такого майна. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що 10.07.2008 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 1939, якою погодила передачу у спільну власність Львівської обласної ради закладів охорони здоров`я.

11. Разом з тим, Львівська обласна рада в порядку статей 257, 261, 267, 268 ЦК України подала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності щодо оскарження рішення облради від 26.02.2008 № 477.

Короткий зміст судових рішень

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.

13. Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 скасовано, справу № 910/3581/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

14. Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 позов задоволено повністю.

14.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на приписи статей 10, 16, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку, що позивачем рішення про передачу відповідачеві цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров`я не приймалось, визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача.

14.2. Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності місцевий господарський суд, посилаючись на частину п`яту статті 267 ЦК України, дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача, оскільки останній дізнався про порушення свого права лише в січні 2016, а приймаючи ухвалу від 10.07.2008 № 1939, позивач не сподівався та не міг знати, що передаючи відповідачеві лікувальні заклади, останній вживатиме дії щодо отримання у власність їх як цілісних майнових комплексів.

15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

15.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд не погодився з доводами позивача про те, що Львівська міська рада не вчиняла жодних дій, які б могли засвідчити волевиявлення територіальної громади м. Львова на передання об`єктів спірного нерухомого майна, що знаходиться на території м. Львів, як адміністративно-територіальної одиниці, у спільну власність територіальних громад області, не надавала погодження на таку передачу і не оформила передачу зазначених об`єктів у спільну власність територіальних громад області.

15.2. Апеляційний господарський суд зазначив, що з системного аналізу правових актів Львівської обласної ради та Львівської міської ради прийнятих на виконання постанови КМУ від 05.11.1991 та в подальшому в процесі володіння, користування та розпорядження майном комунальної власності (спірних закладів охорони здоров`я), вбачається, що ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 є рішенням органу місцевого самоврядування про погодження передачі права власності на цілісні майнові комплекси закладів охорони здоров`я, яке прийнято у відповідності до вимог Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , яке реалізоване в наступному підписанням акту приймання-передачі від 19.09.2008.

15.3. Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд апеляційної інстанції, враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено необґрунтованість вимог позивача, а відтак і відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, зазначив, що до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню.

16. Постановою Верховного Суду від 19.06.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

16.1. Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 вказав на передчасність висновків апеляційного господарського суду про те, що рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 в частині оскаржуваного позивачем пункту 6 не суперечить чинному на час його прийняття законодавству та жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача з огляду на те, що:

- Львівська обласна рада саме 26.02.2008 спірним рішенням № 477 вирішила оформити саме право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, саме як об`єкти нерухомого майна;

- суди не встановили наявності прийнятого Львівською міською радою саме до 26.02.2008 рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м. Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна, як це вимагається ч.8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- посилання апеляційного суду на ухвалу Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 є безпідставним, оскільки цю ухвалу прийнято більш ніж через 4 місяці після прийняття Львівської обласною радою рішення № 477, тобто її взагалі не існувало станом на момент прийняття спірного рішення, а отже вона не могла і враховуватися при його прийнятті;

- суди не встановили, що рішеннями Львівської обласної ради від 02.12.2008 № 767 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", від 30.06.2009 № 937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" змінена сама суть рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477, а саме факт, що 26.02.2008 пунктом 6 спірного рішенням №477 Львівська обласна рада вирішила оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, що належать територіальній громаді м. Львова, саме як об`єкти нерухомого майна, без наявності прийнятого Львівською міською радою саме до 26.02.2008 рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м. Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна, як це вимагається частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- апеляційний господарський суд помилково вказав, що рішенню Львівської обласної ради від 08.07.2008 №669 передувала ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939, оскільки остання була прийнята через два дні після, а не до прийняття вказаного рішення №669;

- саме на підставі оскаржуваного рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 за Львівською обласною радою зареєстровано право власності на нерухоме майно на об`єкти охорони здоров`я за адресами у місті Львові по вул. Лемківській, 24, вул. Устияновича, 14, вул. Замарстинівська, 81, 83 і 274, вул. Личаківській, 233, вул. Кордуби, 4а (довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" наявні в матеріалах справи, а.с.15-31,т.1), що повністю спростовує доводи відповідача, що спірне рішення не порушує прав позивача.

16.2. Також Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції за результатами розгляду заяви відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності.

17. Під час нового апеляційного розгляду справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 залишено без змін.

17.1. Апеляційний господарський суд виходив з того, що:

- між сторонами відсутній спір щодо розмежування правового статусу закладів охорони здоров`я, що передавалися згідно з рішенням від 08.07.2008 № 669 та ухвалою від 10.07.2008 № 1939 до моменту цієї передачі, зокрема, як позивачем, так і відповідачем визнається право комунальної власності Львівської міської ради на такі заклади;

- заклади охорони здоров`я, які розміщувалися у приміщеннях, щодо яких виник спір, належали територіальній громаді міста Львова на праві комунальної власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням на домоволодіння, що належить державним і громадським установам, підприємствам і організаціям, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 16.07.1992 № 368 "Про утворення Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія", а також вбачається з реєстраційних посвідчень на об`єкти нерухомого майна у місті Львові по вул. Замарстинівській, 83, вул. Кордуби, 4-А та довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", в яких міститься посилання на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 16.03.1956 № 279, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.10.1998 № 597.

17.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Львівська міська рада, створивши заклади охорони здоров`я, визначивши їх місцезнаходження та фізичне розташування (розміщення в об`єктах нерухомості, щодо яких виник спір), розпорядилася цими закладами, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради. Тобто було здійснено передачу об`єктів комунальної власності, які надають послуги медичного характеру і виконують інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об`єднаних територіальних громад, що також підтверджується актом приймання-передачі, який не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (1482-98-п) , адже не містить відомостей про передачу приміщень, їх загальної площі, балансової вартості кожного з приміщень.

17.3. Апеляційний господарський суд встановив, що рішення про передачу відповідачеві цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров`я, яке б потягло за собою зміну форми власності об`єктів нерухомого майна, в яких розташовувалися такі заклади, органом місцевого самоврядування в межах компетенції та в установленому порядку не приймалося, що свідчить про відсутність необхідного для цього волевиявлення та, відповідно, неправомірність винесення відповідачем рішення від 26.02.2008 № 477 у його оскаржуваній частині через відсутність необхідної компетенції.

17.4. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині поважності причин пропущення позовної давності і необхідності захисту порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

18. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

19. Скаржник зазначає, що сторонами були дотримані вимоги статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" щодо порядку та хронології прийняття рішень органами місцевого самоврядування, які передають та приймають майно, оскільки спочатку має бути рішення органу місцевого самоврядування який приймає майно (рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 № 669), а далі рішення органу місцевого самоврядування який передає майно (ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939).

20. Скаржник наголошує, що Львівська обласна рада набула право власності на спірні об`єкти у зв`язку із прийняттям Львівською міською радою ухвали від 10.07.2008 № 1939 і не погоджується з висновками судів, що позивач жодним чином не оформляв передання спірних об`єктів в управління Львівської обласної ради.

21. Скаржник не погоджується з висновками судів стосовно акта приймання-передачі від 19.09.2008 і наголошує, що у спільну власність Львівській обласній раді були передані саме цілісні майнові комплекси, а недотримання форми акта приймання-передачі не може свідчити про непередання об`єктів нерухомого майна та не може бути підставою для скасування права власності.

22. Скаржник посилається на порушення судами частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) і неправильне застосування частини третьої статті 267 ЦК України, з огляду на те, що суди за власної ініціативи без заяви позивача поновили останньому строк звернення до суду, незважаючи на заяву відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом.

23. Скаржник зазначає, що суди не надали оцінку доводам і доказам відповідача стосовно пропуску позивачем позовної давності, зокрема щодо обізнаності позивача про реєстрацію відповідачем права власності на спірні об`єкти ще з 05.07.2015, що підтверджується листом міського голови м. Львова від 05.07.2015 № 1104-вих-525.

Позиція інших учасників справи

24. Інші учасники справи не надали відзиви на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

27. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів, наявних у справі, необхідність надання повторної оцінки доказам та повторного встановлення фактичних обставин справи.

Щодо суті касаційної скарги

28. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

29. Згідно з частиною першою, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

30. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання незаконним і скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині пункту 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради.

31. Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, для визнання рішення недійсним необхідна одночасна наявність двох обставин:

1. недодержання саме в момент прийняття рішення чинного на момент такого прийняття законодавства;

2. порушення прийняттям такого рішення прав або охоронюваних законом інтересів суб`єктів цивільних або господарських правовідносин.

32. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків також встановлені у статті 11 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

34. Згідно зі статті 328 ЦК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

35. Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

36. Згідно з частинами другою, восьмою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

37. Відповідно до статті 346 ЦК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам`яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв`язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

38. Діючи в межах визначеної законом компетенції, за результатами оцінки поданих сторонами доказів, а також врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2019 у цій справі, суд апеляційної інстанції встановив, що Львівська міська рада не приймала рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м. Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна саме до прийняття Львівською обласною радою рішення від 26.02.2008 № 477, як це передбачено приписами частини восьмою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

39. Оскільки, приймаючи рішення № 477, Львівська обласна рада розпорядилася майном шляхом прийняття його у спільну власність без встановлених законом підстав, суди дійшли правомірного висновку, що рішення № 477 не відповідає законодавству, яке регулює відповідні правовідносини щодо підстав і порядку набуття права власності і, що рішення № 477 прийнято поза межами компетенції, визначеної законодавством.

40. Доводи відповідача, викладені у пункті 19 цієї постанови, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

41. Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням:

Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п`ятому частини першої статті 2 цього Закону;

органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об`єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.

Передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

42. Таким чином, норми вказаної статті регулюють питання передачі саме з державної у комунальну чи спільну власність територіальних громад державного майна за наявності попереднього рішення власника такого майна - держави.

43. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що заклади охорони здоров`я, які розміщувалися у приміщеннях, щодо яких виник спір, станом на момент прийняття рішення № 477 належали територіальній громаді міста Львова на праві комунальної власності (пункт 17.1. цієї постанови).

44. Враховуючи встановлені судами обставини щодо того, що спірне майно на момент прийняття рішення № 477 перебувало у комунальній власності, а також відсутності волі власника цього майна на його відчуження на час прийняття спірного рішення, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 4 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", яка не регулює спірні правовідносини.

45. Доводи скаржника, викладені у пунктах 20, 21 цієї постанови, спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин, а тому відхиляються колегією суддів на підставі приписів статі 300 ГПК (1798-12) України.

46. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

47. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

48. Відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

49. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 22 цієї постанови, оскільки скаржник безпідставно ототожнює поновлення судом за заявою сторони пропущеного процесуального строку, встановленого законом з інститутом позовної давності, яка не є процесуальним строком.

50. Доводи скаржника, викладені у пункті 23 цієї постанови, спрямовані на встановлення обставин щодо пропуску позивачем позовної давності, зокрема щодо моменту з якого позивач дізнався про наявність його порушеного права, разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі частини п`ятої статті 267 ЦК України дійшли висновку про поважність причин пропущення позовної давності і необхідності захисту порушеного права позивача, що свідчить про встановлення судами обставин щодо звернення позивача з цим позовом поза межами позовної давності та про наявність підстав для захисту порушеного права позивача, а тому доводи скаржника в цій частині колегія суддів визнає необґрунтованими.