Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Жук О.Б., відповідачів: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/15058/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до: 1) Київської міської ради; 2) Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до господарського суду з позовом до Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017 в частині скасування рішення комісії від 30.06.2017 (пункту щодо продовження ТОВ "Діамед" строку дії оренди нежитлових приміщень загальною площею 32,4 кв.м. на вул. Петра Запорожця, 26, к. 2).

Розглядаючи заявлені вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що 31.03.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (орендар) та Київською міською клінічною лікарнею №3 (балансоутримувач) укладено договір №1833-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.02.2016 № 9 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, корп. № 2 для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки. Відповідно до п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.03.2016 по 29.06.2017.

Пунктом 9.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 130-131 протоколу №55 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017 погоджено продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" строку оренди нежитлових приміщень по вул. П. Запорожця, 26, корп. №2; доручено орендодавцю здійснити організаційно - правові заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280.

При цьому, як встановлено судами, відповідних дій стосовно оформлення продовження строку дії договору №1833-1 сторонами договору не вчинялось.

01.12.2017 на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності прийнято рішення про скасування рішення комісії від 30.06.2017 стосовно продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" строку дії договору оренди нежитлових приміщень по вул. П. Запорожця, 26, корп. №2 площею 32,4 кв.м.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За доводами позивача оскаржене ним рішення прийнято за відсутності будь-яких правових підстав для скасування попереднього рішення від 30.06.2017; крім того прийнято з порушенням встановленого порядку, без виклику позивача; вважає, що скасування раніше прийнятого рішення міської ради може відбуватись лише в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019, в позові відмовлено.

За висновками судів, оскаржуване рішення прийняте в межах компетенції відповідача та в порядку визначеному чинним законодавством, а відповідач приймаючи спірне рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з висновками судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

За доводами скаржника судами належним чином не враховано тієї обставини, що оскаржене рішення прийнято за відсутності будь-яких правових підстав для скасування попереднього рішення від 30.06.2017, а також з порушенням встановленого порядку, без виклику позивача. Також скаржник вважає, що скасування раніше прийнятого рішення міської ради може відбуватись лише в судовому порядку.

Відповідачами подано спільний відзив на касаційну скаргу, в якому вони стверджують, що рішення про погодження продовження оренди позивачу не було виконано, відтак його скасування відбулось у відповідності із нормами чинного законодавства та за наявності необхідного обсягу повноважень.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017, оформленого протоколом №71 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017 в частині скасування рішення комісії від 30.06.2017 - протокол №55, пункт 130 частини ІІ щодо продовження ТОВ "Діамед" строку дії договору оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного, та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна, органи уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно зі ст. 1 Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.06.2014 № 9/9, постійні комісії Київської міської ради є органами Київської міської ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до їх відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого органу. Постійні комісії Київської міської ради здійснюють свою діяльність, керуючись Конституцією України (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями Київської міської ради, Статутом територіальної громади міста Києва, Регламентом Київської міської ради та цим Положенням. Постійні комісії Київської міської ради є підзвітними раді та відповідальними перед нею.

Статтею 5 Положення встановлено, що постійні комісії Київської міської ради, перелік яких затверджений рішенням Київської міської ради від 19.06.2014 № 10/10 "Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради", здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Регламентом Київської міської ради, цим Положенням та відповідно до функціональної спрямованості, яка визначена цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 5 Положення постійна комісія Київської міської ради з питань власності вивчає, попередньо розглядає, бере участь у підготовці та готує проекти рішень Київської міської ради, надає висновки та рекомендації, здійснює контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого органу з питань володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (включаючи питання приватизації, управління, надання в оренду (суборенду), застави, страхування, концесії).

Згідно із п. 12.3. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 у випадках, визначених законом, укладення договору оренди на новий термін здійснюється на підставі рішення постійної комісії.

Таким чином, як встановили господарські суди попередніх інстанцій, питання щодо укладення договору оренди майна, що перебуває у комунальній власності, на новий строк, належить до компетенції постійної комісії Київської міської ради.

Також судами встановлено, що Положення про постійні комісії Київської міської ради не містить вимог щодо зазначення у протоколі засідання постійної комісії Київської міської ради правових підстав прийняття того чи іншого рішення, та/або правового обґрунтування прийняття певного рішення, що спростовує доводи позивача про незазначення відповідних відомостей у протоколі №71 від 01.12.2017.

З цим не можна погодитися, оскільки рішення державного органу чи органу місцевого самоврядування, з якого виникають права та обов`язки у конкретної особи, повинно бути мотивованим, а тим більше - рішення, яким скасовується своє попереднє рішення, чим припиняються права відповідної особи. Колегія суддів зауважує, що процедури органів державної влади та місцевого самоврядування повинні бути прозорі та зрозумілі. В іншому випадку рішення органів влади не може вважатися правомірним.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Положення про постійні комісії Київської міської ради зобов`язані завчасно, але не пізніше як за день до засідання, в письмовій формі повідомити керівництво органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, присутність представників яких на засіданні визнана необхідною, про час і місце засідання та питання, що планується до розгляду. У повідомленні запрошеним на засідання постійної комісії Київської міської ради також зазначається, які документи та матеріали необхідно надати комісії.

Згідно із приписами ч. ч. 5, 6 ст. 12 Положення у разі необхідності, запрошують на слухання посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. На письмове запрошення комісії посадова особа органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій зобов`язана прибути на слухання та дати роз`яснення щодо питань, які розглядаються комісією.

Враховуючи вищевикладене, суди обґрунтовано зазначили, що участь позивача як орендаря у засіданні постійної комісії не є обов`язковою, оскільки така участь не визнавалась відповідачем необхідною та правомірно відхилили доводи позивача у цій частині.

В силу положень ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У вказаному рішенні також зазначено, що зі змісту частини другої ст. 144 Конституції України та частини десятої ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи наведене рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі № 1-9/2009, суди дійшли висновку, що оскільки орган місцевого самоврядування в цілому наділений правом скасовувати свої раніше прийняті акти індивідуального характеру в односторонньому порядку, окрім випадку коли такі рішення були виконані, а матеріали справи свідчать про те, що рішення постійної комісії від 30.06.2017 щодо погодження продовження оренди ТОВ "Діамед", яке оформлено протоколом № 55 від 30.06.2018 на момент його скасування не було виконано, то, відповідно, таке рішення могло бути скасованим.

Колегія суддів зауважує, що в силу приписів ст.ст. 74, 76, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, при цьому, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до п. 130-131 протоколу №55 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017 було погоджено продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" строку оренди нежитлових приміщень по вул. П. Запорожця, 26, корп. №2 та п. 2 доручено орендодавцю здійснити організаційно - правові заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280.

При цьому, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на наведене, до кола обставин, які підлягають доказуванню у даному спорі належить встановлення обставин виконання рішення органу місцевого самоврядування, яким є рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017, оформлене протоколом № 55.

Судами установлено, що відповідних дій стосовно оформлення продовження строку дії договору №1833-1 сторонами договору не вчинялось, водночас, судами не надано оцінки змісту такого рішення, яким погоджено питання продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" строку оренди нежитлових приміщень по вул. П. Запорожця, 26, корп. №2, а заходи щодо вчинення відповідних дій покладено на орендодавця, зокрема, не надано оцінки тому, що спірне рішення має дві складових: перша - "погодити..", друга "доручити орендодавцю".

Проте, суди не врахували, що першою частиною рішення відповідач погодив звернення орендаря на продовження строку дії договору оренди, що є волевиявленням власника майна, у зв`язку з чим відповідно до рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачем його права на продовження орендних відносин, що є також його законними інтересами, і позивач заперечує проти їх припинення.

Отже, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки в порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що встановлення і врахування вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві підстав.

Зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Головуючий суддя	Могил С.К.
Судді:	Волковицька Н.О.
	Случ О.В.