У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення 2 175 997, 66 грн., а саме: 184 728, 52 грн. пені, 452 116, 79 грн. 3% річних та 1 539 152, 36 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 2389/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016, у зв`язку з несвоєчасним здійсненням оплати за переданий газ відповідачем.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2019 (суддя Кухар Н.М.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 (колегія суддів у складі: Геза Т.Д. - головуючий, Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (споживачем) 12.09.2016 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2389/1617-ТЕ-32, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2389/1617-ТЕ-32 постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) газ обсягом до 18798,227 тис.куб.м.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 100 099 292, 78 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно з п. 6.2 договору споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст. - 19-1 Закону України "Про теплопостачання".

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 12.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

В подальшому, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до договору було укладено ряд додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб відповідача у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) (далі - Постанова № 20), між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківської області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лозівської міської ради Харківської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та проведені відповідні оплати, а саме:

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 2755 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 16.11.2016, платіжне доручення № 7 від 18.11.2016;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 3153 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 15.12.2016, платіжне доручення № 8 від 16.12.2016;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 122 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 16.01.2017, платіжне доручення № 1 від 17.01.2017;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 847 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 13.02.2017, платіжне доручення № 3 від 15.02.2017;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 3265 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 19.04.2017, платіжне доручення № 4 від 18.08.2017;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 3654 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 17.10.2017, платіжне доручення № 6 від 18.12.2017.

Відповідно до розділу 1 вищевказаних протокольних рішень, предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови № 20.

Згідно з п. 2.7 розділу 2 протокольних рішень, визначено порядок проведення взаєморозрахунків, а саме: Сторона 5 (КП "Теплоенерго") перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України") кошти за природний газ за 2017 рік згідно з Договором від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20", за природний газ за 2016-2017 рік, Договір від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32".

Розділом 3 протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільними протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (п. 4 спільних протокольних рішень).

За умовами вищевказаних спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору постачання природного газу від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32.

Так, за змістом пункту 3 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов`язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.

Наявні в матеріалах справи спільні протокольні рішення містять посилання на договір купівлі-продажу природного газу № 2389/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016.

На виконання зазначених спільних протокольних рішень, позивачу перераховано кошти за спожитий природний газ, що підтверджується платіжними документами та не заперечується позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що основний борг був повністю погашений відповідачем до звернення до суду з позовом.

Посилаючись на прострочення відповідачем сплати основного боргу за договором, позивач здійснив нарахування 184 728, 52 грн. пені, 1 539 152, 36 грн. інфляційних втрат та 452 116, 79 грн. 3% річних, за стягненням яких і звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору. При цьому судом першої інстанції відхилені як необґрунтовані посилання позивача на п.п. 6.1., 8.З., ч. 4 п. 11.3 договору, у зв`язку з тим, що прострочення виконання зобов`язань за договором по сумам наведеним позивачем у розрахунку до позову не відбулося, оскільки оплата проведена у відповідності до порядку та у строки, встановлені Постановою № 20, яка має більшу юридичну силу, ніж зобов`язання за договором.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника зводяться до того, що відповідно до спільних протокольних рішень сторонами проведено взаєморозрахунки на суму 97 538 732, 70 грн., борг у сумі 2 560 560, 08 грн. оплачено відповідачем власними коштами, тобто його оплата не була врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім цього, відповідно до п. 6.1 договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.5 договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. До того ж сторони прямо передбачили в договорі обов`язок відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п.п. 3 абз. 2 п. 6.2 договору.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.11.2019 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 08.11.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 21.10.2019 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, як встановлено судами обох інстанцій, між сторонами у справі та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківської області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лозівської міської ради Харківської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, підписано ряд Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, укладаючи які вони керувались, зокрема, Постановою № 20, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання електроенергію. За вказаними протокольними рішеннями проведені відповідні оплати.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), він визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) . Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 2.1-2.3 вищевказаного Порядку, постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акту звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Пунктом 2.7 зазначеного Порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №705 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій" (705-2016-п) , у пункті 7 в абзаці 4 слова "за згодою учасників" виключено, а також, доповнено пункт абзацами такого змісту: "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку. Так, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету є частиною законодавства, оскільки укладені на виконання постанови Кабінету Міністрів України, а тому є обов`язковими для виконання всіма сторонами.

Верховний Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови № 20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за договором № 2389/1617-ТЕ-32 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, наданих відповідно до Договору № 2389/1617-ТЕ-32. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.

Подібного висновку про те, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Як вбачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах № 906/790/16, № 905/1100/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Відповідно до ст. - 19-1 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:

- гарантованого постачальника;

- теплогенеруючої організації;

- теплопостачальної організації;

- теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу. Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 (217-2014-п) затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).

Згідно з п. 3 Порядку № 217, теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Відповідно до п. 7 Порядку № 217, теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

За приписами п. 8 Порядку № 217, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з п. 9 Порядку № 217, уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Як зазначено у пункті 12 Порядку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:

1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:

- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;

- на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками);

- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);

- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);

- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;

2) затверджує реєстр нормативів;

3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;

4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

На підставі пункту 13 Порядку, уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме:

- до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня;

- до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Судами обох інстанцій встановлено, що на виконання вищевказаних норм відповідачем були відкриті рахунки зі спеціальним режимом використання. Розрахунки між відповідачем та позивачем за Договором № 2389/1617-ТЕ-32 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 (217-2014-п) на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.2. Договору (операції за Договором з 01.10.2016 по 31.05.2018).

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Згідно зі ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За приписами ст. 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

На підставі ч.и 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №918/553/18.

При цьому, навіть дотримання запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами купівлі-продажу природного газу між постачальником зі спеціальними обов`язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Таким чином, розрахунки між сторонами Договору від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32 здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання у відповідності до ч. 1 п. 6.2 договору №2389/1617-ТЕ-32.

Отже оплата поставленого відповідачем природного газу за договором № 2389/1617-ТЕ-32 проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (217-2014-п) на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.2. Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , а тому в позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Верховним Судом не приймаються доводи касаційної скарги, що за умовами п. 6.1 договору підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) не змінює строків та умов розрахунків за договором. Наявність відповідного абзацу пункту укладеного між сторонами договору вказаного змісту не позбавляє сторони договору права за взаємною згодою змінювати строки та умови розрахунків, що сторони й здійснили, підписавши спільні протокольні рішення.

В свою чергу, необхідною умовою для застосування норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору, у подібних правовідносинах є факт здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.

Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання.

Доводи скаржника про те, що відповідно до спільних протокольних рішень сторонами проведено взаєморозрахунки на суму 97 538 732, 70 грн., борг у сумі 2 560 560, 08 грн. оплачено відповідачем власними коштами, тобто його оплата не була врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням на ст.ст. 74, 76, 86 ГПК України з огляду на те, що в спільних протокольних рішеннях не зазначено період, за який на рахунки АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перераховані суми грошових коштів, зазначені у спільних протокольних рішеннях, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити порядок розподілу коштів за спільними протокольними рішеннями та перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості. Крім того, доказів сплати за поставлений природний газ власними коштами, періодів такої оплати та наявність або відсутність прострочення такої оплати до матеріалів справи позивачем не додано.

Враховуючи викладене, оскільки судами обох інстанцій встановлено, що до матеріалів справи не додано доказів, які підтверджують, що перерахування коштів у спірний період здійснено з порушенням строків, змінених спільними протокольними рішеннями, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені, та, як результат - відмову у задоволенні позову.