треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Київська міська рада, 2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва",

про виселення з цілісного майнового комплексу

за участю представників:

позивача: Федорчук Х. В.

відповідача: не з`явився

третьої особи-1: Візор О. М.

третьої особи-2: не з`явився

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2018 року Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XXI" про виселення з цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно займає спірні приміщення цілісного майнового комплексу без законних на те підстав, оскільки укладений між ним та позивачем договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003 був розірваний за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16550/16, однак, відповідач не виконує зазначене рішення та не передає Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації цілісний майновий комплекс по акту прийому-передачі, не звільняє спірні приміщення цілісного майнового комплексу.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Згідно з розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 812 від 09.07.2003 (в редакції розпорядження № 1364 від 12.08.2008) "Про використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом`янського району міста Києва" та додатком до зазначеного розпорядження, майно, а саме: цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98, належить до комунальної власності територіальної громади Солом`янського району м. Києва та закріплюється за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" на праві повного господарського відання.

01.12.2003 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд XXI" (Орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу (далі по тексту - договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98 (надалі - підприємство), склад і вартість якого визначені відповідно до акта оцінки, передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.09.2003, вартість якого становить 2 310 300 грн, у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 2 310 300 грн.

За змістом пункту 2.4. договору орендар повертає підприємство орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Договір укладений строком на 5 років, що діє з 24.09.2003 до 24.09.2008 включно (пункт 10.1. договору).

Додатковою угодою від 30.08.2005 про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу № 1 від 01.12.2003 сторони продовжили строк дії договору до 24.09.2028 включно.

Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2017 у справі № 910/16550/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017, задовольнив повністю позов виконуючого обов`язки керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва": розірвав договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003, укладений між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної м. Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI", зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI" передати Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації цілісний майновий комплекс по акту прийому-передачі.

14.11.2017 державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області склав акт щодо неможливості виконання рішення суду від 14.11.2017 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XXI" передати Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації по акту прийому-передачі цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98 з підстав неможливості підписати акт приймання-передачі майна, оскільки, як встановив державний виконавець, в будівлях цілісного майнового комплексу знаходиться стороннє майно як Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XXI", так і інших юридичних і фізичних осіб.

При проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/16550/16 державний виконавець склав акти від 27.11.2017 та від 07.12.2017 про невиконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XXI" судового рішення щодо передачі цілісного майнового комплексу Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації по акту приймання-передачі.

Комісія за участю представників Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" здійснила обстеження будівлі цілісного майнового комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98, за результатами чого склала акти обстеження цілісного майнового комплексу від 09.01.2018, 26.01.2018, 15.02.2018, 20.06.2018, в яких зазначила про встановлені обставини зайняття будівель цілісного майнового комплексу стороннім рухомим майном інших юридичних або фізичних осіб, яких неможливо ідентифікувати.

Солом`янське управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві у відповіді (лист № 05/108/125/55-2018 від 15.05.2018), наданій Голові Солом`янської районної у місті Києві Державної адміністрації, повідомило, що при огляді цілісного майнового комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98 було встановлено, що вказана територія знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI", яке безпосередньо проводить в приміщеннях свою господарську діяльність, а також в інших приміщеннях здійснюють господарську діяльність інші суб`єкти господарювання: ТОВ "Гуга", ТОВ "Азарія Трейд", ТОВ "Інтехсервіс".

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI" на виконання судового рішення у справі № 910/16550/16 не повернуло цілісний майновий комплекс Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації останнє 25.05.2018 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI" з претензією про звільнення приміщення на території цілісного майнового комплексу.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI" вимоги претензії не виконало, цілісний майновий комплекс за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98 Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації не повернуло, що і стало підставою для звернення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XX" про виселення з цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Київської області рішенням від 05.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, позов задовольнив повністю. Виселив Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XXI" з цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави зайняття відповідачем спірного майна відсутні, оскільки за судовим рішенням у справі № 910/16550/16 договір оренди спірного майна був розірваний та станом на момент прийняття судового рішення у цій справі відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення позивачу цілісного майнового комплексу розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с . Білогородка, вул. Щорса, буд. 98, належних та допустимих доказів повернення відповідачем позивачу спірного нерухомого майна матеріали справи не містять, акт приймання-передачі, який за умовами договору оренди фіксує факт повернення відповідного об`єкту з оренди між сторонами не підписаний.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація відповідно до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" та розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.2010 є особою, яка наділена повноваженнями щодо захисту майнових прав територіальної громади міста Києва щодо спірного мана в контексті спірних правовідносин у цій справі та має право на звернення з позовом у цій справі, оскільки спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади Солом`янського району м. Києва та згідно із зазначеним рішенням Київської міської ради відноситься до сфери управління Солом`янської районної державної адміністрації.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XXI" просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що відповідач не виконує свого обов`язку з повернення позивачу спірного майна, оскільки:

- залишили поза увагою наявність в Господарському суді міста Києва іншої справи № 910/7713/18 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-XXI" до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання укласти акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, яка є взаємопов`язаною з цією справою;

- в порушення норм процесуального права безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про зупинення розгляду цієї справи до розгляду господарським судом справи № 910/7713/18;

- не застосували положення частин 1 та 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 4 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997 (z0446-97) , в яких визначений відповідний порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів після розірвання договору оренди, не врахували, що спірне майно має бути повернуте відповідно до зазначених норм чинного законодавства, не встановили обставини дотримання позивачем як орендодавцем цього порядку, залишили поза увагою обставини вчинення відповідачем дій, необхідних для повернення спірного майна та обставини того, що саме позивач ухиляється від прийняття спірного майна та укладення акту приймання-передачі майна;

- не врахували, що позивач, звертаючись з позовом у цій справі про виселення фактично та юридично здійснює неправомірну підміну правового способу виконання зобов`язання з повернення цілісного майнового комплексу, визначеного чинним законодавством та умовами договору;

- залишили поза увагою обставини того, що відповідач фактично у спірному цілісному майновому комплексі не перебуває та не надали оцінку доказами того, що господарська діяльність на території комплексу здійснюється не відповідачем, а іншими невстановленими особами;

- порушили статтю 76 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що зробили висновки на підставі неналежних доказів, а саме: актів обстеження цілісного майнового комплексу, які були складені в односторонньому порядку представниками позивача;

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач та треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За змістом статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заявлена Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією у цій справі позовна вимога є за своєю природою негаторним позовом, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Позивачем за негаторним позовом може бути власник майна. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Як встановили суди попередніх інстанцій та не спростували учасники справи, відповідно до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 спірне майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98, є об`єктом комунальної власності.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Як встановили суди попередніх інстанцій згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 та додатком № 9 до нього майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд . 98, віднесено до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

За змістом підпункту 4.16. пункту 4 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.2010 "Про питання організації управління районами в місті Києві" до повноважень районних в місті Києві державних адміністрацій, зокрема і Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, при здійсненні ними управління об`єктами, переданих до сфери їх управління згідно з додатками до цього розпорядження, віднесено забезпечення захисту майнових та немайнових прав територіальної громади міста Києва.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація відповідно до норм чинного законодавства та розпорядчих актів органу місцевого самоврядування є особою, яка здійснює управління спірним майном та наділена повноваженнями щодо захисту майнових прав територіальної громади міста Києва щодо спірного майна в контексті спірних правовідносин у цій справі та має право на звернення з позовом у цій справі.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як встановили суди попередніх інстанцій, укладений між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування дитлового фонду" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI" договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003 був розірваний в судовому порядку згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/16550/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017.

Даний договір є розірваним з дня набрання законної сили рішенням у справі № 910/16550/16, після прийняття постанови судом апеляційної інстанції про залишення рішення без змін, тобто 05.04.2017.

Отже правова підстава для знаходження спірного майна у володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI" (відповідача у цій справі № 910/10850/18) відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній станом на дату набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/16550/16 про розірвання договору оренди від 01.12.2003) у разі розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У пункті 2.4. договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003 сторони визначили, що орендар повертає підприємство - цілісний майновий комплекс орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У разі розірвання договору орендар зобов`язується повернути орендодавцеві орендоване майно Підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу (пункт 5.8. договору).

Отже обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після розірвання договору оренди передбачений нормами чинного законодавства та умовами договору оренди. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХI" також було зобов`язане передати Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації цілісний майновий комплекс по акту прийому-передачі за рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/16550/16.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Зазначені конституційні принципи знайшли своє відображення у статті 18 Господарського процесуального кодексу України, а також в частині 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, повернення спірного нерухомого майна від відповідача позивачу відбувається за процедурами примусового виконання судових рішень і здійснюється органом виконавчої служби на підставі Законів України "Про виконавче провадження" (1404-19) та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .

Однак, після розірвання договору оренди в судовому порядку відповідач спірне майно позивачу не повернув, не виконав вимоги державного виконавця про передачу цілісного майнового комплексу позивачу, належних, допустимих та достатніх доказів повернення відповідачем позивачу спірного нерухомого майна матеріали справи не містять, тобто рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/16550/16 відповідач не виконав, ухиляється від його виконання протягом значного періоду та продовжує використання спірних будівель цілісного майнового комплексу у своїй господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідно до яких в спірних приміщеннях цілісного майнового комплексу перебуває стороннє майно, яке в оренду разом з будівлями не передавалося. Ці обставини були також встановлені Господарським судом міста Києва в ухвалі від 29.01.2018 у справі № 910/16550/16 про відхилення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" на дії Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

При цьому доводи відповідача про те, що він фактично у спірному цілісному майновому комплексі не перебуває та відсутні підстави для його виселення Верховний Суд не бере до уваги, оскільки, як встановили суди, спірне майно за договором від 01.12.2003 було передане в орендне користування лише відповідачу, доказів передачі спірного майна у володіння/користування іншим ніж відповідач особам за відповідним договором матеріали справи не містять. Обставина невиконання відповідачем свого обумовленого нормами закону та умовами договору обов`язку з повернення позивачу цілісного майнового комплексу у належному стані, відповідачем не спростована.

Неповернення відповідачем як орендарем спірного майна, що належить до комунальної власності та управління якого здійснює позивач, після розірвання договору оренди є порушенням орендарем взятого на себе зобов`язання з повернення об`єкта оренди орендодавцеві. Неповернення відповідачем спірного майна протягом тривалого часу та невиконання ним судового рішення щодо повернення майна створює позивачу перешкоди в реалізації ним своїх повноважень на розпорядження або (та) користування спірним майном, що порушує права позивача на користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для виселення відповідача з цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98, оскільки по-перше, позовна вимога про виселення у цій справі за своєю правовою природою є негаторним позовом, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном. По-друге, позов заявлений особою, яка здійснює управління спірним майном та наділена повноваженнями щодо захисту майнових прав територіальної громади міста Києва щодо спірного майна в контексті спірних правовідносин у цій справі, що узгоджується з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України. По-третє, правова підстав для користування відповідачем спірним майном відсутня та по-четверте, неповернення відповідачем спірного майна протягом тривалого часу та невиконання ним судового рішення щодо повернення майна створює позивачу перешкоди в реалізації ним своїх повноважень на розпорядження або (та) користування спірним майном.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що повернення спірного нерухомого майна має відбуватися в порядку, передбаченому Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997 (z0446-97) , оскільки повернення спірного нерухомого майна від відповідача позивачу відбувається на підставі судового рішення у справі № 910/16550/16 у примусовому порядку на вимогу позивача (стягувача у виконавчому провадженні) відповідно до визначених законом процедур примусового виконання рішення суду. Крім того, Верховний Суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі та господарськими судами в інших справах (№ 910/16550/16, № 910/7713/18) обставини невиконання відповідачем протягом тривалого час судового рішення у справі № 910/16550/16 про повернення спірного нерухомого майна позивачу, ухилення від виконання цього судового рішення, затягування його виконання та обставини не звільнення будівель цілісного майнового комплексу від стороннього майна.

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права відмовили у задоволенні клопотання про зупинення розгляду цієї справи до розгляду господарським судом справи № 910/7713/18 є безпідставними, оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі не заявляв, а заявлене відповідачем у суді апеляційної інстанції клопотання про зупинення розгляду цієї справи до вирішення іншої пов`язаної справи було залишене без розгляду згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, як таке, що було подане з пропуском встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 у цій справі строку на його подачу та відповідач у клопотанні не порушував питання про поновлення процесуального строку на подачу відповідного клопотання. З огляду на викладене обставини порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не підтверджуються матеріалами справи.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.