Господарський суд Донецької області рішенням від 22.07.2015 задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" частково. Стягнув з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" 9 331 413,97 грн боргу за активну електроенергію, 245 358,66 грн боргу за реактивну електроенергію, 770 362,63 грн пені, 110 913,42 грн три відсотки річних, 1 527 926,58 грн інфляційних втрат та 72 080,35 грн судового збору. Розстрочив виконання рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 по справі № 908/3199/15 строком на 12 місяців шляхом сплати по 1 004 837,97 грн щомісяця з серпня 2015 року по квітень 2016 року та по 1 004 837,96 грн щомісяця з травня по липень 2016 року. В іншій частині залишив позов без задоволення.

10.08.2015 Господарський суд Донецької області на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 по справі № 908/3199/15 видав відповідний наказ.

09.07.2019 стягувач (позивач у справі), найменування та організаційно-правова форма якого була змінена на Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив:

- визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Е. про зупинення виконавчих дій від 30.11.2018 ВП № 49738317;

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Е. скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 30.11.2018 та продовжити примусове виконання виконавчого провадження ВП №49738317.

В обґрунтування скарги стягувач послався на те, що орган примусового виконання рішень неправомірно виніс постанову від 30.11.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49738317 на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки заборгованість, стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 по справі №908/3199/15, не включена до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) . Крім того, за твердженням скаржника, державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував положення частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавче провадження № 49738317 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.08.2015 по справі № 908/3199/15 про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" 9 331 413,97 грн боргу за активну електроенергію; 245 358,66 грн боргу за реактивну електроенергію; 770 362,63 грн пені; 110913,42 грн трьох відсотків річних; 1 527 926,58 грн інфляційних та 72 080,35 грн судового збору з розстроченням виконання цього судового рішення строком на 12 місяців шляхом сплати по 1 004 837,97 грн щомісяця з серпня 2015 року по квітень 2016 року та по 1 004 837,96 грн щомісяця з травня по липень 2016 року.

30.11.2018 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49738317 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 160 від 27.06.2017 боржник - Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Стягувач, вважаючи дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49738317 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" неправомірними, звернувся 09.07.2019 до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

3. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.07.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, відмовив у задоволенні скарги.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви стягувача, оскільки Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" за наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 160 від 27.06.2017 включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та не виключене з цього реєстру, внаслідок чого відсутні підстави вважати завершеною процедуру врегулювання заборгованості згідно з нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) . За висновком судів заборгованість боржника, що підлягає стягненню на підставі рішення суду у цій справі, утворилася в період до 01.07.2016, а заборгованість, зазначена в наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та Житлово-комунального господарства України № 160 від 27.06.2017, зазначена в загальному розмірі без розшифрування цих сум. Надані позивачем докази не доводять обставин відсутності стягнутої за рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 у цій справі заборгованості в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Також суди дійшли висновку про те, що частина четверта статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягала застосуванню при зупиненні державним виконавцем виконавчого провадження № 49738317 з виконання наказу від 10.08.2015 № 908/3199/15, який стосується стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та відповідних нарахувань пені, процентів річних та інфляційних, оскільки стосується процедури зупинення виконавчого провадження у випадку стягнення кредитором заборгованості виключно за спожитий природний газ.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі стягувач (позивач) - Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 908/3199/15 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на дії органу виконавчої служби.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- в порушення норм процесуального права не витребували та не дослідили матеріали виконавчого провадження, в якому знаходяться відомості про сплату боржником заборгованості із зазначенням конкретних сум та видів платежів;

- в порушення статті 236 та частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтували висновок про те, що акти звіряння розрахунків заборгованості не є доказами у справі, не дослідили належним чином ці акти, які містять перелік судових рішень, за якими Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що, на думку скаржника, дозволяє встановити обставини включення/невключення заборгованості, стягнутої з відповідача у справі за рішенням суду від 22.07.2015 у цій справі, до вказаного реєстру;

- неправильно застосували положення частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) та не врахували, що норми цих Законів не надають державному виконавцю права зупинення виконавчого провадження в частині стягнення судового збору, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних;

- не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" стосовно зупинення виконавчого провадження в частині стягнення судового збору, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 5024/801/2012, від 30.03.2018 у справі 5023/1997/11 та від 14.05.2018 по справі № 5023/1935/11.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач (боржник) у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів. У спростування тверджень позивача про те, що акт звірки взаємних розрахунків є належним доказом у справі відповідач посилається на те, що акт звірки не є первинним документом та не є належним і допустимим доказом сплати боржником основного боргу. Наданий позивачем акт звірки станом на 01.09.2018 не підписаний боржником та суди правильно не взяли його до уваги. У спростування доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач зазначає про те, що оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів взагалі не мотивувалися цією нормою, а висновок судів про те, що ця норма не підлягає застосуванню відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.02.2018 у справі № 917/1086/16.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто станом на дату набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 у цій справі, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 30.11.2018 - дату вчинення державним виконавцем оскаржуваних у цій справі дій (зупинення вчинення виконавчих дій), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 30.11.2018, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зупинення вчинення виконавчих дій та підстави зупинення передбачені статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , дія якого поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (стаття 2 зазначеного Закону).

Із прийняттям вказаного Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) були внесені зміни до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , зокрема частина перша статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" була доповнена пунктом 10, відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, передбачені пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" обставини є самостійною підставою зупинення вчинення виконавчих дій.

Разом з цим відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 30.11.2018, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що у пункті 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульоване питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками (підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)).

Натомість частина четверта статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, в якій частині може бути зупинене виконавче провадження за спожитий природний газ використаний станом на 1 липня 2016 року, а саме, крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Ця норма Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не регулює правовідносини, в яких сторонами є постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), про що правильно вказали господарські суди.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання позивача на положення частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки цією нормою врегульовані правовідносини щодо зупинення виконавчих проваджень за рішенням суду по стягненню заборгованості за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води. Натомість у даній справі спірні правовідносини стосуються заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору про постачання електричної енергії, яка крім того згідно з розділом 1 договору про постачання електричної енергії № 7547 від 01.07.2012 використовувалася для забезпечення потреб електроустановок споживача, що є відмінним.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - це, зокрема кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (абзац 6 частини 1 статті 1 Закону).

Згідно з абзацами 8 та 10 частини першої статті 1 цього Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

Отже Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме: спожиті природний газ та електричну енергію.

Як встановили суди попередніх інстанцій у спірному виконавчому провадженні ВП № 49738317 стягується заборгованість за рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2015 у цій справі № 908/3199/15, яким стягнуто борг за активну електроенергію, спожиту у травні - грудні 2014 року, борг за реактивну електроенергію, спожиту у квітні, червні - грудні 2014 року, пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані за порушення термінів оплати за спожиту активну та реактивну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 7547 від 01.07.2012, а також судовий збір. Тобто суди встановили, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію виникла до 01.07.2016.

Крім того, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №160 від 27.06.2017 Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" включене до переліку суб`єктів господарювання - теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

За змістом цього наказу обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" з різниці в тарифах складає 10 541 54 613,26 грн; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року складає 394 804 045,32 грн.

Отже відповідач (боржник) станом на дату винесення державним виконавцем спірної постанови про зупинення виконавчих дій від 30.11.2018 у виконавчому провадженні ВП №49738317 перебував у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, що зумовлюють зупинення вчинення виконавчих дій, їх зупиняє і виносить відповідну постанову.

Враховуючи імперативні приписи частини 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", а також те, що у виконавчому провадженні № 49738317 стягувачем є постачальник електричної енергії, а боржником є підприємство, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення; боржник включений до Реєстру теплопостачальних, теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; за рішенням суду у виконавчому провадженні стягується заборгованість за спожиту електричну енергію, яка виникла до 1 липня 2016 року і підпадає під дію норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 49738317 в частині виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.08.2015 у цій справі є правомірними.

За змістом частини 6 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Однак, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, станом на дати ухвалення ними оскаржуваних рішення та постанови Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" з Реєстру за обґрунтованим зверненням постачальника електроенергії не виключене, з огляду на що дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати завершеною процедуру врегулювання заборгованості згідно з нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Разом з цим Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №49738317 щодо зупинення виконавчий дій з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.08.2015 у справі № 908/3199/15 в частині стягнення судового збору в сумі 72 080,35 грн та погоджується з доводами скаржника в цій частині.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За змістом статті 1 цього Закону до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, відноситься: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року.

Отже судові витрати не є складовою заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону та, відповідно стягнення суми судового збору не підпадає під дію норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 10.08.2015 у справі № 908/3199/15 в частині стягнення судового збору в сумі 72 080,35 грн, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи в суді, не відповідає також і вимогам пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Включення боржника (у даному випадку - Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу") до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) не є підставою зупинення виконавчого провадження в частині стягнення з боржника судових витрат.

У результаті зупинення вчинення виконавчих дій у частині стягнення суми судового збору порушуються права стягувача на отримання належних йому за рішенням суду коштів (судовий збір).

За результатами розгляду скарги на дії органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як вбачається суди попередніх інстанцій у повній мірі встановили всі обставини, які мають значення для даної справи, проте при визначенні правомірності дій державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій зі стягнення судового збору неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 34 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 1 і 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", які не стосуються судового збору.

З огляду викладене Верховний Суд вважає за необхідне скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 18.07.2019 та постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у визнанні незаконною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.11.2018 у виконавчому проваджені ВП №49738317 у справі № 908/3199/15 в частині зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення судового збору в сумі 72 080,35 грн за наказом Господарського суду Донецької області № 908/3199/15 від 10.08.2015 та прийняти в цій частині нове рішення у справі про часткове задоволення скарги позивача на дії органу Державної виконавчої служби України та визнати незаконною зазначену постанову державного виконавця від 30.11.2018 у виконавчому проваджені ВП №49738317 у відповідній частині.

9. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом пунктів 1 та 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що касаційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині відмови у визнанні незаконною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.11.2018 у виконавчому проваджені ВП №49738317 в частині зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення судового збору в сумі 72 080,35 грн за наказом Господарського суду Донецької області № 908/3199/15 від 10.08.2015 з ухваленням у скасованій частині нового рішення у справі про часткове задоволення скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби, то відповідно суд касаційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, зокрема розподіляє судовий збір, сплачений стягувачем за розгляд справи в апеляційному господарському суді та в суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що скарга на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби підлягає частковому задоволенню, то судовий збір в порядку його розподілу підлягає стягненню з відповідного органу державної виконавчої служби, дії державного виконавця якого оскаржуються.

Разом з цим Верховний Суд зазначає, що за подання касаційної скарги стягувач (позивач) мав сплатити судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, тобто у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи зі ставки судового збору, визначеної підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент сплати Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у цій справі) за подання касаційної скарги на ухвалу суду, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15.

Отже сплачений стягувачем (позивачем) за розгляд справи в апеляційному господарському суді та в суді касаційної інстанції судовий збір розподіляється між ним та Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порівну, оскільки вимоги скарги на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби є немайновими, а при частковому задоволенні вимог немайнового характеру пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 908/3199/15 скасувати в частині відмови у визнанні незаконною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.11.2018 у виконавчому проваджені ВП №49738317 в частині зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення судового збору в сумі 72 080,35 грн за наказом Господарського суду Донецької області № 908/3199/15 від 10.08.2015.

3. У скасованій частині ухвалити нове рішення.

Задовольнити скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України частково.

Визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.11.2018 у виконавчому проваджені ВП № 49738317 в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення судового збору в сумі 72 080,35 грн за наказом Господарського суду Донецької області № 908/3199/15 від 10.08.2015

4. В інших частинах ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 908/3199/15 залишити без змін.

5. Стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8, ідентифікаційний код 00131268) 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривен п`ятдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривен п`ятдесят копійок) судового збору за подання касаційної скарги.