розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської міської ради і Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року (головуючий - Петухов М. Г., судді - Маціщук А. В., Розізнана І. В.)

за позовом: 1. Житомирської міської ради, 2. Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

до Оліївської сільської ради

про визнання незаконним і скасування пункту 5 рішення виконавчого комітету Оліївської сільської ради від 17 вересня 1998 року № 50,

(за участю представників Відповідача - Ткаченко Б.І., Галіцький Г.І., Бекманюк С.Т., Заворотнюк Л.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Підстави виникнення спору

1. Сторонами цього спору є Житомирська міська рада (далі - Позивач-1, місто Житомир), Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради (далі - Позивач-2, КП "Житомирбудзамовник") та Оліївська сільська рада (далі -Відповідач, село Оліївка).

2. У 1993 році Державна комунальна фірма "Житомирбудзамовник" (ДКФ "Житомирбудзамовник") отримала у постійне користування вилучену з земель запасу села Оліївка земельну ділянку площею 62 га для будівництва житлового району міста Житомира.

3. У 1998 році село Оліївка припинило право землекористування ДКФ "Житомирбудзамовник" у зв`язку з його добровільною відмовою та перевело частину вказаної земельної ділянки площею 55 га до земель запасу села Оліївка.

4. Проте місто Житомир вважає, що ДКФ "Житомирбудзамовник" від свого права постійного землекористування не відмовлявся, а земельна ділянка фактично знаходиться в адміністративних межах міста Житомира. Отже, село Оліївка не мало повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

5. Вказане стало причиною звернення міста Житомира в 2018 році до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення села Оліївка про повернення земельної ділянки до земель запасу села Оліївка.

Хронологія подій

6. Постановою Верховної Ради України від 31.08.1993 №3419-ХII (3419-12) вилучено з земель запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області 62,0 га ріллі та надано в постійне користування під будівництво Північного житлового району міста Житомира ДКФ "Житомирбудзамовник".

7. 23.12.1994 ДКФ "Житомирбудзамовник" отримало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,0 га серії ЖТ-08-21 № 000042.

8. 21.05.1998 на адресу села Оліївка надійшов лист ДКФ "Житомирбудзамовник" №1/186 з проханням вилучити у останнього земельну ділянку, надану під будівництво Північного житлового району м. Житомира та передати цю земельну ділянку за згодою у користування Житомирському виконкому.

9. На підставі вказаного листа село Оліївка прийняло рішення від 17.09.1998 № 50 "Про надання земельних ділянок", яким припинило право постійного користування спірною земельною ділянкою ДКФ "Житомирбудзамовник" у зв`язку з добровільною відмовою останнього шляхом переведення вільної від забудови земельної ділянки площею 55,0 га до земель запасу села Оліївка (пункт 5 рішення).

10. У вересні 2018 року місто Житомир та КП "Житомирбудзамовник" звертаються до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення села Оліївка від 17.09.1998 №50 в частині переведення земельної ділянки площею 55,0 га до земель запасу села Оліївка (далі - спірне рішення).

ХІД РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Узагальнений зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Позивачі стверджували, що законним користувачем спірної землі є ДКФ "Житомирбудзамовник", який добровільно не відмовлявся від права постійного землекористування, а лист останнього від 21.05.1998 №1/186 стосувався отримання згоди села Оліївка на вилучення названої ділянки на користь міста Житомира, що підпадає під дію пункту 9 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України (2768-14) ). За відсутності згоди землекористувача вилучення земельної ділянки мало проводитись (1) при наявності законних підстав у судовому порядку або (2) шляхом прийняття Верховною Радою України розпорядчого акту про повернення земельної ділянки до земель запасу села Оліївка.

12. Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що спірна земельна ділянка перебуває в межах села Оліївка тому її законним розпорядником є саме Відповідач, який правомірно в межах наданих повноважень припинив право землекористування ДКФ "Житомирбудзамовник" на підставі пункту 1 частини 1 статті 27 ЗК України внаслідок добровільної відмови останнього від земельної ділянки.

13. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 березня 2019 року позов задоволений. Визнано незаконним та скасовано пункт 5 рішення села Оліївка від 17.09.1998 №50 в частині переведення земельної ділянки площею 55,0 га до земель запасу села Оліївка.

14. Суд першої інстанції погодився з доводами позивачів та констатував, що лист ДКФ "Житомирбудзамовник" від 21.05.1998 №1/186 не є добровільною відмовою від земельної ділянки, а тому Відповідач не мав права розпоряджатись спірною земельною ділянкою та вилучати її без згоди законного землекористувача.

15. Вирішуючи заяву Відповідача про застосування строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що такий строк не пропущений, оскільки позивачі дізналися про спірне рішення тільки в 2006 році, після чого звернулися з позовом до суду адміністративної юрисдикції, провадження за яким було закрито з підстав порушення предметної юрисдикції.

Узагальнений зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

17. Суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- спірна земельна ділянка надана Верховною Радою України ДКФ "Житомирбудзамовник" лише в користування без включення цієї землі до меж міста Житомира. У зв`язку з чим розпорядником цієї землі залишилось село Оліївка, яке в межах наданих повноважень припинило право землекористування ДКФ "Житомирбудзамовник" зв`язку з добровільною відмовою останнього в листі від 21.05.1998 №1/186 та законно розпорядилось нею, перевівши до земель запасу села Оліївка;

- у справі відсутні докази зміни в установленому порядку меж міста Житомира та села Оліївка внаслідок прийняття постанови Верховної Ради України від 31.08.1993 №3419-ХII (3419-12) , тому місто Житомир не є ні власником, ні землекористувачем спірної землі, отже його права та інтереси спірним рішенням не порушуються;

- позивачами не доведено факту правонаступництва між ДКФ "Житомирбудзамовник" та КП "Житомирбудзамовник".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Позивачі подали касаційну скаргу, в якій просять її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивачів

19. Підставою оформлення ДКФ "Житомирбудзамовник" державного акту про право постійного користування земельною ділянкою стала постанова Верховної Ради України про вилучення земельної ділянки з земель запасу Оліївської сільської ради. У зв`язку з чим зворотнє вилучення у ДКФ "Житомирбудзамовник" земельної ділянки могло мати місце тільки шляхом прийняття окремої постанови Верховної Ради України про повернення такої ділянки до земель запасу Оліївської сільської ради. При цьому ДКФ "Житомирбудзамовник" не відмовлявся від права постійного користування спірною земельної ділянкою, а оцінений судом апеляційної інстанції лист від 21.05.1998 №1/186 стосується отримання згоди Відповідача на вилучення земельної ділянки на користь міста Житомира в порядку пункту 9 частини 1 статті 27 ЗК України.

20. Помилковими та таким, що не ґрунтуються на наявних у справі доказах, є висновки апеляційного суду про: (1) відсутність правонаступництва між ДКФ "Житомирбудзамовник" та КП "Житомирбудзамовник"; (2) відсутність порушення прав Позивача-1, оскільки про зворотне свідчить зміст постанови Верховної Ради України від 31.08.1993 (3419-12) № 3419-XIII, за якою спірна земельна ділянка виділялась під будівництво Північного житлового району міста Житомира.

Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Відповідача на касаційну скаргу

21. Оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою, прийнятою при повному та всебічному дослідженні обставин справи, а доводи касаційної скарги є безпідставними і спростовуються встановленими у справі обставинами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Верховний Суд констатує, що оскаржуючи рішення села Оліївка, позивачі звертались до двох основних аргументів: (1) ДКФ "Житомирбудзамовник" не відмовлялось від спірної земельної ділянки, а лист від 1998 року стосується отримання згоди на вилучення у нього земельної ділянки на користь міста Житомира; (2) спірне рішення Відповідача порушує права Позивача-1, оскільки земельна ділянка фактично перебуває в межах міста Житомира.

23. Верховний Суд погоджується з відхиленням судом апеляційної інстанції обох аргументів позивачів (пункт 17 Постанови) з огляду на таке.

24. За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

25. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою або її частиною є добровільна відмова від земельної ділянки, а в силу частини 5 вказаної статті припинення права користування землею у цьому випадку провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

26. Згідно з частиною 1 статті 29 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача провадиться за заявою землекористувача на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка за постановою Верховної Ради України від 31.08.1993 №3419-ХII (3419-12) була вилучена з земель села Оліївка та передана ДКФ "Житомирбудзамовник" у постійне користування під будівництво.

28. Однак у подальшому ДКФ "Житомирбудзамовник" листом від 21.05.1998 №1/186 добровільно відмовився від земельної ділянки, що і стало підставою для прийняття селом Оліївка спірного рішення про припинення права землекористування на підставі пункту 1 частини 1 статті 27 ЗК України.

29. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено доказів того, що внаслідок прийняття вказаної постанови Верховної Ради України від 31.08.1993 №3419-ХII (3419-12) відповідними нормативними актами Верховної Ради України змінювалася межа міста Житомира і спірна ділянка була включена до меж цього міста відповідно до статті 63 ЗК України та в порядку, встановленому Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12.03.1981.

30. У зв`язку з чим Позивач-1 в обґрунтування свого доводу про належність спірної землі до меж міста Житомира безпідставно апелює до змісту постанови Верховної Ради України від 31.08.1993 №3419-ХII (3419-12) , оскільки вжите у цій постанові словосполучення "під будівництво Північного житлового району міста Житомира" означає виключно цільове призначення земельної ділянки та без дотримання визначеної законодавством процедури не має наслідком зміну меж міста Житомира.

31. Отже, спірна земельна ділянка перебувала в межах села Оліівка та була надана ДКФ "Житомирбудзамовник" виключно в користування, від якого останній добровільно відмовився, що і стало підставою для припинення його права користування земельною ділянкою селом Оліївка, як законним розпорядником спірної землі. З огляду на наведене права та інтереси міста Житомир спірним рішенням не порушені, оскільки останнє, як установлено судом, не є і ніколи не було ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки.

32. Верховний Суд вважає хибним довід позивачів про те, лист ДКФ "Житомирбудзамовник" від 1998 року є вимогою про вилучення у нього спірної ділянки на користь міста Житомира, оскільки чинне на той час земельне законодавство не передбачало права землекористувача на відмову від земельної ділянки на користь іншої особи та одночасного обов`язку власника землі виконати таку вимогу при прийнятті рішення про припинення права землекористування.

33. Підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд констатує, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами факт прийняття спірного рішення поза межами компетенції села Оліївка, всупереч актам законодавства та з порушенням прав територіальної громади міста Житомира, оскільки розпорядником спірної ділянки був саме Відповідач, який правомірно та в межах своєї компетенції припинив право землекористування ДКФ "Житомирбудзамовник" у зв`язку з його добровільною відмовою.

34. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги Верховний Суд відхиляє як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги.

35. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Позивачів задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.