1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (далі - ТОВ "Техойл НК", відповідач) про стягнення 3 729 600,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю від 27.06.2018 № 1806000436, зобов`язання відповідача передати АТ "Укртрансгаз" бензин А-95 у кількості 28 018,58 л та дизельне паливо у кількості 15 372,24 л на АЗС на умовах договору та зобов`язання відповідача відпускати бензин А-95 у кількості 28 018,58 л та дизельне паливо у кількості 15 372,24 л на АЗС в автотранспортні засоби АТ "Укртрансгаз" на його вимогу згідно заявленим видам, маркам палива та його кількості.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю від 27.06.2018 № 1806000436 в частині видачі товару на АЗС постачальника (здійснення заправки транспортних засобів позивача).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 27.06.2018 між АТ "Укртрансгаз" (покупець) та ТОВ "Техойл НК" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 1806000436, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався з моменту підписання договору по 30.06.2019 передати у власність покупцеві товари - нафту і дистиляти (бензин та дизельне паливо) згідно специфікації, яка наведена в додатку № 1 до договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

2.2. Відповідно до пункту 1.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару в резервуарах АЗС постачальника на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі.

2.3. Постачальник на підтвердження виконання свого зобов`язання за договором надає покупцю на зворотній основі електронні картки на пальне (пункт 1.3 договору).

2.4. Положеннями пункту 1.6 договору сторони погодили, що у випадках передбачених договором покупець має право передати визначений ним обсяг товарів на відповідальне зберігання постачальнику, а постачальник зобов`язується зберігати товари покупця у схоронності.

2.5. Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору становить 3 729 600,00 грн, в тому числі ПДВ.

2.6. За змістом пунктів 4.1, 4.2 договору покупець оплачує постачальнику товари протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товарів. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі товарів згідно виписаних постачальником рахунків, в яких вказуються конкретний асортимент, кількість та ціна товарів. Рахунки на оплату можуть бути передані або надані іншій стороні в оригіналі або у копії факсимільним зв`язком або електронною поштою (із подальшим надсилання оригіналів).

2.7. Строк поставки товарів: з дня підписання сторонами договору по 30.06.2019 Поставка товарів може здійснюватись окремими партіями. Обсяг і асортимент кожної партії визначається покупцем самостійно у письмовій формі заяви-анкети на поставку товару, зразок якої наведено в додатку № 6 до договору. Відпуск товарів здійснюється на підставі електронних карток на пальне (пункти 5.1-5.3 договору).

2.8. Відповідно до пункту 5.5 договору підтвердженням фактичного одержання покупцем товару на АЗС є чек з POS-терміналу та фіскальний чек ЕККА. Вартість товару, яка зазначається в фіскальному чеку ЕККА, зазначається довідково і не змінює вартості, узгодженої сторонами в акті приймання-передачі товару.

2.9. Право покупця передати визначений ним обсяг товару на відповідальне зберігання постачальнику передбачено пунктом 6.2.13 договору.

2.10. Одночасно пунктом 6.3.14 визначено обов`язок продавця у випадку приймання товарів на відповідальне зберігання зберігати товар у резервуарах АЗС і повернути їх покупцю у схоронності.

2.11. За умовами пункту 7.6 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,105 % вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7,35 % вартості товарів, поставку яких прострочено.

2.12. У пункті 7.8 договору сторони погодили, що у разі відмови покупцю у передачі товару на АЗС, що знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника, крім випадків зазначених у пунктах 6.4.11, 7.4 договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10 % від вартості договору.

2.13. Відповідач передав позивачу 105 000 л бензину А-95 та 30 000 л дизельного пального на суму 3 729 600,00 грн з ПДВ, що підтверджується оформленим сторонами актом приймання-передачі товару № НКН-001068 від 02.07.2018.

2.14. 02.07.2018 відповідно до пункту 6.2.13 договору, позивачем передано цей товар відповідачу на відповідальне зберігання, про що оформлено акт приймання-передачі від 02.07.2018, а відповідачем на виконання умов договору передано позивачу електронні картки, про що також складено відповідні акти від 02.07.2018 та 31.08.2018.

2.15. Позивач оплатив товар на загальну суму 3 729 600,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку за 07.08.2018.

2.16. За умовами пунктів 6.3.4, 6.3.5 договору постачальник зобов`язався передавати покупцю (довіреній особі покупця) товари на АЗС на умовах договору та відпускати товар на АЗС в автотранспортний засіб покупця (довіреній особі покупця) на його вимогу згідно заявленим видам, маркам товарів та їх кількості.

2.17. Звертаючись з даним позовом, позивач, зокрема, зазначив про порушення відповідачем пунктів 6.3.4, 6.3.5 договору, а саме безпідставну відмову у заправці транспортних засобів позивача.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 (суддя Шкурдова Д. М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Техойл НК" на користь АТ "Укртрансгаз" 372 960, 00 грн суму штрафу та 7 515, 40 грн витрат по сплаті судового збору, зобов`язано ТОВ "Техойл НК" виконати в натурі зобов`язання за договором про закупівлю від 27.06.2018 № 1806000436, передбачені пунктами 6.3.4 та 6.3.5 договору, а саме зобов`язано ТОВ "Техойл НК" передати АТ "Укртрансгаз" (довіреній особі AT "Укртрансгаз") бензин А-95 у кількості 28 018,58 л та дизельне пальне у кількості 15 372,24 л на АЗС на умовах договору.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

3.2. В частині задоволення позову рішення мотивовано доведенням позивачем порушення відповідачем умов договору про закупівлю від 27.06.2018 № 1806000436.

В частині відмови в позові суд зазначив, що заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача відпускати бензин А-95 та дизельне паливо на АЗС в автотранспортні засоби АТ "Укртрансгаз" на його вимогу згідно заявленим видам, маркам палива та його кількості є невизначеними, абстрактними, розрахованими на майбутнє, тоді як рішення суду повинно бути спрямоване на реальне відновлення порушених прав заявника, має бути зрозумілим, конкретним та таким, що піддавалося б контролю зі сторони суду за його виконанням.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за кожну відмову відповідача у видачі пального на АЗС на підставі електронної картки суд зазначив, що вона є необґрунтованою та призведе до подвійної відповідальності постачальника за одне і теж саме порушення зобов`язання - відмову у видачі товару з відповідального зберігання.

Рішення прийнято на підставі статей 526, 611, 612, 936, 938 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 (колегія суддів у складі: Дикунська С. Я., Мальченко А. О., Жук Г. А.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 10 % від вартості договору у разі відмови позивачу у видачі товару з відповідального зберігання, що складає 3 356 640,00 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 526, 530 ЦК України, статей 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.3. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1.Відзиву від відповідача не надходило.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

6.4. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

6.5. За змістом статей 525- 527 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

6.6. Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.7. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

6.8. За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

6.9. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

6.10. Положеннями пункту 7.8 договору передбачено, що у разі відмови покупцю у передачі товару на АЗС, що знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника, крім випадків зазначених пунктами 6.4.11, 7.4 договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10 відсотків від вартості договору.

6.11. Враховуючи доведення позивачем порушення відповідачем умов договору щодо повернення з відповідального зберігання товару, суди дійшли правильних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 7.8 договору, у розмірі 10 відсотків від вартості договору.

6.12. Доводи скаржника з посиланням на статті 526, 530 ЦК України, статтю 193 ГК України про безпідставність відмови судами у стягненні штрафу у розмірі 10 % від вартості договору за кожну відмову у видачі пального, оскільки, на думку скаржника, актами перевірки від 06.11.2018 № 1/11, від 08.11.2018 № 2/11, від 12.11.2018 № 3/11, від 14.11.2018 № 4/11, від 14.11.2018 № 5/11, від 14.11.2018 № 6/11, від 14.11.2018 № 7/11 та чеками підтверджується багаторазове порушення відповідачем умов договору; зазначені факти відмови у передачі палива є окремими порушеннями договору; а пункт 7.8 договору не містить будь-яких обмежень щодо застосування цього виду відповідальності при повторному невиконанні договору відхиляються з огляду на те що судами правильно встановлено, що відмова у видачі товару з відповідального зберігання - це одне і те саме порушення за яке у пункті 7.8 договору чітко передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 % від вартості договору і стягнення штрафу за кожну таку відмову призведе до подвійної відповідальності постачальника за одне і теж саме порушення зобов`язання. Будь які посилання на те, що штраф має стягуватись за кожну таку відмову, в договорі відсутні.

6.13. Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації","Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" в контексті того, що ігнорування судом обґрунтованих аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і суди мали всі правові підстави для повного задоволення первісного позову, а також, що суди повинні з достатньою ясністю зазначати підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, не приймається до уваги з огляду на таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що судами розглянуті доводи позивача щодо застосування пункту 7.8 договору і їм надано належну правову оцінку, Інші доводи, пов`язані із цим пунктом договору, зводяться до намагання тлумачити його положень на користь позиції заявника.

6.14. За вищенаведених обставин, також відхиляється аргумент скаржника про неврахування судами його доводів.

6.15. Аргумент скаржника про неврахування судами доказів, наданих позивачем, є недоречним, оскільки саме на підставі наданих АТ "Укртрансгаз" доказів - актів перевірки - суди встановили порушення відповідачем умов договору та дійшли висновку про часткове задоволення позову.

6.16. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарських судів, покладених в основу цих судових рішень, про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафу за кожну відмову у видачі товару.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.