У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз"), звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Інжиніринг" (далі - ТОВ "Р-Інжиніринг") про стягнення 385 876, 08 грн. за невиконання умов мирової угоди та договору будівельного підряду, а саме: 12 358, 22 грн. пені та 10% штрафу в розмірі 373 517, 86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір будівельного підряду №1608000468, на виконання робіт по об`єкту: "Реконструкція котельні компресорної станції Сокаль Волинського ЛВУМГ". У зв`язку з укладанням мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2018 у справі № 914/267/18, відповідач повинен був виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на суму 609 027, 30 грн. до 30.06.2018, не виконання яких стало підставою для нарахування штрафних санкцій передбачених п. 18.7 договору та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), за стягненням яких позивач і звернувся з даним позовом.

В свою чергу, у грудні 2018 року ТОВ "Р-Інжиніринг" звернулось до суду із зустрічним позовом до АТ "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду від 22.08.2016 за актами виконаних робіт №10, №11, №12 у сумі 491 707, 88 грн., 33 733, 15 грн. 3% річних та 104 571, 09 грн. інфляційних втрат, а також 333 119 грн. заборгованості за виконання проектних робіт та 5 220 грн. компенсації за експертизу проекту.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ "Р-Інжиніринг" свої обов`язки за договором виконало, що підтверджується підписаними двома сторонами актами приймання-виконання підрядних робіт. Відповідачем за зустрічним позовом оплачено 145 065, 91 грн. за виконані роботи згідно з актами №№ 1,2,3,4. Заборгованість за актами виконаних робіт №5, вартості устаткування №5, №6,7,8,9 вартості устаткування №9, була визнана відповідачем в мировій угоді, затвердженій ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2018 у справі № 914/267/18 та частково оплачена по мировій угоді в сумі 2 981 085, 41 грн. Таким чином, наявна заборгованість по актах виконаних робіт №10, №11, №12 на загальну суму 491 707,88 грн. Крім того, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 3% річних в сумі 33 733,15 грн., інфляційних втрат в сумі 104 571, 09 грн., заборгованість за виконанні проектні роботи в сумі 333 119 грн. та компенсацію за експертизу проекту в сумі 5 220 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області 14.02.2019 (суддя Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (колегія суддів у складі: Галушко Н.А. - головуючий, Желік М.Б., Орищин Г.В.), у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Інжиніринг" 491 707, 88 грн. заборгованості, 33 342, 78 грн. 3% річних, 103 337,86 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (колегія суддів у складі: Галушко Н.А. - головуючий, Желік М.Б., Орищин Г.В.), з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 про виправлення описки, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Інжиніринг" 21 500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Судами обох інстанцій встановлено, що між ПАТ "Укртрансгаз", від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (замовником), та ТОВ "Р-Інжиніринг" (підрядником) 22.08.2016 укладено договір будівельного підряду №1608000468, на виконання робіт по об`єкту: "Реконструкція котельні компресорної станції Сокаль Волинського ЛВУМГ", відповідно до п. 2.1 якого підрядник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених договором, власними та залученими силами і засобами на свій ризик виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектно-кошторисною документацією, здійснити випробування змонтованого устаткування, здати об`єкт замовнику в експлуатацію в обумовлені цим договором строк; за власні кошти ліквідувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході виконання робіт і в гарантійні строки експлуатації об`єкта.

Згідно з п. 2.2 договору замовник зобов`язаний на умовах договору, у встановлені ним порядку та строки: передати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію; забезпечити фінансування будівництва; прийняти закінчений будівництвом об`єкт.

Між сторонами у справі підписано та скріплено печатками сторін акти приймання виконаних підрядних робіт: №1 від 31.08.2017 на суму 55 556,21 грн.; №2 від 31.08.2017 на суму 6 480, 80 грн.; №3 від 31.08.2017 на суму 13 925, 69 грн.; №4 від 29.09.2017 на суму 69 103, 21 грн.; №5 вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт від 29.12.2017 на суму 2 557 845, 60 грн.; № 5 від 29.12.2017 на суму 14 289, 71 грн.; № 6 від 29.12.2017 на суму 147 929, 60 грн.; № 7 від 29.12.2017 на суму 221 458, 50 грн.; № 8 від 29.12.2017 на суму 26 191, 36 грн.; № 9 вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт від 29.12.2017 на суму 12 027, 59 грн.; № 9 від 29.12.2017 на суму 1 343, 05 грн.; № 10 від 29.06.2018 на суму 441 065, 40 грн.; № 11 від 20.07.2018 на суму 19 060, 34 грн.; акт № 12 від 20.07.2018 на суму 31 582, 14 грн.

Договірна ціна робіт, що доручені до виконання підряднику, на основі Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №3), є динамічною і складає 3 735 178, 62 грн., відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 29.09.2017.

У 2017 році ТОВу "Р-Інжиніринг" оплачено 145 065, 91 грн. за виконані роботи за актами №1,2,3,4.

В подальшому 02.05.2018 між сторонами укладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 914/267/18 від 02.05.2018.

Відповідно до її умов, АТ "Укртрансгаз" визнано заборгованість в сумі 2 981 085, 41 грн.

При цьому, заборгованість за актами виконаних робіт №№ 10, 11, 12 на загальну суму 491 707, 88 грн., заявлена до стягнення за зустрічним позовом, не була предметом розгляду судом у справі № 914/267/18 та неоплачена відповідачем за зустрічним позовом.

В свою чергу, як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 02.05.2018 у справі №914/267/18, АТ "Укртрансгаз" визнавався борг перед ТОВ "Р-Інжиніринг" за виконані роботи в сумі 2 981 085, 41 грн. та обов`язок оплати зазначеної суми відповідно до графіку, а саме: 08.05.2018 - 1 000 000 грн.; 15.05.2018 - 1 000 000 грн.; 31.05.2018 - 981 085, 41 грн.

ТОВ "Р-Інжиніринг" визнавався факт наявності зобов`язання перед АТ "Укртрансгаз" за договором будівельного підряду №1608000468 від 22.08.2016 на суму 609 027, 30 грн. (будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи), які ТОВ "Р-Інжиніринг" зобов`язувалось виконати у термін до 30.06.2018.

У п. 7 мирової угоди вказано, що ТОВ "Р-Інжиніринг" звільняється від сплати штрафних санкцій, передбачених п. 18 договору будівельного підряду №1608000468 від 22.08.2016, у разі виконання позивачем залишку невиконаних станом на дату підписання цієї угоди робіт, у термін до 30.06.2018.

Посилаючись на те, що відповідач будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на суму 609 027, 30 грн. не виконав до 30.06.2018, позивач, здійснивши нарахування штрафних санкцій, передбачених п. 18.7 договору та ч. 2 ст. 231 ГК України, звернувся за їх стягненням з первісним позовом у цій справі.

Стверджуючи про наявність заборгованості за актами виконаних робіт №10, №11, №12 на загальну суму 491 707, 88 грн., а також посилаючись на заборгованість за виконані проектні роботи в сумі 333 119 грн. та проведену експертизу проекту в сумі 5 220 грн., відповідач звернувся із зустрічним позовом у даній справі. Крім того, ТОВ "Р-Інжиніринг" нарахував позивачу 33 733,15 грн. 3% річних та 104 571, 09 грн. інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем (а саме Волинським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів (Волинським ЛВУМГ), на території якого виконувались роботи) не допускались працівники відповідача на об`єкт для проведення будівельних робіт у зв`язку із завершенням дії договору підряду та дозволу на виконання монтажних робіт від 22.08.2016 №1608000468. Для отримання допуску до робіт відповідач неодноразово звертався до позивача із листами про допуск працівників до робіт, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи листів. При цьому роботи, що залишилось завершити ТОВ "Р-Інжиніринг", є пусконалагоджувальними роботами, що виконуються після надання відповідних лімітів газу для можливості запуску котельні та здаються комісією. Листами від 12.07.2018, 27.08.2018, 10.10.2018 ТОВ "Р-Інжиніринг" звертався про скликання комісії для надання лімітів газу для можливості здати роботи. З листа №2501вих-18-1250 від 17.07.2018 вбачається, що АТ "Укртрансгаз" підтверджує звершення усіх монтажних робіт. АТ "Укртрансгаз" прийнято наказ про призначення комісії на пусконалагоджувальні роботи 15.08.2018. Враховую викладене, з посиланням на ст.ст. 218, 219 ГК України, суди дійшли висновку, що первісні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частковою задовольняючи зустрічний позов, суди обох інстанцій зазначили, що акт №10 прийняття виконаних робіт від 29.06.2018 на суму 441 065,40 грн. було підписано 29.06.2018 і, відповідно, обов`язок оплати виходячи з умов договору по ньому настав з 29.07.2018, акт №11 від 20.07.2018 на суму 19 060, 34 грн. та акт №12 від 20.07.2018 на суму 31 582, 14 грн. прийняття виконаних робіт були підписані 20.07.2018 і, відповідно, обов`язок оплати виходячи з умов договору настав з 19.08.2018. Станом на 07.12.2018 прострочення з оплати виконаних робіт за актом №10 становить 131 день, а за актами №11,12 - 110 днів. Враховуючи вищенаведені обставини, наявний факт безпідставного користування коштами у зв`язку з неоплатою за виконані роботи за актом виконаних робіт № 10 в сумі 441 065, 40 грн. з 29.07.2018 та за виконані роботи за актами виконаних робіт №11,12 в сумі 50 642, 48 грн. з 19.08.2018. Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновків, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 33 342,78 грн. та інфляційних втрат в сумі 103 337, 86 грн. Що ж до вимоги ТОВ "Р-Інжиніринг" про стягнення вартості проектних робіт в розмірі 333 119 грн. та вартості експертизи в розмірі 5 220,00 грн., то договір №1608000468 укладено відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" внаслідок оголошення процедури закупівлі, а тому уклавши його підрядник погодився з усіма вимогами тендерної документації, зокрема з необхідністю здійснити та оплатити проектні роботи та їх експертизу за власні кошти, у зв`язку з чим вказані вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, з огляду на наявні докази в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу, відсутність заперечень зі сторони позивача, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підтверджену суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500 грн (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, АТ "Укртрансгаз" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічних вимог - відмовити у повному обсязі. Також скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволення заяви ТОВ "Р-Інжиніринг" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального (ст.ст. 526, 530, 538, 604, 611, 614, 617, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 218- 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) )), що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні первісного та часткове задоволення зустрічного позовів. Зокрема заявник скарги зазначає, що:

- У ТОВ "Р-Інжиніринг" був наявний допуск до виконання робіт на об`єкті, оформлений наказом № 6 від 04.01.2018 Волинського ЛВУМГ "Про організацію допуску до проведення робіт працівниками спеціалізованої організації", який діяв з 04.01.2018 до фактичного завершення робіт, тобто був дійсним в тому числі в період з 02.05.2018 по 30.06.2018, а тому відсутні підстави стверджувати про неможливість відповідача виконати роботи у строки, встановлені мировою угодою;

- згідно з даними "Журналу обліку відвідувачів та виданих одноразових перепусток Сокальського проммайданчика", представники підрядника протягом строку виконання своїх зобов`язань за мировою угодою жодного разу не з`являлися на об`єкті;

- судом не взято до уваги вимоги Державних будівельних норм, якими передбачено порядок здавання монтажних робіт, виконання та здавання пусконалагоджувальних робіт, не перевірено доказів, які знаходяться в матеріалах справи та дій підрядника на відповідність цьому порядку, не встановлено чи було виконано підрядником всі етапи робіт, що передуються скликанню комісії;

- відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вжиття всіх заходів щодо виконання зобов`язання у встановлений мировою угодою строк, а також наявності неправомірних дій позивача за первісним позовом, які б перешкоджали виконанню відповідачем за первісним позовом свого обов`язку;

- судами обох інстанцій не взято до уваги, що на момент розгляду справи строк дії договору, а також виконання робіт - завершився, а тому відсутні підстави для застосування умов договору, що регулюють строки оплати після підписання актів виконаних робіт;

- нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 2 938 679,11 грн. за період до укладення мирової угоди - з 30.01.2018 та на період, коли діяли умови мирової - до 22.05.2018 і на суму 42 406, 30 грн. з 23.05.2018 до 30.05.2018 є безпідставним та таким, що не стосується предмету позову - заборгованості за актами виконаних робіт №10,11,12;

- суди обох інстанцій не взяли до уваги доводи позивача про нездійснення відповідачем комплексу необхідних робіт у межах строків, визначених мировою угодою, що призвело до порушення строків здачі об`єкта в експлуатацію, а також не досліджено, яка сукупність обов`язків підрядника кореспондує виникненню у замовника відповідного обов`язку з оплати;

- при прийнятті додаткової постанови судом апеляційної інстанції допущено порушення ст. 86, ч. 8 ст. 129, ст. 236 ГПК України, оскільки судом не досліджувалося та не аналізувалося питання складності справи, виконаної адвокатом роботи та відповідності критерію реальності витрат розумності їх розміру. При цьому витрати у сумі 21 500 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, не підтверджені належними фінансовими документами та не встановлено і не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення відповідачем витрат на правову допомогу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 07.10.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 16.09.2019 строк.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.12.2019.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, а також додаткову постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Обґрунтовуючи підстави первісного позову, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору будівельного підряду та мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2018 у справі № 914/267/18, у зв`язку з несвоєчасним виконанням будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на суму 609 027, 30 грн. до 30.06.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В свою чергу, за порушення зобов`язання, як передбачено ст. 611 вказаного кодексу, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

В свою чергу, ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або такими, що не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Обґрунтовуючи рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем (а саме Волинським ЛВУМГ) працівники відповідача до 18.06.2018 не допускались на об`єкт для проведення будівельних робіт із формулюванням "у зв`язку із завершенням дії договору підряду та дозволу на виконання монтажних робіт від 22.08.2016 №1608000468".

Вказаний висновок судом першої інстанції зроблено виходячи з того, що для отримання допуску до робіт відповідач неодноразово звертався до позивача із листами про допуск працівників до робіт, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи листів. При цьому, роботи, що залишилось завершити є пусконалагоджувальні роботи, що виконуються та здаються комісією (в даному випадку представником Головного управління Держпраці та Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів), та виконуються після надання відповідних лімітів газу для можливості запуску котельні. Як вбачається з долученого до матеріалів справи листа №2501вих-18-1250 від 17.07.2018, позивачем підтверджується, що всі монтажні роботи виконанні. Листами від 12.07.2018, 27.08.2018, 10.10.2018 відповідач звертався про скликання комісії надання лімітів газу для можливості здати роботи.

Не погоджуючись з вказаними висновками суду першої інстанції, позивач, як вбачається з апеляційної скарги та описової частини самої постанови апеляційного господарського суду, вказував на те, що: судом не взято до уваги вимоги Державних будівельних норм, якими передбачено порядок здавання монтажних робіт, виконання та здавання пусконалагоджувальних робіт, не перевірено доказів, які знаходяться в матеріалах справи та дій підрядника на відповідність цьому порядку, не встановлено чи було виконано підрядником всі етапи робіт, що передуються скликанню комісії; відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вжиття всіх заходів щодо виконання зобов`язання у встановлений мировою угодою строк, а також наявності неправомірних дій позивача за первісним позовом, які б перешкоджали виконанню відповідачем за первісним позовом свого обов`язку; висновки суду щодо відсутності вини підрядника у невиконанні своїх зобов`язань за мировою угодою від 02.05.2018 не відповідають обставинам справи та умовам мирової угоди.

Проте всупереч положенням п.п. в) п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції жодним чином не спростував викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, чим порушив вимоги ст. 282 та ст. 269 ГПК України.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що їх прийняття або спростування має значення для правильного вирішення спору за первісним позовом, оскільки за ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2 та 3 вказаної статті унормовано, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідні повноваження апеляційного суду з прийняття доказів, які надають учаснику справи можливість обґрунтувати свої аргументи у відповідних випадках, зобов`язують суд апеляційної інстанції в кожному випадку обґрунтовувати мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

В свою чергу, повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до положень ст. 300 ГПК України, полягають у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин, і прямо забороняють касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, постанова апеляційного господарського суду не містить жодної відповіді - ані чіткої, ані опосередкованої на ті аргументи, які заявлялись позивачем в апеляційній скарзі, не містить висновків щодо їх відхилення або прийняття, що прямо суперечить вимогам ст. 282 ГПК України та свідчить про те, що судом не було належним чином переглянуто рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку та вказує на передчасне застосування ст.ст. 218, 219 ГК України.

Крім цього, до апеляційної скарги додавались відповідні докази в підтвердження доводів позивача, і у її тексті він обґрунтовував неможливість подання них до суду першої інстанції. Проте у тексті постанови відсутній будь-який висновок про те, чи прийнято їх до розгляду, чи ні, а остання містить лише формальний висновок стосовно того, що скаржником не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження доводів викладених у апеляційній скарзі.

Разом з тим, в силу меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості оцінити відповідні аргументи скаржника та докази, надані ним у їх підтвердження.

Крім цього, постанова суду апеляційної інстанції взагалі не містить висновків стосовно інших аргументів позивача.

Так, підтримуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції не перевірив доводи про те, що частина цих сум стягнута за період з 31.01.2018 по 22.05.2018 - тобто у період як до укладення мирової угоди, так і після.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, яка полягає у сплаті боржником на вимогу кредитора боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У справі, яка розглядається, частиною зустрічних позовних вимог є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем суми основного боргу, нарахованих, як вбачається з тексту зустрічного позову, як на суму 2 981 085, 41 грн. за період з 30.01.2018 по 22.05.2018 (тобто ту, яка визначена в п. 3 мирової угоди), так і на суму 491 707, 88 грн. за актами виконаних робіт №10, №11, №12.

При цьому, як вбачається з зустрічного позову та тексту касаційної скарги, з усієї суми заявлених до стягнення 3% річних (33 733, 15 грн.) останні в розмірі 27 442, 32 грн. нараховані на суму 2 981 085, 41 грн. за період до укладення мирової угоди та на період, коли діяли її умови.

Верховний Суд зазначає, що мирова угода не є договором у цивільному/господарському правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК (1798-12) , проте вона має на меті припинення спору на умовах погоджених сторонами та затверджених судом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 904/8731/17.

Однак, стверджуючи про наявність підстав для нарахування і стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму, визначену умовами мирової угоди, місцевий господарський суд достеменно не з`ясував, чи змінено фактично з укладанням мирової угоди порядок розрахунків за договором підряду, в тому числі з визначенням періодів, за які заявлено стягнення, чи є передбачений умовами мирової угоди графік погашення реструктуризацією відповідного боргу до термінів, визначених нею, та чи поставлено в залежність зобов`язання відповідача зі сплати нарахувань за неналежне виконання умов договору з умовами мирової угоди, затвердженої судом. Зазначеного не встановлено і апеляційним судом.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, проте оцінка викладених вище доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України (1798-12) межі перегляду справи в касаційній інстанції, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Крім цього, з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 цього ж кодексу входять і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто знаходяться у прямій залежності від обставин задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог (їх частини), додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з переданням справи в цій частині також на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, зокрема, дослідити порядок здавання монтажних робіт, виконання та здавання пусконалагоджувальних робіт, перевірити дії підрядника на відповідність цьому порядку, встановити чи було виконано підрядником всі етапи робіт, що передують скликанню комісії, дослідити обставини вжиття підрядником всіх заходів щодо виконання зобов`язання у встановлений мировою угодою строк, а також наявності неправомірних дій позивача за первісним позовом, які б перешкоджали виконанню відповідачем за первісним позовом свого обов`язку, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки постанова Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 914/1933/18 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.