ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                   N 172/2/12-0110 від 16.09.2002


           Щодо застосування норм українсько-російської
                 міжурядової Угоди про уникнення
                     подвійного оподаткування


     Державна податкова адміністрація України розглянула лист  ЗАТ
"Київська аудиторська група" від 22.08.2002 р.  N 339,  надісланий
на розгляд до ДПА України листом  Комітету  з  питань  фінансів  і
банківської   діяльності  Верховної Ради України від 09.09.2002 р.
N 06-10/370, і повідомляє таке.

     Що стосується   питання   щодо    оподаткування    процентів,
сплачуваних  резидентом України резидентові  Російської Федерації,
то слід зауважити,  що положення пунктів 1 і 2 статті 11 Угоди між
Урядом   України  і  Урядом  Російської  Федерації  про  уникнення
подвійного оподаткування доходів і  майна та попередження  ухилень
від сплати  податків  від 8 лютого 1995 року ( 643_599 ) не можуть
трактуватися як такі,  що надають платникові податку право вибору,
в   якій   саме   з   двох   договірних  держав  здійснюватиметься
оподаткування одержаного доходу у вигляді процентів. Відповідно до
положень  цих  пунктів  обидві  країни  - і країна,  що є джерелом
доходу,  і країна, резидентом якої є особа, що одержує проценти, -
мають право оподатковувати такий вид доходу.

     Положення п.     1     статті    11    підтверджують    право
країни-резиденції на оподаткування процентів, що виникають в одній
Договірній  Державі  і  сплачуються резидентові  другої Договірної
Держави, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

     Відповідно до положень п.  2 статті  11  Угоди  (  643_599  )
країна,   в   якій   виникають   проценти,   також  має  право  на
оподаткування таких процентів, але це право обмежується    ставкою
10% загальної суми процентів. Тобто, проценти, які сплачує резидент
України резидентові Російської Федерації, підлягають оподаткуванню
в  Україні за ставкою 10 %  загальної суми процентів за умови,  що
одержувач фактично має право на такі проценти. При цьому Російська
Федерація  як  країна-резиденція  також має право на оподаткування
такого  виду  доходу   за   ставками,   встановленими   російським
законодавством,   з  урахуванням  податку,  сплаченого  в  Україні
(стаття 22 Угоди).

     Відповідно до п.  3 Угоди ( 643_599  )  від  оподаткування  в
Україні  звільняються  тільки проценти,  які виникають в Україні і
сплачуються Уряду Росії або Центральному банку  Росії,  будь-якому
іншому  створеному  в  ній  органу  державної  влади,  а  також за
гарантованими ними кредитами.

     Що стосується другого питання,  порушеного у  вищезазначеному
листі,  ДПА  України  вважає  правомірним  застосування підпунктів
5.5.2  -  5.5.3  пункту  5.5  статті   5   Закону   України   "Про
оподаткування прибутку  підприємств" ( 334/94-ВР ) до підприємства
- резидента України,  50 або  більше  відсотків  статутного  фонду
якого  перебуває  у  власності  або  управлінні  (безпосередньо чи
побічно) резидента Російської Федерації,  і не  вважає,  що  це  є
порушенням вимог п. 5 статті 23 вищезазначеної Угоди ( 643_599 ).

     Норми, встановлені  підпунктами  5.5.2  -  5.5.3  пункту  5.5
статті 5 вищезгаданого Закону України ( 334/94-ВР ), мають на меті
недопущення  зменшення  бази  оподаткування і таким чином ухилення
від  сплати  податків,  а   також   сприяють   вирівнюванню   умов
оподаткування підприємств зі значними іноземними інвестиціями, які
складаються переважно з  кредитних  коштів,  й  інших  українських
підприємств.

     Йдеться про так звану "тонку капіталізацію".  Інвестиція може
складатися з акціонерного капіталу і  кредитних коштів. Про "тонку
капіталізацію" говорять,  якщо  акціонерний  капітал  підприємства
менший порівняно з кредитними коштами.  "Тонка капіталізація" може
бути ефективним засобом ухилення від оподаткування.  Річ у тім, що
за  відсутності  зазначених  норм закону проценти,  що сплачуються
підприємством  за  кредитами,  підлягають   вирахуванню   з   бази
оподаткування,  а дивіденди не підлягають (пп.  5.3.8 п. 5.3 ст. 5
Закону ( 334/94-ВР ).

     Враховуючи це, підприємство, зазначене у пп. 5.5.3 Закону, що
здійснює  свою  діяльність за рахунок наданих інвестором кредитів,
має перевагу над іншими підприємствами.

     Крім того,  при угодах між  двома  учасниками,  один  з  яких
контролює   діяльність   іншого,   зокрема   при  наданні  кредиту
українському  підприємству   нерезидентом,   у   власності   якого
перебуває   50   або   більше  відсотків  статутного  фонду  цього
підприємства,  умови  угоди  можуть  відрізнятися  від  умов   між
учасниками такої ж комерційної угоди,  які  не перебувають у таких
відносинах.

 Голова                                                   М.Азаров

 "Галицькі контракти - Документи для роботи",
 N 43, 21 жовтня 2002 р.