ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                  07.05.2003  N 13-08/1263-4038


     Частина 2  ст.  95  Конституції  України   (   254к/96-ВР   )
передбачає,  що  будь-які  видатки  держави  на  загальносуспільні
потреби,  розмір і цільове спрямування цих  видатків  визначаються
виключно законом про Державний бюджет України.  Відповідно до п. 4
Положення  про  Державне  казначейство,  затвердженого  постановою
Кабінету Міністрів  України від 31.07.1995 р.  N 590 ( 590-95-п ),
Держказначейство організовує  й  контролює  виконання  держбюджету
України.
     Згідно з п.  2 ст.  4 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ),
при    здійсненні   бюджетного   процесу   в   Україні   положення
нормативно-правових актів застосовуються лише в  частині,  в  якій
вони не  суперечать положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ),
цього кодексу та закону про Державний бюджет України ( 590-95-п ).
Крім того,  Бюджетним кодексом (п.  8 ст.  7) затверджений принцип
цільового використання бюджетних коштів,  згідно з  яким  бюджетні
кошти   використовуються   лише   на  цілі,  визначені  бюджетними
призначеннями.
     Відповідно до   ст.   5   Закону  України  "Про  господарську
діяльність у   Збройних   силах   України"   (   1076-14   )   від
21.09.1999 р.,  за  невиконання  чи неналежне виконання договірних
зобов'язань, а також за шкоду й збитки, заподіяні довкіллю, правам
та  інтересам  фізичних  і  юридичних  осіб та державі,  військова
частина   як   суб'єкт   господарської   діяльності   зі    своїми
зобов'язаннями  відповідає коштами,  що надходять на її рахунок за
відповідними статтями кошторису (крім захищених статей),  а в разі
їх  недостатності  відповідальність  за  зобов'язаннями військової
частини несе Міністерство оборони України.
     Згідно з  інформацією,  поданою  в  листі,  позовна  заява МП
"Стаєр" до військової частини N 2222 про стягнення  заборгованості
в сумі  9 421,42 грн.  була повернута,  оскільки відсутній предмет
спору, військова частина борг визнає.
     Направлення відділом державної виконавчої служби центрального
району м.  Сімферополя  документів  для  подальшого  виконання  до
управління Державного    казначейства    України    в   АРК   було
неправомірним, оскільки відповідно до ст.  32 Закону України  "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) Держказначейством
України  здійснюється  виконання   рішень,   прийнятих   державним
органом,  що  відповідно до закону має право на його застосування,
про стягнення коштів  з  рахунків,  на  яких  обліковуються  кошти
державного бюджету.
     Згідно зі ст.  85 Закону України "Про виконавче  провадження"
( 606-14  )  від 21.04.1999 р.,  на дії (бездіяльність) державного
виконавця та інших посадових осіб державної  виконавчої  служби  з
виконання рішення або відмову в здійсненні вказаних дій стягувачем
чи боржником може бути подана скарга  до  начальника  відповідного
відділу  державної виконавчої служби або до суду згідно з вимогами
закону,  а на дії  (бездіяльність)  начальника  відділу  державної
виконавчої  служби  - до суду.  Також відповідно до ст.  13 Закону
України "Про  державну  виконавчу  службу"  (  202/98-ВР   )   від
24.03.1998 р.,  за дії або бездіяльність державного виконавця може
бути подана скарга до вищої посадової особи або до суду в порядку,
встановленому законом.

 Перший заступник голови
 Держказначейства України                                 Н.Пашина