У листах, що надходять до редакції, засуджені .40 позбавлення волі цікавляться, чи буде переглянуто чинне законодавство щодо зарахування до трудового стажу, який дає право на пенсію, їхню трудову діяльність у виправно-трудових установах.

Сьогодні правовий статус звільнених від відбування покарання вступає в суперечність з вимогами Конституції стосовно рівності соціальних прав громадян.

Так, відповідно до ст.50 Виправно-трудового кодексу, час роботи засудженого в період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Такий випадок визначено у ст.56 закону "Про пенсійне забеспечення". Він полягає в тому, що робота в'язнів зараховується до трудового стажу лише за умови оплати страхових внесків після відбуття ними покарання. Подібна вимога для багатьох звільнених з місць позбавлення волі нездійсненна, оскільки зазначені особи мають водночас сплатити значні суми страхових внесків. Адже в колонії такий вид грошового утримання відсутній. Як наслідок, переважна більшість цих людей через матеріальну скруту втрачає стаж роботи у виправно-трудових установах.

Враховуючи таку ситуацію, на розгляд Верховної Ради подано законопроект про внесення змін до Виправно-трудового кодексу, в якому пропонується запровадити в колоніях і тюрмах щомісячне відрахування страхових внесків із заробітку або іншого доходу засуджених. У такому разі звільненому від покарання період роботи може бути зарахований згідно з довідкою, виданою адміністрацією виправно-трудової установи про тривалість його трудової діяльності.

Існує інша проблема, що потребує свого вирішення. В чинному Виправно-трудовому кодексі питання пенсійного забезпечення осіб, позбавлених волі, майже не врегульовано. У ст.51 цього кодексу йдеться лише про нарахування пенсії тим особам, які під час відбування покарання втратили працездатність, і зовсім не визначено порядку одержання пенсій тими засудженими, яким пенсія була нарахована ще до постановлен-ня вироку.

Залишається поза правовим полем і система відрахування коштів у відшкодування вартості витрат на утримання пенсіонерів. Практика засвідчує, що на зазначені послуги витрачається майже вся пенсія, за винятком 10%, які зараховуються на особистий рахунок засудженого та пенсіонера. Водночас чоловікам віком понад 60 років і жінкам віком понад 55 років — не пенсіонерам — нараховується не менш як 25% нарахованого їм місячного заробітку. Більше того, якщо така категорія осіб не працює—харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються їм безкоштовно. З непрацюючих же пенсіонерів, незалежно від їхнього віку, вартість зазначених послуг стягується з пенсії.

Отже, не викликає сумніву, що такі розбіжності потребують правового втручання.

Запропоновані зміни до ВТК, на переконання авторів законопроекту, упорядкують відрахування від заробітку або іншого доходу осіб, які позбавлені волі, що уможливить накопичення пенсіонерами певних заощаджень і звільнення держави від придбання таким засудженим після звільнення необхідного за сезоном одягу, взуття, надання одноразової допомоги тощо.

Прийняття цього закону відновить конституційну справедливість щодо своєчасного призначення трудової пенсії в'язням та надасть звільненим від покарання пенсіонерам моральну та матеріальну підтримку під час їхньої адаптації на волі.

Підготувала Галина ЛАПТУН

По материалам газеты "ЗАКОН & БІЗНЕС"