Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого судді-доповідача   Пивовара В.Ф.,

суддів:                        Вус С.М., Глоса Л.Ф., 

                               Гошовської Т.В., Заголдного В.В.,

                               Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., 

                               Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., 

                               Кузьменко О.Т., Пошви Б.М., 

                               Редьки А.І., Школярова В.Ф.,

при секретарях:                Волевач О.В., Тімчинській І.О.,

за участю:                     прокурора Генеральної прокуратури України

                               Курапова М.В.

та                             засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявами захисників Клінчикова С.О. та Осадчука М.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2015 року,

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за пунктом 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК (2341-14) ) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого заява про перегляд Верховним Судом України судового рішення не подавалася.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_2 умисного вбивства ОСОБА_3 за вказаних нижче обставин.

11 липня 2010 року приблизно о 5 годині, поряд із приміщенням розважального центру "ІНФРМАЦІЯ_2" (ІНФОРМАЦІЯ_3) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, з одного боку, та ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, з іншого боку, виникла сварка з приводу зникнення годинника у ОСОБА_6, що переросла в бійку. У ході бійки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно завдали один одному удари руками і ногами в різні частини тіла. Потому ОСОБА_2 і ОСОБА_5 пішли у напрямку АЗС "ІНФОРМАЦІЯ_4", розташованої по вул. ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 з метою помсти, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, вирішили наздогнати потерпілого. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 сів до невстановленого автомобіля під керуванням невстановленої особи і поїхав у напрямку руху ОСОБА_3 і ОСОБА_5, а ОСОБА_2 побіг услід за останніми. Наздогнавши ОСОБА_3 і ОСОБА_5 неподалік АЗС "ІНФОРМАЦІЯ_4", ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та кинувся у бійку з ОСОБА_3, у ході якої вони завдавали один одному удари руками і ногами в різні частини тіла, у тому числі по голові та обличчю. У цей час у ОСОБА_2, який підбіг до місця бійки, і побачивши, що ОСОБА_1 не може подолати ОСОБА_3, виник умисел на позбавлення життя потерпілого. Для реалізації цього умислу, ОСОБА_2 умисно завдав ОСОБА_3 два удари заздалегідь приготовленою дерев'яною дошкою по потилиці. Маючи підтримку з боку ОСОБА_2, ОСОБА_1 також вирішив позбавити життя ОСОБА_3, і реалізовуючи цей умисел, продовжив умисно завдавати потерпілому удари кулаками та ногами в різні частини тіла. Цими спільними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позбавили життя ОСОБА_3. Смерть останнього настала на місці вчинення злочину від закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку, його набряком-набуханням.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 16 березня 2015 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 жовтня 2015 року судові рішення щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисників - без задоволення.

Захисники Клінчиков С.О. і Осадчук М.П. звернулися до Верховного Суду України із заявами про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Обґрунтовуючи неоднаковість у правозастосуванні, заявники надали ухвали Верховного Суду України від 15 серпня 2006 року, 11 березня 2008 року, 17 лютого 2009 року, 26 лютого 2009 року і 16 квітня 2009 року, а також ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2013 року, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність у діях засуджених умислу на позбавлення життя потерпілих і дії засуджених отримали правову кваліфікацію за статтею 121 КК (2341-14) .

Зміст порівнюваних судових рішень, на думку захисників, свідчить, що, на відміну від цих рішень, суд касаційної інстанції за подібних правовідносин неоднаково застосував норму матеріального права щодо ОСОБА_1, оскільки в його діях був відсутній умисел на вчинення умисного вбивства потерпілого. З урахуванням наведених доводів захисники просять ухвалу суду касаційної інстанції скасувати та застосувати до ОСОБА_1 кримінальний закон, передбачений статтею 121 КК (2341-14) .

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 11 січня 2016 року відкрив провадження у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за заявами захисників Клінчикова С.О. й Осадчука М.П. про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2015 року.

Відповідно до вимог статті 452 КПК України (далі - КПК (4651-17) ) здійснено підготовку до перегляду судового рішення, під час якої витребувано матеріали справи, яка надійшла до суду 21 січня 2016 року, доручено членам Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати наукові висновки щодо норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції, вивчено справу та наукові висновки.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 26 січня 2016 року справу щодо ОСОБА_1 призначено до розгляду на 25 лютого 2016 року.

10 лютого 2016 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про закриття провадження за заявами захисників Клінчикова С.О. та Осадчука М.П.

11 лютого 2016 року аналогічні заяви подали також захисники Клінчиков С.О. та Осадчук М.П.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухавши засудженого ОСОБА_1, який просив закрити провадження за заявами його захисників, прокурора, який не заперечував проти закриття провадження, та обговоривши доводи заяв встановила, що інші особи, коло яких визначено частиною першою статті 446 КПК, заяви про перегляд даного рішення суду касаційної інстанції не подавали, а відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на розгляд заяв його захисників перешкоджає подальшому провадженню.

Тому Судова палата вважає, що провадження за заявами захисників Клінчикова С.О. і Осадчука М.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись статтею 453 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

провадження за заявами захисників Клінчикова С.О. та Осадчука М.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2015 року закрити.