КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23.12.2003
(Витяг)
Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя (Автономна
Республіка Крим) від 27 лютого 2003 р. К. визнано винним у
таємному викраденні 16 вересня 2002 р. майна Л. на суму 120 грн. і
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки позбавлення
волі. На підставі ст. 75 КК К. звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком три роки, і відповідно до
пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК на нього покладено обов'язок
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання та щомісячно з'являтися в ці органи для реєстрації.
В апеляційному порядку вирок щодо К. не переглядався.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про зміну
вироку суду щодо К. у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у
поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України визнала, що воно підлягає
задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 104 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнення від
відбування покарання з випробуванням застосовується до
неповнолітніх відповідно до статей 75 - 78 названого Кодексу з
урахуванням положень ст. 104 КК, зокрема щодо тривалості
іспитового строку від одного до двох років (ч. 3 цієї статті).
Як убачається з матеріалів справи, К. вчинив злочин у
неповнолітньому віці, але суд, звільняючи його від відбування
покарання з випробуванням, усупереч вимогам ч. 3 ст. 104 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
встановив іспитовий строк три роки.
Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання
задовольнила, скоротивши іспитовий строк до двох років.
Вісник Верховного суду України, 2004 р., N 3