СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23.12.2003
(Витяг)
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня
2003 р. кримінальну справу за обвинуваченням В. у вчиненні
злочинів, відповідальність за які передбачено ч.1 та пунктами 9,
13 ч.2 ст. 115, частинами 1, 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
, направлено
на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства В. пред'явлено обвинувачення в
тому, що він 27 лютого 2003 р., перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків вчинив умисне
вбивство потерпілої Б.Є., після чого з метою приховання цього
злочину умисно вбив її чоловіка Б.А. В. також обвинувачено у
вчиненні крадіжок чужого майна весною 2001 р. і в ніч на
25 березня 2002 р. з проникненням у приміщення.
Розглядаючи справу в підготовчій частині судового засідання,
суд ухвалою від 26 вересня 2003 р. повернув її на додаткове
розслідування, мотивуючи своє рішення тим, що органи досудового
слідства допустили істотне порушення кримінально-процесуального
закону, оскільки захист прав та інтересів В. здійснювала особа,
яка не мала на це права.
У касаційному поданні прокурор просив скасувати цю ухвалу з
мотивів її необгрунтованості і направити справу на новий судовий
розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора та
перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання
задоволенню не підлягає. При цьому судова колегія послалась на
таке.
Твердження в касаційному поданні про необгрунтованість ухвали
апеляційного суду та відсутність порушень у справі і права на
захист, оскільки його захист здійснював фахівець у галузі права
А., який нібито мав право бути захисником, є безпідставним.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 44 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
при
провадженні в кримінальній справі як захисники допускаються особи,
які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в
Україні, а також інші фахівці у галузі права, які за законом мають
право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням
юридичної особи.
Як зазначено в ч.3 ст. 44 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
і роз'ясненнях,
викладених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від
24 жовтня 2003 р. N 8 ( v0008700-03 ) (v0008700-03)
"Про застосування
законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному
судочинстві", повноваження захисника на участь у справі повинні
бути підтверджені:
а) адвоката, який є членом адвокатського об'єднання, -
свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером
адвокатського об'єднання про наявність угоди чи доручення на
участь у справі;
б) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, -
свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та угодою
чи дорученням на участь у справі;
в) інших фахівців у галузі права, які за законом мають право
на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної
особи, - документами, визначеними спеціальним законом, яким цим
особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як
захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи.
При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права
повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить
також з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь
у кримінальному судочинстві як захисникам.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для допуску А.
як захисника, участь якого відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 45 КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
при провадженні досудового слідства і в розгляді
кримінальної справи в суді є обов'язковою, коли санкцією статті,
за якою кваліфікується злочин, передбачено довічне ув'язнення,
стало те, що він у 1988 р. закінчив Одеський державний університет
і отримав кваліфікацію юриста, є суб'єктом підприємницької
діяльності як приватний підприємець, що надає юридичні послуги, і
між ним та В. була укладена угода про надання юридичних послуг.
Проте слідчий прокуратури Дніпровського району м. Херсона,
допустивши постановою від 31 березня 2003 р. А. як захисника у
справі, не з'ясував, яким саме законом А. надано право брати
участь у кримінальному судочинстві як захиснику, тобто його
повноваження на участь у справі як захисника належним чином не
були підтверджені.
Суд першої інстанції, встановивши, що право В. на захист було
порушено і що це унеможливлює подальше провадження у справі,
оскільки згідно з п.3 ч.2 ст. 370 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
порушення права
обвинуваченого на захист тягне скасування судових рішень,
обгрунтовано повернув її на додаткове розслідування.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 4, стор.26