СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            11.12.2003

                             (Витяг)

     Вироком Носівського  районного  суду від 4 грудня 2002 р.  П.
засуджено: за ч.1 ст. 308 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на три роки позбавлення
волі; за ч.2 ст. 309 цього Кодексу - на два роки позбавлення волі,
а  за  сукупністю злочинів на підставі ст.  70 КК - до позбавлення
волі строком на три роки.  На підставі ст.  71  КК  за  сукупністю
вироків  йому  остаточно  визначено  чотири роки позбавлення волі.
Відповідно до  ст.  96  КК  засудженому  П.  призначено  примусове
лікування  від  наркоманії  в місцях позбавлення волі.  На користь
НІЕКЦ при УМВС України  в  Чернігівській  області  з  нього  також
постановлено стягнути 109 грн.

     Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від  19  травня
2003 р.  вирок щодо П.  змінив, виключивши з нього застосування до
засудженого ст.  96 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  у решті  вирок  залишено  без
зміни.

     П. визнано  винним  у тому,  що він у ніч на 27 липня 2002 р.
проник на присадибну ділянку Д., звідки викрав коробочки маку, які
містять морфін та кодеїн і належать до наркотичних засобів,  котрі
зберігав без мети  збуту  за  місцем  проживання  та  які  вилучив
дільничний інспектор 30 липня 2002 р.

     Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи,  наведені  у  касаційному  поданні  прокурора,
колегія  суддів  Судової  палати у кримінальних справах Верховного
Суду України визнала,  що подання  підлягає  задоволенню  з  таких
підстав.

     Згідно з вироком суд кваліфікував дії П.  за ч.2 ст.  309  КК
( 2341-14  ) (2341-14)
          як  незаконне виробництво та зберігання наркотичного
засобу  без  мети  збуту  особою,  що   раніше   вчинила   злочин,
відповідальність за який передбачено ст. 308 цього Кодексу.

     Проте відповідно  до  п.10  постанови Пленуму Верховного Суду
України від 26 квітня 2002 р.  N 4 ( v0004700-02  ) (v0004700-02)
          "Про  судову
практику  в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів,
психотропних  речовин,  їх  аналогів  або  прекурсорів"  незаконне
заволодіння  наркотичними  засобами  та  наступне  їх  зберігання,
перевезення,  пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також
їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, відповідальність
за які передбачено ст.  308 і ст.  307 чи ст.  309 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
але не утворюють ознаки повторності,  передбаченої ч.2 ст. 307 або
ч.2 ст. 309 цього Кодексу.

     Оскільки в  цьому випадку засуджений вчинив не окремі злочини
щодо різних наркотичних засобів,  а один продовжуваний  злочин,  а
саме:  викрадення наркотичного засобу з наступним його зберіганням
без мети  збуту,  його  дії  слід кваліфікувати за ч.1 ст.  309 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Виходячи з   наведеного   колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних  справах  Верховного  Суду  України  судові   рішення
змінила, перекваліфікувавши дії П. з ч.2 ст. 309 на ч.1 ст. 309 КК
( 2341-14  ) (2341-14)
        ,  та  призначила  покарання  за  цією статтею у виді
позбавлення волі строком на один рік шість місяців,  а на підставі
статей 70,  71 зазначеного Кодексу остаточно визначила чотири роки
позбавлення волі.

Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 4, стор.25