Ухвалою розпорядчого засідання судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 18 серпня 2000 р. кримінальну справу за обвинуваченням Т. у вчиненні злочинів, передбачених п. "б" ст. 93 і ч. 3 ст. 206 КК (2001-05, 2002-05) ; Л.В. - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК; Л.П. - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК, направлено на додаткове розслідування.

Т., Л.В. і Л.П. пред'явлено обвинувачення в тому, що вони 11 листопада 1999 р. приблизно о 22-й годині 30 хвилин у м. Кривому Розі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили хуліганські дії щодо потерпілих К. та Я., під час яких Т. із хуліганських мотивів умисно вбив останнього.

Повертаючи справу з розпорядчого засідання на додаткове розслідування, суд послався на те, що попереднє слідство в ній проведено неповно, з порушенням вимог ст. 112 КПК (1002-05) про підслідність, зокрема слідчими органів внутрішніх справ, а не прокуратури.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 6 квітня 2001 р. ухвалу обласного суду змінено: з неї виключено вказівки, які не стосувалися підслідності справи, та доповнено вказівками про необхідність витребувати додаткові дані, що характеризують особу потерпілого Я., і долучити до справи ряд документів на підтвердження цивільного позову та арешту майна Л.В. і Л.П.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування ухвал обласного суду та Верховного Суду України як незаконних і про повернення справи на новий судовий розгляд зі стадії віддання до суду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав протест, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи протесту, Пленум Верховного Суду України визнав, що протест задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом ст. 112 КПК (1002-05) (підслідність) та ст. 227 КПК (повноваження прокурора) слідчий прокуратури має право провести попереднє слідство у будь-якій кримінальній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 112 КПК у справах про злочини, передбачені ст. 93 КК (2001-05) , попереднє слідство щодо повнолітніх осіб провадиться виключно слідчими прокуратури. Водночас згідно з ч. 2 цієї ж статті КПК в усіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми, попереднє слідство провадиться також слідчими органів внутрішніх справ.

У даній справі до кримінальної відповідальності за п. "б" ст. 93 і ч. 3 ст. 206 КК (2001-05, 2002-05) було притягнено повнолітнього Т., а за ч. 2 ст. 206 КК і ч. 3 ст. 206 КК - відповідно неповнолітніх Л.П. і Л.В., дії яких тісно пов'язані між собою і щодо яких виділяти справу в окреме провадження підстав немає. При цьому попереднє слідство щодо Т. проведено не слідчим прокуратури, як вимагає закон, а слідчими органів внутрішніх справ, зокрема заступником начальника слідчої частини слідчого управління Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області.

Таким чином, попереднє слідство щодо Т. фактично проведено неправомочною особою, що робить нелегітимними всі проведені нею слідчі дії, а це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону про підслідність, а отже, підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Посилання в протесті на те, що справи про злочини, вчинені неповнолітніми, розслідуються тільки слідчими органів внутрішніх справ, не відповідають вимогам ст. 112 КПК (1002-05) .

Оскільки справу щодо Т. слідчий органу внутрішніх справ розслідувати не може, а щодо неповнолітніх Л.В. і Л.П. розслідування вправі провадити і слідчий прокуратури, то суд обгрунтовано повернув прокурору дану справу для додаткового розслідування відповідно до вимог ст. 112 КПК (1002-05) .

Що ж стосується рішення судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України про доповнення ухвали суду першої інстанції, то воно є обгрунтованим, оскільки особу потерпілого Я. з достатньою повнотою не з'ясовано, необхідних документів на підтвердження цивільного позову до справи не долучено і на його забезпечення арешт на майно не накладено.

У зв'язку з наведеним Пленум Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України залишив без задоволення.