СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 31.08.99
(Витяг)
Відповідно до вимог ст. 88 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
при
незгоді головуючого із зауваженнями на протокол судового засідання
вони виносяться на розгляд, як правило, у тому ж складі суду, який
розглядав справу. У разі явки в судове засідання осіб, що подали
зауваження, суд зобов'язаний вислухати їх пояснення, які
заносяться до протоколу
Вироком судової колегії в кримінальних справах
Дніпропетровського обласного суду від 8 лютого 1999 р. засуджено
Т., К. і Л. за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 193 і Ч. - за ч. 3 ст. 142
КК ( 2001-05, 2002-05 ) (2001-05, 2002-05)
до позбавлення волі за те, що вони двічі -
16 листопада 1995 р. і 10 червня 1996 р. - проникали в квартири
громадян у м. Кривому Розі, вчиняли напади на потерпілих і
заволодівали їхнім майном, а Т., К. і Л., крім того, викрали в
одній із квартир два паспорти. У частині їх обвинувачення за
п. "ж" ст. 93 і ч. 3 ст. 144 КК справу виділено в окреме
провадження і направлено прокурору на додаткове розслідування.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах того ж суду
від 19 липня 1999 р. відхилено зауваження на протокол судового
засідання.
Засуджені оскаржили вирок, проте судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України справу з розгляду
зняла і повернула до Дніпропетровського обласного суду, зазначивши
в ухвалі таке.
Як вбачається з матеріалів справи, після ознайомлення з
протоколом судового засідання засуджені Т., К., Л. і Ч. подали на
нього письмові зауваження, з якими головуючий у справі був
частково не згоден.
Відповідно до вимог ст. 88 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
та роз'яснень
Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 21 постанови
від 27 грудня 1985 р. N 11 ( v0011700-85 ) (v0011700-85)
"Про додержання судами
України процесуального законодавства, яке регламентує судовий
розгляд кримінальних справ" (зі змінами, внесеними постановами від
4 червня 1993 р. N 3 ( v0003700-93 ) (v0003700-93)
та від 3 грудня 1997 р.
N 12 ( v0012700-97 ) (v0012700-97)
, при незгоді головуючого із зауваженнями вони
вносяться на розгляд судового засідання, як правило, в тому ж
складі суду, який розглядав справу, а якщо це неможливо,
розглядаються судом, у складі якого, крім інших, повинні бути двоє
із суддів, що розглядали цю справу. У разі явки в судове засідання
учасників судового розгляду, що подали зауваження, суд
зобов'язаний вислухати їх пояснення, які заносяться до протоколу.
Зазначені вимоги закону суд проігнорував. Так, народні
засідателі М.Ш. і А., які у складі суду брали участь у розгляді
справи, не тільки не викликались до суду для участі в розгляді
зауважень на протокол судового засідання, а й взагалі не
повідомлялися про останні. Ці зауваження були розглянуті не у
складі суду, а лише головуючим у справі та суддею обласного суду.
Засуджені Т., К., Л. і Ч. були доставлені в судове засідання, але
слово для пояснень їм не надавалося.
Крім того, зміст ухвали свідчить про істотні суперечності між
її мотивувальною та резолютивною частинами. Так, у мотивувальній
частині зазначено, що суд погоджується з деякими зауваженнями, але
не вказано, з якими. Остаточне ж рішення сформульовано в
резолютивній частині так: "Відмовити засудженим Т., К., Л., Ч. в
зауваженнях на протокол судового засідання, які викладено вище".
Це свідчить про те, що суд визнав зауваження засуджених на
протокол судового засідання неправильними в цілому. Крім того,
відповідно до вимог закону суд не відмовляє в зауваженнях, а
посвідчує їх правильність або ж відхиляє їх.
Із наведених підстав судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України, визнавши ухвалу обласного суду від
19 липня 1999 р. незаконною, скасувала її, справу з касаційного
розгляду зняла і повернула в той самий суд для належного виконання
вимог ст. 88 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (15), 1999 р.