Вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 8 жовтня 1998 р. засуджено: Д. - за пунктами "е" і "з" ст. 93 КК (2001-05) на 15 років позбавлення волі, З. - за ч. 1 ст. 187 КК (2002-05) на два роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку і сплатою штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До Верховного Суду України справа надійшла з касаційною скаргою засудженого Д., проте судовою колегією в кримінальних справах її знято з касаційного розгляду. В ухвалі колегія зазначила таке.

Згідно зі ст. 10 Конституції України (254к/96-ВР) державною мовою в Україні є українська. Виходячи з цього конституційного положення судочинство має провадитися українською мовою.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 9 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 (v0009700-96) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", на виконання ч. 4 ст. 10 Конституції (254к/96-ВР) суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, зобов'язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом. Суд має суворо додержувати вимог ч. 3 ст. 19 КПК (1001-05) про те, що слідчі й судові документи відповідно до встановленого цим Кодексом порядку вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

Як видно з матеріалів справи, всі процесуальні документи, в тому числі протоколи допиту Д., складалися російською мовою.

Згідно з протоколом судового засідання суд за клопотанням Д. ухвалив слухати справу російською мовою. Як видно зі справи, вирок щодо Д. складений українською мовою, проте його не було вручено засудженому в перекладі на мову, якою він володіє, як того вимагає ст. 344 КПК (1003-05) .

Зі справи також видно, що оскаржуючи вирок, Д. не навів ніяких доводів на обгрунтування скарги, а тільки заявив клопотання про надання йому копії вироку мовою, якою він володіє, для складання повної касаційної скарги, зазначивши при цьому, що він не розуміє змісту вироку, постановленого українською мовою.

Суд на порушення вимог статей 19, 344 КПК (1001-05, 1003-05) відмовив Д. у наданні копії вироку мовою, якою той володіє, навівши при цьому аргументи, які не є переконливими.

Виходячи з наведеного справу з касаційного розгляду знято і повернуто Київському міському суду для виконання вимог статей 19, 344 КПК (1001-05, 1003-05) .