Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Куп'янського міськрайонного суду від 28 квітня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки; за ч. 3 ст. 135 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 - 14 882, 55 грн. та 500 000 грн. в рахунок завданої матеріальної та моральної шкоди, 6 000 грн. витрат на юридичну допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2013 року вирок Куп'янського міськрайонного суду від 28 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_4 о 20 год. 15 хвл., керуючи автомобілем "ВАЗ-21051" в стані алкогольного сп'яніння по автодорозі "Сахновщина-КПП "Піски", ОСОБА_1 не справився із керуванням виїхав на узбіччя та наїхав на неповнолітнього пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після вчинення наїзду, в порушення п. 2.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , ОСОБА_1 не зупинився на місці ДТП, не здійснив заходів для надання потерпілому допомоги, тим самим залишив його в небезпечному для життя стані, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

У касаційній скарзі та доповненнях прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Стверджує, що апеляційний суд не розглянув всіх доводів апеляції прокурора, в який ставилось питання про постановлення нового вироку внаслідок м'якості призначеного покарання. Окрім того, суд першої інстанції всупереч вимогам закону стягнув на користь потерпілого витрати на юридичну допомогу, апеляційний суд на зазначене порушення уваги не звернув. Судом при винесенні вироку не враховано, що за ч. 2 ст. 286 КК України передбачено таку кваліфікуючу ознаку, як смерть потерпілого, тому кваліфікація дії засудженого за ч. 3 ст. 153 КК України є зайвою, а його дії необхідно перекваліфікувати з ч. 3 на ч. 1 ст. 153 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга та доповнення до неї підлягає задоволенню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про неправильну юридичну оцінку дій засудженого за ч. 3 ст. 135 КК України є обґрунтованими.

Призначаючи засудженому покарання, судом не враховано, що ч. 2 ст. 286 КК України передбачено кваліфікуючу ознаку, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Оскільки смерть потерпілого наступила від отриманих тяжких тілесних ушкоджень при ДТП, тому кваліфікація тих самих дій за ч. 3 ст. 135 КК України є зайвою.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати з ч. 3 на ч. 1 ст. 135 КК України.

Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом із кримінальною справою.

Вирішуючи цивільний позов у справі суд має з'ясовувати, яку конкретно шкоду потерпілому заподіяно злочином (моральну, фізичну чи майнову) і про це слід зазначати в рішенні.

Як убачається з матеріалів справи потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Постановляючи вирок та задовольняючи частково цивільний позов, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення та навів докладні мотиви, посилаючись на ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.

Однак, стягуючи із засудженого ОСОБА_1 6000 грн. за надання юридичної допомоги, суд відніс ці витрати до матеріальної шкоди.

Між тим, вказана сума не є матеріальною шкодою, завданою злочином.

Також, відповідно до ст. ст. 91, 93 КПК України, в рамках кримінального провадження відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг захисника підсудного.

Витрати ж, понесені потерпілим на оплату юридичних послуг адвоката, не відносяться до судових витрат у кримінальній справі, це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства.

Про неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає із роз'яснень пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року (v0011700-95) , де зазначено, що до судових витрат не належать витрати по оплаті юридичної допомоги, оскільки відшкодування цих витрат регулюється законодавством окремо.

Відповідно до ст. 334 КПК України в мотивувальній частині викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову.

На зазначене порушення не звернув уваги суд апеляційної інстанції, залишивши вирок місцевого суду без зміни.

Таким чином, задовольняючи цивільний позов у частині стягнення 6000 грн. за надання юридичної допомоги потерпілому місцевий суд у порушення зазначених норм, не вмотивував належним чином свого рішення, що є істотним порушенням та підставою для скасування вироку в цій частині.

Разом із тим, доводи касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що призначаючи засудженому покарання за сукупністю злочинів у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки судом першої інстанції враховано обставину, яка обтяжує покарання,- вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховано, що засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, частково відшкодував завдану злочином шкоду. Наведене суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання.

Колегія суддів враховує також те, що потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції просили вирок суду щодо засудженого залишити без зміни. Тому доводи скарги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 18 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2013 року в частині кваліфікації дій засудженого та призначеного покарання змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 1 ст. 135 КК України і за цим законом призначити покарання 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.

Вирок та ухвалу в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн. за надання юридичної допомоги скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

В решті судові рішення залишити без зміни.