440/1016/13-к Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 23.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження за апеляцією прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції Камінського М.М. на вирок Буського районного суду Львівської області від 03 липня 2013 року

Цим вироком ОСОБА_3, 1956 року народження, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Бродівського районного суду Львівської області від 15.04.2013 року за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, не одруженого, не працюючого засуджено за п.13, ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю вироків призначено ОСОБА_3 15 років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно нього залишено без змін - тримання під вартою, початок строку відбуття покарання встановлено з 30.03.2013 року, вирішено питання із судовими витратами і речовими доказами.

За вироком суду ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, близько 18 год. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у власному будинку по АДРЕСА_1, під час спільного розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_4 і словесної суперечки з приводу можливого викрадення останнім його грошей, керуючись раптово виниклим умислом на вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 наніс йому удар рукою в область голови, потім взявши металевий гак (кочергу) наніс ним 4 удари по голові потерпілого, від чого останній впав на підлогу і після цього, взявши сокиру наніс нею множинні удари по руці, шиї та обличчю, спричинивши рубані рани, в тому числі на лівій боковій поверхні шиї з ушкодженням великих кровоносних судин та масивною зовнішньою кровотечею і в наслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці події.

В апеляції прокурор зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_3 суд не дав належної оцінки вчиненню ним особливо тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого і належним чином не врахував особу засудженого, характеризуючи його дані та ставлення до вчиненого. На думку прокурора суд не врахував того, що ОСОБА_3 будучи неодноразово судимий, в тому числі і за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, після відбуття покарання на шлях виправлення не став і в продовж тривалого часу вчиняв злочини, більшість з яких пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю осіб та їхньому життю і це свідчить про те, що його виправлення неможливе і лише повна ізоляція від суспільства, що полягає в довічному утриманні, зможе запобігти його злочинній діяльності. Прокурор просить вирок місцевого суду скасувати, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_3 за п.13 ч.2 ст. 115 КК України покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого та його захисника, які заперечили апеляцію прокурора і вважають вирок законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена і в апеляції прокурора не оскаржується.

Суд правильно кваліфікував дії засудженого, а призначаючи покарання врахував вимоги ст. 65 КК України і обрав його необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Так, обґрунтовуючи обрання покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі на певний строк суд врахував вчинення ним особливо тяжкого кримінального правопорушення, негативну характеристику, схильність до правопорушень і як обставини, що обтяжують покарання рецидив злочинів і вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Наведене спростовує доводи апеляції про неврахування судом попередніх судимостей ОСОБА_3 Разом з тим, враховані і обставини, що пом'якшують покарання - добровільне повідомлення ним про вчинення злочину, однозначні і послідовні покази під час досудового і судового слідства. Щодо тверджень засудженого про те, що він не може пригадати певних обставин вчиненого ним злочину, суд підставно, з урахуванням досліджених доказів, механізму заподіяння та локалізації тілесних ушкоджень, а також нетверезого стану засудженого під час вчинення злочину, віднісся до них критично. Врахована також і думка потерпілої ОСОБА_5, яка просила суворо не карати ОСОБА_3

З урахуванням наведеного підстав для скасування вироку за м'якістю колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

апеляцію прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції Камінського М.М. залишити без задоволення, а вирок Буського районного суду Львівської області від 03 липня 2013 року відносно ОСОБА_3 без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення