Справа № 1619/1106/12 

Номер провадження 11/786/316/2013 

Головуючий у 1-й інстанції Косик Світлана Миколаївна 

Доповідач Костенко В. Г.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Костенка В.Г., суддів Гонтар А.А., Довгаль С.А., за участю прокурора потерпілої представника потерпілої захисника Кашициної О.Є., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляціями старшого прокурора прокуратури Машівського району Полтавської області, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 28 січня 2013 року.

Цим вироком ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Карлівка, зареєстрований в АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працюючий продавцем магазину "АТБ", несудимий,

визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст. 296 КК України на 4 місяці арешту.

Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.

18 червня 2011 року близько 3-ї години засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території літнього майданчику кафе-бару "Семіраміда" в смт. Машівка Полтавської області, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливо ставлячись до загальновизнаних правил поведінки, почав нахабно себе поводити, висловлюватися в присутності інших осіб нецензурними словами, на зауваження не реагував та безпричинно вилив в сторону потерпілої ОСОБА_5 келих пива. Після чого кинув пляшку, яка попала їй в область скроні, а потім наніс потерпілій удар стільцем по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В результаті таких дій ОСОБА_8 було тимчасово припинено нормальну роботу розважального закладу.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 на 6 місяців арешту.

Потерпіла ОСОБА_5 в апеляції просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим та засудити за ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 296 КК України на 6 років позбавлення волі. При цьому, не заперечуючи висновків суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, вважає, що внаслідок його хуліганських дій їй спричинене тяжке тілесне ушкодження у вигляді непоправного знівечення обличчя, а отже, у суду не було підстав для перекваліфікації дій засудженого.

Засуджений в апеляції просить призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, врахувавши що він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, позитивно характеризується, має постійне місце роботи, а також провокуючу поведінку потерпілої.

Справа розглядається на правилами КПК України (1001-05) (в редакції 1960 року) відповідно до п.15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України (4651-17) , який встановлює, що апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав принесену апеляцію, вважав за необхідне посилити призначене ОСОБА_8 покарання та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, пояснення потерпілої та її представника, які наполягали на кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.1 ст. 121 КК України та призначенні йому покарання у виді 6 років позбавлення волі, засудженого, який каявся у вчиненому, вибачався перед потерпілою та просив не позбавляти волі, його захисника на підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої не підлягають до задоволення, а апеляція засудженого підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин в апеляціях не спростовується.

Доводи апеляції потерпілої про необхідність додаткової кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки спричинене їй тілесне ушкодження у виді шраму знівечило її обличчя, а тому є тяжким, не заслуговують на увагу.

Згідно висновку судово-медичного експерта №1516 від 2 серпня 2011 року у потерпілої ОСОБА_5 встановлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Шрам шкіри в ділянці лобу з переходом на волосисту частину голови шириною від 0,3 до 0,5 см., довжиною до 3,5 см., який є наслідком загоєння рани, з часом поблідне, стане менш помітним, але без хірургічного лікування повністю не зникне, тобто є невиправним ушкодженням м'яких тканин обличчя і при умові, що в суді буде визнаним таким, що нівечить обличчя - може бути кваліфікований як тяжке тілесне ушкодження. (т.1, а.с.176-177).

Відповідно до приписів ст. 76 КПК України (в редакції 1960 року) та п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи" (v0002700-03) , для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов'язковим. При цьому слід враховувати, що визначення наявності ознак знівечення обличчя є компетенцією суду.

За змістом закону факт знівечення обличчя визначається стосовно потерпілої особи, виходячи з естетичної (що базується на загальноприйнятій) оцінки нормального вигляду людського обличчя.

Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, потворний, огидливий вигляд, не властивий нормальному людському обличчю (відсутній ніс, губи, вухо, наявні глибокі численні шрами, асиметрія обличчя тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, державний обвинувач, змінюючи в суді раніше пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення, зазначив в постанові, що шрам у потерпілої не нівечить її зовнішність і не надає обличчю огидного, потворного вигляду (т.2 а.с.1-2).

Суд першої інстанції, оцінюючи обличчя потерпілої ОСОБА_5 на момент судового слідства, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, дійшов до правильного висновку, що обличчя потерпілої не можна вважати знівеченим.

Колегія суддів, дивлячись на потерпілу, виходячи з естетичної оцінки нормального вигляду людського обличчя, також не вбачає будь-яких загальноприйнятих ознак його відштовхуючого вигляду.

Твердження в апеляції потерпілої про її моральні страждання внаслідок отриманих тілесних ушкоджень не можуть бути підставою для визнання її обличчя знівеченим.

Тому суд дійшов правильного висновку про кваліфікацію дій засудженого за ч.1 ст. 296 КК України, перекваліфікувавши його дії з ч.1 ст. 121 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи засудженому покарання, суд не в повній мірі врахував наведені вимоги закону, а висновки суду про відсутність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_8, спростовуються наступним.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, визнав свою вину, в судовому засіданні як суду першої, так і апеляційної інстанції щиро каявся та просив вибачення у потерпілої. Ці пом'якшуючі покарання обставини колегія суддів визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину. Колегія суддів приймає до уваги, що засуджений позитивно характеризується, є досить молодою людиною, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи. З урахуванням конкретних обставин справи, поведінки потерпілої, яка спровокувала вчинення злочину, того, що ОСОБА_8 протягом тривалого часу після події довів, що він став на шлях виправлення, колегія суддів приходить до висновку, що покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства є занадто суворим, а тому вважає за необхідне помякшити його в межах санкції інкримінованої частини статті Кримінального кодексу (2341-14) до штрафу, змінивши вирок суду та задовольнивши апеляцію засудженого.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, які просили посилити призначене ОСОБА_8 покарання.

Керуючись ст. 365 та ст. 366 КПК України (в редакції 1960 року), п.15 розділу ХІ перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Апеляції прокурора та потерпілої залишити без задоволення, а апеляцію засудженого задовольнити.

Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 28 січня 2013 року щодо ОСОБА_8 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_8 покарання та вважати його засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

В іншій частині вирок залишити без змін.