Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 26 березня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 30 311 грн. 33 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн. - моральної шкоди.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 48 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині розв'язання цивільного позову потерпілого скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення ним злочинів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 влітку 2005 року в м. Києві у невстановленої досудовим слідством особи придбав бойовий багнет-ніж, який відноситься до холодної зброї колючо-ріжучої дії, який носив при собі без передбаченого на те законом дозволу, до моменту вилучення його працівниками міліції 17 червня 2006 року.

Крім того, ОСОБА_2 17 червня 2006 року прибув на автомобілі "Мерседес Бенц Е 250", державний номер НОМЕР_1, на дачну ділянку АДРЕСА_1, де на ґрунті ревнощів та особистих неприязних відносин, діставши з машини взятий із собою бойовий багнет-ніж, наніс ОСОБА_3 декілька ударів у життєво важливі органи та голову, чим спричинив потерпілому тяжкі та легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі з доповненнями та додатковими поясненнями до неї захисник ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого, а справу - направити на новий судовий розгляд, змінивши при цьому його підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судом не враховано докази сторони захисту, стан афекту, в якому перебував ОСОБА_2 Також посилається на недоведеність умислу на вбивство ОСОБА_3 Крім того, захисник указує на відсутність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та надмірну суворість призначеного покарання.

Засуджений ОСОБА_2 в касаційній скарзі, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_1, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення через істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та його особі внаслідок суворості, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданих скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти поданих скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та кваліфікацію його діянь за ч. 2 ст. 263; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України ґрунтуються на зібраних у справі та належно оцінених судом доказах, і є обґрунтованими.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, даними, що містяться в протоколах огляду місця події, огляду речових доказів, відтворення обстановки та обставин подій, ставок віч-на-віч, висновках судово-медичної, криміналістичної, амбулаторної судово-психіатричної експертиз, та іншими матеріалами справи.

Також суд, з урахуванням висновку комплексної амбулаторної судово-психіатричної експертизи, детально проаналізував показання ОСОБА_2, дані ним, як під час досудового слідства, так і під час судового слідства про обставини нанесення потерпілому тілесного ушкодження бойовим багнет-ножем, і дійшов вірного висновку про направленість умислу саме на вбивство ОСОБА_3

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Крім того, доводи касаційних скарг захисника ОСОБА_1 та засудженого про відсутність в діяннях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 здав незаконно придбаний багнет-ніж органам влади безпосередньо після вчинення ним злочину, що не можна назвати добровільною здачею зброї в розумінні ч. 3 цього Закону.

При призначенні покарання ОСОБА_2 місцевий суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчинених ним злочинів, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про його особу.

Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Розглядаючи справу за апеляціями захисника ОСОБА_16 та засудженого ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив викладені в них доводи, які за змістом аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі засудженого, й визнав їх безпідставними з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, з яким погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2012 року щодо нього - без зміни.