1906/1-2/12 Про відкрите викрадення грошей, скоєне за попередньою змовою двома особами - 13.03.2013 Прийняття

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2008 року та за сукупністю вироків визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 19 вересня 2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Згідно вироку суду, 17 вересня 2011 року біля 23 години, ОСОБА_1 в м.Ланівці Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки "Мерседес-Бенс Е200", реєстраційний номер НОМЕР_1 посадив двох пасажирів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щоб завезти в с.Ванжулів Лановецького району Тернопільської області. По дорозі ОСОБА_1 побачив у ОСОБА_4 велику суму грошей і вирішив заволодіти ними. Перебуваючи на автозаправній станції "WOG", що знаходиться в м.Ланівці, ОСОБА_1 вступив у злочинний зговір із ОСОБА_2 направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізовуючи задумане, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 користуючись тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заснули в автомобілі, приїхали в с.Нижні Луб'янки Збаразького району Тернопільської області та зупинились на узбіччі автодороги. Там, ОСОБА_1 витягнув ОСОБА_4 з автомобіля, а ОСОБА_2 після умовного сигналу, із застосуванням до останнього фізичного насильства, яке небезпечне для життя чи здоров'я, наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_4, внаслідок якого останній впав на землю. Далі ОСОБА_1 скориставшись тим, що ОСОБА_4 знаходиться на землі, наніс йому декілька ударів ногою в ділянку голови та спини, після чого відкрито викрав у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 3500грн., які знаходились в руці останнього.

Отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обернули його на свою користь.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок Збаразького районного суду Тернопільської області скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування. Вважає, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки: судове слідство у справі проведено з порушенням встановленого законом порядку, однобічно, неповно і упереджено, що суперечить ст. 22 КПК України; пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним, без викладення усіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, без зазначення усіх необхідних ознак складу злочину, у вчиненні якого він обвинувачується; досудовим та судовим слідством не доведено вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині; пред'явлене обвинувачення грунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 досудовим слідством було витлумачено не на його користь, а йому на шкоду; на стадії порушення кримінальної справи мали місце факти фальсифікації, залякування, побиття, проведення незаконних дій; у процесі проведення досудового слідства у справі мало місце штучне створення доказів обвинувачення, що грубо порушує принципи та засади діяльності органів досудового слідства та прокуратури (зокрема ст. 19, 68 Конституції України), суперечить встановленому в Україні правопорядку та завданням кримінального судочинства (ст. 2 КПК України); порушено право ОСОБА_1 на захист; звинувачення ОСОБА_1 базується на неналежних доказах, які покладені в основу обвинувального вироку.

Вказані вище недоліки трактуються на користь ОСОБА_1 і дають всі підстави вважати його невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію захисника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляцію та просить її задовольнити, засудженого ОСОБА_2, який просить вирок Тернопільського міськрайонного суду, щодо нього залишити без змін, міркування прокурора, який просить вирок Збаразького районного суду від 07 грудня 2012 року залишити без змін, дослідивши матеріали та доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань.

Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Посилання захисника ОСОБА_3 на те, що вирок є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд обгрунтував свої висновки щодо винуватості засудженого доказами, які отримані з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, а сама кримінальна справа порушена на припущеннях і з порушенням прав засудженого, оскільки слідчі дії стосовно нього проводились під моральним та фізичним тиском працівників міліції, однобічність та неповноту досудового слідства, оскільки органами досудового слідства не здобуто жодного прямого доказу вини ОСОБА_1 у вчинені злочину спростовується зібраними у справі та дослідженими судом доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги покази ОСОБА_1, щодо відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, які він давав в якості підозрюваного та обвинуваченого, які були послідовними, логічними, та взаємодоповнюючими.

Так, будучи допитаним в якості підозрюваного, 19 вересня 2011 року та в якості обвинуваченого 22 вересня 2011 року, ОСОБА_1 після роз'яснення йому положення ст. 63 Конституції України, пояснив, що у його користуванні по довіреності знаходиться автомобіль марки "Мерседес" Е200" номерний знак НОМЕР_2, який використовує як таксі, 17.09.2011 року біля 23 години в м.Ланівці посадив двох молодих хлопців, щоб довезти їх додому в с.Ванжулівка Лановецького району. По дорозі заїхавши на заправку "WOG", що на виїзді з м.Ланівці, побачив свого знайомого ОСОБА_2, якому запропонував поїхати з ними, щоб забрати гроші, які були в одного з них. По дорозі помітив, що хлопці на задньому сидінні заснули та зупинився біля автобусної зупинки в с.Н.Лубянки Збаразького району. Разом з ОСОБА_2 вийшли з автомобіля. Відкрив задню ліву дверку та витягнули ОСОБА_4 Кинули його на землю, нанесли удари руками та ногами по тілу. Потерпілий витяг з кишені гроші і зажав їх в руці. Тоді він наступив ногою на його руку, розжав кулак і забрав гроші. Після цього, разом з ОСОБА_2 сіли в автомобіль і поїхали в напрямку м.Збаража. Проїхавши близько 200-300 м., витягли з машини ОСОБА_5, та поїхали в м.Тернопіль. В м.Тернополі із викраденої суми 3500 грн., дав ОСОБА_2 300 грн. 19.09.2011р. до нього додому приїхали працівники міліції у зв'язку з пограбуванням братів ОСОБА_5, і він зізнався у вчинені даного злочину. Також повідомив, що викрадені грошові кошти витратив протягом 17-19 вересня. Вину у вчиненні злочину визнав повністю (т.1 а.с.22-23, 117-119).

Під час проведення 22.09.2011р. відтворення обставин та обстановки події, за участю підозрюваного ОСОБА_1, із застосуванням фотозйомки, останній у присутності понятих ОСОБА_6, ОСОБА_7 повністю підтвердив вищевказані показання, відтворивши на місці відомі йому обставини вчинення вказаного злочину. З протоколу вказаної слідчої дії вбачається, що будь-яких зауважень чи доповнень від її учасників, в тому числі і від підозрюваного ОСОБА_1 не надходило. З фотоілюстрацій вбачається, що тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не має, учасники слідчих дій, зокрема ОСОБА_1 поводяться спокійно, не вимушено (т.1 а.с.56-59).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт прийняття ними участі при проведенні 22.09.2011р. відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину за участю ОСОБА_1 пояснивши, що вони були постійно присутніми при проведенні слідчої дії. ОСОБА_1 показував, де зупинився автомобіль в с.Н.Луб'янки, як він наносив удари потерпілому, куди впав потерпілий, в якому напрямку вони поїхали. ОСОБА_1 добровільно розповідав про обставини скоєння злочину, тиск на нього не чинився. Під час відтворення застосовувалася фотозйомка, а по його закінченні було складено протокол, до якого у них зауважень не було і який вони особисто підписали.

Суд першої інстанції дав вірну оцінку про те, що показання ОСОБА_6, ОСОБА_7 повністю узгоджуються із даними зафіксованими у протоколі відтворення обставин та обстановки події від 22.09.2011р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність тиску працівників досудового слідства на ОСОБА_1 з метою визнання ним вчинення злочину, виходячи з наступного.

Добровільність дачі ОСОБА_1 зазначених показань, підтверджується оглянутими у судовому засіданні фотоілюстраціями слідчих дій, власноручними записами виконаними ОСОБА_1 у протоколах цих слідчих дій, з яких убачається, що показання ОСОБА_1 давав добровільно, без будь-якого тиску на нього і жодних зауважень та доповнень до протоколів слідчих дій не мав (т.1 а.с. 22-23, 56-59).

Допитані в судовому засіданні працівники правоохоронних органів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 дали покази про те, що фізичного та психологічного тиску на ОСОБА_1 ними не здійснювалось. Усі покази під час досудового слідства останній давав добровільно. Протоколи допитів складенні відповідно до вимог КПК України (1001-05) та підписані після їх прочитання. На слідчих діях ОСОБА_1 був з окулярами. Також йому роз'яснено права, в тому числі право на захист.

Постановою слідчого прокуратури Збаразького району від 30 липня 2012 року, в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції відмовлено, на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях працівників Збаразького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ознак складу злочинів (т.2 а.с.129-131).

Із досліджених у судовому засіданні медичних довідок та акту медичного обстеження ОСОБА_1 встановлено, що 19.09.2012р. у нього тілесних ушкоджень на тілі не виявлено, може утримуватися в установах ІТТ. 22.09.2012р. ОСОБА_1 оглянутий комісією лікарів Збаразької центральної комунальної лікарні, зокрема окулістом, який перевірив гостроту зору (0,6/0,4), яка прийшла до висновку, що ОСОБА_1 фізично працездатний, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не знаходиться (т.2 а.с.127, 128).

Твердження захисника ОСОБА_3, про те, що в 1995 році в ОСОБА_1 була травма голови, а саме струс головного мозку і він лікувався в умовах стаціонару в м.Ланівці не знайшли свого підтвердження. Крім того, на протязі двох років, захисником та ОСОБА_1 під час досудового та судового слідства а також при розгляді справи судом апеляційної інстанції, підтверджуючих, вищевказаний факт, матеріалів надано не було.

Як встановлено з протоколів вказаних слідчих дій жодних зауважень від їх учасників, в тому числі і від самого обвинуваченого ОСОБА_1 щодо порушень допущених слідчим: пов'язаних із наявністю окулярів у ОСОБА_1; виконання ОСОБА_1 записів українською мовою, підписів у вказаних протоколах не поступало.

Крім цього, в процесі досудового слідства ОСОБА_1 жодного разу не заявляв про те, що на нього чинився тиск, оскільки такі заяви в матеріалах справи відсутні. Даних, які б свідчили про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства, що могло потягнути обмову або самообмову з його сторони, у справі не встановлено.

Вищевказані показання в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_1, давав після роз'яснення йому органом досудового слідства права на захист, про що 19.09.2011р. та 22.09.2011р. складено відповідні протоколи, які долучено до матеріалів кримінальної справи і згідно яких ОСОБА_1 особисто відмовився від послуг захисника, в яких власноручно про це зазначив. (т.1 а.с.21, 113-119).

Під час ознайомлення з матеріалами справи, коли заявлялось клопотання про допуск в якості захисника дружини, ОСОБА_1 користувався послугами професійного адвоката, крім того його дружина ОСОБА_11 була допитана в якості свідка.

За таких обставин, колегія суддів, вважає надуманими і безпідставними твердження захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 про порушення органами досудового слідства права на захист, застосування до останнього фізичного насильства, ненадання йому захисника з числа адвокатів те, що він не маючи окулярів, не читаючи підписав протоколи слідчих дій, оцінюючи ці твердження критично, вважаючи їх надуманими і такими, що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується поясненнями допитаного в судовому засіданні ОСОБА_2, який вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, та пояснив, що 17 вересня 2011 року біля 23 години сів в автомобіль ОСОБА_1 і поїхав в напрямку с.Синява. В машині були два хлопці. По дорозі ОСОБА_1 зупинив автомобіль на узбіччі в напрямку м.Тернопіль, вийшов з нього, відкрив задню ліву дверку та витягнув з машини ОСОБА_4 Коли вийшов то побачив, що ОСОБА_1 шарпається з ОСОБА_4, тому наніс поштовх лівою рукою в ліву сторону обличчя потерпілого, внаслідок чого він впав в кювет. ОСОБА_1 сказав шукати гроші та наніс ОСОБА_4 декілька ударів ногою в голову та груди. Він вдарив ногою в спину і той впав. В лівій руці у ОСОБА_4 були гроші. ОСОБА_1, вивернув йому руку, став на неї ногою, руками розжав пальці і забрав гроші. які засунув в кишеню. Далі він та ОСОБА_1 сіли в автомобіль і поїхали в сторону м.Збаража. Після чого вони поїхали в м.Тернопіль звідки на таксі він поїхав додому.

Вказані пояснення ОСОБА_2, є аналогічними з показами 20.09.2011р., даними на досудовому слідстві, де він додатково повідомив, що поїхав з ОСОБА_1, тому що він сказав, що у хлопців є велика сума грошей та щоб їх відібрати.

Окрім цього, 21.09.2011р. під час проведення відтворення обставин та обстановки події із застосуванням фотозйомки, ОСОБА_2 у присутності понятих ОСОБА_12, ОСОБА_13 повністю підтвердив вищевказані показання в якості підозрюваного 20 вересня 2011 року, відтворивши на місці відомі йому обставини вчинення вказаного злочину. З протоколу вказаної слідчої дії вбачається, що будь-яких зауважень чи доповнень від її учасників, в тому числі і від підозрюваного ОСОБА_2 не надходило (т.1 а.с.61-66).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили факт прийняття ними участі в якості понятих при проведенні 21.09.2011р. відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину за участю підозрюваного ОСОБА_2 пояснивши, що вони були постійно присутніми при проведенні слідчої дії. ОСОБА_2 показував де зупинився автомобіль в с.Луб'янки, як він наносив удар потерпілому, куди впав потерпілий, в якому напрямку вони поїхали. Під час відтворення застосовувалася фотозйомка, а по його закінчені було складено протокол, з яким вони ознайомилися та підписали без зазначення у ньому зауважень.

Суд проаналізував та вірно дав оцінку показанням ОСОБА_12, ОСОБА_13, як таким, що повністю узгоджуються із даними зафіксованими у протоколі відтворення обставин та обстановки події від 21.09.2011р. за участю ОСОБА_2 іншими взятими до уваги судом доказами.

Також, вказана слідча дія повністю співпадає із протоколом відтворення обставин та обстановки події від 22.09.2011р., проведеної з ОСОБА_1

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що показання ОСОБА_2, які він дав на початку досудового слідства під час допиту в якості підозрюваного 20 вересня 2011 року та під час відтворення обстановки та обставин злочину 21 вересня 2011 року, зібрані у визначений законом спосіб, узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_8, які вони давали у судовому засіданні та на досудовому слідстві під час допитів.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що покази які давав ОСОБА_2 на досудовому слідстві, під час допитів, очних ставок з потерпілим ОСОБА_4, свідком ОСОБА_5 від 20.09.2011р., отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 28 вересня 2011 року, в присутності захисника ОСОБА_18, ОСОБА_2 дав аналогічні покази, що й у судовому засіданні.

Достовірність показань ОСОБА_2 даних ним під час допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого підтверджується висновком експертизи, показами потерпілого ОСОБА_4, свідків та іншими зібраними у справі доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 17 вересня 2011 року отримавши заробітну плату, разом з братом, та знайомими пішли в бар "Хай-Фай" в м.Ланівці де знаходились до 23 години. Вийшовши з бару в нього залишилось 3580 грн. Вийшовши з бару підійшли до автомобіля марки "Мерседес" та запропонували водію відвезти їх в село. По дорозі білязаправки "WOG" водій зустрів свого знайомого, який поїхав разом з ними. По дорозі він заснув, а прокинувся коли автомобіль їхав від нього при цьому запам'ятав частину номерного знаку. 18.09.2011р. не міг звернутися в міліцію, оскільки в нього боліло все тіло та не міг встати з ліжка. 19.09.2011р. пішов в Лановецький відділ міліції де про все розповів. Гроші він міг загубити, де не пам'ятає, а тілесні ушкодження отримав під час падіння.

Із показів 20.09.2011р. потерпілого ОСОБА_4, слідує,що 17 вересня 2011 року коли він разом з братом їхали в автомобілі ОСОБА_1, він заснув, а прокинувся від того, що відчув, як зупиняється автомобіль. Далі водій автомобіля витяг його з машини, а знайомий водія вдарив рукою в обличчя від чого він впав на землю. Після цього його почали бити ногами в різні ділянки тіла. Почувши як водій сказав "шукай у нього гроші", він дістав їх з кишені та зажав в кулак лівої руки, намагаючись піднятися, щоб втекти. Однак, його вдарили ногою в спину і він впав обличчям вниз. Далі водій, став ногою на його ліву руку, розжав пальці рук і забрав гроші. Після цього вони сіли в автомобіль і поїхали, а він подивився та запам'ятав частину номерного знаку, а саме НОМЕР_1. Він почав підніматися, але в нього дуже боліли спина та обличчя (а.с.18-20).

Ці покази потерпілого ОСОБА_4 дані під час досудового слідства, вірно взяті судом до уваги, оскільки вони були послідовними, не змінювались протягом всього досудового слідства, відповідають іншим матеріалам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, а також судом не було знайдено жодних підстав у потерпілого - оговорити засуджених.

Судом першої інстанції вірно, критично оцінено покази ОСОБА_4 в судовому засіданні, де він свідчив про те, що гроші міг загубити, а тілесні ушкодження отримав у зв'язку з падінням, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив, що 17.09.2011р. брат отримав 4250 грн. заробітньої плати Після цього вони пішли в бар "Хай-Фай" в м.Ланівці. Вийшовши звідти, побачили автомобіль марки "Мерседес", та домовились з водієм ОСОБА_1, що він завезе їх в село. По дорозі, зупинившись на заправці "WOG", водій посадив свого знайомого ОСОБА_2, який поїхав з ними. В автомобілі він заснув, а прокинувся від того, що відчув, що впав на землю і побачив, що знайомий водія швидко сів в автомобіль і вони поїхали. Піднявшись він зрозумів, що знаходиться в с.Н.Лубянки Збаразького району.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 ствердив, що працюючи в Лановецькому РВ УМВС України в Тернопільській області, в вересні 2011 року надійшло повідомлення про побиття та відібрання грошей і з цього приводу він відбирав пояснення у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які добровільно розповіли про обставини події. Пояснення вони особисто прочитали і підписали.

Із дослідженої в судовому засіданні заяви ОСОБА_4 вбачається, що останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, звернувся 19.09.2011р. у відділ міліції про вчинення невідомими особами вночі 17.09.2011р. його побиття на вулиці с.Луб'янки Збаразького району та відібрання грошових коштів в сумі 3500 грн. (т.1 а.с.7).

Винність ОСОБА_1 у вчинені злочину підтверджується оголошеними та проаналізованими в ході судового слідства суду першої інстанції іншими доказами, зокрема:

протоколами очної ставки між підозрюваним ОСОБА_1 і потерпілим ОСОБА_4, свідком ОСОБА_5 від 22.09.2011р., з яких вбачається, що ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердив свої первинні показання в якості підозрюваного про вчинення ним 17 вересня 2011 року, за попередньою змовою з ОСОБА_2, відкритого викрадення грошових коштів ОСОБА_4 із застосуванням насильства (т.1 а.с.48-49, 51-52);

протоколом огляду від 05 жовтня 2011 року, з якого вбачається, що злочин вчинено з використанням транспортного засобу марки "Мерседес-Бенс Е200" реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.81);

висновком судово-медичної експертизи №1696 від 21 вересня 2011 року, де у ОСОБА_4 виявлені синець лівої та синці і садна правої вушних раковин, крововилив у білкову оболонку та синець повік лівого і синець нижньої повіки правого очей, синці ділянки лівого променево-зап'ясного суглобу та садно лівого коліна. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів приблизно за 3-4 доби до експертизи, не виключено в зазначений у постанові термін - 17 вересня 2011 року. Утворення виявлених у ОСОБА_4 ушкоджень за обставин побиття, повідомлених при експертизі, не виключається. Утворення садна на лівому коліні при падінні ОСОБА_4 на площині (з висоти власного росту), як на це, зокрема, він вказав, не виключається. За ступенем тяжкості виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження належать до легких (т.1 а.с.76-78).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку, про те, що показання ОСОБА_1, зібрані з додержанням вимог Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) і у визначений законом спосіб, узгоджуються із показаннями засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_8, які вони давали у судовому засіданні та на досудовому слідстві під час допитів, при цьому не суперечать встановленим фактичним обставинам, об'єктивно підтверджуються іншими зібраними у справі доказами, а зміна показань ОСОБА_1 є формою його захисту і викликана бажанням винного уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про доведеність вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину, який кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Призначена міра покарання ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65- 67 КК України та в апеляції ніким не оспорюється.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65- 67 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, те, що він в минулому вчинив умисний злочин, судимість за який не погашена, особу засудженого та вірно вважав за потрібне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд врахував і пом'якшуючі покарання обставини як те, що ОСОБА_1 на утриманні має одну неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, думку потерпілого, який пробачив йому відшкодовані завдані збитки та просив суворо не карати.

З врахуванням наведеного суд вважав за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з метою його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів на строк передбачений санкцією ч.2 ст. 186 КК України, з чим і погоджується колегія суддів.

Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги те, що вищезазначений злочин вчинений засудженим ОСОБА_1 протягом невідбутого покарання вироком Ланівецького районного суду Тернопільської області від вересня 2008 року, за яким він засуджений за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ст. 69 КК України до п'яти років позбавлення волі, тому до призначеного покарання за новим вироком частково приєднав у відповідності до ч.1 ст. 71 КК України невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді шести місяців позбавлення волі.

Призначене судом першої інстанції покарання є необхідним для виправлення, перевиховання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та попередження вчинення ними нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Також, слід виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на докази, які у відповідності до ст. 65 КПК України ними не являються:

рапорт від 19.09.2011р. оперативного чергового Збаразького РВ УМВС України Смолинця В.С., оскільки відповідно до ст. 65 КПК України (1960р.) він не являється доказом (т.3 а.с.75);

матеріали подання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки не зрозуміло, що саме суд першої інстанції взяв з них в основу вироку(т.3 а.с.75);

явку з повинною від 19 вересня 2011 року ОСОБА_1, оскільки її критично оцінює сам засуджений ОСОБА_1, вину не визнає, та як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 сам у відділ міліції не з'явився та добровільно про вчинення злочину не повідомив(т.3 а.с.75).

Крім того, колегія суддів вважає, що інші доводи захисника ОСОБА_3 не підлягають доказуванню, оскільки вони не є суттєвими та не порушують вимог Кримінально-процесуального кодексу (1001-05) та інтересів учасників процесу.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь-яких обставин, які не були предметом перевірки суду першої інстанції і вплинули б на висновок суду про винуватість засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду з мотивів, зазначених в апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1