11/490/2218/12 

Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін К.М. 

Справа № 1-236/10 

Доповідач - Кислий М.М.

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,

секретаря Грищенко І.М.,

за участю прокурора Кальника О.М.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2010 року, -

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянство України, не судимий -

засуджений за ст. 364 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства «Техносервісінформ»матеріальну шкоду в розмірі 261895,76 грн.

Згідно вироку засудженого визнано винним у скоєнні злочину за таких обставин.

ОСОБА_3, згідно з рішенням власника № 5 від 18.09.2006 року, працюючи директором приватного підприємства «Техносервісінформ», діючи на підставі статуту ПП «Техносервісінформ», затвердженого власником підприємства та зареєстрованого виконкомом Ленінської райради м. Дніпропетровська 17.7.2003 року, здійснював оперативне керівництво справами підприємства, вирішував всі питання діяльності підприємства, окрім тих, що належать до виключної компетенції засновника; організовував виконання рішень засновника; діяв від імені підприємства в межах і порядку, встановленими засновником; ніс повну відповідальність за дії та стан підприємства якщо інше не передбачено контрактом або наказом засновника про призначення директора на посаду, таким чином був службовою особою, виконуючою організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки.

ОСОБА_3, перебуваючи на вказаній посаді, достовірно знав, що на СТО ПП «Техносервісінформ»встановлене програмне забезпечення «Комплексна інформаційна система управління підприємством «МІФ», яке використовується в роботі співробітниками бухгалтерії підприємства для нарахування та виплати заробітної плати працівникам СТО ПП «Техносервісінформ», діючи умисно та використовуючи своє службове становище, в інтересах третіх осіб - слюсарів та механіків СТО ПП «Техносервісінформ», всупереч інтересам служби, знаходячись за адресою: вул. Березинська, 52-а в м. Дніпропетровську, в адміністративному приміщенні ПП «Техносервісінформ»в період з 1 квітня 2007р. по 1 серпня 2009 р. за допомогою службового комп'ютера особисто корегував у графі «премії (заохочення) механіків»відомості заробітної плати у зазначеній програмі дані про заробітну плату слюсарів та механіків СТО, внаслідок чого бухгалтерією ПП «Техносервісінформ»їм було необґрунтовано нараховано та видано грошові кошти, в зв'язку з чим ПП «Техносервісінформ»були заподіяні тяжкі наслідки, що виразилися в матеріальних збитках в загальній сумі - 261895,76 грн.

В додатковій апеляції, прокурор повністю змінив підстави для скасування вироку і посилаючись на зміни законодавства, просить вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 364-1 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 340000 грн. з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки (т. 6 а.с. 221-223).

В запереченнях на апеляцію захисник ОСОБА_2 просить вирок суду залишити без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_3 02 липня 2010 року був засуджений Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська і відбув призначене покарання. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року його звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку. Вважає, що засудження ОСОБА_3 до іншого покарання, протирічить ст. 61 Конституції України, де вказано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (т. 6 а.с. 224-226).

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав змінену апеляцію прокурора (т. 6 а.с. 221-223), вислухавши пояснення засудженого та його захисника, які просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду в частині доведеності вини ОСОБА_3 у вказаному у вироку злочині, а також кваліфікація його дій є правильною, оскільки суд застосував норму Кримінального Кодексу (2341-14) , яка діяла на час вчинення злочину і розгляду справи у суді. Справа розглядалась у відповідності до вимог ч. 1 ст. 299 КК України, докази судом першої інстанції не досліджувалися, тому апеляційним судом не перевіряються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, судом першої інстанції не допущено.

Що стосується тверджень прокурора про необхідність постановлення нового вироку і визнання ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 364-1 ч. 2 КК України і призначення йому покарання у вигляді штрафу з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки, то ці вимоги за переконанням колегії суддів не можуть бути задоволені у зв'язку з тим, що справа розглядалась в порядку ст. 299 КПК України, докази у справі не досліджувались, а тому прокурор позбавлений можливості оспорювати фактичні обставини справи, з урахуванням того, що ним змінена апеляція, в якій він просить постановити новий вирок і кваліфікувати дії ОСОБА_3 за ст. 364-1 ч. 2 КК України.

Крім того, слід зазаначити, що 23 липня 2012 року за поданням органу кримінально-виконавчої системи, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку (т. 6 а.с. 213). Вказана постанова не оскаржувалась і набула чинності. Тобто вирок суду фактично виконано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2010 року стосовно ОСОБА_3 без змін.