Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Прокопчука С.М.

суддів: Зав'язуна С.М., Заліщука М.С.

з участю:

прокурора Сидоренко О.П.

цивільного позивача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією представника цивільного відповідача ОСОБА_2 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2012 року.

зазначеним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, розлученого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, з середньою освітою, працюючого водієм таксі ПП «Автомедон», відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 п.п. 3,4 КК України, звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.

Зобов'язано засудженого: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись до органів кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнуто з ПАТ «СК «Уніка»:

- на користь ОСОБА_1: 50 тис. грн. матеріальної шкоди та 5 тис. грн. моральної шкоди, всього 55 000 грн. 00 коп.;

- на користь ОСОБА_4 5 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ПП «Автомедон» на користь ОСОБА_1 30 422 грн. 64 коп. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь:

- ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_4 5000 грн. моральної шкоди.

Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 залишено без задоволення за безпідставністю.

В решті цивільні позови до інших цивільних відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без задоволення за їх безпідставністю.

Стягнуто з засудженого на користь держави 4 605,58 грн. судових витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі: автомобіль «DAEWOO Lanos FSO» д/н НОМЕР_1 та автомобіль «Citroen С4 SX» д/н. НОМЕР_2, повернуті власникам за приналежністю.

Арешт на майно ОСОБА_6, накладений постановою слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області від 19 жовтня 2011 року, скасовано.

Згідно вироку суду, 30 серпня 2011 року близько 12 год. водій ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «DAEWOO-FSO Lanos ТF69Y» д/н НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 і знаходився в користуванні ПП «Автомедон». Рухаючись вказаним транспортним засобом по вул. В. Бердичівська в м. Житомирі, поблизу буд. № 116, ОСОБА_3 в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМ від 10.10.2001 р. № 1306 (1306-2001-п) , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху та в порушення вимог лінії дорожньої розмітки п. 1.3 вказаних вище Правил, виїхав на смугу зустрічного руху, де передньою лівою частиною свого транспортного засобу вчинив зіткнення із передньою лівою частиною автомобіля «CITROEN С4 SX 1.6» д/н НОМЕР_2, яким у зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_1

Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажирці автомобіля «CITROEN С4 SX 1.6» ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці.

Невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п. 10.1 та лінії дорожньої розмітки п. 1.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В апеляції представник ПП «Автомедон» ОСОБА_6, не заперечуючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій засудженого та міри покарання, обраної судом останньому, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині стягнення з ПП «Автомедон» на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди. Рахує, що суд при постановленні вироку порушив норми як матеріального так і процесуального права. Наголошує на те, що суд не повно з'ясував фактичні обставини справи, вийшов за межі заявленого позивачем цивільного позову та дав неправильну оцінку доказам, а зазначене рішення суду базується на припущеннях. Також, клопоче перед апеляційним судом про винесення окремої ухвали, якою просить звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої інстанції.

В запереченнях на апеляцію, цивільний позивач по справі ОСОБА_1, просить залишити апеляцію представника ПП «Автомедон» без задоволення. Обґрунтовує це тим, що суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив фактичні обставини кримінальної справи та виніс законне рішення з урахуванням всіх вимог чинного законодавства. Рахує, що апеляційна вимога ОСОБА_6 щодо скасування зазначеного вироку є безпідставною.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляції у відсутність апелянта, яка будучи завчасно повідомлена про час і місце розгляду апеляції, в судове засідання не з'явилась, заперечення проти задоволення апеляції цивільного позивача ОСОБА_1, думку прокурора з приводу апеляційних вимог, який заперечував проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку апелянтом та іншими можливими апелянтами не оспорюються.

Покарання, призначено засудженому з дотриманням вимог ст. ст. 65- 67 КК України, тобто з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, того, що він працює, має на утриманні малолітню дитину, право керування автомобілем є для останнього єдиним засобом для існування. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, а, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнав його щире каяття та повне визнання ним своєї вини у вчиненому.

Що стосується доводів апеляції в частині неправильного розв'язання цивільного позову, то вони є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 328 КПК України (в ред. 1960 р.) постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 334, 335 КПК України (в ред. 1960 р.) у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а в резолютивній - рішення про цивільний позов.

Так, цивільні позови ОСОБА_1 (т.2 а.с.29-31) та ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 15-17), були заявлені до цивільних відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а в подальшому під час судового слідства в суді першої інстанції цивільними позивачами були внесені уточнюючі позовні заяви (т. 2 а.с.118-120, 122-125), тобто, ці позовні вимоги були пред'явлені до належних відповідачів по справі, а саме до ПП «Автомедон», представником якої є апелянт, та до ПАТ «СК УНІКА».

Відповідно до матеріалів справи, а саме, наказом № 33 від 26.08.2011 року, засуджений ОСОБА_3 прийнятий на роботу на посаду водія легкового автомобіля ПП «Автомедон», директором якого є апелянт ОСОБА_6, і перебував в трудових правовідносинах з вказаним підприємством, в користуванні якого знаходився легковий автомобіль «DAEWOO-FSO Lanos ТF69Y» д/н НОМЕР_1, на якому ОСОБА_3 і вчинив вказану вище дорожньо-транспортну пригоду, завдав матеріальну та моральну шкоду позивачам.(т.1 а.с.195).

Відповідно до положень ст. 1187 ч. 2 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Окрім того, під час судового розгляду справи в суді першої інстанції цивільний позивач ОСОБА_1 заявив клопотання з проханням стягнути шкоду з винних осіб по справі і уточнив суму позовних вимог (т.2 а.с.231).

З огляду на заявлене клопотання позивача, суд першої інстанції відновив судове слідство та судові дебати, та повно та всебічно з'ясував, як того вимагає чинне законодавство, встановив і уточнив розмір матеріальної шкоди, а також належних відповідачів та мотивував належним чином стягнення завданої матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1, як з страхової компанії «СК УНІКА» в сумі 50 тис. гривень, в межах страхової суми, так і з ПП «Автомедон» власника джерела підвищеної небезпеки, остаток суми шкоди в сумі 30 422 грн. 64 коп..

Доводи апеляції про те що цивільний позивач не залучав в якості належного відповідача ПП «Автомедон» спростовуються постановою слідчого по справі від 20.10.2011 р., де зазначено, що цивільним відповідачем по справі досудовим слідством визнано ПП «Автомедон», а апелянту були роз'яснені її права як представника цивільного відповідача.(т.1 а.с.227, 228).

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого матеріальної шкоди, повинен був обговорити питання про передачу пошкодженого майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, є надуманим і передчасним, так як за основу відшкодування матеріальної шкоди судом взято висновок автотоварознавчої експертизи № 3129 від 13.10.2011 р., якою встановлено, що грошовий розмір завданої шкоди заподіяно власнику автомобіля «CITROEN С4 SX 1.6» д/н НОМЕР_2 внаслідок пошкодження під час ДТП з урахуванням зносу даного автомобіля складає вісімдесят тисяч чотириста двадцять дві гривни шістдесят чотири копійки для відновлення автомобіля.( т.1 а. с. 93-99).

Окрім того, суд першої інстанції не мав можливості, одночасно з стягненням шкоди з відповідачів, вирішити питання про повернення відповідачу пошкоджених частин та механізмів автомобіля, і вирішити питання про стягнення завданої шкоди в порядку регресу з винної особи водія ОСОБА_3, так як таких вимог перед судом ні цивільний відповідач ні цивільний позивач не заявляли, тому такі питання на досудовому слідстві і в суді не вирішувались.

За таких обставин доводи ОСОБА_6 в поданій апеляції щодо невмотивованого вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілого є безпідставними. Суд першої інстанції належним чином обґрунтував розв'язання цивільного позову та навів докладні мотиви прийнятого рішення, а тому підстав для скасування вироку з мотивів, викладених в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Апеляційну вимогу ОСОБА_6 щодо винесення окремої ухвали щодо неправомірних дій посадових осіб досудового слідства колегія суддів відхиляє за безпідставністю з огляду на її невідповідність вимогам щодо змісту апеляційної скарги та її передчасність, а також наявністю можливостей у апелянта оскарження таких дій, відповідно до вимог зазначених у главі 22 КПК України (1001-05) .

Беручи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -

апеляцією представника цивільного відповідача ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_3 без змін.