1806/1-726/2011 Про вимагання грошей за передачу власнику земельної ділянки державного акту на цю земельну ділянку - 18.12.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_6, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Коротких Ж.О., на вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 15 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 189 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 2000 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з засудженого на користь держави судові витрати, пов'язані з проведення експертизи, в сумі 1406 грн. 40 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за скоєння такого злочину.

Влітку 2009 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 посприяли виготовленню ОСОБА_10 та ОСОБА_8, мешканцям міста Суми, державних актів на право власності на земельні ділянки на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області. Після виготовлення державного акту на земельну ділянку на прізвище ОСОБА_8, ОСОБА_9 на підставі довіреності від 29.04.2010 року від імені ОСОБА_8, отримав цей акт та передав ОСОБА_6.

У червні місяці 2011 року ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_6 з проханням повернути йому державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану на території Битицької сільської ради, на що ОСОБА_6 заявив вимогу, що поверне за умови передачі йому 3000 доларів США.

ОСОБА_8, не маючи можливості розпоряджатися землею, яка належить йому на праві власності без наявності у нього державного акту, погодився на пропозицію ОСОБА_6

06 жовтня 2011 року о 13 год. ОСОБА_6, перебуваючи у власному автомобілі марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 3000 доларів США за передачу державного акту на землю, де і був затриманий працівниками Управління Служби безпеки України в Сумській області.

У поданих апеляціях:

- адвокат просить вирок суду скасувати, справу повернути прокурору на додаткове розслідування, змінивши запобіжний захід відносно ОСОБА_6 на підписку про невиїзд. Свої вимоги мотивує тим, що вирок постановлено на підставі однобічного та неповного досудового і судового слідства, суд змінюючи кваліфікацію дій засудженого із ч.3 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 189 КК України свої висновки не підтвердив ніякими доказами. При цьому адвокат наводить свій аналіз доказів по справі і посилається на наявність боргу ОСОБА_10 перед ОСОБА_6 та передачу 3000 доларів США ОСОБА_8 в рахунок погашення саме цього боргу. Вважає, що між засудженим, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 склалися цивільно-правові відносини, які повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства;

- засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, справу повернути прокуророві для проведення додаткового розслідування, змінивши запобіжний захід на інший, не пов'язаний із триманням під вартою. Свої вимоги обґрунтовує тим, що кваліфікація дій за ст. 189 ч. 1 КК України з'явилася лише у постановленому вироку, що не дало йому можливості навести докази та підтвердження з матеріалів справи щодо неправильності такої кваліфікації, чим було порушено його право на захист. В апеляції засуджений також посилається на існування боргу і кошти в сумі 3000 доларів США були частиною спільного боргу, який ОСОБА_8 йому повернув.

Зазначає, що суд навівши у вироку ряд обставин, які пом'якшують покарання безпідставно призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого, при цьому задовольнив цивільний позов незважаючи на те, що ОСОБА_8 жодних моральних страждань не поніс;

- прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, справу направити на новий судовий розгляд. Вимоги апеляції обґрунтовує тим, що досудове слідство кваліфікувало дії ОСОБА_6, як вимагання та отримання хабара в сумі 3000 доларів США службовою особою, завдяки своєму службовому становищу, оскільки акт на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_8 був виготовлений у 2010 році, коли центр державного земельного кадастру, начальником якого був ОСОБА_6, мав повноваження на видачу зазначеного документу.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав за необхідне задовольнити апеляцію прокурора у повному обсязі, відмовивши у задоволенні апеляцій засудженого і адвоката; засудженого, адвоката і захисників, які підтримали подані ними апеляції, а апеляцію прокурора вважали такою, що задоволенню не підлягає, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незаконній вимозі 3000 доларів США у ОСОБА_8 за повернення йому державного акту на право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області з погрозою обмеження його прав розпоряджатися землею на власний розсуд, яку потерпілий сприймав реально у разі ненадання коштів, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано у вироку, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_8, який суду пояснив, що ОСОБА_6 вимагав у нього 3000 доларів США за повернення державного акту на землю. Утримуючи документ на землю, засуджений не давав йому тривалий час розпоряджатися земельною ділянкою, яка належала йому на законних підставах.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив суду, що влітку 2009 року разом із ОСОБА_8 домовилися із ОСОБА_6 оформити на себе державні акти на землю, передавши свої особисті документи і заяви на виділення землі. У 2010 році разом з ОСОБА_8 видали доручення на отримання актів на землю, але потім ці доручення відкликали. ОСОБА_8 просив ОСОБА_6 повернути належний йому державний акт на землю, але той відмовив.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що збиранням необхідних документів для оформлення на потерпілого державного акту займався саме він і він же отримав цей акт за дорученням, який в кінці серпня-вересня 2011 року передав ОСОБА_6.

Окрім цих доказів суд послався на розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 07.10.2009 р. про відведення земельної ділянки ОСОБА_8; державний акт на земельну ділянку від 01.12.2009 р. на прізвище ОСОБА_8 та інші документи, які підтверджують факт оформлення земельної ділянки на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області саме на ОСОБА_8, яка і належала йому на праві власності.

Досліджуючи докази вимагання грошей ОСОБА_6 у потерпілого за передачу державного акта на землю, суд у вироці дав аналіз заяві ОСОБА_8 від 06.10.2011 р. на адресу Управління служби безпеки України про вимагання у нього ОСОБА_6 3000 доларів США за передачу державного акта на землю; протокол вручення грошових коштів; протокол огляду місця події, у ході проведення якого ОСОБА_6 добровільно видав 3000 доларів США, отриманих від ОСОБА_8; протокол огляду автомобіля марки «Інфініті» від 06.10.2011 р., яким користувався засуджений, де виявлено нашарування спеціальних хімічних речовин, якими помічалися грошові кошти у сумі 3000 доларів США та інші докази.

Таким чином, у процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого та адвоката про однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

Злочинні дії ОСОБА_6 за ст. 189 ч.1 КК України кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає положенням ст. 65 КК України.

При обранні покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненного злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання і призначив покарання в межах санкції частини 1 статті 189 КК України, умотивувавши при цьому своє рішення.

Що стосується доводів апеляцій прокурора про неправильну кваліфікацію дій засудженого, та самого засудженого і адвоката про безпідставне засудження, оскільки між ОСОБА_6 і потерпілим існували цивільно-правові відносини, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції перекваліфіковуючи злочинні дії ОСОБА_6 із ч. 3 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 189 КК України у мотивувальній частині вироку детально і послідовно, дослідивши докази по справі, навів відповідні мотиви прийняття ним такого рішення.

Зокрема, суд послався на те, що незважаючи на обізнаність ОСОБА_6, в силу специфіки своєї роботи, із процедурою оформлення у власність земельних ділянок громадянам, суду не надано доказів того, що ОСОБА_6 здійснював дії щодо оформлення земельної ділянки на ОСОБА_8 чи використовував свої службові обов,язки для примушування потерпілого видати довіреність на отримання державного акту чи щоб інші службові особи посприяли у оформленні державного акта на ОСОБА_8.

Судом достовірно встановлено, що питання про виділ земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Битицької сільської ради Сумського району з подальшим оформленням державного акту вирішують ряд організацій, а саме, головою районної державної адміністрації видається розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; умови відведення земельної ділянки погоджуються із Держкомземом у Сумському районі та надається висновок; висновки також надають відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, державне управління охорони навколишнього природного середовища. Після чого розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації затверджується проект землеустрою щодо відведення конкретній особі землі.

Суд зробив висновок і цей висновок ґрунтується на доказах, що процедура оформлення державного акту на ОСОБА_8 та отримування його були проведені без втручання ОСОБА_6 як службової особи і без використання його службових обов'язків. При цьому суд послався і на покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15

Ретельно перевірялися судом першої інстанції доводи засудженого про наявність боргу ОСОБА_8 перед ОСОБА_6, що змусило останнього ставити питання про повернення грошових коштів, які він і отримав у сумі 3000 доларів США. Суд у вироці проаналізувавши покази підсудного, потерпілого, свідків навів переконливі мотиви неприйняття ним версії засудженого.

Потерпілим ОСОБА_8 був заявлений до засудженого ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 120 000 грн.. Суд задовольнив його частково у розмірі 2000 грн., з урахуванням розумності і справедливості та з посиланням на норми цивільного права, умотивувавши своє рішення щодо розміру стягнень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кримінальну справу суд розглянув із достатньою повнотою. Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 15 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції прокурора, адвоката та засудженого - без задоволення.