№ справа:0112/3465/2012

Головуючий суду першої інстанції:Шевченко Ольга Володимирівна 

№ провадження:11/0190/2199/2012

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кунцов В. О. 

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Капустіної Л.П., Суддів Кунцова В. О., Рижової І.В., За участю прокурора Аблякімової З.В., засудженого захисника ОСОБА_6, ОСОБА_7 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями: захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_8 в інтересах потерпілих: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, представника страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на вирок Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 18 вересня 2012 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, з вищою освітою, офіційно не працює, не одружений, зареєстрований та що проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимийвизнаний винним та засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь НІЄКЦ при ГУ МВС України в Криму 7061,76 грн. за проведення експертиз, 44085,45грн. у дохід місцевого бюджету м. Красноперекопська АРК в особі фінансового управління Красноперекопської міської ради витрати на лікування потерпілих: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_23, на користь потерпілих: ОСОБА_19 - 45 000 грн., ОСОБА_15 45 000 грн., ОСОБА_11 45 000 грн., ОСОБА_14 45 000 грн., ОСОБА_17 45 000 грн., ОСОБА_24 10 000 грн., ОСОБА_16 45 000 грн., ОСОБА_10 20 000 грн., ОСОБА_9 20 000 грн., ОСОБА_25 45 000 грн., ОСОБА_26 15 000 грн., ОСОБА_21 45 000 грн., ОСОБА_18 45 000 грн., ОСОБА_27 2 000 грн. моральної шкоди.Стягнуто зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" в користь: ОСОБА_19 5 000 грн., ОСОБА_15 5 000 грн., ОСОБА_28 5 000 грн., ОСОБА_14 5 000 грн., ОСОБА_17 5 000 грн., ОСОБА_24 5 000грн., ОСОБА_16 5 000 грн., ОСОБА_10 5 000 грн., ОСОБА_9 5 000 грн., ОСОБА_25 5 000грн., ОСОБА_26 5 000 грн., ОСОБА_21 5 000 грн., ОСОБА_18 5 000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку в сумі 33 630,63 грн. відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_29 в сумі 4 140 грн., ОСОБА_21 в сумі 4 000 грн. матеріального збитку до ОСОБА_6 відмовлено.

Позов ОСОБА_29 до ОСОБА_6 про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування залишений без розгляду.

Цивільні позови ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_26 до ПАТ "УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення моральної шкоди залишені без розгляду.

Питання про речові докази вирішене в порядку ст. 81 КПК України.

ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження, а також загибель кількох осіб за наступних обставин.

ОСОБА_6 23.04.2012р. приблизно о 06.30год., керуючи вантажним мікроавтобусом "Мерседес Бенц Спрінтер 3100 СDI" р.н. НОМЕР_3 з причепом-платформою марки "Featxerllit" р.н. НОМЕР_2, прямуючи по правій стороні проїжджої частини автодороги смт. Чорноморське-Воїнка в межах с. Воронцовка Красноперекопського району у напрямку до смт. Воїнка, під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг - з автодорогою Красноперекопськ-Сімферополь, на 13км 200м., яка є головною дорогою відносно дороги смт. Чорноморське - смт. Воїнка, порушуючи вимоги дорожніх знаків 2.2 "Проїзд без зупинки заборонений", 2.1 "Поступитися дорогою" з табличкою 7.1.2 "Стоп-150м", п.п. 2.3 "а, б", 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перед в'їздом на головну дорогу не зупинився, не переконався в безпеці свого руху, виїхав на вказану ділянку головної дороги, де допустив зіткнення з мікроавтобусом ГАЗ- 32212 ПЕ СПГ, р.н. НОМЕР_1, який прямував в м. Сімферополь під керуванням ОСОБА_32 В результаті зіткнення транспортних засобів пасажирам мікроавтобуса ГАЗ- 32212 ПЕ СПГ ОСОБА_12, ОСОБА_33 і ОСОБА_21 заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_18 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент спричинення, ОСОБА_22 і ОСОБА_20 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент спричинення, від яких вони померли в ЦМЛ м. Красноперекопська, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_14 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент спричинення, від яких вони померли на місці дорожньо-транспортної події (далі - ДТП).

У апеляції захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить змінити вирок, пом'якшити покарання, призначивши йому не більше 2/3 максимального терміну найбільш суворого виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від основного виду покарання з випробуванням, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, повністю визнав свою вину, добровільно відшкодував матеріальний збиток, являється дитиною постраждалою від Чорнобильської катастрофи, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, має на утриманні батька похилого віку - пенсіонера, який потребує систематичного догляду, раніше не судимий.

Захисник ОСОБА_8 в інтересах потерпілих та цивільних позивачів: ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_19, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить скасувати вирок в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди до засудженого та СТзДВ "Гарантія" про стягнення страхової виплати за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих. Постановити новий вирок в цій частині, яким позовні вимоги потерпілих задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд необгрунтовано стягнув з ОСОБА_6 та страхового товариства моральну шкоду і страхові виплати за шкоду, спричинену життю і здоров'ю потерпілих у меншому розмірі, ніж заявлено фактично .

Представник СтзОВ "Гарантія" ОСОБА_39 в апеляції, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить скасувати вирок в частині цивільного позову про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, мотивуючи тим, що судом необгрунтовано стягнута сума моральної шкоди на користь цивільних позивачів (близьких родичів), які не є потерпілими. Розмір вимог, на думку апелянта значно перевищує встановлений законодавством та не підтверджений доказами. З відповідними заявами та необхідними документами про виплату страхового відшкодування, потерпілі не зверталися в страхове товариство.

Прокурор у запереченні на апеляції захисника ОСОБА_7 і представника СТзДВ "Гарантія" просить залишити вирок суду без зміни, а апеляції - без задоволення.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_6, який підтримав апеляцію свого захисника та його останнє слово, в якому він просив пом'якшити призначене покарання, захисника ОСОБА_7, який підтримав думку ОСОБА_6 та свої апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, обговоривши аргументи апеляцій та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_7, а також представника СТзДВ"Гарантія" задоволенню не підлягають.

Винність засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який він засуджений за обставин, встановлених судом, знайшла повне підтвердження в ході судового розгляду, підтверджується сукупністю досліджених доказів, яким судом дана належна правова оцінка, що не оспорюється в апеляціях.

Дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує танспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а також тяжкі тілесні ушкодження та загибель кількох осіб, кваліфіковані - правильно, що не оспорюється в апеляціях.

Судом прийнято мотивоване рішення в частині цивільного позову. Як вбачається з матеріалів справи, в результаті ДТП потерпілим заподіяні тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також загибель. На лікування, поховання потерпілих витрачені грошові кошти, що знайшло своє підтвердження офіційними доказами. Відповідно до вимог ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинувачуваного, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

В результаті ДТП потерпілим та їх родичам спричинена і моральна шкода, яка виразилася у фізичному болі та душевних стражданнях, пов'язаних з отриманими травмами в результаті ДТП, збитком, спричиненим їх здоров'ю та смертю близьких родичів, двоє неповнолітніх дітей однієї з потерпілих - ОСОБА_40 залишилися на утриманні її матері, яка призначена їх опікуном, чим був порушений звичний для потерпілих устрій життя, душевна рівновага, плани, у зв'язку з проведенням лікування, викликами в правоохоронні та судові органи.

Аргументи представника СТзДВ "Гарантія" в апеляції про неправомірність стягнення сум моральної шкоди на користь родичів загиблих, суперечать кримінально-процесуальному закону, згідно з яким в справах про злочини, в результаті яких наступила смерть потерпілого, права, передбачені ст. 49 КПК України, мають його близькі родичі.

Крім того, відповідно до положень ст. 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи відшкодовується його чоловікові (дружині), батькам (усиновителям), дітям (всиновленим), а також особам, які проживали з ним однією сім'єю.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України, збиток, заподіяний джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, договір підряду, оренди, доручення і тому подібне) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або зміст якого створює підвищену небезпеку. ОСОБА_6 керував транспортним засобом на підставі нотаріально завіреної довіреності від 25.05.2011р.

Судом достатньо мотивовано та обгрунтовано прийнято рішення про стягнення моральної шкоди саме у вказаних сумах, з урахуванням характеру вчиненого злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілих, ступеню вини ОСОБА_6, виходячи з вимог розумності та справедливості, матеріального становища винного, який не має офіційного систематичного доходу та інших обставин справи. Аргументи представника страхового товариства про те, що потерпілими не представлені докази душевних страждань та переживань, неспроможні. Згідно з матеріалами справи, вина засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України однозначно встановлена, в результаті ДТП заподіяні тяжкі і середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження потерпілим, а також наступила загибель потерпілих, що підтверджується відповідними судово-медичними эскпертизами. Факт нанесення шкоди здоров'ю, а також втрата близьких людей цілком логічно тягне фізичні та душевні страждання, погіршення можливостей потерпілих або їх реалізації, що безумовно є основою для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, згідно з матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 була застрахована в страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія", страховий поліс № 4281989 від 23.08.2011р. за період з 23.08.2011р. по 22.08.2012р. і в приватному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп", страховий поліс АА № 4408960 від 23.08.2011р. за період з 23.08.2011р. по 22.08.2012р. У судовому засіданні ОСОБА_6 погодився з тим, що страхові компанії повинні виплатити страхові відшкодування за шкоду життя і здоров'я потерпілим та їх родичам. Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ № 1961 - IV), особами, відповідальність яких застрахована, являються - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах. У судовому засіданні ОСОБА_6 погодився, що страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" і ПАТ "Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп" повинні виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану життю і здоров'ю потерпілих. Судом на підставі заяв потерпілих, позови останніх до ПАТ "Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп", залишені без розгляду. Згідно п. 22.3 ст. 22, п. 9.3. ст. 9 ЗУ " 1961 - IV потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п. 1,2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому, страховик відшкодовує не більше 5% обов'язкового ліміту відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих, який складає 51 000грн. на кожного потерпілого. Різницю між сумою відшкодування, встановленою судом і сумою, яка має бути відшкодована страхувальником, виплачує особа, визнана винною в дорожньо-транспортній пригоді. Зі страхового полісу № 4281989 від 23.08.2011р. вбачається, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих згідно договору складає 100 000грн. (т. 2 а.с. 158), а із страхового полісу АА № 4408960 від 23.08.2011г., ліміт також складає 10 000грн. (т. 2 а.с. 159). Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що СТзДВ "Гарантія" в межах ліміту страхової відповідальності повинен відшкодувати не більше 5% обов'язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих та родичам загиблих, які визнані потерпілими від злочину у цій справі та моральну шкоду, що полягає в отриманні тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості в результаті ДТП, яке мало місце 23.04.2012р. Таким чином, ОСОБА_6 зобов'язаний відшкодувати кожному потерпілому різницю між сумою відшкодування, встановленою судом на кожного потерпілого і родича загиблого та сумою відшкодування, стягнутою судом з СТзДВ "Гарантія" на користь кожного потерпілого і родича загиблого. Крім того, в силу ст. ст. 34, 35 ЗУ № 1961 - IV, страхові компанії зобов'язані здійснити виплату заподіяного збитку в добровільному порядку, чого вони не зробили, тому аргументи представника страхового товариства в цій частині, неспроможні.

Обставини, вказані захисником в апеляції, як підстави для пом'якшення покарання, були враховані судом першої інстанції при його призначенні. Так, судом враховано ступінь тяжкості скоєного, що є тяжким злочином, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання (т. 2 а.с. 146) та навчання (т. 2 а.с. 145), не перебуває на обліку у лікарів психіатра і нарколога (т. 2 а.с. 122, 123), пом'якшуючі покарання обставини: добровільне відшкодування заподіяного матеріального збитку потерпілим (т. 2 а.с. 133-141), є особою, постраждалою в неповнолітньому віці від наслідків Чорнобильської катастрофи (т. 2 а.с. 143), щире каяття у вчиненому, повне визнання своєї вини, думки потерпілої ОСОБА_33 про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, потерпілої ОСОБА_21, що просила призначити мінімальне покарання, потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_16, що просили призначити покарання у вигляді позбавлення волі, потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_24, що просили призначити максимально суворе покарання. Крім того, обтяжуючих покарання обставин, судом не встановлено.

В той же час, ОСОБА_6, хоча і скоїв злочин ненавмисно, але в результаті ДТП наступили негативні наслідки у вигляді середньої тяжкості і тяжких тілесних ушкоджень потерпілих, а також загибелі кількох осіб, вчинений засудженим злочин, відноситься на підставі ст. 12 КК України до категорії тяжких.

За таких обставин, судом виконані загальні правила призначення покарання, встановлені ст. 65 КК України, підстав для подальшого пом'якшення покарання, шляхом застосування ст. ст. 69-1, 75 КК України, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 362, 365- 366 КПК України (в редакції 1961р.), п. 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) (в редакції 13.04.2012р.), колегія судддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

Апеляції: захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_8 в інтересах потерпілих і цивільних позивачів: ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_19, представника Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" ОСОБА_39 залишити без задоволення, а вирок Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 18 вересня 2012р. щодо ОСОБА_6 - без зміни.