Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Царюка В.В.

суддів - Войтовського С.А., Значок І.С.

за участю прокурора - Брєк Г.С.

засудженого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Котлярове Жовтневого району Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий,

- засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. На підставі ст. 76 КК України він зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 16 580 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз на користь: НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області в сумі 3407 грн. 45 коп.; Миколаївської філії Одеського ОНДІСЕ в сумі 473 грн. 09 коп.; Одеського НДІСЕ в сумі 2390 грн.; Київського НДІСЕ в сумі 3759 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину при наступних обставинах.

14 травня 2008 року, приблизно о 17 год. 20 хв., ОСОБА_1, керуючи на підставі доручення технічно справним автомобілем марки «АЗЛК-2140» р/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, в умовах необмеженої видимості, в світлий час доби, рухався по сухій асфальтованій дорозі по вул. Першотравневій в с. Котлярове Жовтневого району Миколаївської області, зі швидкістю приблизно 50-60 км/год.

Попереду нього в попутному напрямку, ближче до правого краю проїжджої частини дороги, зі швидкістю приблизно 8 км/год. рухався мотоблок під керуванням ОСОБА_5

В цей же час, за автомобілем «АЗЛК-2140», в тому ж напрямі, зі швидкістю приблизно 75-91 км/год. рухався технічно справний автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

Водій автомобіля «АЗЛК-2140» ОСОБА_1 виконав маневр обгону мотоблоку та повернувся на смугу свого руху.

Після обгону мотоблоку ОСОБА_1 прийняв вправо, на узбіччя дороги, після чого, не переконавшись в безпеці свого маневру, став здійснювати розворот ліворуч. При цьому він проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, не врахував ширину проїжджої частини і габарити свого автомобіля, не переконався в безпеці маневру для інших учасників руху, не пропустив автомобіль марки «ВАЗ-2107», що почав маневр обгону мотоблока і рухався попутно в лівому ряді дороги, не відмовився від виконання маневру розвороту, хоча міг і повинен був це зробити, але продовжив розворот наліво. Водій ОСОБА_6, виявивши на смузі свого руху перешкоду у виді автомобіля «АЗЛК-2140», через вкрай малу відстань між автомобілями не мав технічної можливості зупинити свій автомобіль і, знаходячись в аварійній ситуації, став відводити свій автомобіль вліво та гальмувати. При цьому, правою частиною свого автомобіля контактував з лівою передньою частиною автомобіля «АЗЛК-2140». В результаті зіткнення автомобіль «ВАЗ-2107», знаходячись в стані неконтрольованого бокового заносу, а також потрапивши в калюжу на лівому узбіччі, по ходу свого руху, лівою бічною частиною скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка від одержаних тілесних ушкоджень померла у відділенні лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва.

Настанню даного ДТП сприяло злочинне порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) які знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 посилається на те, що в ході досудового слідства та судового розгляду не здобуто доказів вини його підзахисного в скоєні ДТП. Вказує, що суд безпідставно послався на показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, як на доказ вини ОСОБА_1 у скоєні злочину. На думку апелянта, пояснення водія ОСОБА_6 викликають сумніви і саме його необхідно притягнути до кримінальної відповідальності, оскільки до ДТП він рухався з перевищенням швидкості дорожнього руху. Вказує на те, що у ОСОБА_6 була можливість об'їхати автомобіль ОСОБА_1 з правого краю дороги, і такому разі він не збив би ОСОБА_7 Посилається і на те, що висновки, проведених по справі експертиз, є суперечливими. Вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про виклик та допит експертів в судовому засіданні з метою усунення суперечностей у висновках цих експертиз та в проведенні повторної комплексної автотехнічної експертизи. Крім того, зазначає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1, не врахував, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно та посередньо характеризується за місцем роботи і проживання, доглядає за хворим батьком та має дефект мови. Вказує, що у вироку не зазначені підстави, з яких засудженому призначено покарання саме у виді позбавлення волі строком на 5 років та, в порушення вимог ст. 324 КПК України, суд не вказав обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Просить скасувати вирок суду та направити справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 також вказує на те, що ОСОБА_1 засуджений безпідставно. На думку апелянта, в ДТП винен водій автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_6, який рухався з перевищенням швидкості та без посвідчення водія. Зазначає, що з урахуванням висновків судових експертиз, між тілесними ушкодженнями, які викликали смерть потерпілої та недодержанням швидкісного режиму у населеному пункті існує прямий причинний зв'язок. Вказує, що водій автомобіля «ВАЗ-2107» мав можливість загальмувати та повернути праворуч для об'їзду перешкоди, внаслідок чого він не збив би потерпілу. Зазначає, що ОСОБА_6 визнав свою вину перед ним та намагався пом'якшити її шляхом передачі грошових коштів. Просить скасувати вирок суду і повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 на підтримку доводів своїх апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у скоєні злочину, за які він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Так, з показань засудженого ОСОБА_1, які він надав в ході досудового слідства та в суді, вбачається, що 14 травня 2008 року, приблизно о 17 годині, він їхав на автомобілі «АЗЛК» в с. Котлярове Жовтневого району по вул. Першотравневій зі швидкістю приблизно 50 км/год. В попутному напрямі рухався мотоблок під керуванням ОСОБА_5, який він обігнав, після чого включив поворот ліворуч, понизив швидкість, та почав маневр розвороту наліво. Коли він виконував маневр повороту ліворуч, то автомобіль «Жигулі» виявився відразу біля нього і відбулося їх зіткнення на смузі зустрічного руху. Після зіткнення автомобіль «Жигулі» виїхав на узбіччя, де наїхав на пішохода ОСОБА_7

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що бачив автомобіль «ВАЗ», який рухався позаду в попутному напрямку, але вважав, що той знаходиться на великій відстані від нього і він встигне закінчити поворот, однак останній наблизився швидше, ніж він розраховував і відбулося зіткнення.

Вина засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину також підтверджується перевіреними судом показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 14 травня 2008 року, приблизно о 16 годині, він рухався на автомобілі марки «ВАЗ-2107» р/н НОМЕР_2 по вул. Першотравневій в с. Котляреве Жовтневого району. Швидкість автомобіля була, приблизно, 70 км/год. В попутному напрямку рухався мотоблок, ближче до краю правої проїжджої частини. Він почав обгін мотоблоку, але перед ним зненацька з'явився автомобіль «АЗЛК» під управлінням ОСОБА_1, який з правого боку виїхав поперек дороги, можливо для розвороту. Він почав різко гальмувати та уводити автомобіль вліво. Відбулося невелике зіткнення правою боковою частиною його автомобіля з передньою частиною автомобіля «АЗЛК», після чого його автомобіль розвернуло боком та понесло по узбіччю, де лівим боком він збив громадянку ОСОБА_7, що знаходилась там.

Суд правильно вказав, що показання свідка ОСОБА_6 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_15, які були пасажирами автомобіля «ВАЗ- 2107» та надали аналогічні показання по обставинам дорожньо-транспортної пригоди.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 14 травня 2008 року, в післяобідній час він рухався на своєму мотоблоці по вул. Першотравневій в с. Котляреве зі швидкістю, приблизно 8 км/год., ближче до краю проїжджої частини. В цей час його обігнав автомобіль «Москвич» червоного кольору під управлінням односельця ОСОБА_1 Після обгону ОСОБА_1 прийняв вправо та виїхав на узбіччя, а потім почав маневр розвороту вліво та виїхав на полосу зустрічного руху. В цей час, в попутному напрямку його обігнав автомобіль «ВАЗ». Від зіткнення з «Москвичем» автомобіль «ВАЗ» почав уходити вліво на узбіччя, де його понесло юзом. Далі він побачив, як щось промайнуло, а потім автомобіль «ВАЗ» зупинився. «Москвич» в цей час здав назад та став на узбіччя по ходу свого первісного руху.

Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 узгоджуються з даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 14 травня 2008 року зі схемою місця огляду та фототаблицею, відповідно до яких, на місці події на вул. Першотравневій в с. Котляреве Жовтневого району був виявлений біля краю проїжджої частини, автомобіль «Москвич» р/н НОМЕР_1, а на узбіччі зустрічної полоси руху автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2. У автомобіля «Москвич» були виявлені вм'ятини в передній частині лівого крила, верхній частині фари, а у автомобіля «ВАЗ» було виявлено на задньому правому крилі в нижній частині з переходом на заднє крило і задні праві двері прошарування червоного кольору та деформація задньої лівої двері.

Згідно протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_9 від 11 червня 2008 року та від 13 травня 2011 року, свідок показав місце ДТП, вказав рух автомобіля «АЗЛК», місце зміни ним напрямку руху, а також місце його зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107».

Аналогічними є дані протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_15

Згідно з висновками експерта № 2/126 та № 2/127 від 29 травня 2008 року по дослідженню технічного стану автомобілів «ВАЗ-2107» «АЗЛК-2140» на момент огляду їх ходова частина, рульове керування та гальмівна система знаходилися в робочому стані. Також експертом зазначено, що при огляді автомобіля «АЗЛК-2140» покажчик лівого повороту цього автомобіля знаходився в працездатному стані.

Згідно з висновком автотранспортної трасологічної експертизи № 4/50 від 29 травня 2008 року, під час первинного контактування автомобіль «АЗЛК-2140» р/н НОМЕР_1 розташувався лівою передньою частиною (крайньою передньою частиною лівого переднього крила) до правої частини автомобіля «ВАЗ-2107» р/н НОМЕР_2 (правих задніх дверей та правого заднього крила). Під час первісного контактування повздовжні осі автомобіля «АЗЛК-2140» та автомобіля «ВАЗ-2107» знаходилися під кутом 55±10 градусів.

Твердження апелянтів про те, що висновки трасологічної, автотехнічної, комісійної транспортно-трасологічної, комплексної комісійної судової автотехнічної та траспортно-трасологічної експертизи мають суттєві суперечності і не встановлюють причинного зв'язку між діями водія ОСОБА_1, настанню ДТП і її наслідками, являються неспроможними.

Так, з висновку автотехнічної експертизи № 1/150 від 23 червня 2012 року слідує, що сліди юзу, які залишились на місці пригоди, відповідають швидкості руху автомобіля «ВАЗ-2107» приблизно 53-59 км/год. Експертом зазначено, що показання ОСОБА_1, в частині того, що з моменту початку виконання маневру розвороту автомобілем «АЗЛК-2140», автомобіль «ВАЗ-2107» знаходився на віддалені позаду нього на відстані приблизно 150-200 м., при часі виконання розвороту 3,0 сек., з технічної точки зору, є необгрунтованим. Водій автомобіля «АЗЛК-2140» ОСОБА_1 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 9.2 «б», п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . В дорожній ситуації, обставини якої викладені в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «АЗЛК-2140» ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107», шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР, дотримання яких виключало би зіткнення транспортних засобів. В дорожній ситуації, що розглядається водій автомобіля «ВАЗ-2107» повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . При вказаних вихідних даних він не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «АЗЛК-2140». В діях водія автомобіля «ВАЗ-2107», з технічної точки зору, невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР (1306-2001-п) не вбачається. При умові руху автомобіля «ВАЗ-2107» зі швидкістю 70-80 км/год в діях водія маються невідповідності вимогам п. 12.4 ПДР. Таким чином, експерт прийшов до висновку, що невідповідності в діях водія автомобіля «АЗЛК-2140» ОСОБА_1 вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньої-транспортної пригоди.

Згідно з висновком комісійної судової траспортно-трасологічної експертизи № 6950/9478 від 5 листопада 2010 року, витратам кінетичної енергії на гальмування та переміщення в стані заносу відповідає швидкість руху автомобіля «ВАЗ», яка знаходилась у межах 75-91 км/год. Якщо допустити, що зволоження коліс вплинуло на величину сповільнення при боковому переміщенні, то швидкість руху автомобіля «ВАЗ» могла становити в межах 74-88 км/год, тобто перевищувала допустиму швидкість для руху в населеному пункті - 60 км/год. Так як зіткнення автомобіля «ВАЗ» та автомобіля «АЗЛК» сталося перед початком слідів гальмування автомобіля «ВАЗ», то швидкість його руху на момент первинного контакту була такою, як визначено вище. В даному випадку немає підстав вважати, що швидкість руху автомобіля «ВАЗ» за 40-50 м до місця зіткнення суттєво відрізнялася від зазначеної вище швидкості руху. У вказаній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ» повинен був керуватися вимогами п. 12.3 та п. 12.4 ПДР (1306-2001-п) , згідно яких у разі виникнення небезпеки або перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а також здійснювати рух зі швидкістю 60 км/год. В свою чергу водій автомобіля «АЗЛК» в цій дорожній ситуації повинен був керуватися вимогами п. 10.1 та п. 10.4 ПДР (1306-2001-п) , згідно яких п. 10.1 - перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.4, ч. 2 - водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Експерт зазначає, що при заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ» мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «АЗЛК» шляхом застосування своєчасного гальмування в момент початку розвороту автомобіля «АЗЛК».

Згідно висновку комплексної комісійної судової автотехнічної та траспортно-трасологічної експертизи № 13066 від 15 квітня 2010 року, в момент зіткнення обидва автомобілі «Москвич-2140» і «ВАЗ-2107», знаходилися в русі, при переважаючій швидкості автомобіля «ВАЗ-2107». Швидкість автомобіля «ВАЗ-2107» в момент зіткнення складала приблизно від 72-76 км/год до 88-93 км/год. Зіткнення автомобілів сталося біля лівого краю проїжджої частини при розташуванні автомобіля «ВАЗ-2107» на лівому узбіччі в зоні початку аномальних слідів шин, що характеризують його подальше переміщення після зіткнення до кінцевої позиції на місці події в режимі поперечного ковзання. Автомобіль «Москвич-2140» при цьому рухався по криво орієнтованому курсу, з попутною і поперечною зправа наліво складовими відносно напрямку автомобіля «ВАЗ-2107» і осі дороги, в процесі виконання маневру вліво в повороті. В умовах даної події дії водія автомобіля «Москвич-2140» регламентувалися вимогами п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) . Маючи намір здійснити розворот поза перехрестям з початком маневру від узбіччя свого напряму руху водій автомобіля «Москвич-2140» повинен був поступитися дорогою попутному автомобілю «ВАЗ-2107», що слідував по проїжджій частині, і відмовитися від здійснення наміченого маневру аж до моменту, коли автомобіль «ВАЗ-2107» покине дану ділянку дороги. Діючи вказаним чином по Правилам дорожнього руху, водій автомобіля «Москвич-2140» мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ-2107», що тим самим виключало подальший наїзд автомобіля «ВАЗ-2107» в некерованому переміщенні після зіткнення на пішохода. Належні дії водія автомобіля «ВАЗ-2107» в першу чергу полягали в реалізації вимог п. 12.4 Правил, які встановлюють обмеження руху всіх транспортних засобів в населеному пункті зі швидкістю не більш ніж 60 км/год. З моменту прояви небезпеки для руху дії водія автомобіля «ВАЗ-2107» регламентувалися вимогами п. 12.3 Правил в частині, що передбачає засобом запобігання ДТП гальмування транспортного засобу. Для водія автомобіля «ВАЗ-2107» розвиток небезпеки для руху, обумовленої маневром автомобіля «Москвич-2140», був настільки швидкоплинним, що своїми однобічними діями даний водій не мав технічної можливості запобігти зіткненню - ні при фактичній швидкості руху, ні за умови руху перед ДТП з допустимою в населеному пункті швидкістю (60 км/ч). З технічної точки зору фактичні дії водія автомобіля «Москвич-2140» із здійснення маневру розвороту, які не відповідають вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил, є необхідною умовою настання ДТП, знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення автомобілів, і можуть знаходитися в причинному зв'язку з фактом наїзду автомобіля «ВАЗ- 2107» в некерованому переміщенні після зіткнення за межами проїжджої частини. З технічної точки зору причинного зв'язку між фактом зіткнення транспортних засобів і діями водія автомобіля «ВАЗ-2107» немає.

В даній експертизі також зазначено, що рух автомобіля «ВАЗ-2107» перед зіткненням зі швидкістю, що перевищує допустиму, може знаходитися в причинному зв'язку з фактом наїзду даного автомобіля на пішохода. Проте, даний висновок не є технічно гарантованим - в окремих випадках поєднання параметрів і умов технічні ознаки такого причинного зв'язку спостерігаються, при інших відсутні. У повному об'ємі виявлення причинно-наслідкових зв'язків між наїздом автомобіля «ВАЗ-2107» на пішохода і діями водіїв в даному випадку може бути здійснене лише на підставі повнооб'ємної юридичної оцінки всіх зібраних при розслідуванні кримінальної справи доказів, що не входить в компетенцію експертів і є винятковою прерогативою суду.

Твердження апелянтів про те, що висновки експертизи № 4/50 від 29.05.2008 року та № 1/150 від 23.06.2008 року не можуть бути належними доказами у зв'язку з тим, що вони базувались на неправдивих вихідних даних, за якими за кермом автомобіля «ВАЗ-2107» знаходився ОСОБА_10, є непереконливими.

З висновку експертизи № 4/50 від 29.05.2008 року вбачається, що в ньому містяться лише дані про пошкодження автомобілів внаслідок ДТП та їх розташування під час контактування. Тому підстав вважати його неналежним доказом, колегія суддів не вбачає.

Хоча при наданні експертом висновку № 1/150 від 23.06.2008 року і були використані дані про те, що за кермом була інша особа - ОСОБА_10, а не водій ОСОБА_6, це не свідчить про неправильність висновку, оскільки, в даному випадку, досліджувався рух автомобіля «ВАЗ-2107» до ДТП та в її момент, тобто обставини, по яким свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 надавали однакові пояснення. Як вбачається з матеріалів справи, коли було виявлено, що за кермом автомобіля «ВАЗ-2107» був ОСОБА_6, ні він, ні свідок ОСОБА_10 показання щодо обставин ДТП не змінювали.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції надав належну оцінку всім висновкам експертиз, в тому числі й висновку комплексної комісійної судової автотехнічної та траспортно-трасологічної експертизи № 13066 від 15 квітня 2010 року, мотивувавши тим, що вказана експертиза була проведена на підставі об'єктивних даних, зокрема тих, які виявлені та зафіксовані на місцевості і транспортних засобах, отриманих під час огляду місця ДТП.

Колегія суддів вважає, що суд правильно критично оцінив показанням свідка ОСОБА_5 в частині того, що відстань між автомобілями «ВАЗ-2107» та «АЗЛК», коли останній почав маневр розвороту, складала 40-50 метрів, оскільки висновками експертиз було встановлено, що такі показання не відповідають об'єктивним даним, отриманим при огляді місця події.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки експертиз № 4691 та № 6950/9478 також були зроблені з використанням пояснень свідка ОСОБА_5 про те, що відстань між автомобілями «ВАЗ-2107» та «АЗЛК», коли останній почав маневр розвороту, складала 40-50 метрів. Тому, суд правильно відхилив вказані висновки в частині того, що водій автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_6 мав технічну можливість при належній швидкості руху свого автомобіля не більше, ніж 60 км/год., запобігти зіткненню з автомобілем «АЗЛК».

В ході розгляду справи підтвердився факт перевищення допустимої швидкості дорожнього руху в межах населеного пункту водієм автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_6, однак зазначене не знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням даного ДТП та її наслідками.

Колегія суддів вважає, що водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм: він не передбачав, не зобов'язаний був і не мав можливості передбачити, що водій автомобіля «АЗЛК-2140», яким керував ОСОБА_1, порушить вимоги п.п. 10.1, 10.4, перед перестроюванням та зміною напрямку руху не переконається, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також при повороті ліворуч або розвороті поза перехрестям не з лівого крайнього положення на проїзній частині не дасть дорогу попутному транспортному засобу.

Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням всіх матеріалів справи, у тому числі й висновків експертиз, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зіткнення автомобілів «ВАЗ-2107» та «АЗЛК-2140» відбулось внаслідок грубих порушень Правил дорожнього руху (1306-2001-п) водієм ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які є такими, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням даного ДТП та її наслідками.

Таким чином, перевіривши зібрані докази в їх сукупності, суд обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Твердження захисника щодо не вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6, є неспроможними.

З матеріалів справи вбачається, що суд з цього приводу повертав справу прокурору для проведення додаткового розслідування, в ході якого були проведені необхідні слідчі дії та за результатами якого 22.07.2011 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП відносно ОСОБА_6 за відсутністю в діянні складу злочину. В цій постанові зазначено, що в його діях вбачається склад правопорушення, передбачений КУпАП (80731-10) , за фактом порушення вимог ПДР України (1306-2001-п) в частині перевищення швидкості в межах населеного пункту.

Вказана постанова не оскаржена, набрала законної сили і на даний час є не скасованою.

Те, що потерпілий ОСОБА_3 наполягає на притягненні ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, також не є підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Враховуючи, що в ході розгляду справи повністю знайшла своє підтвердження вина ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, то факт того, що ОСОБА_6 в судовому засіданні вибачався перед потерпілим ОСОБА_3 і пропонував гроші, не свідчить про його винуватість в скоєні даного злочину.

Те, що ОСОБА_6 автомобілем керував без посвідчення водія, а також відсутність в матеріалах справи даних про його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України в частині перевищення швидкості в межах населеного пункту, не свідчить про його винуватість у ДТП. Такі обставини не впливають на правильність прийнятого судом рішення.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 до ДТП бачив потерпілу ОСОБА_7 на узбіччі дороги і у разі об'їзду перешкоди (автомобіль ОСОБА_1.) не з лівого, а з правого краю дороги, не наїхав би на ОСОБА_7, являються неспроможними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і матеріалами справи не підтверджуються.

З показань ОСОБА_6 слідує, що він побачив потерпілу вже після того, як повернув вліво, намагаючись уникнути зіткнення.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_10 також зазначали, що автомобіль «АЗЛК» об'їхати з правої сторони було неможливо.

Твердження потерпілого про те, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_15 не притягнуті до кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивих показань, є неспроможними.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 навмисно надали неправдиві показання з приводу того, хто був за кермом автомобіля «ВАЗ-2107» в момент дорожньо-транспортної пригоди.

З цього приводу судом було винесено постанову від 04.09.2012 року, якою повідомлено прокурора про дачу завідомо неправдивих показань свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_10 і поставлено питання про притягнення за це вказаних осіб до кримінальної відповідальності.

Що стосується показань свідка ОСОБА_15, то як вбачається з матеріалів справи, він з самого початку, надаючи пояснення по обставинам ДТП, вказував, що за кермом автомобіля «ВАЗ-2107» був ОСОБА_6 Тому, відсутні підстави для притягнення ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань по зазначеним обставинам.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, про що просять апелянти.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, позитивних даних про його особу, обставин справи. Суд також вірно призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Посилання захисника на те, що суд при призначенні покарання не врахував обставини, що його пом'якшують, є безпідставними, оскільки суд, враховуючи всі обставини справи у сукупності, прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та прийняв рішення про звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2012 року відносно ОСОБА_1 - без змін.