Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого Капустіної Л.П., Суддів Рижової І.В., Балахонова Б.Л., За участю прокурора Поклонської Н.В., при секретарі захисника потерпілого засуджених Маслак Ю.В. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, - ОСОБА_9 розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 13 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Верхньокурганне Сімферопольського району, громадянин України, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Верхньокурганне Сімферопольського району, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Стягнуто з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в доход держави судові витрати за проведення експертиз по 235,2 грн. з кожного.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Колегія суддів

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 засуджені за те, що вони за змовою на розбійний напад за пропозицією ОСОБА_8, з корисливих мотивів 2 червня 2012 року близько о 23 годині 30 хвилин, діючи разом та узгоджено, відповідно до раніше розробленого плану, надівши капронові панчохи на голову, проникли через огорожу на територію бази «Альфагазінвест» по вул. Луговій, буд. 6 у м. Сімферополі, перерізали кабель камер відеонагляду та стали викрадати майно. 3 червня 2012 року близько о 2 години 30 хвилин, побачивши охоронця ОСОБА_7, скоїли на нього напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я. ОСОБА_8 штовхнув потерпілого, а ОСОБА_9 вдарив його в обличчя, від якого ОСОБА_7 утратив рівновагу та упав на підлогу. Після цього ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з метою уникнення можливого опору зв'язали ОСОБА_7 руки та заклеїли рота завчасно заготовленим скотчем, після чого заволоділи належним потерпілому мобільним телефоном вартістю 449 грн., а також належним ТОВ «Альфагазінвест» майном: автомобільними акумуляторними батареями, дизельним паливом, бензином, подовжувачами котушок, каністрами загальною вартістю 15 393,75 грн.

В апеляції захисник ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просить вирок змінити як незаконний і необґрунтований, перекваліфікувати дії засуджених з ч. 3 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. ст. 69, 69-1 КК України призначити мінімальне покарання, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з мінімальним іспитовим строком без застосування ст. 76 КК України, змінити запобіжний захід і звільнити засуджених з-під варти. Свої доводи мотивує тим, що суд, вірно встановивши фактичні обставини справи, надав неправильну оцінку діям ОСОБА_8 і ОСОБА_9, необґрунтовано засудив їх за ч. 3 ст. 187 КК України. Посилається, що під час вчинення злочину засуджені будь-яке насильство, небезпечне для життя і здоров'я, не застосовували та не виказували ніяких погроз застосування такого насильства. Вказує, що в матеріалах справи відсутній висновок судово-медичної експертизи на підтвердження ступеню тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень. На думку апелянта, зв'язування рук ОСОБА_7 і заклеювання йому рота свідчить про вчинення засудженими саме грабежу - відкритого викрадення майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого. Крім того, просить пом'якшити ОСОБА_8 і ОСОБА_9 покарання з урахуванням визнання ними вини, каяття в скоєному, активне сприяння органам слідства та суду щодо установлення істини за справою, добровільне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, відсутності судимостей, позитивних характеристик, наявності на утриманні неповнолітніх дітей, а також думки потерпілого про не призначення суворого покарання.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_7, які підтримали апеляцію, думку прокурора, яка вважала за необхідне залишити апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Винність ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм злочину за обставин, що викладені у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, які правильно оцінені судом і яким дана належна юридична оцінка у вироку. Фактичні обставини справи в апеляції не оскаржено.

Колегія суддів не може погодитись з доводами захисника про необхідність перекваліфікації дій засуджених з ч. 3 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вони є необґрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи.

Відповідно до роз'яснень п. п. 6, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року (v0010700-09) «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за ст. 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Як убачається із пояснень ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у судовому засіданні, вони, викрадаючи майно на території бази «Альфагазінвест» і побачивши охоронця ОСОБА_7, про наявність якого їм було відомо, нанесли останньому два удари, а потім зв'язали його та заклеїли рота скотчем, який завчасно купили на ринку та принесли з собою. При цьому ОСОБА_9 утримував сторожа, коли ОСОБА_8 пішов до машини за скотчем. Крім того, перед початком проникнення на територію бази вони наділи на голови панчохи, щоб залишитись невпізнаними (т. 2 а.с. 37).

При апеляційному розгляді справи засуджені колегії суддів пояснили, що панчохи наділи на голови через те, що охоронець ОСОБА_7 знав ОСОБА_8 в обличчя, а також через обізнаність про наявність камер відеонагляду на території бази. Після зв'язування потерпілого ОСОБА_9 находився поряд з ним протягом години, рот розклеїв йому через 3 - 5 хвилин.

Згідно із поясненнями потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні він, здійснюючи охорону бази «Альфагазінвест», 3 червня 2012 року близько о 2 годині 30 хвилин після обходу території повертався до сторожки, коли на нього напали два чоловіка в масках, збили з ніг, зв'язали руки, заклеїли рот скотчем і закрили в сторожці. Один із нападаючих залишився біля нього, а другий, як він чув, щось робив на території бази (т. 2 а.с. 38).

Під час розгляду апеляції потерпілий на запитання колегії суддів уточнив, що на його прохання ОСОБА_9 через 5 хвилин розклеїв рот.

Таким чином, підготовчі дії засуджених перед злочином (купівля капронових панчіх, скотчу), спосіб і конкретні обставини справи (нанесення ударів потерпілому, від одного з яких він упав, зв'язування його, заклеювання рота, нагляд за ним протягом тривалого часу на час викрадення чужого майна) свідчать про наявність у ОСОБА_8 і ОСОБА_9 умислу саме на вчинення розбійного нападу, а не грабежу. Незважаючи на те, що насильницькі дії щодо потерпілого не спричинили легкого тілесного ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, проте з врахуванням їх характеру (заклеювання рота скотчем, що перешкоджає диханню) вони є небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.

В зв'язку з відсутністю тілесних ушкоджень, що підтвердив потерпілий в ході відновленого судового слідства, доводи апеляції захисника про обов'язковість проведення судово-медичної експертизи на підтвердження ступеню тяжкості заподіяних ОСОБА_7 тілесних ушкоджень є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність засуджених і вірно кваліфікував їх дії за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в сховище.

Суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть за собою скасування чи зміну вироку, під час досудового і судового слідства не допущено. Підстави для перекваліфікації дій засуджених, про що ставиться питання в апеляції захисника, відсутні.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особисті дані про засуджених, в тому числі й ті, на які є посилання в апеляції, як пом'якшуючи покарання обставини - каяття у вчиненому, першу судимість, для ОСОБА_9 також й з'явлення із зізнанням, так і відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також думку потерпілого, в зв'язку з чим обґрунтовано призначив їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 187 КК України. Підстав для звільнення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України колегія суддів, як й суд першої інстанції, не знаходить.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 362, 365- 366 КПК України, колегія суддів

Апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 13 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_9 залишити без зміни.