Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Демченка С. М. (головуючого), Вотьканича Ф. А., Машкаринця М. М., при секретарі Головець М. А., за участю прокурора Міцовди К. Д., засудженого ОСОБА_3, захисника та представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_4, потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, представника цивільного відповідача - голови правління ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» Дороша Ю. М., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, водій ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», одружений, який не має судимості

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду - 100 000 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду - 10 000 грн.

Речовий доказ - автомобіль марки "МАЗ 533603-221", номерний знак НОМЕР_1, повернуто ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів».

Згідно вироку, ОСОБА_3 14 грудня 2010 року близько 12-ої години, керуючи належному ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» автомобілем марки «МАЗ 533603-221», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 40-45 км/год. по вкритій ожеледицею автодорозі сполученням Берегово-Іршава в напрямку м. Іршава на відрізку дороги між селами Хмільник - Кам'янське в порушення вимог п. п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не вжив заходів до зупинки керованого ним транспортного засобу, а навпаки вдався до виконання маневру об'їзду автомобіля марки «Чері -Джагі», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, і не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечну швидкість, не впорався з керуванням та виїхав на праве узбіччя дороги, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть потерпілого.

В апеляціях потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_3 та доведеності його вини, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати і постановити новий вирок, призначивши останньому покарання без застосування ст. 75 КК України та задовольнити заявлений нею цивільний позов в повному обсязі. Вказує на те, що засуджений вчинив злочин щодо неповнолітньої особи і не відшкодував спричинену злочином шкоду.

Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржено.

Засудженим ОСОБА_3, захисником ОСОБА_4 та представником цивільного відповідача - головою правління ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» подані заперечення на апеляцію, в яких вони вважають вирок законним та обґрунтованим, просять залишити такий без змін, а апеляцію без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про підтримання апеляційних вимог, промову прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, пояснення засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача - голови правління ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», які заперечили проти апеляцій потерпілих, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 365 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності та обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні доказам.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні ним зазначених у вироку неправомірних дій, а також щодо їх кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України потерпілі, як видно зі змісту апеляцій, не оспорюють, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України такі апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд при призначенні покарання ОСОБА_3 врахував дані про особу засудженого, який раніше не судимий, має сім'ю, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Також враховані пом'якшуючі покарання обставини, а саме те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував 24 000 грн. завданих збитків.

Наведені обставини, дані про особу ОСОБА_3, а також конкретні обставини справи, які вказують на значущість об'єкта посягання, характер діяння, обстановку вчинення злочину, в своїй сукупності істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та давали суду першої інстанції підстави для застосування щодо нього ст. 75 КК України.

Отже, обране ОСОБА_3 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком слід визнати таким, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати його надмірно м'яким, як про це йдеться в апеляціях, колегія суддів не вбачає.

Що стосується посилань апелянтів про неналежну оцінку судом поведінки засудженого після вчинення злочину в частині невідшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, як на підставу для призначення ОСОБА_3 покарання пов'язаного з реальним позбавлення волі, апеляційний суд такі відхиляє, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Доводи апелянтів щодо необхідності врахування при призначенні покарання ОСОБА_3 факту вчинення злочину щодо малолітнього, колегія суддів не бере до уваги, так як скоєний засудженим злочин не є умисним.

Частково задовольняючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди і визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, а ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, суд першої інстанції з огляду на засади розумності й виваженості навів у вироку достатні мотиви для такого висновку.

При визначенні розміру моральної шкоди судом враховано ступінь винних дій засудженого ОСОБА_3, глибину фізичних та душевних страждань потерпілих, яких вони зазнали в результаті цього злочину, їх тривалість, тяжкість завданих травм, істотність вимушених змін в житті потерпілих.

Обґрунтованих доводів щодо незаконності постановленого відносно ОСОБА_3 судового рішення в апеляціях не наведено, тому підстав для зміни вироку апеляційний суд не вбачає

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,

апеляції потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2012 року щодо ОСОБА_3 - без змін.