1-989/11 Про ухилення від сплати податку на додану вартість, скоєне директором ТОВ шляхом службового бідроблення документів - 02.10.2012 Прийняття

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Орджонікідзе, громадянин України, освіта середня, раніше не судимий,

засуджений за ст. 212 ч. 3 КК України до штрафу у розмірі 3626661, 76 (три мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня сімдесят шість копійок) з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави, за ст. 366 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 245 (двісті сорок п'ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі чотири тисячі сто шістдесят п'ять (4165) гривень.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 3626661, 76 (три мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня сімдесят шість копійок) з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він у період з 16.02.2010 по 20.08.2010 року, будучи директором ТОВ «Оліяпрод»і являючись посадовою особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку і надання до податкових органів фінансової звітності, пов'язаної з нарахуванням і сплатою податків та зборів, їх сплату в установлений строк, не вів бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності, що призвело до невідповідності сум заявлених в деклараціях по податку на додаткову вартість та деклараціях по податку на дохід підприємства с фактично проведеними фінансово-господарськими операціями, шляхом заниження податку на додаткову вартість за березень-червень 2010 р., ухилився від сплати податку на додаткову вартість в сумі 1598609,11 грн., а також шляхом заниження валових доходів за 1 та 2 квартали 2010 р., ухилився від уплати податку на прибуток на суму 2028052,65 грн., що призвело до фактичного ненадходження в строк до 20.08.2010 року коштів в бюджет на загальну суму 3626661,76 грн., яка у 8347 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є особливо великим розміром.

Крім того, 16.04.2010 та 30.04.2010 року ОСОБА_2 скоїв службову підробку, завіривши печаткою податкові декларації ТОВ «Оліяпрод», які завідомо для нього були складені за недостовірними даними, після чого подав ці документи до Новомосковської ОДПС.

В апеляції прокурор просить вирок змінити, посилаючись на те, що суд при призначені покарання засудженому за ст. 366 ч. 1 КК України (2341-14) не застосував зворотну дію закону, а також в резолютивній частині вироку не послався на ст. 53 КК України, що є обов'язковим при призначенні основного виду покарання штрафу у розмірі не меншому ніж розмір матеріального збитку завданого злочином і вищого за три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2, який просив вирок суду скасувати, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, приймавшого участь у розгляді справи частково, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, на час вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України (2341-14) , діяла санкція статті Закону, яка передбачала покарання у вигляді штрафу до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 5 КК України (2341-14) , закон про кримінальну відповідальність, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Отже, на підставі вищевикладеного, покарання за ст. 366 ч. 1 КК України (2341-14) ОСОБА_2 повинно бути призначено за санкцією вказаної статті Закону, тобто у вигляді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Що стосується застосування ст. 53 КК України, то суд в мотивувальній частині вироку достатньо повно мотивував застосування цього Закону і додатково посилатися в резолютивній частині на цей Закон не обов'язково.

Підстав для скасування вироку чи зміни вироку в решті не вбачається.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи, задовольнити частково, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити: призначити покарання за ст. 366 ч. 1 КК України (2341-14) у вигляд штрафу в дохід держави в сумі 850 грн. і вважати його засудженим за сукупністю зі ст. 212 ч.3 КК України на підставі ст. 70 ч. 1 КК України (2341-14) до штрафу у розмірі 3626661, 76 (три мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня сімдесят шість копійок) з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.