Дело № 11/0190/1753/2012 

Доповідач : Корольов М.Ф.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого Трясуна Ю.Р., Суддів Корольова М.П. Радіонова І.І., За участю прокурора Сулейманової Д.Н., адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженого та його захисника,

Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 03 липня 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донській Тульської області РФ, громадянин України, маючий вищу інженерно-будівельну освіту, є суб'єктом підприємницької діяльності, раніше не судимий, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 15 ч. 2, 190, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України і йому призначено покарання:

- за ст. 190 ч. 2 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;

- за ст. 15 ч. 2, ст. 190 ч. 2 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі;

- за ст. 27 ч. 4, ст. 369 ч. 4 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворішим визначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі з конфіскацією всього майна, що особисто належить йому.

Стягнуті з ОСОБА_6 в доход держави судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 1176 гривень 96 копійок.

Згідно вироку, ОСОБА_6 визнано винним у шахрайському заволодінні грошима потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за наступних обставин.

Приблизно 25 жовтня 2010 року ОСОБА_7 звернулася до ОСОБА_6 і уклала з ним угоду про надання юридичної допомоги у цивільній справі.

ОСОБА_6, шляхом обману і зловживання довірою переконав ОСОБА_7 у тому, що він має юридичну освіту і взмозі вирішити її питання в найкоротший термін і її позов буде розглянутий у Ялтинському міському суді з позитивним для неї результатом.

В дійсності ОСОБА_6 не має юридичної освіти, угоду з ОСОБА_7 склав з метою надання своїм діям вигляду законних і зловживаючи довірою, внаслідок обману з його боку отримав від ОСОБА_7 3 000 доларів США як винагороду за юридичні послуги.

Отримавши гроші, ОСОБА_6 ніяких дій на користь ОСОБА_7 не здійснив, а отриманою сумою грошей розпорядився на свій розсуд.

Крім того, діючи повторно, ОСОБА_6 у листопаді 2010 року повідомив ОСОБА_7 та її дочці ОСОБА_8 завідомо неправдиві відомості про те, що він має можливість через свого знайомого в прокуратурі АР Крим вирішити позитивно для неї питання перевірки її скарги по оформленню у власність земельної ділянки і будови на ньому.

Будучи обманутою і довіряючи ОСОБА_6 з помилкового переконання в сумлінності його дій, ОСОБА_7 через ОСОБА_8 передала йому на його пропозицію 2 000 доларів США як хабар для посадової особи прокуратури АР Крим.

В дійсності, ОСОБА_6, не збираючись передавати ці гроші нікому, привласнив їх і розпорядився ними на свій розсуд.

За аналогічних обставин в березні 2011 року ОСОБА_6 знову під приводом допомоги ОСОБА_7 вирішити її питання в прокуратурі АР Крим отримав від неї 500 доларів США як хабар для посадової особи прокуратури. Ці гроші ОСОБА_6 також привласнив і розпорядився ними на свій розсуд.

На початку лютого 2012 року ОСОБА_8 звернулася до ОСОБА_6 за наданням допомоги у оскарженні рішення Ялтинського міського суду у Апеляційному суді АР Крим. З метою обману і зловживаючи довірою ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8, що для скасування рішення Ялтинського міського суду АР Крим їй необхідно передати в якості хабара суддям Апеляційного суду АР Крим 3 000 доларів США.

ОСОБА_8, будучи обманутою ОСОБА_6, на цю пропозицію погодилась, але пізніше від цього наміру відмовилась і грошей ОСОБА_6 не передала.

02 березня 2012 року ОСОБА_6, повідомив ОСОБА_8 завідомо неправдиві відомості про те, що може допомогти їй в позитивному розгляді цивільного позову її батька - ОСОБА_9 і запропонував передати йому хабар для судді у розмірі 2 000 доларів США.

03 березня 2012 року в автомобілі ОСОБА_8 ОСОБА_6 отримав частину обумовленої суми у розмірі 500 доларів, які не мав наміру нікому передавати.

В апеляції захисник ОСОБА_5 просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким дати правильну кваліфікацію діям ОСОБА_6 і у разі призначення покарання вирішити питання про призначення його без позбавлення волі.

При цьому апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував кримінальний закон за обвинуваченням ОСОБА_6 у підбурюванні до давання хабара, призначене покарання не відповідає тяжкості злочину і особі засудженого.

Аналогічні доводи наведені у апеляції засудженого. Він просить правильно кваліфікувати його дії і призначити йому покарання, що не пов'язане з позбавленням волі.

На думку апелянтів суд помилково визнав ОСОБА_6 винним у шахрайському заволодінні грошима ОСОБА_7 на суму 3 000 доларів, тому що ці гроші він отримав від потерпілої за роботу, яку він здійснив згідно із укладеним між ними договором.

Апелянти стверджують, що дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковані як підбурювання до давання хабара, бо такої мети, як передати гроші службовій особі, він не мав, нікого до цього не підбурював, бо ініціатива передачі грошей службовій особі виходила не від нього.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, у яких захисник підтримав апеляції, а прокурор заперечив проти них, перевіривши доводи апеляцій і матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляції підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Розглянувши справу ОСОБА_6 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що дії ОСОБА_6 належить кваліфікувати за ст. 190 ч. 2 і ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2 КК України як шахрайське заволодіння грошима ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і замах на таке заволодіння.

Цей висновок суду підтверджується сукупністю наведених у вироку доказів: показаннями ОСОБА_6 у судовому засіданні, який визнав свою вину частково і пояснив, що дійсно шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_7 і ОСОБА_8, розповідаючи їм про те, що у нього є знайомі в суді і прокуратурі і через них він має можливість вплинути на рішення суду і наслідки прокурорської перевірки їх заяви.

Гроші він отримав від потерпілих як за свою роботу, так і за обіцянку передати гроші належним службовим особам.

Але, в дійсності у нього не було наміру передавати гроші іншим особам, він сам таким чином прагнув отримані гроші привласнити, що він і здійснив.

Показаннями потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_7, які пояснили, що ОСОБА_6 їм рекомендували як досвідченого адвоката і він при зустрічах завжди підкреслював це.

За надання юридичних послуг по цивільній справі він отримав від них як оплату за роботу 3 000 доларів США, але нічого суттєвого по справі не зробив і замість цього пропонував за гроші і через своїх знайомих в прокуратурі, місцевому і апеляційному суді допомогти їм у вирішенні їхнього питання.

За таких умов вони передали ОСОБА_6 ще 2 000 доларів та 500 доларів ніби для передачі службовим особам прокуратури і суду.

ОСОБА_8 також пояснила, що після цього у неї виник сумнів відносно сумлінності ОСОБА_6 і вона звернулася до правоохоронних органів.

Ними була організована контрольована передача грошей ОСОБА_6, при цьому він був затриманий.

Ці показання засудженого і потерпілих підтверджені протоколами очних ставок між ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, показаннями свідків ОСОБА_10, яка познайомила ОСОБА_7 з ОСОБА_6, ОСОБА_11, який пояснив, що з ОСОБА_6 у нього немає і не було ніяких відносин, понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які були присутні при затриманні ОСОБА_6 із заздалегідь позначеними грошима потерпілої, протоколам огляду місця події, огляду і застосування спеціальних хімічних речовин, протоколами результату здійснення оперативно-технічних заходів відносно ОСОБА_6, протоколами аудіозаписів розмов ОСОБА_8 і ОСОБА_6, висновками судово-хімічної експертизи, згідно якої на руках ОСОБА_6 виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини, однорідної за хімічних складом з речовиною, якою були позначені купюри переданих йому ОСОБА_8 грошей.

Доводи апелянтів про те, що уклавши договір з ОСОБА_7 про юридичну допомогу у цивільній справі і отримавши як плату за це 3 000 доларів, ОСОБА_6 не мав наміру ухилятися від роботи і виконав умови договору, спростовуються показаннями потерпілих, які пояснили, що після отримання грошей ОСОБА_6 їх справою не займався, а тільки просив і отримував нові гроші за здійснення різних варіантів вирішення їх питання.

Суд першої інстанції дав цим діям засудженого належну оцінку, правильно кваліфікував їх по всім епізодам отримання грошей як за ст. 190 ч. 2, так і за ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2 КК України і призначив у цієї частині засудження обґрунтоване і законне покарання.

Разом з тим суд першої інстанції без достатніх підстав кваліфікував дії ОСОБА_6 як підбурювання до давання хабара службовій особі за ст. 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України у зв'язку з чим колегія вважає, що вирок у цієї частині підлягає скасуванню із закриттям справи. При цьому колегія виходить із наступного.

ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення і його визнано винним за ст. 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, тобто у скоєнні злочину у співучасті.

З цього виходить, що крім ОСОБА_6 - підбурювача цього злочину, мають бути інші співучасники, насамперед, виконавець давання хабара.

З урахуванням того, що ні проти ОСОБА_7, ні проти ОСОБА_8 кримінальна справа не порушувалася, питання про їх кримінальну відповідальність, або звільнення від неї не вирішувалося слід визнати, що обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні злочину у співучасті, тобто кваліфікація його дій за ст.ст. 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, є необґрунтованою.

При цьому судова колегія виходить із того, що формулювання пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення свідчить про те, що пропонуючи свою допомогу потерпілим і посилаючись при цьому на службових осіб, ОСОБА_6 не мав наміру передавати гроші цим особам, а використав їх особисто на себе. Він свідомо вводив потерпілих в оману, і використовував їх помилку, щоб досягти певного результату - заволодіти грошима потерпілих в своїх інтересах.

За таких обставин дії ОСОБА_6 не можуть бути кваліфіковані як підбурювання до давання хабара за відсутністю у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 369 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія

Апеляції засудженого і його захисника задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 03 липня 2012 року відносно ОСОБА_6 у частині його засудження за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України скасувати за відсутністю у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого цими статтями, і кримінальну справу у цієї частині закрити.

В решті вирок суду залишити без зміни і вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, за ст. 15 ч. 2, ст. 190ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, а на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до 2 років позбавлення волі.