2218/514/2012 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень,скоєне на грунті неприязних відносин - 18.09.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року, -

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого водієм ПАТ "Хмельницькобленерго", раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік з відрахуванням 10 відсотків із суми заробітку в дохід держави.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку с. Ланок Старокостянтинівського району Хмельницької області, українку, громадянку України, із середньою освітою, одружену, пенсіонерку, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму,

- за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 600 грн.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Кракілля, Кингисепинського району Ленінградської області (Росія), росіянина, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, пенсіонера, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 600 грн.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с. Ланок Старокостянтинівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_4, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 750 грн.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженку с. Кугаївці Чемеровецького району Хмельницької області, українку, громадянку України, із середньою освітою, одружену, пенсіонерку, мешканку АДРЕСА_4, раніше не судиму,

- за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 750 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 1 500 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1 500 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 810 грн. та моральну шкоду в сумі 1500 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1 202 грн. 38 коп. та моральну шкоду в сумі 1 500 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_3 31 жовтня 2010 року близько 14 години, знаходячись в коридорі дев'ятого поверху біля квартир АДРЕСА_6, на грунті неприязних відносин, схопивши ОСОБА_5 за шию, правою рукою умисно наніс їй шість ударів в голову, внаслідок чого вона отримала легкі тілесні ушкодження. Потім ОСОБА_3 умисно наніс правою рукою чотири удари в голову ОСОБА_4, який намагався припинити неправомірні дії останнього, а потім скинув його на майданчик, що між 8 та 9 поверхом вказаного будинку, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 умисно нанесли декілька ударів в голову ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження. В подальшому, ОСОБА_6, схопила за руки ОСОБА_2, а ОСОБА_7 умисно наніс їй удар в праве вухо та чотири удари в обличчя. Після цього, ОСОБА_5 схопила ОСОБА_2 за волосся та почала умисно наносити їй удари в голову, внаслідок чого ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року відносно нього скасувати та закрити провадження по справі.

Вказаний вирок відносно ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 ОСОБА_6 скасувати за м'якістю та постановити новий вирок, яким визнати винними вказаних осіб за ч.1 ст. 125 КК України та призначити їм максимальну міру покарання у виді штрафу в межах санкції вище вказаної статті.

Задовольнити позовні вимоги в межах заявленого позову.

Свою вину у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, апелянт не визнає, вказуючи, що ініціатором конфлікту є ОСОБА_5 та інші засуджені, які спровокували бійку та спричинили йому тілесні ушкодження.

Наголошує, що він нікому тілесних ушкоджень не наносив, лише захищався.

Зазначає апелянт і про те, що сума цивільного позову, стягнута судом на його користь у розмірі 810 грн. є не співмірною з тими витратами, які він поніс, а тому просить задовольнити його позов у повному обсязі.

В поданій апеляції потерпіла ОСОБА_2 наводить аналогічні доводи до вище вказаних, при цьому зазначає, що з вироком суду не погоджується, вважає його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що вирок суду не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, оскільки він ґрунтується без урахування її та ОСОБА_3 показань.

Зокрема судом не враховано, що ініціатором конфлікту являється ОСОБА_5, яка першою безпричинно стала наносити удари ОСОБА_3

Зазначає, що внаслідок умисних дій засуджених, вона була принижена, вимушена тривалий час скривати своє обличчя, тому сума моральних збитків має бути задоволена у повному обсязі.

В поданій апеляції ОСОБА_7 вважає вирок суду першої інстанції незаконним внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та просить скасувати вирок в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу такого злочину.

Окрім того, просить відмовити у задоволенні цивільних позовів про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Вказує, що участі у бійці він не приймав, а лише розбороняв учасників сутички.

Зазначає, що отримані тілесні ушкодження у вигляді садна в області правого ока, ОСОБА_3 міг отримати при падінні зі сходинкового майданчика під час сутички з ОСОБА_4, до того ж цей факт в судовому засіданні підтвердили потерпілі.

На аналогічні доводи у своїй апеляції посилається ОСОБА_6

В поданій апеляції ОСОБА_5 просить вирок Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року в частині визнання її винною у вчиненні щодо ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, скасувати, а справу закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Відмовити у задоволенні цивільного позову про стягнення з неї моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3

Також просить змінити вирок в частині призначеного їй покарання на штраф у сумі 510 грн.; в частині стягнення на користь ОСОБА_2 шкоди змінити, стягнувши з неї 1 009 грн. 38 коп. матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди; в частині вирішення її цивільного позову змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на її користь 3 000 грн. моральної шкоди.

Стверджує, що удари в обличчя ОСОБА_3 вона наносила без умислу, з метою свого захисту від протиправних дій останнього.

Зазначає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 суд повинен був врахувати також і її майновий стан, оскільки вона як пенсіонер являється непрацездатною особою, а тому розмір моральної шкоди має бути оцінений не більше, ніж 500 грн.

Вказує, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 щодо неї, вона зазнала сильних душевних страждань, оскільки через свій похилий вік важко переносить біль. Окрім того, у неї загострилася вікова гіпертонічна хвороба, що відповідно до висновку експерта №362 має причинний зв'язок із заподіяними їй тілесними ушкодженнями.

Звертає увагу апелянт і на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст. 67 КК України не мотивував у вироку, у зв'язку з чим вчинення злочину щодо осіб похилого віку не визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3

На аналогічні доводи у своїй апеляції посилається ОСОБА_4 при цьому зазначивши, що жодних ударів ОСОБА_3 він не наносив. Припускає, що пошкодження коронки зуба останнього, могло виникнути при суперечці з ОСОБА_5

Просить вирок суду від 25 червня 2012 року в частині визнання його винним у заподіянні щодо ОСОБА_3 злочину, передбаченого, ч.1 ст. 125 КК України скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу такого злочину. Відмовити у задоволенні цивільного позову про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_3 В частині вирішення його цивільного позову змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на його користь 3 000 грн. моральної шкоди.

В запереченні на апеляції ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 вказує, що обставини справи зазначені у вище вказаних апеляціях не відповідають дійсності.

Зазначає, що конфлікт виник з ініціативи ОСОБА_4, які разом з ОСОБА_6 та невідомою особою, в стані алкогольного сп'яніння, нанесли йому і його матері тілесні ушкодження, тим самим змусивши його оборонятися.

Окрім того, вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказували б на обстеження, надання медичної допомоги чи призначення лікування ОСОБА_4 Все це вказує на те, що він тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не наносив.

Звертає увагу і на те, що ОСОБА_4 у момент виникнення конфлікту перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, що призвело до його падіння і як наслідок пошкодження брови, через удар об металеву решітку на вікнах.

На аналогічні доводи у запереченні на апеляції ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посилається потерпіла ОСОБА_2

Також зазначає, що ні в судовому засіданні, ні в позовних заявах скаржниками не заявлялось про те, що нею були нанесені будь-які тілесні ушкодження будь-кому.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, пояснення потерпілих-засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підтримку доводів викладених в своїх апеляціях, потерпілої ОСОБА_2, потерпілого-засудженого ОСОБА_3 на підтримання власних апеляцій та заперечень проти апеляцій процесуальних опонентів, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим, потерпілим-засудженим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи. Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілих-засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень за обставин, зазначених у вироку, є обґрунтованими і підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів.

Судовий розгляд проведено з дотриманням норм кримінально- процесуального закону, що спрямовано на всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи. Висновки суду щодо доведеності винності засуджених є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2010 року, близько 14 години, на ґрунті неприязних відносин між ОСОБА_2, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 з іншої, виникла сварка, яка в подальшому переросла у бійку. В результаті сутички, учасники конфлікту отримали легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, що підтверджується висновками відповідних експертиз: №362(Т.3 а.с. 147-148); №363(Т.3. а.с. 145-146); №364(Т.3 а.с. 143-144); №365(Т.3 а.с. 141-142).

Суд обґрунтовано взяв до уваги досліджені докази, оскільки не здобуто підстав вважати їх недостовірними.

Про те, що конфлікт між ОСОБА_2, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 з іншої сторони, мав місце 31 жовтня 2010 року, з приводу ключів від дверей, які ведуть на дах АДРЕСА_5 вказували самі апелянти, як під час судового слідства в суді першої інстанції так і під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 31 жовтня 2010 року її син ОСОБА_3 пішов до ОСОБА_4 за ключем від дверей на дах, щоб перевірити антену, оскільки погано показував телевізор. Після його повернення в двері їхньої квартири почали стукати ОСОБА_4. Через декілька хвилин вона почула гамір на коридорі. Коли вона вийшла туди, то побачила, що ОСОБА_4 стоїть в стороні, а ОСОБА_7 з ОСОБА_4 тримають її сина ОСОБА_3 у зігнутому положенні. Вона звернулась до них, аби вони залишили її сина, на що ОСОБА_4 почала кричати: «Бийте ОСОБА_2!». Вона хотіла втекти, але невстановлена особа перегородила їй шлях. ОСОБА_6 схопила її за руки, а ОСОБА_6 наніс їй удар в праве вухо та три-чотири удари в обличчя. ОСОБА_4 схопила її за волосся та почала бити по голові. Внаслідок цього у неї була розбита губа. Потім її син схопив ОСОБА_4 і вони впали, внаслідок чого ОСОБА_4 вдарився до металевого огородження.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 вину свою не визнав та пояснив, що 31 жовтня 2010 року до них за ключем звернувся ОСОБА_2, однак, його дружина ключа йому не дала. Потім вона вийшла в коридор, а через декілька хвилин вийшов і він, побачивши при цьому, як ОСОБА_2 наносить удари ОСОБА_4. Він почав відтягувати його від дружини, але ОСОБА_2 почав бити і його також, нанісши йому близько трьох-чотирьох ударів, а потім скинувши його на майданчик між 9 та 8 поверхом.

Аналогічні показання надала потерпіла-засуджена ОСОБА_5

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 вину свою не визнав та пояснив, що 31 жовтня 2010 року він з дружиною знаходився в гостях у ОСОБА_5. До них заходив ОСОБА_2 з приводу ключів від даху. Однак, ОСОБА_5 їх йому не дала. Через 10 хвилин вони почули якийсь шум зі сторони коридору. Коли він вийшов в коридор, то побачив, що ОСОБА_2 тримає за волосся ОСОБА_5, в якої була розсічена брова, а обличчя було спухлим. В цей час ОСОБА_2 бив ОСОБА_5, прижавши того до ліфта. Він відштовхнув ОСОБА_2 від ОСОБА_5, але той встиг пихнути останнього, і ОСОБА_5 впав з 9 на 8 поверх.

Аналогічні показання надала засуджена ОСОБА_6

Даним показанням, як і матеріалам справи, суд дав правильну оцінку і взяв до уваги саме вищевказані докази, які нічим іншим, крім заперечень своєї вини учасниками конфлікту не спростовуються.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Тому доводи апеляцій потерпілих-засуджених, засуджених про незаконність їх притягнення до відповідальності є безпідставними. Таким чином, посилання у апеляціях потерпілих-засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відсутність у їх діях складу злочину колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції також досліджувалися й матеріали перевірки, здійснені Південно-західним ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області з відповідними юридичними висновками, які аналізувались у судовому засіданні під час розгляду вказаної кримінальної справи.

А тому, враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з викладеними в апеляції доводами потерпілої ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту під час дослідження фактичних обставин справи і зібраних доказів, не врахувавши її та ОСОБА_3 показань.

Доводи засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, викладені в її апеляціях, щодо непричетності до бійки не беруться колегією суддів до уваги, так як спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3 та потерпілого-засудженого ОСОБА_3 про обставини сутички.

Всупереч доводам апелянтів, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи частково цивільні позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення на їх користь матеріальної і моральної шкоди, суд правильно керувався вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, ст. 60 ЦПК України, з урахуванням моральних страждань та матеріальних затрат потерпілої, потерпілих-засуджених, які були заподіяні їм внаслідок ушкодження здоров'я неправомірними діями учасниками сутички, про що наведено у вироку суду.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 року (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (v0004700-95) при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і дати у вироку належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно п.9 вищезазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.

Виходячи із змісту вироку, місцевий суд належним чином умотивував своє рішення, обґрунтовано зазначив у вироку, чому дійшов саме такого висновку, тому посилання апелянтів на те, що суд стягнув занадто заниженні суми моральної та матеріальної шкоди є непереконливими та необґрунтованими.

Призначене покарання, на думку колегії суддів, відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним у ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (v0007700-03) (із наступними змінами та доповненнями) відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів апеляцій потерпілої ОСОБА_2 та потерпілого-засудженого ОСОБА_3 про невідповідність призначеного ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості злочину та їх особам, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд, призначаючи покарання вище вказаним особам, навів обґрунтовані мотиви прийнятого ним даного рішення.

Зокрема, призначаючи покарання, судом першої інстанції враховано суспільну небезпечність вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, осіб засуджених, які раніше не мали судимості, а також характеризуючі їх дані. Таким чином, підстав вважати призначене засудженим, потерпілим-засудженим покарання явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості апеляційний суд не вбачає.

Разом з цим, в судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий-засуджений ОСОБА_3 змінив свої апеляційні вимоги, просив вирок щодо нього скасувати із застосуванням амністії. Одночасно подав суду заяву із проханням застосування до нього амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) .

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, справи щодо яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим законом, звільняються від кримінальної відповідальності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та додатково наданих документів, ОСОБА_3 на момент набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) мав неповнолітню дитину сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_14, та не позбавлений батьківських прав, що підтверджено копією ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2012 року.

З огляду на те, що ОСОБА_3 не входить до визначеного ст. 7 цього Закону переліку осіб, до яких амністія не застосовується, та заявив у суді відповідне клопотання, колегія суддів вважає за необхідне застосувати щодо нього амністію.

Наведене у своїй сукупності вказує на те, що ОСОБА_3 підпадає під дію ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію у 2011 році".

За змістом ст. 376 КПК України у випадку встановлення апеляційним судом обставин, визначених у ст. 6 КПК України, обвинувальний вирок скасовується, а кримінальна справа закривається. У зв'язку з наведеним колегія суддів скасовує вирок в частині призначеного покарання потерпілому-засудженому ОСОБА_3 та закриває провадження по даній справі.

Окрім цього, враховуючи те, що потерпіла-засуджена ОСОБА_5 вчинила злочин невеликої тяжкості, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) досягла 55-го віку, не входить до визначеного ст. 7 вказаного Закону переліку осіб, до яких амністія не застосовується, і заявила відповідне клопотання, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а провадження в справі закрити.