1109/774/12 Про розбій та умисне вбивство, скоєне з корисливих мотивів з метою заволодіння чужими грошовими коштами - 06.09.2012 Прийняття

ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 (вирок стосовно якого постановлений апеляційним судом Кіровоградської області 23.12.2003 року та набрав законної сили) та ОСОБА_7 (вирок стосовно якого постановлений апеляційним судом Кіровоградської області 17.03.2005 року та набрав законної сили) скоїла: напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попереднім зговором групою осіб, та особою, яка раніше вчинила розбій з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, а також з умисним вбивством ОСОБА_8, та ОСОБА_9, вчиненим з корисливих мотивів, - за таких обставин.

14 вересня 1996 року близько 15 годин 30 хвилин ОСОБА_5, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_3 достовірно знаючи, що ОСОБА_8 продав квартиру АДРЕСА_1 за 3000 доларів США, маючи злочинний умисел на скоєння розбою з метою заволодіння вказаними грошима та іншим індивідуальним майном потерпілого, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, а також на умисне вбивство за обтяжуючих обставин з корисливих мотивів, вступила в злочинну змову з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, згідно з якою ОСОБА_6 повинен здійснити напад та вбивство ОСОБА_8, а ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 повинні бути присутніми під час нападу та надавати допомогу в подавленні опору потерпілого, пошуку грошей та цінностей, на заволодіння якими був направлений умисел співучасників, а також допомогу у приховуванні трупу та інших слідів злочину.

Цього ж дня 14.09.1996 року близько 16 години ОСОБА_6, дочекавшись приходу у квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_8, діючи як співвиконавець, реалізуючи єдиний спільний із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 злочинний умисел, скориставшись сваркою, яка виникла між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з метою вбивства в кухні квартири наніс ОСОБА_8 декілька ударів по голові молотком, який взяв під час сварки на кухні. Протягом вказаного часу ОСОБА_5 згідно із злочинною змовою відволікала увагу ОСОБА_8, була присутня під час нападу у зазначеній квартирі, з метою придушення можливого активного опору потерпілого, та своєю присутністю укріплювали рішучість ОСОБА_6 скоїти убивство. Від нанесених ОСОБА_6 ударів потерпілий ОСОБА_8 впав на підлогу. Побачивши, що ОСОБА_8 подає ознаки життя, ОСОБА_7, діючи як співвиконавець, одягнув на голову ОСОБА_8 поліетиленовий пакет, а ОСОБА_6 з метою доведення спільного умислу співучасників на вбивство до кінця, накинув на шию ОСОБА_8 удавку та затягнув її.

Умисними насильницькими діями у результаті спільного розбійного нападу потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: вдавленого перелому тім'яної кістки, перелому потиличної кістки праворуч, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_8 помер на місці вчинення злочину.

Провівши обшук вмісту кишень потерпілого ОСОБА_8 та переконавшись, що грошей та будь-яких цінностей при ньому не виявилось, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишили в квартирі труп ОСОБА_8, щоб в подальшому його приховати, а самі приблизно о 23 год. 30 хв. у ніч з 14 на 15 вересня 1996 року, реалізуючи єдиний злочинний умисел на заволодіння майном сім'ї ОСОБА_7, шляхом вчинення розбійного нападу, поєднаного з умисним вбивством з корисливих мотивів, прибули до місця проживання подружжя ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4

З метою заволодіння індивідуальним майном потерпілих, співучасники ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під вигаданим приводом очікування потерпілого ОСОБА_8 зайшли в квартиру сім'ї ОСОБА_7, до якої їх впустила ОСОБА_9, оскільки вона раніше знала ОСОБА_5 та ОСОБА_7, де вони на кухні почали розглядати фотографії із альбому.

Знаходячись на кухні квартири ОСОБА_9, у ніч з 14 на 15 вересня 1996 року, ОСОБА_6, діючи як співвиконавець, реалізуючи єдиний злочинний умисел, розраховуючи на підтримку співучасників ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які в цей час відволікали ОСОБА_9 розмовою, напав на останню, в процесі нападу з метою вбивства наніс чисельні удари молотком по голові потерпілої ОСОБА_9, від яких вона впала на підлогу кухні обличчям донизу. Після цього, ОСОБА_6 приніс з кімнати одіяло та подушку, і щоб приглушити крики та стони потерпілої ОСОБА_9, підклав знизу під обличчя потерпілій подушку та прижав зверху одіялом, і утримував, допоки ОСОБА_9 не перестала подавати ознаки життя. У цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були присутніми під час нападу з метою придушення можливого активного опору потерпілої, та своєю присутністю укріплювали рішучість ОСОБА_6 скоїти убивство.

У результаті нанесення чисельних ударів молотком в область голови ОСОБА_9, що охоплювалось умислом ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: дев'яти ран голови, трьох синців на голові, крововиливу в м'які тканини голови, переломів кісток черепу, крововиливу під м'яку мозкову оболонку, саден на лівому передпліччі, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_9 померла на місці злочину.

Після скоєння умисного вбивства ОСОБА_9 з корисливих мотивів у процесі розбійного нападу, ОСОБА_6, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння індивідуальним майном подружжя ОСОБА_7, спільно із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 оглянули квартиру, звідки заволоділи: шкіряним жіночим напівпальтом імпортного виробництва вартістю 750 грн., чоловічою шкіряною курткою вартістю 300 грн., ланцюжком із золота 583 проби вагою 10г вартістю 400 грн., калькулятором «Сitizen SРС-344»вартістю 30 грн., а усього майном на загальну суму 1480 грн., яким розпорядилися на власний розсуд.

У подальшому, після скоєння розбійних нападів, поєднаних з умисним вбивством при обтяжуючих обставинах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, співучасники злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_6 15.09.1996 року прибули додому до ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3, де поклали труп ОСОБА_8 до антресолі від меблевого гарнітуру та винесли в ній труп з вказаної квартири в котлован біля вказаного будинку, де закопали його в землю, а також протягом зазначеного дня змили за місцем проживання ОСОБА_7 сліди крові із підлоги та переклеїли шпалери на кухні.

В апеляціях на вирок суду першої інстанції:

Захисник-адвокат ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_5, просить вирок суду першої інстанції скасувати, провадження в справі закрити за відсутністю в діях її підзахисної складу злочину, передбаченого п.а ст. 93 КК України (в редакції 1960), зазначивши в обґрунтування апеляційних вимог, що вина ОСОБА_5, під час досудового та судового слідства в інкримінованому їй злочині не доведена. Обвинувачення побудоване на вільному викладені обставин слідчим, не підтверджених доказами. ОСОБА_5, визнано винною в умисному вбивстві двох осіб лише на підставі того, що вона була свідком вказаних злочинів, між тим яка не змогла покинути місце злочину та повідомити про обставини правоохоронні органи з тих підстав, що боялася розправи від ОСОБА_6 Досудовим слідством та судом під час судового розгляду не встановлено умислу ОСОБА_5, на вчинення вбивства подружжя ОСОБА_7.

Більш того, навіть за тих обставин, доведеності вини ОСОБА_10, за яких згідно вироку суду нею були вчинені злочини, з урахуванням її ролі та участі під час вчинення злочинів, суд безпідставно не застосував стосовно неї строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, хоча під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_5, від правоохоронних органів не скривалася, після вчинення вбивства родини ОСОБА_7 минуло 16 років, за які остання до кримінальної відповідальності не притягувалася, виховала двох дітей, працювала, має позитивні характеристики.

В своїй апеляції засуджена ОСОБА_5, вказує на незаконний вирок суду першої інстанції, на недоведеність її вини у вчиненні інкримінованих злочинів, вказує, що засуджені ОСОБА_6, та ОСОБА_7., її омовили, а під час вчинення ними злочинів, погрожували їй розправою.

Заслухавши доповідача, в дебатах засуджену ОСОБА_5, та в її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4, які підтримали доводи своїх апеляцій, прокурора та потерпілу ОСОБА_3, про залишення апеляцій захисника та засудженої без задоволення, а вироку суду першої інстанції без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_5, та в її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4, підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції -зміні, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що досудове слідство по ній проведено з дотриманням вимог ст. 22 КПК України, а висновок суду про винність ОСОБА_5, у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.142, п. «а» ст. 93 КК України (в редакції 1960), за які вона засуджена, являється правильним, оскільки ґрунтується на сукупності достовірних і узгоджених між собою доказів, зібраних під час досудового слідства та досліджених в судовому засіданні.

Проте, що ОСОБА_5, вину в інкримінованих їй злочинах не визнала, її вина

повністю підтверджується зібраними та перевіреними судом доказами:

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 вину у вчиненні злочинів не визнала та показала суду, що у 1996 році співмешкала із ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_3. Також, вона була знайома із ОСОБА_6 та ОСОБА_8, при цьому з останнім у неї до спільного проживання із ОСОБА_7 були близькі стосунки. 14.09.1996 року після обіду до них із ОСОБА_7 прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_8, з якими вони пили чай на кухні та спілкувалися. Коли ОСОБА_7 вийшов із кухні за чашкою між нею та ОСОБА_8 відбулася сварка, у тому числі на ґрунті того, що вона раніше позичила у потерпілого 100 доларів США, які потім віддала ОСОБА_6, та не повернула їх. Вона сиділа біля вікна, ОСОБА_8 схопив та підняв її і вдарив об стіну. Вона та ОСОБА_6 просили ОСОБА_8 відпустити її, а потім вона відчула звук тупого удару, ОСОБА_8 почав падати на неї, вона вирвалася та хотіла вибігти із квартири, але оскільки двері були зачинені, вибігла до іншої кімнати, зіштовхнувшись по дорозі із ОСОБА_7, який йшов на кухню. Потім з кухні до кімнати зайшов ОСОБА_7 та почав її заспокоювати, а після нього зайшов ОСОБА_6 і в ході спілкування останніх дізналася, що ОСОБА_8 помер. Вона була у шоковому стані та пізно ввечері її ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6 відвели до останнього додому, де вона заночувала, а ОСОБА_7 із ОСОБА_6 кудись пішли, повернувшись зранку, повідомивши, що трупу ОСОБА_8 вже немає. У подальшому вона поїхала додому до матері, а повернувшись після цього приблизно через три дні до квартири ОСОБА_7, побачила, що там переклеїли шпалери і прибрали усі сліди злочину. Про вбивство ОСОБА_9 їй взагалі нічого не відомо. Вчиняти вбивство і розбій стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вона із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не домовлялася. Попередні показання про те, що вона із ОСОБА_7 була присутня при вбивстві ОСОБА_9 є неправдивими, оскільки вона намагалася вигородити ОСОБА_7 у вчиненні злочину. Речі із квартири ОСОБА_9 вона не викрадала та свідку ОСОБА_12 не продавала. З 2001 року вона від органів досудового слідства не переховувалася, оскільки після засудження виїхала у м. Москва Російської Федерації, де працювала та проживала разом із дітьми, приїжджаючи кожен рік до близьких родичів у м. Кіровоград, де також зверталася до органів внутрішніх справ для оформлення закордонного паспорту. Про те, що вона перебувала у розшуку, їй нічого відомо не було.

Незважаючи на невизнання підсудною ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні раніше зазначених злочинів, її вина підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами:

- оголошеними у судовому засіданні показаннями допитаної під час досудового слідства ОСОБА_3 від 27.09.1999 року як потерпілої та від 17.09.1996 року як свідка, відповідно до яких ОСОБА_9 була її донькою та заміжня за ОСОБА_8, з яким проживала в квартирі АДРЕСА_4. Востаннє доньку вона бачила 13.09.1996 року на роботі у аптеці №73, де ОСОБА_9 працювала головним бухгалтером, а ОСОБА_8 - цього ж дня зранку. Оскільки 16.09.1996 року вона помітила, що вдома у її доньки ніхто не відчиняв, то вона із чоловіком 17.09.1996 року звернулася до працівників міліції, які цього ж дня зламали двері до раніше зазначеної квартири та виявили у ній труп ОСОБА_9 із ознаками насильницької смерті. Їй нічого не відомо про обставини вбивства доньки та осіб, які його скоїли. Напередодні вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продали квартиру та гараж, отримавши близько 3 тисяч доларів США, на які збиралися придбати автомобіль та гроші зберігали в бухгалтерії аптеки №73 м.Кіровограда у сейфі, щоб ніхто їх не забрав. ОСОБА_9 постійно носила ланцюжок із золота 583 проби вагою близько 10г, а також незадовго до вбивства загиблі на ринку придбали дві шкіряні куртки і у квартирі був калькулятор (т.1 а.с.81-82, т.7 а.с.83-88);

- показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який показав суду, що у 1996 році познайомився із ОСОБА_5, яка на прохання ОСОБА_8 проживала у нього вдома в квартирі АДРЕСА_3, з якою у нього виникли близькі стосунки. У вересні 1996 року, дату точно не пам'ятає, до нього додому прийшов ОСОБА_6, з яким він познайомився через ОСОБА_5, а у подальшому прийшов ОСОБА_8 Вони усі сиділи на кухні та він вийшов до кімнати за чашкою, почув, що на кухні виник конфлікт, потім крик ОСОБА_5 та як розбився посуд, і коли повертався до кухні, то назустріч йому виходила ОСОБА_5, а на підлозі лежав ОСОБА_8, якому ОСОБА_6 при ньому наніс удар молотком в область голови. З кухні він із ОСОБА_6 вийшов до кімнати, де була ОСОБА_5 та вони почали вирішувати, що робити далі. Під час розмови з'ясувалося, що дружина потерпілого ОСОБА_9 знає, де він проживає, а також із нею знайома ОСОБА_5 У зв'язку із цим було прийнято рішення піти до ОСОБА_9 та дізнатися, чи відомо їй, що ОСОБА_8 пішов до нього додому, оскільки ОСОБА_9 могла викрити їх у вбивстві. Вони взяли в пакет молоток, яким було вчинено вбивство, домовились, що ОСОБА_6 буде чекати в під'їзді будинку потерпілої по вул. Героїв Сталінграду в м.Кіровограді, більш точно адресу не пам'ятає, а він із ОСОБА_5 підійшли до квартири ОСОБА_9 та подзвонили у дзвінок. Їм відчинила ОСОБА_9, яка повідомила, що ОСОБА_8 пішов до них додому. Вони зайшли на кухню, де ОСОБА_9 займалася консервацією, остаточно зрозуміли, що ОСОБА_9 знає куди пішов ОСОБА_8 і викриє їх у вчиненні злочину, а тому дочекавшись слушного моменту, він із пакету дістав молоток, яким наніс удар по голові ОСОБА_9, від якого та впала. ОСОБА_5, яка сиділа за столом на кухні, у цей час вибігла в коридор та покликала ОСОБА_6, який зайшов у тамбур, а він накрив тіло потерпілої одіялом, прибрав їх сліди у квартирі. У подальшому вони завели ОСОБА_5 додому до ОСОБА_6, а він із ОСОБА_6 вночі зв'язали кінцівки ОСОБА_8 скотчем, у антресолі винесли його труп на будівництво поруч, де у котловані закопали його. Потім ОСОБА_5 поїхала до матері, а він із ОСОБА_6 переклеїв шпалери на кухні у нього вдома. Безпосередньо ОСОБА_5 була присутня та чула його розмову із ОСОБА_6 про необхідність йти до квартири ОСОБА_9, що до неї треба заходити йому та ОСОБА_5, оскільки потерпіла з ними знайома, та у разі з'ясування того, що вона знала про те, що ОСОБА_8 пішов до них додому, необхідно вчинити її вбивство, для чого брався молоток. ОСОБА_5 була безпосередньо необхідна для того, щоб зайти до квартири ОСОБА_9, оскільки та була заміжня і його одного могла не впустити. Вважає, що ОСОБА_5 усвідомлювала, що допомагає у вбивстві ОСОБА_9 та вони робили все добровільно, оскільки до цього підсудну ніхто не примушував. Безпосередньо перед нанесенням удару ОСОБА_9 підсудна спілкувалася з останньою, чим відволікала її увагу. Під час досудового слідства раніше ОСОБА_5 просила її вигородити, але на даний час він дає правдиві показання. Після вбивства ОСОБА_8 він дійсно одягав пакет на його голову, який перев'язали капроновою ниткою. При вчиненні вбивств ОСОБА_6 пістолетом нікому не погрожував та він раніше із ОСОБА_5 намагався перекласти свою провину у вчиненні злочину на нього.

- оголошеними показами, наданими ОСОБА_7, під час досудового слідства в якості обвинуваченого 25.06.1999 року, 26.06.1999 року, 02.11.1999 року, та 30.09.2011 року в якості свідка, що він, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перед вбивством потерпілих знали, що незадовго до цього ОСОБА_8 продав свою квартиру. Після вбивства ОСОБА_8 він із ОСОБА_5 за наказом ОСОБА_6, взявши в пакеті молоток, пішли до квартири ОСОБА_8 по вул. Героїв Сталінграда у м. Кіровограді, де він подзвонив до квартири, двері якої відчинила ОСОБА_9 Він пояснив ОСОБА_9, що вони прийшли чекати на її чоловіка та остання впустили їх до квартири, де вони усі разом на кухні пили чай, розглядали альбом з фотографіями, під час чого ОСОБА_6 дістав молоток, яким наніс ОСОБА_9 удар по голові, від чого та впала. Потім ОСОБА_6 наніс ще декілька ударів по голові потерпілій у потиличну частину, взявши два предмети, схожі на подушки, за допомогою яких задушив потерпілу, зайшов до інших кімнат квартири, звідки повернувся із двома шкіряними куртками (чоловічою та жіночою), після чого вони залишили квартиру ОСОБА_9 (т.1 а.с.а.с.93-103, 106-114, 152-156, т.3 а.с.62-64). Також, допитаний під час досудового слідства 06.07.1999 року ОСОБА_7 уточнив, що до ОСОБА_9 вони пішли за наказом ОСОБА_6, оскільки зі слів останнього йому необхідно було щось там забрати (т.1 а.с.130-142), а 08.09.1999 року уточнив, що перед вбивством ОСОБА_8 до нього додому прийшов ОСОБА_6, який розпитував його про те, чи не придбав ОСОБА_8 автомобіль, оскільки раніше той продав квартиру та в нього були гроші та залишився чекати ОСОБА_8, який мав до нього прийти, а через декілька днів після вбивств ОСОБА_8 ОСОБА_6 показував йому імпортний калькулятор, який викрав із квартири ОСОБА_9 (т.1 а.с.143-148);

- показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який показав, що був знайомий із ОСОБА_5, яка познайомила його влітку 1996 року із ОСОБА_8 Приблизно 14-15 вересня 1996 року він прийшов додому до ОСОБА_7 для того, щоб врегулювати конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з приводу повернення підсудною боргу. Вдома була ОСОБА_5, а потім прийшов ОСОБА_8 На кухні, коли з неї вийшов ОСОБА_7, під час розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виникла сварка з приводу повернення підсудною боргу, яка переросла у бійку між підсудною та потерпілим, в ході якої він один раз молотком вдарив по голові ОСОБА_8, від чого той впав, а він одразу пішов додому. Ввечері ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прийшли до нього додому та сказали, що тіло ОСОБА_8 треба поховати та він допоміг ОСОБА_7 винести труп з квартири та закопати його, а ОСОБА_5 залишилася в нього вдома. Крім того, цього ж або наступного дня увечері він із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішов до квартири ОСОБА_7. Для чого він йшов вже не пам'ятає, але він залишився на вулиці біля будинку, а ОСОБА_7 з ОСОБА_5 пішли до квартири. Через деякий час ОСОБА_5 вийшла із будинку та покликала його, він підійшов до квартири потерпілих, з якої вже виходив ОСОБА_7, у якого в руках був пакет, але що в ньому було він не знає. Після цього він бачив, як ОСОБА_7 продавав шкіряну куртку його сестрі ОСОБА_12 у нього вдома, а також у нього ж бачив ланцюжок із золота, який, як він зрозумів, був з квартири потерпілих. Зі слів ОСОБА_7 він також дізнався, що він тим же молотком вбив ОСОБА_9 Він нікому пістолетом не погрожував, оскільки його при собі не мав, та не примушував нікого йти до квартири ОСОБА_9 Він знав, що незадовго до вбивства ОСОБА_8 продав квартиру та здогадувався, що через це ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішли додому до сім'ї ОСОБА_7 після вбивства. Про обставини вбивства ОСОБА_8 він також розповідав своєму знайомому ОСОБА_13

- показами ОСОБА_6, наданими в якості свідка під час досудового слідства, а саме, що ОСОБА_5 із ОСОБА_8 займалася шахрайствами, поселялася у чоловіків, з якими вступала у близькі стосунки, прописувалася в них вдома та заволодівала їх нерухомим майном. У такий спосіб вона за домовленістю із ОСОБА_8 мала заволодіти квартирою ОСОБА_7 Оскільки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 дійсно виникли нормальні близькі стосунки ОСОБА_8 почав вимагати у ОСОБА_5 гроші за те, що вона не довела «аферу»до кінця, а тому ОСОБА_5 звернулася до нього за допомогою, оскільки він мав із ОСОБА_8 гарні стосунки. Саме тому 14.09.1996 року він прийшов додому до ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_3, де ОСОБА_5 повідомила, що зараз прийде ОСОБА_8, після чого ним було вчинено вбивство потерпілого. Крім того, зі слів ОСОБА_5 йому було відомо, що вона раніше проживала із ОСОБА_8 та після вбивства ОСОБА_8 вона із ОСОБА_7 ходила до нього на квартиру для того, щоб викрасти гроші та цінності, які до цього бачила там, у ході чого було вчинено вбивство ОСОБА_9, а також викрадено її майно. (т.3 а.с.65-68), та його показами в якості обвинуваченого 26.06.1999 року, 08.07.1999 року під час досудового слідства, що ОСОБА_5 продала викрадену шкіряну куртку із квартири ОСОБА_7 його сестрі ОСОБА_12 за 100 доларів США та з ОСОБА_9 він знайомий не був (т.7 а.с.89-91, т.4 а.с.39-40, т.1 а.с.169-185), а допитаний у якості обвинуваченого 03.09.1999 року ОСОБА_6 зазначив, що зустріч із ОСОБА_8 у квартирі ОСОБА_7 відбулася під приводом повернення тому боргу в розмірі 100 доларів США, які йому була винна ОСОБА_5 за ініціативи останньої (т.1 а.с.204-207);

- показаннями свідка ОСОБА_12, яка показала суду, що є рідною сестрою ОСОБА_6, який у жовтні 1996 року проживав у АДРЕСА_5 У вказаний період вона в один із днів прийшла до нього додому, де також були ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із двома пакетами. ОСОБА_5 запропонувала їй придбати шкіряну куртку. Оскільки куртка їй сподобалася, то вона придбала її для доньки за гроші до 100 доларів США. Крім цього, ОСОБА_5 пропонувала придбати їй ланцюжок із золота. Оскільки ланцюжок був розірваний то вона відмовилася його купувати. У подальшому зі слів ОСОБА_6 та інших осіб вона дізналася, що вказана куртка була викрадена під час вбивства ОСОБА_9 Також, зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що ОСОБА_7 виконував усі вказівки підсудної, вона виступала як підбурювач, знала, що у сім'ї ОСОБА_7 були гроші;

- оголошеними та дослідженими у судовому засіданні відповідно до ст. 306 КПК України показаннями свідками ОСОБА_13, згідно з якими зі слів знайомого ОСОБА_6 йому відомо, що той, знаходячись на квартирі ОСОБА_7, скоїв вбивство чоловіка, якому наніс удари молотком по голові. При цьому, вчинити вказане вбивство він домовився із ОСОБА_7, так як вони бачили у потерпілого багато грошей та хотіли ними заволодіти. У цей же час вони також скоїли вбивство дружини вказаного чоловіка в квартирі останніх, при цьому саме вбивство вчиняв ОСОБА_7 із своєю співмешканкою ОСОБА_5, а ОСОБА_6 у цей час знаходився поруч. Після цього вони втрьох обшукали квартиру потерпілих, але нічого не знайшли. Під час вбивства жінки, зі слів ОСОБА_6, крім нанесення їй ударів молотком її зверху давили подушкою. У подальшому жінку залишили в квартирі, а чоловіка закопали у котловані біля будинку ОСОБА_7 (т.7 а.с.92-98).

- протоколом огляду місця події від 17.09.1996 року із схемою, в ході якого встановлено місце злочину -квартиру АДРЕСА_4 в якій у кухонній кімнаті виявлено труп ОСОБА_9 із ознаками насильницької смерті, а також зафіксовано у квартирі розкидані речі та порушену обстановку (т.1 а.с.14-21);

- протоколом огляду місця події від 18.09.1996 року, в ході якого додатково оглянуто місце вбивства ОСОБА_9 - квартиру АДРЕСА_4 у якій виявлено та вилучено сліди речовини, схожої на кров, молоток, жіночий піджак ОСОБА_9, які 20.10.1999 року оглянуті та визнані речовими доказами у справі (т.1 а.с.а.с.22-25, 84-85, 86);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7 від 26.06.1999 року, під час якого ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_3 показав обставини вчинення ОСОБА_6 вбивства ОСОБА_8 за допомогою молотка, а також у квартирі АДРЕСА_4 обставини вчинення ОСОБА_6 вбивства ОСОБА_9 за допомогою молотка та викрадення майна з цієї квартири. Крім того, ОСОБА_7 показав місце захоронення ним та ОСОБА_6 трупу ОСОБА_8 у котловані біля будинку АДРЕСА_3 де було виявлено труп чоловіка із ознаками насильницької смерті, на голові якого надягнений пакет з капроновою ниткою, руки зв'язані скотчем (т.1 а.с.115-129);

- протоколом пред'явлення трупу для впізнання від 30.06.1999 року, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 по одягу, на виявленому під час відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7 трупі біля АДРЕСА_3, та зубним коронкам із металу жовтого кольору впізнала чоловіка своєї доньки -ОСОБА_8 (т.1 а.с.83);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_5 від 26.06.1999 року, під час якого ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3 показала обставини вчинення ОСОБА_6 вбивства ОСОБА_8 за допомогою молотка, а також поруч з квартирою АДРЕСА_4 обставини вчинення ОСОБА_6 вбивства ОСОБА_9 за допомогою молотка та викрадення майна з цієї квартири (т.1 а.с.214-223);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_6 від 12.07.1999 року, під час якого ОСОБА_6 показав обставини вчинення ним із ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_3 вбивства ОСОБА_8 за допомогою молотка, подальше захоронення ними трупу, а також продаж шкіряної куртки, викраденої із квартири ОСОБА_7, його сестрі (т.1 а.с.186-197);

- протоколом очної ставки від 26.06.1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, під час якої ОСОБА_7 підтвердив, що разом із ОСОБА_6 після вбивства ОСОБА_8 зарили труп останнього на будівництві поруч із місцем його проживання, а ОСОБА_5 підтвердила, що разом із ОСОБА_7 була присутня при вбивстві ОСОБА_6 ОСОБА_8 у квартирі ОСОБА_7, а також вбивстві ОСОБА_6 ОСОБА_9 за місцем її проживання (т.1 а.с.229-230);

- протоколом очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 21.09.1999 року, під час якої ОСОБА_7 повідомив, що був присутній під час вбивства ОСОБА_8 ОСОБА_6, за наказами якого одягав потерпілому пакет на голову, допомагав у його захороненні, а також був присутній при вбивстві ОСОБА_6 потерпілої ОСОБА_9 у її квартирі, під час якого також була ОСОБА_5, до якої вони пішли разом за наказом ОСОБА_6, який повідомив, що має забрати з квартири потерпілої речі, взявши із собою молоток (т.2 а.с.7-10);

- протоколом очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 21.09.1999 року, під час якої ОСОБА_5 повідомила, що була присутня під час вбивства ОСОБА_8 ОСОБА_6, а також під час вбивства ОСОБА_9 у її квартирі, де також були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т.2 а.с.11-15);

- протоколом очної ставки між свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 05.10.2011 року, під час якої свідок ОСОБА_7 підтвердив свої показання, які аналогічні наданим у судовому засіданні, а ОСОБА_6 погодився із ними, при цьому як ОСОБА_6В, так і ОСОБА_7 повідомили, що йшли до квартири ОСОБА_7 із ОСОБА_5 для того, щоб вчинити вбивство ОСОБА_9, та підсудна знала про це (т.6 а.с.1-10);

- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_7 та підсудною ОСОБА_5 від 08.10.2011 року, під час якої свідок ОСОБА_7, незважаючи на заперечення ОСОБА_5, підтвердив свої показання, які аналогічні наданим у судовому засіданні, згідно з якими після вбивства ОСОБА_6 потерпілого ОСОБА_8 він із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домовилися та вчинили вбивство ОСОБА_9 у тої вдома. При цьому, він із ОСОБА_5, обманувши ОСОБА_9, зайшли до її квартири, де він наніс потерпілій удар молотком (т.6 а.с.13-22);

- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_6 та підсудною ОСОБА_5 від 11.10.2011 року, під час якої свідок ОСОБА_6, незважаючи на заперечення ОСОБА_5, підтвердив свої показання, які аналогічні наданим у судовому засіданні, згідно з якими до квартири ОСОБА_7 перед вбивством ОСОБА_8 він прийшов на прохання ОСОБА_5, яка також запрошувала ОСОБА_8, після вбивства ним потерпілого ОСОБА_8 він із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 домовилися та вчинили вбивство ОСОБА_9 у тої вдома. При цьому, ОСОБА_7 із ОСОБА_5, обманувши ОСОБА_9, зайшли до її квартири (т.6 а.с.39-47);

- висновком судово-медичної експертизи №879 від 17.09.1996 року, згідно з яким на трупі ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження: а) рани голови (9), синці на голові (3), крововилив у м'які тканини голови, перелом кісток черепу, крововилив під м'яку мозкову оболонку, садна на лівому передпліччі. Ушкодження у виді ран і переломів кісток утворилися від не менше 9 локальних травматичних впливів твердим тупим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею чотирьохкутної форми, з довжиною сторони близько 2см, а деякі від дії предмета, маючого контактуючу поверхню близьку до прямокутної довжиною близько 2см, тобто могли утворитись від дії основного або додаткового бойків, можливо що таким предметом міг бути молоток або інший предмет, який має схожі властивості. Синці на голові та садна на лівому передпліччі також утворилися від дії твердих тупих предметів. Ушкодження утворилися від дії предмета зі значною силою. Характер переломів дозволяє припустити, що направленість травматичних дій в основному була зверху-вниз та дещо зліва-направо. Рани №7,8,9 (в задній поверхні лівої тім'яної частини голови) утворились від травматичної дії зверху-вниз, ззаду-направо. У момент отримання ушкоджень у виді ран та переломів кісток черепу потерпіла була повернута лівою частиною голови до травмуючого предмета. Ушкодження в області голови утворилися від не менше 10 травматичних дій. Смерть ОСОБА_9 настала від тяжкої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепу, крововиливом під м'яку мозкову оболонку, знаходиться у прямому причинному зв'язку з наявними ушкодженнями та з моменту смерті до дослідження трупу пройшло не менше 2-3 діб (т.1 а.с.28-34);

- додатковим висновком експерта від 11.10.1999 року до судово-медичної експертизи № 879 від 11.10.1999 року, згідно з яким виявлені на трупі ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, зазначених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 при відтворенні обстановки та обставин події за їх участю (т.1 а.с.53-54);

- висновком судово-криміналістичної експертизи №145/312 м/к від 21.11.1996 року, згідно з яким на тканині піджака, який вилучений в ході огляду 18.09.1996 року квартири АДРЕСА_4, виявлено 8 ідентичних ушкоджень. Ушкодження тканини піджака є по своєму характеру розривами з роздавлюванням і могли виникнути як від дії обмеженою контактуючою поверхнею додаткового бойка, так і від ребристих поверхонь основного бойка наданого молотка, який вилучений під час вказаного огляду місця події. На наданих на дослідження двох ділянках шкіри з трупу ОСОБА_9 наявні три рани. Дві рани характерні для дії тупого твердого предмета з трьохгранним кутом та могли виникнути від дії основного бойка молотка. Одна рана характерна для дії тупого твердого предмета з обмеженою продовгуватою закругленою або заоваленою контактуючою поверхнею і могла виникнути від дії додаткового бойка наданого молотка. На наданих на дослідження кістках зводу черепу ОСОБА_9 наявні багатоосколкові переломи, при співвідношенні яких чітко визначаються сім дірчастих і вдавлених переломів. Чотири переломи (три дірчастих та один вдавлений) могли виникнути від дії основного бойка наданого молока, а три інших дірчастих -від дії додаткового бойка наданого молотка (т.1 а.с.37-41);

- висновком судово-медичної експертизи №559 від 03.07.1999 року, згідно з яким при дослідженні кісткових залишків ОСОБА_8 виявлені наступні ушкодження: вдавлений перелом правої тім'яної кістки, який виник від дії тупого твердого предмета з квадратною або близькою до неї поверхнею та довжиною сторони близько 2см; перелом потиличної кістки справа, який утворився від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею із спрямованістю удару ззаду-наперед та справа-наліво. Данні ушкодження у живих осіб несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя у момент їх спричинення. Смерть ОСОБА_8 настала від черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломом кісток зводу та основи черепу. Давність захоронення відповідає строку 2-6 років. Кількість тілесних ушкоджень на черепі ОСОБА_8 вказує на те, що вони могли утворитися за обставин, вказаних при відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7 (т.1 а.с.46-49);

- висновком судово-криміналістичної експертизи №147/574 м/к від 18.10.1999 року, згідно з яким на трупі ОСОБА_8 дірчастий перелом правої тім'яної кістки утворився від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, діючого із значною силою. Найбільш широка ділянка проникаючої частини травмуючого предмета має квадратну форму з довжиною сторони близько 2см. Ушкодження могло утворитись у результаті дії основного бойка молотка, який вилучений в ході огляду 18.09.1996 року квартири АДРЕСА_4. Ушкодження потиличної кістки справа утворилося у результаті не менше одної значної по силі дії твердого тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, форма якої не відобразилась. Утворення ушкоджень кісток черепу від дії одного твердого тупого предмета, у тому числі і від дії раніше зазначеного молотка, виключити не можна (т.1 а.с.58-66);

- актом Кіровоградської торгово-промислової палати №В-1358/1 від 25.10.1999 року, яким станом на 17.09.1996 року визначено, що вартість: ланцюжка із золота 583 проби вагою 10г -400 грн.; шкіряного жіночого напівпальта -750 грн.; чоловічої шкіряної куртки -300 грн.; калькулятору SPC-344»- 30 грн. (т.4 а.с.32).

Вивчивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вина засудженої ОСОБА_5, доведена повністю, її дії у вчиненні спільно з ОСОБА_6, та ОСОБА_7, нападу з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попереднім зговором групою осіб, та особою, яка раніше вчинила розбій з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960), а також з умисним вбивством ОСОБА_8, та ОСОБА_9, вчиненим з корисливих мотивів, п.»а»ст. 93 КК України (в редакції 1960). - кваліфіковані вірно, де суд першої інстанції вірно зазначив та виключив з обвинувачення ОСОБА_5, кваліфікуючу ознаку інкримінованого злочину за п.»і»ст.93, яка передбачає відповідальність за вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, оскільки на момент вчинення ОСОБА_5 у співучасті з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 умисних вбивств ОСОБА_8 та ОСОБА_9, тобто станом на 14 та 15 вересня 1996 року ст. 93 КК України (в редакції 1960) не передбачала кримінальну відповідальність за пунктом «і».

Також, судом вірно враховано вимоги ч.3 ст. 48 КК України (в редакції 1960), згідно з якими особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину, та звільнено ОСОБА_5 від покарання за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960) у зв'язку із закінченням строків давності.

Доводи засудженої ОСОБА_5, та в її інтересах захисника ОСОБА_4, з приводу недоведеності вини ОСОБА_5, в інкримінованиї їй злочинах свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи не знайшли.

Так, суд першої інстанції, аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази, вірно зазначив, що ОСОБА_5, вчинила вбивство потерпілих, перебуваючи у змові із спільниками ОСОБА_6, та ОСОБА_7, під час розбійного нападу, хоча сама безпосередньо і не вчиняла ніяких активних дій по позбавленню життя потерпілих ОСОБА_9, відволікала увагу останніх, брала участь в обшуку ОСОБА_8 після його вбивства та квартири потерпілих після вбивства ОСОБА_9, вчиняла інші, дії, які були послідовні та направлені на позбавлення життя потерпілих, де ОСОБА_5, виконувала ту роль, яку їй було відведено співучасниками, після вбивства ОСОБА_8, разом з співучасниками, саме з метою позбавлення життя ОСОБА_9, прибула до її квартири, де розмовляла із потерпілою на різні теми, тим самим відвертала її увагу з метою завчасного уникнення підозри, очикуючи зручний момент для нападу, а після чого, спокійно наблюдала, як ОСОБА_6, холоднокровно молотком вбиває потерпілу, беззаперечно доводить вину ОСОБА_5, а також вказує саме на корисний мотив вчинення нею злочину, з метою заволодіння грошовими коштами отриманими родиною ОСОБА_7 за продану квартиру, а тому за вказаних обставин, не обов'язково, щоб кожний із співучасників спричинив смертельні ушкодження потерпілим, а достатньо того, щоб це зробив хоча б один із них. Крім того, наступні дії ОСОБА_5. по заволодінню майном потерпілих після позбавлення їх життя, також свідчать про те, що вона злочини щодо потерпілих ОСОБА_9 вчинила, перебуваючи у змові зі спільниками, тобто діяла як співвиконавець. Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що винність ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у вчиненні злочинів спільно із ОСОБА_5 за обставин, встановлених судом, встановлена відповідними вироками, постановленими апеляційним судом Кіровоградської області 23.12.2003 року та 17.03.2005 року, які набрали законної сили (т.5 а.с.а.с.91-98, 176-180), а тому зважаючи на встановлені судами фактичні обставини та раніше викладений аналіз доказів, суд вважає вину дірюченко Т.В., в інкримінованих злочинах доведеною.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляції захисника-адвоката ОСОБА_4, та засудженої ОСОБА_5, в частині доведеності вини ОСОБА_5, в інкримінованих їй злочинах задоволенню не підлягають, а обставини, на які вони посилаються спростовуються вироком суду першої інстанції, яким суд повно та всебічно дав оцінку, а також і тим, на які посилається захисник в апеляції.

Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_5, суд першої інстанції, відповідно ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, які вчинені умисно, та у відповідності до (ст. 7-1 КК України в редакції 1960) , відносяться до категорії тяжких, внаслідок яких настала смерть двох людей, особу засудженої, яка характеризується позитивно, незаміжня, офіційно не працювала, осудна, на обліках у Кіровоградському обласному наркологічному диспансері та Кіровоградській обласній психіатричній лікарні не перебувала, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №700 від 07.10.2011 року ОСОБА_5 у момент скоєння злочину та на момент проведення експертизи психіатричним захворюванням не страждала, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, у відношенні до інкримінованого діяння слід вважати осудною (т.3 а.с.6-8), не судима, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність, та призначив покарання у відповідності до вимог кримінального закону: - за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960) -у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна, належного їй на праві власності та на підставі ч.3 ст. 48 КК України (в редакції 1960), ч.5 ст. 74 КК України (в редакції 2001 року) звільнив ОСОБА_5, від вказаного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; - за п.«а»ст. 93 КК України (в редакції 1960) -у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, належного їй на праві власності.

Проте, приймаючи рішення, щодо неможливості звільнення ОСОБА_5, відповідно до вимог ч.4 ст. 48 КК України (в редакції 1960), так і в ч.4 ст. 49 КК України (в редакції 2001 року) від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності вчинення злочинів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу засудженої, яка на час вчинення злочину мала на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких утримувала та виховувала сама, а після виправдання її за ст. 93 КК України та звільнення від покарання за ч.1 ст. 187 КК України на підставі Закону України «Про амністію», вироком Кіровоградського обласного суду від 30.01.2001 року, уїхала на заробітки до Росії, та до кримінальної відповідальності протягом всії 16 років не притягалась, від правоохоронних органів не скривалася, періодично приїжджаючи з Росії до м.Кіровограда, сама виховала двох дітей, крім того, суд не врахував її незначну, пасивну роль у вчиненні злочину, та молодий 23 роки вік на час вчинення злочину, а тому висновки суду з приводу того, що засуджена на даний час представляє суспільну небезпеку не відповідають фактичним даним.