Справа № 11/2390/649/12 

Головуючий по 1 інстанції Савранський О.А. 

Категорія: ч.2 ст.121 КК 

Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко І.К.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Охріменка І.К.

суддів Мунька Б.П., Поєдинка І.А.

за участю прокурораЄмельянової О.В.

засудженогоАракеляна Б.С.

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, захисника ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.03.2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. Вільховець, Звенигородського району,

Черкаської області, зареєстрований і проживає АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, не

одружений, не працюючий, раніше судимий,

- 23.09.2010 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 гривень

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі та на підставі ч.5 ст. 72 КК України, зараховано у строк покарання попереднє ув'язнення день за день.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишений попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахується з часу затримання, з 22 червня 2011 року.

Стягнуто з засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області судові витрати в розмірі 421 (чотириста двадцять одну) гривню 92 копійки за експертні роботи.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 27 512, 96 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 80 000 грн., а в іншій частині в цивільному позові відмовлено.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України,-

Згідно вироку, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 22 червня 2011 року, після. 01 год. ночі, в центрі смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля двохповерхового приміщення магазину «Маркет», на грунті виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_8 із-за втраченого власного мобільного телефону, умисно став наносити йому удари кулаками та долонями рук в область голови та тулубу, від чого ОСОБА_8 декілька раз падав на асфальтобетонну доріжку. Потім підсудний взявши ОСОБА_8 собі на спину, став його нести до приміщення бару «Каприз» та при цьому неодноразово, приблизно, від 3 до 6 разів, з висоти власного зросту, умисно скидав його із себе на асфальтобетонне покриття проїзної частини, внаслідок чого ОСОБА_8 ударявся різними частинами тіла об асфальтобетонне покриття проїжджої частини. Таким чином, ОСОБА_6 доніс ОСОБА_8 до пам'ятника Н.Левицького, де кинув на траву та знову умисно наніс йому приблизно 5-6 ударів долонями рук в область обличчя. Далі ОСОБА_6 продовжуючи свої злочинні дії, взяв ОСОБА_8 за ногу і відтягнув його за приміщення музею, де сівши на нього зверху, умисно, наніс, біля. 7 ударів кулаками в область голови, а потім обома руками взявши його за вуха, та піднявши його голову, він два рази вдарив головою ОСОБА_8 об землю, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянки правого стегна, правої сідничної ділянки і правої поперекової ділянки, лівої сідничної ділянки, грудної клітки зліва по задньо-боковій її поверхні, крововиливів в навколониркову клітковину в ділянці лівої нирки по задній її поверхні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та крововиливи в ділянку нижньої щелепи справа з (розповсюдженням на праву щічну ділянку, садна в ділянці тіла нижньої щелепи по центру, ушкодження верхньої губи справа, нижньої губи зліва, перелому нижньої щелепи зліва, крововилива в правій навколоочній ділянці з крововиливом в сполучну оболонку ока, крововиливів в ділянку тіла нижньої щелепи зліва, лівої вушної раковини, осколкового перелому кісток та хрящів носа, крововилива м'яких тканин з вираженою клітинною реакцією в лобно-тім'яно-скроневій ділянці справа, лобно-тім'яно-скроневій ділянці зліва, перелому лівої скроневої кістки, осколкового перелому решітчастої кістки зліва, субдуральної гематоми над лівою півкулею мозку, об'ємом до 120 куб. см., підгострої субдуральної гематоми над лівою півкулею мозку, об'ємом до 80 куб. см., субарахноїдального крововиливу, що покриває півкулю мозку і мозочка, в ділянці лівої скроневої і лівої лобної долей - в поєднанні із вогнищами забою тканини мозку з вираженою клітинною реакцією, крові в цистернах мозку, кров'янистого ліквору в бічних шлуночках мозку, які в своїй сукупності зумовили формування черепно-мозкової травми і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя. Внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, переломів кісток і хрящів носа, нижньої щелепи зліва, кісток склепіння і основи черепа, крововиливів під оболонки, в шлуночки і тканину мозку, що зумовили розвиток набряку-набухання головного мозку, потерпілий ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в 03 год. 15 хв. ночі помер в лікарні швидкої медичної допомоги м. Київ.

В своїх апеляціях:

- прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні ним вказаного злочину та правильності кваліфікації вчиненого, не погоджуючись з вироком, просить його скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості та враховуючи, що ОСОБА_6 раніше судимий, скоїв злочин в нетверезому стані, тому призначений строк відбування покарання не досягне мети, передбаченої ч.2 ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, в тому числі аналогічних. Тому, просив постановити по справі новий вирок, яким призначити йому за ч.2 ст. 121 КК України - 8 років позбавлення волі.

- захисник ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити, виключити з мотивувальної частини вироку суду вказівку «умисно» в частині «Потім підсудний взявши ОСОБА_8 собі на спину став його нести до приміщення бару «Каприз» та при цьому неодноразово, приблизно від 3 до 6 разів, з висоти власного зросту, умисно скидав його із себе на асфальтобетонне покриття проїжджої части», оскільки дані дії умисними не були, так як ОСОБА_6 і ОСОБА_8 обоє перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння і коли він ніс на собі ОСОБА_8, то не міг його втримати на собі, і тому той падав, а не тому, що він кидав його умисно. Пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання, застосувавши при призначенні покарання ст.. 69 КК України (2341-14) і призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 121 КК України, оскільки засуджений ОСОБА_6 з'явився із зізнанням, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю проживання позитивно, має молодий вік, його склад сім'ї - він та хвора мати.

- потерпілий ОСОБА_5 не погоджуючись з вироком суду, просить його скасувати, а справу направити прокурору Корсунь-Шевченківського району для проведення додаткового розслідування, так як вирок постановлено з порушенням норм кримінального закону, що потягнуло за собою невідповідність призначеного судом покарання внаслідок м'якості. Крім того, зазначає, що суд незаконно відмовив йому в клопотанні про повернення справи на додаткове розслідування для кваліфікації дій ОСОБА_6 за п.4 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки засуджений ОСОБА_6, наносив ОСОБА_8, удари, які є вкрай небезпечними для життя потерпілого. Те, що засуджений бив потерпілого ОСОБА_8 протягом тривалого часу і припинив наносити удари останньому тільки після того, як він прийшов до висновку, що вбив ОСОБА_8 Також в своїй апеляції вказує, що судом враховані обставини, які обтяжують покарання але суд всупереч цьому призначає ОСОБА_6 найнижчу міру покарання, яка передбачена ч.2 ст. 121 КК України. Неповнота досудового слідства так і судового слідства вказує на те, що не всі особи були притягнуті до кримінальної відповідальності і суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання щодо притягнення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності. Суд першої інстанції своєю окремою ухвалою права потерпілих не поновив, оскільки відмовив в задоволенні вищезазначених клопотань.

- потерпіла ОСОБА_7, в своїй апеляції посилається на ті ж самі обставини, які зазначені в апеляції ОСОБА_5 та просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 більш тяжке покарання.

В своїх запереченнях:

- потерпіла ОСОБА_7 частково погоджується з апеляцією прокурора Гасича О.В. і просить відмовити прокурору в частині постановлення нового вироку, яким призначити засудженому покарання у вигляді позбавлення волі на 8 років та призначити засудженому більш тяжке покарання.

- потерпілий ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні апеляції захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 і зазначає, що пом'якшуючі обставини на які вказує захисник в своїй апеляції жодним чином не знижують ступінь тяжкості вчиненого, а тому правових підстав застосовувати ст. 69 КК України не має.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили задоволити апеляцію захисника ОСОБА_3, доводи потерпілого ОСОБА_5, який просив задоволити його апеляцію, погоджуючись з апеляцією прокурора частково та заперечуючи проти апеляціїї захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_6 в нанесенні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього, при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку і які фактично не оспорюються в апеляції прокурора.

Зокрема, ОСОБА_6 свою вину визнав у вчиненні цього злочину та детально пояснив про обставини нанесення ним ударів ОСОБА_8 та заперечував, що він умисно з своїх плечей скидав потерпілого на асфальтовану доріжку та що він мав умисел на позбавлення його життя.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 дали пояснення про обставини конфлікту, який виник між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з приводу зникнення у засудженого мобільного телефону та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Вказані обставини підтверджуються даними протоколу огляду місця події, даними судово-медичної експертизи щодо локалізації на тілі потерпілого тілесних ушкоджень та причини його смерті та іншими доказами, наведеними у вироку.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 121 КК України, а при призначенні йому покарання, суд, відповідно до положення ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який по місцю проживання характеризується з позитивного боку, його з'явлення із зізнанням, щире каяття у вчиненому, його молодий вік, перебування в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів та вірно прийняв рішення щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5

При таких обставинах, доводи апеляції прокурора та потерпілих щодо м'якості, а захисника щодо суворості призначеного покарання є безпідставними.

Крім того, доводи потерпілих щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_6 за п.4 ст. 115 КК України є необґрунтованими, оскільки, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні не встановлено відповідних доказів того, що дії засудженого були направлені на позбавлення життя ОСОБА_8 Значна кількість нанесених потерпілому ударів та падання останнього на тверде покриття, при обставинах, наведених у вироку, ще не свідчить про направленість умислу засудженого на позбавлення життя, тим більше, що мотиву для цього по справі не встановлено. Вислови ОСОБА_6 про те, що він вбив ОСОБА_8 не мають під собою реальних підстав, так як дії засудженого не були послідовними, мали хаотичний характер під впливом алкогольного сп'яніння, направлені на нанесення ударів потерпілому, без умислу на його вбивство.

Про це засвідчує і постанова слідчого від 18.10.2011 року (т.1 а.с.193, 194 ) про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 15, 115 та 115 КК України.

Безпідставними є і посилання в апеляції потерпілих щодо притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які на думку потерпілих причетні до спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень та не надання останньому допомоги, оскільки по справі не встановлено доказів вини цих осіб у скоєнні таких злочинів, про що слідчим винесені відповідні постанови від 18.10.2011 року (а.с.193-198, 201,202), що також не встановлено і в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи.

Необґрунтованими є і твердження потерпілих щодо порушення їх прав, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, оскільки всі їх клопотання були розглянуті та по них прийняті відповідні рішення.

Зокрема, слідчим, відповідно до вимог ст. 217 КПК України, потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 15.10.2011 року направлені письмові повідомлення про те, що досудове слідство по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 закінчено і що вони мають право ознайомитися з матеріалами справи в Корсунь-Шевченківському РВ УМВС України в Черкаській області19.10.2011 року о 13 год.

Крім того, потерпілий ОСОБА_5 до початку розгляду кримінальної справи по суті в судовому засіданні ознайомився з нею 21.11.2011 року (а.с.25 т.2).

Доводи апеляції захисника ОСОБА_3, зокрема виключення із мотивувальної частини вироку слова «умисно» та пом'якшення засудженому покарання, з застосуванням вимог ст. 69 КПК України також не підлягають задоволенню, оскільки судом винесено законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляції без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а також захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 березня 2012 року стосовно засудженого ОСОБА_6 залишити без змін.