Справа № 2515/6083/12 

провадження № 11/2590/543/2012 

Головуючий у І інстанції Мурашко М.І. 

Категорія - ч.1 ст. 115 КК України 

Доповідач Демченко О. В.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіДемченка О. В. суддів - Антипець В.М., Оседача М.М.,

при секретарі - Середа В.С.,

за участю прокурора - Гапеєвої Н.П.,

засудженої - ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2012 року, -

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Березна Менського району, Чернігівської області, українка, громадянка України, з середньою технічною освітою, не заміжня, не працююча, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима, -

засуджена: за ч. 1 ст. 115 КК України до 7(семи) років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженої ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 1705 грн. 02 коп.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

Вироком суду, ОСОБА_2 засуджена за те, що 19 лютого 2012 року, приблизно о 17 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, в ході сварки, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, з метою умисного вбивства ОСОБА_4, нанесла останньому один удар ножем в область грудної клітки зліва, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення грудної клітки з пошкодженням серця, що обумовило масову внутрішню та зовнішню кровотечу та привело до розвитку гострого малокрюв'я, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 172 від 29 березня 2012 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_4 того ж дня помер в Чернігівській міській лікарні № 2.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, просить його скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Крім того, просить змінити міру запобіжного заходу, оскільки має на утриманні малолітню дитину. Зазначає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі винного. На її думку, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо умислу на вчинення злочину. Характеризує ОСОБА_4 як такого, що був схильний до вживання спиртних напоїв та неодноразово сам вчиняв протиправні дії щодо засудженої та її дитини. Вважає, що досудове слідство проведено однобічно, поверхнево, не об'єктивно та з обвинувальним нахилом, оскільки залишена поза увагою її версія щодо необережної форми вини. Стверджує, що даним подіям передував стан алкогольного сп'яніння померлого та наміри останнього її вдарити, під час чого ОСОБА_4 і наштовхнувся на ніж, який тримала ОСОБА_2

В доповненнях до апеляції ОСОБА_2 ставить питання про визнання ряду доказів такими, що одержані з порушенням вимог закону, а висновок експертизи таким, що не відповідає дійсності.

Апеляційним судом було проведене часткове судове слідство, в ході якого допитана засуджена, потерпіла, судово-медичний експерт та досліджені матеріали справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 визнана себе винною в пред'явленому обвинуваченні частково. Пояснила, що 19 лютого 2012 року в сквартирі де проживала АДРЕСА_1 після спільного з ОСОБА_4 вживання спиртних напоїв, останній поводив себе неправильно, почав бити її та її неповнолітню дитину. Умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 у неї не було, останній сам наштовхнувся на ніж, який вона тримала в руках.

Потерпіла в судовому засіданні просила залишити вирок місцевого уду без змін.

Незважаючи на таку позицію ОСОБА_2, апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення її апеляції.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 172 від 29 березня 2012 року, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок ножового проникаючого поранення грудної клітки з пошкодженням серця. Довжина раневого каналу 7 см, ці тілесні ушкодження могли виникнути від заподіяння ножем з прикладанням достатньої сили. (а.с. 70-77).

Обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 показала при проведенні відтворення обстановки і обставин події 20 лютого 2012 року (а.с. 28-30).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_5 дав висновок, що показання ОСОБА_6 стосовно механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не відповідають дійсності за обставин, які показала засуджена при відтворенні обстановки і обставин події з нею. ОСОБА_4 при показаних ОСОБА_6 обставинах ніяк не міг отримати смертельні для себе тілесні ушкодження, випадково наштовхнувшись на ніж.

Таким чином, твердження засудженої про неумисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 було спростовано висновками експерта.

Показання свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві і в судовому засідання також свідчать про умисний характер дій ОСОБА_2 (а.с. 194).

З показань ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_4 за життя неодноразово бив її і ці показання підтверджені висновками судово-медичної експертизи № 257 від 20 лютого 2012 року (а.с. 67). Таким чином, у неї міг виникнути умисел на умисне вбивство ОСОБА_4 унаслідок неправильної поведінки останнього.

Нанесення точного удару в життєво важливий орган з достатньою силою, велика довжина раневого каналу, предметом, яким можливо заподіяти смертельні тілесні ушкодження (ножем), свідчать про наявність у засудженої умислу на позбавлення ОСОБА_4 життя.

В доповненнях до апеляції засуджена, заперечуючи скоєння нею умисного вбивства, вказує на те, що ОСОБА_4 помер не на місці злочину, а в лікувальній установі. На думку апеляційного суду, така позиція засудженої не заслуговує на увагу. У відповідності до п. 22 Постанови Пленуму верховного Суду України від 7 лютого 2003 року «Про судову практику про злочини проти життя та здоров'я особи» (v0002700-03) , якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Перевіркою доказів, які місцевий суд поклав в обґрунтування свого вироку, не встановлено, що вони були добуті з порушенням чинних процесуальних правил. Не змогла пояснити наявність цих порушень і сама ОСОБА_2

Апеляційний суд дійшов висновку, що органами досудового слідства і судом дії ОСОБА_2, які виразились в умисному позбавленні життя ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України. місцевий суд ретельно дослідив усі докази, дав їм правильної правової оцінки та постановив справедливий і обґрунтований вироок.

Щодо призначеного судом покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Так, у відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому покаранням за скоєний ОСОБА_2 умисний злочин, унаслідок якого було позбавлено життя людину, може бути тільки позбавлення волі. При призначенні покарання враховано сімейний стан ОСОБА_2, її характеристики, відсутність попередніх судимостей, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання. З урахуванням усіх обставин справи, покарання їй призначене в мінімальному розмірі, передбаченому законом. Підстав для його пом'якшення згідно ст. 69 КК України апеляційний суд не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженої судового рішення не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, апеляційний суд, -

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 115 КК України - без зміни.