Справа № 226/26/12

Провадження №11/0290/816/2012 Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Береговий О.Ю.

Доповідач : Нешик

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Мішеніної С.В.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

при секретарі: Воронюк О.О.

представника потерпілих: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

розглянула 13 серпня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який брав участь у суді І інстанції, потерпілої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_5 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2012 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

українець, громадянин України,

уродженець та житель АДРЕСА_1, з середньою спеціальною

освітою, не одруженого, раніше

не судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_4.

Стягнуто із засудженого на її користь 262.010грн. у відшкодування матеріальної та 400.000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання із речовими доказами і судовими витратами.

ОСОБА_3 згідно вироку суду був визнаний винним і засуджений за те, що 04 жовтня 2011 року о 22 годині 50 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Форд Фокус» держ.номер НОМЕР_2, рухаючись по проїзній частині вулиці Леніна в м. Тульчині зі сторони вулиці Кірова зі швидкістю більш ніж 68 км/год, чим перевищив дозволену в населених пунктах швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху ліворуч, не переконався, що даний маневр буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, перетнув вузьку суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, розпочавши обгін на нерегульованому перехресті з вулицею Колонтай, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Опель Вектра», держ. номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухаючись в попутному напрямку, на вищевказаному перехресті, виконував маневр повороту ліворуч.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Опель-Вектра» ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження, які по ступеню важкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення і знаходяться у причинному зв'язку зі смертю, яка настала одразу на місці ДТП.

Пасажир автомобіля «Фокус Форд» ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, згідно висновків судово-медичної експертизи від 13.12.2011 року за №363.

Пасажир автомобіля «Опер Вектра» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримала тілесні ушкодження, що по ступеню важкості відповідно висновків судово-медичної експертизи №320 від 14.10.2011 року віднесені до середнього ступеня важкості за ознакою тривалого, більш ніж 21 день, розладу здоров'я.

Порушення ОСОБА_3 п.п. 1.5, 2.9 «а», 12.4, 10.1, 14.6 «а» Правил дорожнього Руху України (1306-2001-п) та вимоги дорожньої горизонтальної розмітки 1.1. Додатку №2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) знаходяться в причинному зв'язку із наступившими наслідками.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку місцевого суду відносно ОСОБА_3 в частині призначеного його покарання внаслідок м'якості та постановлення свого вироку із призначенням більш суворого покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого і особі засудженого.

В змінах до апеляції прокурора підтримується м'якість призначеного покарання, а ле просять скасувати вирок суду із поверненням справи на новий судовий розгляд із-за неповноти судового слідства та істотних порушень вимог КПК (1001-05) .

Апеляція потерпілої ОСОБА_4 містить аналогічні прохання про постановлення свого вироку призначення більш суворого покарання у вигляді 7 років позбавлення волі та зміну запобіжного заходу із посиланням на неврахування судом обставин, що впливають на призначення покарання.

Засуджений ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_5 просять змінити вирок суду в бік пом'якшення покарання, із застосуванням норм ст.ст. 69, 75 КК України, оскільки суд у вироку не навів аргументів щодо неможливості застосування даних норм закону.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; міркування прокурора, підтримавшого доводи поданої ними апеляції зі змінами; потерпілу ОСОБА_4 та її представника щодо м'якості призначеного покарання, постановлення нового вироку; засудженого ОСОБА_3, просившого задоволити його апеляційну скаргу; дослідивши доводи поданих апеляцій та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування вироку суду і постановлення свого вироку із-за невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного і особі засудженого внаслідок м'якості призначеного покарання.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за яким він засуджений, при обставинах викладених у вироку, правильний і ґрунтується на досліджених у суді доказах, не оскаржуються ні засудженим, ні його захисником, ні потерпілими.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляцій засудженого і його адвоката про суворість призначеного покарання.

Застосування норм ст. 69 КК України при призначенні покарання можливе лише при наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, чого не було встановлено.

Разом з тим, наведені в апеляціях прокурора і потерпілої ОСОБА_4 доводи про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого є обґрунтованими.

Судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, будучи в стані алкогольного сп'яніння через грубі порушення декількох пунктів Правил дорожнього руху України, в результаті чого настала смерть однієї особи, іншому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а третій пасажир отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Обґрунтовуючи мінімальне покарання винному, передбачене санкцією закону, за яким він засуджений, суд необґрунтовано зазначив у вироку, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки дані висновки суду спростовуються даними інформаційного центру (т. 1 а.с. 57) щодо закриття відносно нього кримінальної справи за ст. 289 ч. 1 КК України на підставі п. 4 ст. 6 КПК України 30.08.2007 року.

ОСОБА_3 також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України (що характеризує його як особу винного).

Одразу після скоєння злочину засуджений залишив місце ДТП, де в тяжкому стані продовжував перебувати його товариш - ОСОБА_7 та пасажир іншого автомобіля - потерпіла ОСОБА_4 та подав неправдиву заяву до міліції про викрадення у нього автомобіля і став заперечувати свою причетність до скоєння ДТП, що засвідчує про його намагання заплутати розслідування справи та його несприяння встановити істину по справі.

На момент прийняття рішення суд не розрахував даними про наявність у нього на утриманні неповнолітньої доньки, в зв'язку з чим із описової частини вироку слід виключити дану обставину.

Також колегія суддів визнала, що пом'якшуюча покарання обставина - щире каяття не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки як вбачається зі справи засуджений спочатку не визнавав себе винним взагалі та посилався на інші обставини ДТП.

Часткове відшкодування завданого збитку є недостатньою обставиною для застосування як мінімального основного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України за наведених обставин так і для застосування в цій частині норм ст. 69 та 75 КК України. Необхідним і достатнім по виду для виправлення і попередження скоєння інших злочинів засудженим є покарання, пов'язане із позбавленням волі.

Призначене судом покарання у вигляді 3 років позбавлення волі є надто м'яким, яке не відповідає засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, відповідно до якої слід врахувати при цьому ступінь тяжкості скоєного, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Ці вимоги закону суд першої інстанції не в повній мірі врахував, на що вище звернута увага апеляційною інстанцією.

Додаткове покарання судом визначено правильно.

Колегія суддів не виявила істотних порушень норм КПК (1001-05) при судовому розгляді справи, зокрема, при дослідженні доказів в порядку ст. 299 КПК України.

Оскільки ніхто не оспорював фактичні обставини справи та розмір цивільного позову, за згодою всіх учасників процесу, суд прийняв рішення щодо проведення скороченого судовому слідства, роз'яснивши про позбавлення в такому випадку права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку, в чому був згідний і прокурор (т. 2 а.с. 55).

Після допиту підсудного в суді прокурором також не ставилося питання про зміну порядку дослідження доказів, згодившись із відсутністю суперечностей у показах винного.

В зв'язку з чим, позиція прокурора в апеляційному суді не відповідає ні тій, яку він займав у місцевому та суперечить нормам ст. 299 КПК України.

Як вбачається зі справи, засуджений давав послідовні покази як на досудовому слідстві та і в суді, визнаючи обставини справи, які узгоджувалися із показами допитаних потерпілих.

Висновки судово-автотехнічних, транспортно-трасологічної експертиз по справі, якими підтверджувалось пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення, робились із врахуванням його показів.

Ні засуджений, ні його адвокат вирок суду в цій частині не оскаржували.

А тому, скасування вироку із підстав зазначених прокурором не випливає із норм КПК (1001-05) та лише сприятиме затягуванню розгляду справи по суті.

В зв'язку з чим, апеляція прокурора в цій частині не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію прокурора і потерпілої ОСОБА_4 задовільнити частково.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 і його адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2012 року відносно засудженого ОСОБА_3 в частині призначеного йому основного покарання скасувати.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити підписки про невиїзд.

Строк відбування покарання рахувати з часу взяття засудженого під варту.

В решті оскаржуваний вирок суду залишити без змін.

вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення через Апеляційний суд Вінницької області.