Справа № 0311/1503/12 

Головуючий в 1 інстанції Невар О.В.

Провадження № 11/0390/492/2012 

Доповідач Польовий М.І.

Категорія: ст.ст.ч.1 ст.126, ч.3 ст.153,

ч.2 ст.156 КК України

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді -Польового М.І.

суддів -Хомицького А.М., Силки Г.І.,

з участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,

засудженого -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Маневицького районного суду від 8 травня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Біла Калитва Ростовської області Російської Федерації, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, непрацюючий, неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, судимий 28.01.1991 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.1 ст. 144 КК України (в редакції 1960) на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку; 12.05.1993 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.1 ст.229-6 КК, ст. 43 КК України (в редакції 1960) на 1 рік 5 місяців 24 дні позбавлення волі; 27.09.1996 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.140 КК, ч.3 ст.140 КК, ч.2 ст.141 КК, ч.2 ст. 143 КК, ст.42 КК, ст. 43 КК України (в редакції 1960) на 3 роки 6 місяців 16 днів позбавлення волі з конфіскацією майна; 23.05.2000 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.82 КК, ч.2 ст. 140 КК, ч.3 ст.140 КК, ч.2 ст.141 КК, ст. 42 КК України (в редакції 1960) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; 21.05.2003 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК, ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 20.02.2007 року по відбуттю строку покарання; 1.10.2008 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України -з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік. Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 6.10.2009 року звільнений від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.

- засуджений за ч.1 ст. 126 КК України до покарання у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт;

- за ч.3 ст. 153 КК України -до 11 (одинадцять) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 156 КК України -до 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбування 11 (одинадцять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено взяття під варту.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 21 грудня 2011 року.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 засуджений за те, що 10 грудня 2010 року в будинку АДРЕСА_1, в листопаді 2011 року в приміщенні дровітні на подвір'ї біля цього будинку, 29 листопада 2011 року в цьому ж будинку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням фізичного насильства, використавши безпорадний стан, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, є малолітньою, задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом.

Він же, 30 листопада 2011 року в будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив розпусні дії щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, достовірно знаючи, що вона є малолітньою.

Він же, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в житловому будинку АДРЕСА_1 в середині жовтня 2011 року вчинив щодо малолітньої ОСОБА_2 насильницькі дії, які виразились в стисканні руками в області шиї та при підійманні вгору, чим завдав їй фізичного болю, а 30 листопада 2011 року наніс малолітній ОСОБА_2 удар рукою в область обличчя по губах, завдавши потерпілій фізичного болю.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій за ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 156 КК України, просить перекваліфікувати його дії з ч.3 ст. 153 КК України на ч.2 ст. 156 КК України. Посилається на те, що статевої пристрасті з малолітньою потерпілою не задовольняв, а лише вчинив щодо неї розпусні дії. Вважає, що досудове та судове слідство проведено однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Під час досудового слідства на нього чинився психологічний тиск. Вирок побудований на неправдивих показаннях малолітньої потерпілої.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, засудженого, який апеляцію підтримав, підтвердив свою позицію в судових дебатах і в останньому слові, прокурора, який апеляцію заперечив, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочинів, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.

Доведеність винуватості і правильність кваліфікації дій за ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 156 КК України в апеляції ОСОБА_1 не оспорюється.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він з малолітньою потерпілою не вчиняв насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а лише вчинив щодо неї розпусні дії і їх слід кваліфікувати за ч.2 ст. 156 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

Ці твердження ОСОБА_1 були предметом ретельного дослідження в суді і з обґрунтуванням у вироку спростовані з наведенням відповідних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив щодо малолітньої ОСОБА_2 дії, які становлять об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 153 КК України, і його умисел був спрямований саме на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Цей висновок суду ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, висновками експертиз та іншими вказаними у вироку доказами.

Підстав не вірити показанням потерпілої ОСОБА_2 у суда не було, оскільки вони послідовні, співпадають і об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Згідно висновку комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи № 58 від 08 лютого 2012 року підстав вважати, що потерпіла давала показання під впливом дорослих не встановлено, у неї не виявлено схильності до фантазування та навіювання.

Той факт, що ОСОБА_1 задовольнив з потерпілою статеву пристрасть неприродним способом підтверджується і висновком судово-медичної експертизи № 21 від 01.02.2012 року, із якого вбачається, що у малолітньої потерпілої були виявлені тілесні ушкодження, які характерні для задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Кваліфікацію судом дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 153 КК України колегія суддів вважає вірною.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про однобічність та неповноту досудового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставні.

Із матеріалів справи також не вбачається жодних даних про те, що до ОСОБА_1 під час досудового слідства застосовувалися недозволені методи.

При призначенні ОСОБА_1 покарання судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу.

Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст.ст. 50, 60 КК України, є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Законних підстав для зміни вироку по доводах, викладених в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Маневицького районного суду від 08 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого -без задоволення.