1/0312/301/11 Про відкрите викрадення чужого майна, хуліганство, незаконне зберігання наркотичних засобів для власного вживання, а також опір працівникам міліції - 27.07.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_6 кримінальну справу за апеляціями захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_4, помічника прокурора міста Нововолинська ОСОБА_8, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 14 березня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1 громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого:

1. вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 25.03.2003 року за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки;

2. вироком цього ж суду від 28.04 2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, звільнений 05.03.2008 року по відбуттю строку покарання,-

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років;

за ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк три роки;

за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

за ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Визнано ОСОБА_4 не винним і виправданим у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 постановлено рахувати з 14 березня 2012 року, зарахувавши у строк відбування покарання період перебування під вартою, а саме з 29 вересня 2009 року по 09 жовтня 2009 року та з 01 вересня 2011 року по 14 березня 2012 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишено тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави 773(сімсот сімдесят три ) гривні 52 коп. судових витрат.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і жителя АДРЕСА_2, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, працюючого гірничим робітником шахти «Бужанська»ДП «Волиньвугілля», не судимого згідно ст. 89 КК України, -

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі 9000 (дев'яти тисяч)гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 у виді підписки про невиїзд залишено до набрання вироком законної сили.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Цим вироком ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він повторно, 06 лютого 2011 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, знаходячись біля хлібного кіоску та приміщення «ПриватБанк», які розташовані навпроти магазину «Дебют», що по вулиці Винниченка, 6 у місті Нововолинську, з корисливих мотивів, застосовуючи до ОСОБА_9 фізичне насильство, яке не є небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав у останньої мобільний телефон марки Е 1080 I»вартістю 150 грн. разом із сім-карткою мобільного оператора «Київстар»вартістю 20 грн., всього майна на загальну суму 170 грн.

Цього ж дня, у той же період часу ОСОБА_4, перебуваючи біля магазину «Дебют», грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з хуліганських спонукань залякав ОСОБА_10 та ОСОБА_9, позбавивши їх можливість відпочивати, і в подальшому, в той же день приблизно в той же період часу, знаходячись біля будинку № 21, що по вул. Грушевського у місті Нововолинську, продовжуючи такі свої хуліганські дії з особливою зухвалістю умисно заподіяв ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці носа, перелом спинки носа, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 132 від 09.03.2011 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

01 вересня 2011 року біля 15 години ОСОБА_4, знаходячись в дворі будинку № 4, що на мікрорайоні Шахтарському в місті Нововолинську з метою уникнути затримання вчинив опір працівникові правоохоронного органу -оперуповноваженому СКР Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_11, при виконанні останнім своїх службових обов'язків, який на місці затримання відразу ж представився працівником міліції, пред'явивши службове посвідчення. При цьому, такий опір з боку ОСОБА_4 виражався у намаганні вирватися та втекти, шарпанні ОСОБА_11 за одяг і застосуванні до останнього фізичної сили.

Крім цього, 01 вересня 2011 року близько 18 години у ОСОБА_4 під час проведення особистого обшуку працівниками міліції, що проводився в кабінеті № 31 Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області було виявлено та вилучено наркотичний засіб - канабіс (марихуана) масою 10,54 грама, який являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, котрий ОСОБА_4 незаконно придбав за невстановлених досудовим слідством обставин і зберігав при собі без мети збуту для власного вживання.

Цим же вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 01 червня 2009 року приблизно о 22 годині, перебуваючи біля приміщення кафе «Вернісаж», що по вулиці Соборній в місті Нововолинську, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи малозначний привід, наніс удар потерпілому ОСОБА_12 в ділянку грудей.

Захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_13. в своїй апеляції вказують на безсторонність суду при розгляді справи та відсутність доказів винуватості ОСОБА_4 у злочинах за якими його засуджено, на неповноту досудового і судового слідства та істотні порушення норм кримінального - процесуального закону допущені досудовим слідством і судом при розгляді справи. Просять скасувати вирок Нововолинського міського суду від 14.03.2012 року, а справу направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_4 в поданій апеляції посилається на безпідставність його засудження. Вказує, що судом при розгляді справи було порушено його право на захист так як судові засідання відбувалися у відсутності його захисників. Крім того судове слідство проведено неповно і однобічно. Просить скасувати вирок та постановити відносно нього виправдувальний вирок.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, у поданій апеляції посилається на невідповідність призначеного судом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості. Просить вирок Нововолинського міського суду Волинської області скасувати та постановити новий вирок з обранням більш суворого покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів у виді 6 років позбавлення волі, а ОСОБА_5 4 роки обмеження волі.

24 липня 2012 року прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, змінив свою апеляцію щодо засудженого ОСОБА_5. Посилається на те, що відповідно до ч.5 ст. 74 КК України на час набрання вироком законної сили закінчилися строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Тому просить звільнити ОСОБА_5 від кримінального покарання, яке призначено судом.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляцій, прокурора Музичука Р.М., який частково підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить звільнити ОСОБА_5 від кримінального покарання у зв'язку із закінченням строків давності, а вирок щодо ОСОБА_4 залишити без зміни та заперечив апеляцію захисників і засудженого ОСОБА_4 пояснення ОСОБА_2, і ОСОБА_3, які підтримали подану ними апеляцію і апеляцію ОСОБА_4 та заперечили апеляцію прокурора, пояснення ОСОБА_4 та його думку в судових дебатах і останньому слові, який змінив свою апеляцію, просить справу направити для проведення додаткового розслідування, а також підтримав апеляцію захисників і заперечив апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_5, про звільнення його від кримінального покарання у зв'язку із закінченням строків давності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора, захисників і засудженого ОСОБА_4 підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за якими їх засуджено. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах.

Посилання в апеляціях засудженого ОСОБА_4 і його захисників на неповноту і однобічність досудового і судового слідства, порушення норм кримінально -процесуального закону при розгляді справи судом та безпідставність засудження ОСОБА_4, є непереконливими і спростовуються сукупністю наявних доказів.

Як показали потерпілі ОСОБА_10, і ОСОБА_9, що 6 лютого 2011 року пізно вечором, коли вони проходили біля хлібного кіоску і «Привтбанку», що по вул. Винниченка,6 у м. Нововолинську до них підійшов ОСОБА_4 та забрав з рук останньої, без її згоди телефон «Самсунг»вартістю 150 грн., який на їх неодноразові прохання не повернув. Не повернув також і після того, як вони погодилися викликати йому, їх знайому ОСОБА_26. ОСОБА_4 вказаний телефон без сім - картки віддав ОСОБА_9 наступного дня після подачі нею заяви про пограбування в органи міліції. ОСОБА_9 також підтвердила, що прохаючи ОСОБА_4 повернути їй телефон, останній у відповідь штовхнув її рукою, від чого вона впала, а сім -картку повернув у березні 2011 року. Повернувши телефон ОСОБА_4 просив забрати заяву з міліції ( т.4 а.с.8-9, 26-27).

Потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_9 давали аналогічні показання щодо обставин відкритого викрадення мобільного телефону ОСОБА_4 в ОСОБА_9 і на досудовому слідстві ( т.2 а.с. 14-15, 17).

Усвідомлення ОСОБА_9 відкритого викрадення у неї ОСОБА_4 телефону підтверджується і її діями, оскільки вона наступного для подала заяву про пограбування в органи міліції (т.2 а.с.5).

Правдивість показань ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підтверджується протоколом огляду місця події та протоколом виїмки, з яких видно, що 09 лютого 2011 року у ОСОБА_9 за місцем її проживання був вилучений мобільний телефон «Самсунг» без сім- картки (т.2 а.с. 11), а 11 березня 2011 року у ОСОБА_9 вилучено сім карту мобільного оператора «Київстар»( т.2 а.с.19).

Посилання в апеляції захисників та ОСОБА_4 на те, що останній не мав умислу на заволодіння вказаним телефоном, а лише взяв телефон щоб ОСОБА_9 і ОСОБА_10 позвали ОСОБА_26, є безпідставними і спростовуються вищенаведеними доказами.

Крім того сам ОСОБА_4 не заперечує, що телефон ОСОБА_9 він віддав наступного дня, але без сім картки.

Безпідставними, є також посилання ОСОБА_4 на те, що телефон у нього випав і знаходився у ОСОБА_14 Як підтвердили потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 телефон не падав і знаходився у ОСОБА_4, коли вони їхали в автомобілі, щоб позвати ОСОБА_26, однак останній телефон не повернув.

Підставно суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_15 в тій частині, що ОСОБА_9 добровільно передала телефон ОСОБА_4 так як той мав кудись зателефонувати, оскільки ці показання є неправдивими, спростовуються наведеними доказами та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення мобільного телефону в потерпілої ОСОБА_9, а так як до вчинення цього злочину, ОСОБА_4 був судимий за аналогічний злочин і судимість не знята і не погашена в установленому законом порядку, то дії його вірно кваліфіковані за ч.2ст. 186 КК України, як вчинення злочину повторно.

Разом з тим, засуджуючи ОСОБА_4 за грабіж, який вчинений з застосуванням до потерпілої ОСОБА_9 фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я останньої, суд у вироку не зазначив в яких саме діях це насилля виразилось і доводів не навів.

Як видно з показань самої ОСОБА_9 в суді, ОСОБА_4 її штовхнув після того як забрав телефон і вона просила його повернути, чому він її штовхнув пояснити не може ( т.4 а.с.26 ). Потерпіла ОСОБА_10 також підтвердила, що після того, як ОСОБА_4 забрав з рук ОСОБА_9 телефон і остання просила його повернути, вона побачила, що ОСОБА_9 впала від удару нанесеним ОСОБА_4 ( т.4 а.с.8).

Враховуючи те, що ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено, що ОСОБА_4 застосовував насильство до ОСОБА_9 з метою вилучення майна чи з метою його утримання, крім того суд у вироку не зазначив в яких саме діях це насилля виразилось і доводів не навів, тому колегія суддів вважає, що цю кваліфікуючу ознаку грабежу слід виключити з обвинувачення.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні ним хуліганства що супроводжувалось особливою зухвалістю обґрунтовані показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які ствердили, що так як ОСОБА_4 пообіцяв віддати телефон після того як вони знайдуть ОСОБА_26, підкорюючись його вимозі вони сіли у таксі. Побачивши, що водій автомобіля проїхав потрібний їм поворот і не зупиняється на вимогу ОСОБА_10, остання на ходу відкрила двері. Вийшовши на вулиці їх наздогнав ОСОБА_4 та наказав повернутись в автомобіль, а почувши відмову наніс удар головою в обличчя ОСОБА_10. Гукаючи на допомогу вони втекли до житлового будинку, де в коридорі ОСОБА_4 знову наніс удар головою в обличчя останній, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Потерпілі також підтвердили, що ОСОБА_10 ОСОБА_4 не ображала.

Про те, що під час руху автомобіля відкрилися двері та з автомашини вийшли дві дівчини, які побігли в сторону бараків, а за ними побіг ОСОБА_4 який повернувся без них, підтвердив і свідок ОСОБА_16

Об'єктивність показань цих потерпілих підтверджується показаннями свідка ОСОБА_17, який ствердив, що на початку лютого 2011 року о півночі до нього у квартиру постукали дівчата і просили впустити, в однієї із носа текла кров.

Аналогічні показання на досудовому слідстві дала свідок ОСОБА_18 (т.2 а.с.41), яка також стверджувала, що дівчата пояснювали про те, що їх хотіли вивезти автомобілем, тому вони повтікали до будинку.

З висновку судово -медичної експертизи від 9 березня 2011 року видно, що в ОСОБА_10 виявлена рана в ділянці носа та перелом спинки носа, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ( т.2 а.с.36).

Будь - яких підстав сумніватися у правдивості показань даних потерпілих і свідків ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.

Сам ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що він наніс удар головою в обличчя ОСОБА_10 після того, як вона залишила автомобіль ( т.4 а.с.135).

Наведеними доказами спростовуються посилання в апеляції захисників та ОСОБА_4 про те, що дії останнього були зумовлені неправильною поведінкою ОСОБА_10 та підтверджуються висновки суду, що винний діючи з хуліганських спонукань залякав потерпілих, позбавивши їх можливості відпочивати, змусивши їхати з ним на таксі, щоб викликати ОСОБА_26 і продовжуючи свої хуліганські дії, з особливою зухвалістю біля будинку №21 по вул. Грушевського в м. Нововолинську заподіяв умисні легкі тілесні ушкодження з розладом здоров'я ОСОБА_10

Тому дії ОСОБА_4 в цій частині вірно кваліфіковані судом І інстанції за ч. 1 ст. 296 КК України.

Доводи апелянтів про те, що ОСОБА_4 при його затриманні опору працівнику міліції ОСОБА_11 не чинив, є безпідставними і такими що суперечать матеріалам справи та викладеним у вироку доказам.

Як показав потерпілий ОСОБА_11, що так як ОСОБА_4 перебував у розшуку, то він разом з іншими працівниками Нововолинського міського відділу міліції 1 вересня 2011 року проводив його затримання. Наблизившись до ОСОБА_4 він пред'явив своє службове посвідчення міліціонера, повідомив що він з розшуку і щоб останній не чинив опору та взяв його за руку. ОСОБА_4 висмикнув руку та почав втікати, а коли він його наздогнав, підсудний вступив в боротьбу, намагаючись повалити його на землю. Під час затримання ОСОБА_4 діями останнього йому заподіяно легкі тілесні ушкодження та пошкоджено одяг.

Аналогічні обставини про вчинення ОСОБА_4 опору при його затриманні ОСОБА_11 під час виконання останнім службових обов'язків, підтвердили в суді свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ( т.4 а.с. 73- 75).

Висновком судов -медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних саден в ділянці проекції лівого променево -зап'ясного суглобу по задній поверхні, які утворилися від дії удару з тертям тупих предметів ( предмету) і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень ( т.3 а.с.24-25).

Про те що одяг, а саме футболка і джинси, в якому був одягнутий ОСОБА_11, під час затримання ОСОБА_4 пошкоджений, підтверджується протоколами вилучення та огляду речових доказів ( т.3 а.с.30,31).

Відповідно до оперативно -розшукової справи № 12/4-30-10 оглянутої судом встановлено, що вона заведена з метою розшуку ОСОБА_4 у зв'язку з переховуванням його від органів розслідування.

Про те, що ОСОБА_4 був оголошений у розшук у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи про обвинувачення його за ч.2ст. 186, ч.1ст. 296 КК України, підтверджується також постановою слідчого від 11 квітня 2011 року ( т.2 а.с.50).

Сам ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що він декілька разів виривався від ОСОБА_11 та втікав і чув, що йому кричали « стій міліція» ( т.4 а.с. 136).

Твердження захисників та ОСОБА_4 в апеляції про те, що останній не знав про оголошений розшук щодо нього, а тілесні ушкодження ОСОБА_11 отримав від ненавмисних дій ОСОБА_4 є безпідставними і спростовуються вищенаведеними доказами, які підтверджують, що винний усвідомлював, що чинить опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків і бажав своїми активними діями перешкодити виконання цих обов'язків.

Про те, що ОСОБА_4 знав про його розшук підтверджується повідомленнями до повісток про виклик ОСОБА_4 до слідчого, які були вручені батькові останнього 14.03.2011 року та 21.03.2011 року ( т.2 а.с.42,43) та постановою про привід підозрюваного у вчиненні злочинів передбачених ч.2ст. 186, ч.1ст. 296 КК України від 31.03.2011 року і рапортом про невиконання приводу так як останній був відсутній за місцем проживання ( т.2 а.с.44, 45).

Вищенаведеними доказами підтверджується висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні ним опру працівнику правоохоронного органу ОСОБА_11 під час виконання ним службового обов'язку і його дії вірно кваліфіковані за ч.2ст. 342 КК України.

Підстав для сумніву в обґрунтованості такого висновку суду у колегії суддів немає, бо він ґрунтується на послідовних показаннях потерпілого ОСОБА_11 та інших доказах наведених у вироку.

Безпідставними, є також доводи захисників та самого ОСОБА_4 в апеляції про недоведеність винності останнього у незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту.

Як підтвердив потерпілий ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_21 на місці затримання ОСОБА_4 особистий обшук не проводився, помістивши в автомобіль його доставили в міський відділ внутрішніх справ. Знаходячись в службовому кабінеті ОСОБА_21 ОСОБА_4 дістав з кишені згорток і викинув його на підлогу, в якому знаходилась речовина зеленого кольору, як пізніше з'ясувалось -канабіс. Дана речовина розсипалась по підлозі.

Про те, що при затриманні ОСОБА_4 обшук його не проводився підтвердив і свідок ОСОБА_20 Даний свідок також пояснив, що зайшовши в кабінет ОСОБА_21 він побачив розсипану на підлозі коноплю.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 показали, що вони як поняті були присутні при проведенні огляду в одному із кабінетів Нововолинського МВ УМВС та бачили зелену речовину, яка була розсипана на підлозі і столі. Огляд у кабінеті проводив слідчий і експерт ( т.4 а.с.41-42).

Об'єктивність показань ОСОБА_11 та вказаних свідків підтверджується протоколом огляду місця події від 1 вересня 2011 року з фототаблицею до нього, з яких видно, що у службовому кабінеті № 31 Нововолинського міського відділу внутрішніх справ, де знаходився ОСОБА_4 на підлозі виявлено розсипану речовину рослинного походження та паперовий згорток на письмовому столі з такою ж речовиною ( т.2 а.с.73 -75) та висновком судово -хімічної експертизи з якої вбачається, що надана на дослідження речовина рослинного походження, яка була вилучена в службовому кабінеті №31 1 вересня 2011 року являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено -канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину 10,54 грами( т.2 а.с.86 -88).

Будь - яких підстав вважати, що вказані слідчі дії в тому числі і допит як свідків ОСОБА_24 і ОСОБА_22 проведені з істотним порушенням кримінально -процесуального закону, чи неправильно встановлена експертом маса наркотичного засобу, про що зазначають в апеляції захисники і ОСОБА_4 ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.

Сам ОСОБА_4 в суді підтвердив про те, що знаходячись у кабінеті ОСОБА_21 він вийняв з задньої кишені згорток паперу з подрібненою речовиною рослинного походження, який кинув на підлогу розсипавши речовину.

Про епізодичне вживання ОСОБА_4 наркотичних засобів групи канабіоїдів підтверджується і висновком наркологічної експертизи ( т.2 а.с.82).

Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_4, що дану наркотичну речовину йому підкинули працівники міліції.

Встановлені судом вищенаведені конкретні обставини справи спростовують твердження захисників і ОСОБА_4 про непричетність останнього до вказаного злочину і його дії в цій частині вірно кваліфіковані за ч.1ст. 309 КК України.

Немає підстав вважати, що розглядаючи справу про обвинувачення ОСОБА_4 суд не був безстороннім та виявляв заінтересованість у постановленні обвинувального вироку, на що вказують в апеляціях захисники і сам засуджений, оскільки цим же вироком, яким засуджено ОСОБА_4, суд його виправдав по двох злочинах, які йому вмінялись досудовим слідством.

Безпідставними, є також посилання захисників і засудженого в апеляціях, що при розгляді справи судом було порушено права ОСОБА_4 на захист так як у двох судових засіданнях були відсутні близькі родичі - батько і брат, які допущені захисниками. Як видно з протоколів судових засідань від 12.01.2012 року захисник ОСОБА_3 залишив зал судового засідання із поганим самопочуттям ( т.4 а.с.41), а 25.01.2012 року не з'явився в судове засідання захисник ОСОБА_4 ( т.4 а.с.72). Однак, в цих судових засіданнях приймав участь один із родичів ОСОБА_4 та професійний адвокат, який здійснював захист останнього, тому колегія суддів вважає, що право на захист засудженого при розгляді справи судом та на досудовому слідстві порушено не було.

Твердження захисників і самого засудженого в апеляції про те, що досудове і судове слідство проведене однобічно і неповно, так як судом відхилено клопотання про допит ОСОБА_25 і ОСОБА_29 по факту грабежу, слідчого ОСОБА_27. щодо обставин оголошення ОСОБА_4 в розшук та дільничного інспектора ОСОБА_28., який надав негативну характеристику, є також безпідставними. Як видно з матеріалів справи та вироку суду, обставини щодо оголошення розшуку ОСОБА_4 перевірялись судом першої інстанції та те, що останній знаходився в розшуку підтверджується постановою досудового слідства та матеріалами оперативно - розшукової справи, яка досліджена судом. Досліджувалися судом першої інстанції і характеризуючи дані щодо ОСОБА_4, які належним чином завірені, і підстав вважати характеристику необ'єктивною не встановлено. Тому суд підставно відмовив у допиті слідчого ОСОБА_27. та дільничного інспектора ОСОБА_28.. Враховуючи показання потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10, про те, що телефон весь час знаходився у ОСОБА_4 і останній повернув його після подачі нею заяви в органи міліції, які підтверджуються іншими наведеними у вироку докази, колегія суддів вважає, що судом також підставно відмовлено в клопотанні про допит свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_29.

Перевіркою апеляційним судом матеріалів справи та вироку суду не встановлено також і інших будь яких істотних порушень кримінально -процесуального закону які б тягнули безумовне скасування вироку з закриттям провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_4 злочинів чи направлення справи для проведення додаткового розслідування, про що вказують в апеляціях захисники і засуджений.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно з дотриманням вимог кримінально -процесуального закону. Обставин, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_4 у злочинах, за які його засуджено, також не встановлено.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.2ст. 186, ч.1ст. 296, ч.2ст. 342, ч.1ст. 309 КК України.

Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступіню тяжкості вчинених ним злочинів, особи винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Обране покарання ОСОБА_4 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З вищенаведених підстав апеляції захисників і засудженого підлягають задоволенню частково, а апеляція прокурора про скасування щодо ОСОБА_4 вироку у зв'язку з м'якістю призначеного останньому покарання задоволенню не підлягає.

Разом з тим, підлягає задоволенню апеляція прокурора в частині зміни вироку щодо засудженого ОСОБА_6

Відповідно до ч.5ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироки законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Як видно з матеріалів справи і вироку суду ОСОБА_5 вчинив злочин 1 червня 2009 року за який його визнано винним і засуджено. Відповідно до ч.2ст. 12 КК України даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості та з дня його вчинення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки. ОСОБА_5 просить апеляцію прокурора задовольнити і звільнити його від покарання призначеного судом.

За таких обставин, вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає зміні з звільненням останнього від призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строків передбачених п.2ч.1ст. 49, ч.5ст. 74 КК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 376 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 14 березня 2012 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити: виключити з обвинувачення ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку грабежу - застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої.