Справа № 0604/1-95/2012

Стаття ч. 2 ст.15, ч. 3ст. 368-2 КК

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Ткача С.О.

суддів: Крижанівського В.В., Заліщука М.С.

з участю:

прокурора Селюченко І.І.

адвоката Сікорського О.С.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора Науменка І.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, адвоката Сікорського О.С. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 03 травня 2012 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Стара Гута Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні 2 дітей, працюючого інженером ДП «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», інваліда 2-ї групи, раніше не судимого,

засудженого за ст. ст. 15 ч. 2, 368-2 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього особистого майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишений засудженому ОСОБА_2 попередній - підписку про невиїзд.

Зараховано в строк відбуття покарання перебування під вартою з 24 вересня 2010 року по 06 травня 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2425,90 грн., пов'язаних з проведенням судових експертиз.

Суд визнав ОСОБА_2 винним і засудив за вчинення злочину при наступних обставинах.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 обіймаючи посаду заступника генерального директора з державного нагляду ДП «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», будучи одночасно за посадою заступником головного державного інспектора Житомирської області з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил, являючись службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями, вчинив злочин у сфері службової діяльності - закінчений замах на одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.

На посаду заступника генерального директора з державного нагляду ОСОБА_2 призначено наказом генерального директора ДП «Житомирстандартметрологія» № 60---к від 21 липня 2010 року.

Посадова інструкція ОСОБА_2, як заступника генерального директора, затверджена генеральним директором 17 березня 2008 року.

Згідно посадової інструкції ОСОБА_2 був зобов'язаний:

- керуватись в своїй діяльності чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами та розпорядженнями Держспоживстандарту України; положеннями про державні регіональні центри стандартизації, метрології та сертифікації, наказами і розпорядженнями генерального директора ДП «Житомирстандартметрологія»;

- організовувати та проводити комплексні роботи по контролю і виконанню суб'єктами підприємницької діяльності приписів, постанов ДП «Житомирстандартметрологія», у тому числі і проведення повторних перевірок;

- виконувати завдання по впровадженню та додержанню вимог єдиної технічної політики Держспоживстандарту на адміністративній території Житомирської області щодо забезпечення функціонування державних систем стандартизації, єдності і достовірності вимірювань, сертифікації з метою захисту інтересів споживачів і суспільства з питань безпеки продукції для здоров'я людей, охорони навколишнього середовища;

- планувати, організовувати і проводити державний нагляд за стандартами, нормами і правилами, метрологічного забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності згідно планів та завдань Держспоживстандарту України;

- контролювати роботу працівників державного нагляду при проведенні перевірок, з метою Додержання вимог чинного законодавства України, оформленні актів державного нагляду, застосування комплексу заходів та реалізації матеріалів;

- організовувати і проводити комплекс робіт по контролю і виконанню суб'єктами підприємницької діяльності приписів, постанов ДП "Житомирстандартметрологія", у тому числі і проведення повторних перевірок;

- проводити спільні перевірки, комплексну співпрацю з органами державного управління, правоохоронними, контролюючими органами з питань стандартизації, метрології та сертифікації;

- взаємодіяти з Управліннями Держспоживстандарту України, територіальними Державними центрами стандартизації, метрології і сертифікації Держспоживстандарту України, технічними комітетами, органами з сертифікації України та країн, що уклали міждержавні угоди;

- послідовно провадити в життя рішення Уряду та вищестоящих органів та виконувати інші обов'язки передбачені інструкцією.

Однак ОСОБА_2 не виконував належним чином свої посадові обов'язки та вчинив злочин.

Так, 14 липня 2010 року комісією ДП «Житомирстандартметрологія», за згодою Держспоживстандарту України, проведена позапланова перевірка ВАТ «Молочник» на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, стандартів, норм і правил.

В ході перевірки виявлено порушення, а саме: невідповідність застосування нормативних документів вимогам діючих стандартів. За результатами перевірки ДП «Житомирстандартметрологія» до ВАТ «Молочник» внесені приписи про усунення виявлених порушень та заборону реалізації партій масла і плавленого сиру. Разом з цим до Держспоживстандарту України було направлено пропозиції щодо зупинення виробництва перевіреної продукції. В результаті чого, 03 серпня 2010 року головою Держспоживстандарту України винесено приписи на заборону виробництва масла солодковершкового селянського та виробництва продукту сирного плавленого. Також за результатами позапланової перевірки було анульовано технічні умови «Сири плавлені та продукти сирні плавлені» і зупинено дію сертифіката відповідності на масло вершкове.

В серпні 2010 року з метою отримати інформацію щодо можливості поновлення виробництва та реалізації продукції ВАТ «Молочник», аналітик консолідованої інформації відділу координації та збуту ВАТ «Молочник» ОСОБА_3, діючи в інтересах ВАТ «Молочник» звернувся до заступника генерального директора ДП «Житомирстандартметрологія» ОСОБА_2.

ОСОБА_2 використовуючи свої службові повноваження та можливості, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, знаходячись в службовому кабінеті, який розташований в приміщенні ДП «Житомирстандартметрологія», по вул. Новосінній, 24 в місті Житомирі повідомив ОСОБА_3, що за вирішення питання поновлення виробництва та реалізації продукції ВАТ «Молочник» і не перешкоджання в подальшому здійснення підприємством господарської діяльності, необхідно передати грошові кошти у вигляді 75 000 доларів США. В разі відмови дати грошові кошти, він створить всі умови для продовження терміну заборони випуску продукції.

З метою приховування злочинних дій направлених на одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах, ОСОБА_2 попросив свого знайомого мешканця міста Києва ОСОБА_5, який не був обізнаний у злочинних намірах ОСОБА_2, отримати для нього від ОСОБА_3 грошові кошти.

Виконуючи прохання ОСОБА_2 23 вересня 2010 року близько 15 години на території кафе «Кордон Кузьмича», яке розташоване за адресою в місті Київ, Житомирське шосе, 19 км., ОСОБА_5 отримав від представника ВАТ «Молочник» ОСОБА_4, для подальшої передачі ОСОБА_2, частину грошових коштів у вигляді 198 000 грн. та був затриманий співробітниками міліції.

Таким чином, заступник генерального директора ДП «Житомирстандартметрологія» ОСОБА_2 намагався отримати неправомірну вигоду від представника ВАТ «Молочник» ОСОБА_3, в особливо великих розмірах у вигляді 75 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2010 року складало 593 250 грн.. Однак з причин, які не залежали від його волі, ОСОБА_2 було отримано лише частину обумовлених грошових коштів в сумі 198 000 грн..

В апеляції прокурор не оспорює доведеність вини і кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого.

Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 368 - 2 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання 6 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна.

Державний обвинувач свою апеляцію мотивує тим, що ОСОБА_2 як службова особа наділений владними повноваженнями вчинив умисний злочин, який відноситься до сфери корупції, свою вину не визнав і заперечував факт наміру отримати неправомірну вигоду в розмірі 75 000 доларів США. Тому, суд не мав підстав застосовувати ст. 69 КК України.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважає вирок суду занадто суворим, враховуючи його чистосердечне каяття і визнання вини за обставинами встановленими судом. Зазначає, що його син і дружина потребують допомоги, сам лікується і має лікуватися надалі, під час перебування у слідчому ізоляторі усвідомив свої помилки.

В апеляції адвокат Сікорський О.С. просить змінити вирок суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину, особи засудженого внаслідок суворості.

На думку захисника, суд безпідставно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у замаху на отримання неправомірної вигоди на загальну суму 593 250 гривень. У той же час він погоджується, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відбулися розмови про передачу ОСОБА_2 коштів загальною сумою 75 000 доларів США.

Згідно показань ОСОБА_3 він дійсно пропонував ОСОБА_2 кошти в сумі 75 000 дол. США як винагороду за сприяння у відновленні роботи підприємства. Але ОСОБА_2 погодився обговорювати лише виготовлення технічних умов. У своїх показаннях ОСОБА_3 визнав, що наміру передавати ОСОБА_2 усю суму в 75 000 доларів США він не мав, так як усі свої дії та розмови починаючи з першої ж зустрічі він погоджував із співробітниками УБОЗ УМВС. Його основною метою було викрити ОСОБА_2 в отриманні хоча б частини грошей.

Це підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що на початковому етапі підприємством ВАТ "Молочник", відповідно до листа начальника УБОЗ УМВС, акумулювались кошти у сумі лише 200 000 грн. для можливої передачі ОСОБА_2, але вони використані не були.

Згідно матеріалів справи, використовувались кошти в сумі 198 000 грн. в тому числі 168 000 грн. одержанні зі спеціального фонду МВС України та 30 тисяч гривень, одержані від фізичної особи - підприємця.

Тому адвокат вважає, що суд надав перевагу показам ОСОБА_2 про те, що 25 000 доларів США, це лише перший "транш", безпідставно не узявши до уваги його покази ОСОБА_3 про те, що він не мав наміру передавати 75 000 дол. США і такої суми взагалі не існувало.

198 000 грн. ОСОБА_2 отримав не тому, що він їх вимагав, а тому, що їх наполегливо пропонував ОСОБА_3, який був ініціатором всіх подій.

Зазначає, що статтею 368-2 КК України передбачено відповідальність лише за сам факт одержання незаконної вигоди. Вчинення будь-яких інших дій з боку службової особи не охоплюється складом злочину. Відтак самі лише розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_2 про можливу передачу останньому 75000 доларів США не можна розцінювати як дії, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину в такому розмірі. Отже, зібрані докази не вказують, що ОСОБА_2 вчинив замах на отримання неправомірної вигоди в сумі 593 250 грн., та що злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Тому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам і суд неправильно застосував кримінальний закон, кваліфікувавши дії ОСОБА_2 не за ч. 2, а за ч. 3 ст. 368-2 КК України.

На думку адвоката, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, відсутності суспільної небезпечності особи ОСОБА_2, стану його здоров'я, є всі підстави для застосування статті 75 КК України, при призначенні йому покарання за ч. 2 ст. 368-2 КК України, так як ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, працевлаштований, має сім'ю, на його утриманні знаходиться дружина та двоє дітей. ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і захворювання сталося саме на державній службі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора Селюченко І.І., яка підтримала апеляційне подання державного обвинувача і заперечила проти задоволення апеляцій засудженого та адвоката з тих підстав, що у справі встановлені конкретні дії засудженого, які направлені на отримання коштів загальною сумою 75 000 доларів США, а не 10 - 15 тисяч гривень, заперечення засудженого ОСОБА_2 і адвоката Сікорського О.С. на апеляцію державного обвинувача та їх доводи на підтримку поданих ними апеляцій, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляції державного обвинувача, засудженого і адвоката задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у закінченому замаху на одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом.

Будь яких процесуальних порушень при збиранні, досліджені й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та кваліфікації його дій, органами досудового слідства і судом не допущено.

Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, суд першої інстанції у вироку послався на його показання, де він вину визнав частково. Пояснив суду, що працюючи на посаді заступника генерального директора з державного нагляду ДП «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», намагався допомогти ВАТ «Молочник» розробити і затвердити нові зразки продукції для підприємства, відновити роботу підприємства за оплату.

Через інтернет знайшов виконавця проекту, довідався про вартість робіт, яка становила близько 200 000 гривень, про що повідомив ОСОБА_3. Не заперечив, що попросив свого знайомого ОСОБА_5 зустрітися з ОСОБА_3 та отримати від нього гроші в сумі біля 200 000 гривень, не пояснивши походження коштів та їх спрямування. Під час передачі коштів учасники події були затримані працівниками міліції.

Суд першої інстанції дав оцінку показанням ОСОБА_2, розцінив їх як намір пом'якшити покарання і мотивував, чому взяв до уваги інші докази.

Обгрунтовуючи обвинувальний вирок суд послався на показання ОСОБА_3 який пояснив, що він був прийнятий на роботу у ВАТ «Молочник», для вирішення питання поновлення підприємством виробництва продукції. Тому, мав познайомитися і познайомився з ОСОБА_2, попросив того в найкоротші строки вирішити питання відновлення виробництва. Зустрічалися декілька разів. Один раз в місті Києві, один чи два рази біля фабрики «Ласощі» та біля «ДАСТОРУ» в місті Житомирі, але в кабінеті ОСОБА_2 зустрічі не відбувалися.

ОСОБА_2 повідомив, що підприємство «замовлене» і необхідно заплатити значні суми за отримані прибутки, інакше підприємство будуть постійно перевіряти.

Про зміст розмови свідок повідомив своє керівництво. Ті обурилися вимаганням коштів і запропонували йому звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів, що й було зроблено. 07 вересня 2010 року була подана письмова заява у правоохоронні органи, про вимагання ОСОБА_2 коштів (т. 1 а. с. 7). Кошти були помічені членами комісії, що зафіксовано у акті від 16 вересня 2010 року (а. с. 31-33 т. 1).

Далі ОСОБА_2 назвав суму, яка має бути сплачена в межах 100 000 доларів США, пізніше зменшивши її до 75 000 доларів США. Пояснив, що кошти повинні бути сплачені в три транші по 25 000 доларів. На першому етапі підприємством повинні бути виготовлені нові ТУ, які б відповідали нормативам. Послідуючі етапи стосувалися проходження всіх інстанцій по затвердженню ТУ і можливості відновити роботу підприємства.

Спочатку ОСОБА_2 пропонував гроші перерахувати по безготівковому рахунку на закордонну фірму, оскільки не бажав брати гроші готівкою, але в послідуючому погодився на готівку.

В середині вересня він зустрівся з ОСОБА_2 та мав передати йому гроші в сумі 200000 грн.. Однак ОСОБА_2 відмовився брати кошти і сказав, що подумає, яким чином їх краще передати. При цьому ОСОБА_2 сказав бути обережним, змінити сім-картку в телефоні, оскільки його прослуховують.

Пізніше ОСОБА_2 попросив передати гроші через свого знайомого ОСОБА_5, який проживає в м. Києві. Зустрівся з ОСОБА_5 в кафе «Кордон Кузьмича», де передав йому гроші і сказав, що в пакеті не вся сума. ОСОБА_5 відповів, що це його не стосуються, оскільки він приїхав лише виконуючи прохання ОСОБА_2 та надав якийсь договір. Після цього, ОСОБА_5 було затримано працівниками міліції. Затримання оформлене протоколом огляду місця події від 23 вересня 2010 року, з вилученням помічених працівниками міліції люмінесцентною фарбою 198 000 гривень (т. 1 а. с. 55-106).

У вироку суд також послався на показання свідка ОСОБА_7 який пояснив, що він запросив на посаду аналітика ВАТ «Молочник» ОСОБА_3. Останній мав спільно з ОСОБА_8 вирішити питання відновлення виробництва продукції підприємством, яке було зупинено на підставі приписів ДП «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Після того, як ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_2 стало відомо, що останній вимагає з підприємства кошти в сумі близько 600 000 грн., які мають бути сплаченими трьома траншами. Обговоривши цю проблему, керівництво ВАТ «Молочник» дало вказівку ОСОБА_3 подати відповідну заяву до правоохоронних органів, що останнім було зроблено.

Суд також правильно послався на показання свідка ОСОБА_5 який підтвердив покази ОСОБА_3 і пояснив, що виконуючи прохання свого знайомого ОСОБА_2 в 20-х числах вересня 2010 року зустрічався з людиною по імені ОСОБА_3, від якого отримав 200 000 гривень для ОСОБА_2. Виконуючи вказівку ОСОБА_2 підписав типовий договір на розроблення проектної документації і після отримання грошей був затриманий працівниками міліції. Як з'ясувалося, гроші до передачі були поміченими працівниками міліції. ОСОБА_5 ствердив, що ОСОБА_2 йому не пояснював законність походження коштів.

Суд послався на показання свідка ОСОБА_8 яка пояснила, що внаслідок позапланової перевірки проведеної ДП «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ВАТ «Молочник» отримало приписи на заборону виготовлення сирів та реалізацію масла. Зверталася до ОСОБА_7 з проханням допомогти у вирішенні проблем і він для цього залучив ОСОБА_3. На нараді від ОСОБА_3 дізналася, що можливо вирішити питання про відновлення роботи підприємства, лише за фінансову винагороду в значному розмірі.

З показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суд встановив, що позапланова перевірка на ВАТ «Молочник» виявила грубі порушення, внаслідок чого головою Держспоживстандарту України винесено приписи на заборону виробництва масла, а також анульовано технічні умови при виробництві сирів. Перевірка була проведена до зарахування ОСОБА_2 на посаду заступника генерального директора. Про переговори, які вів ОСОБА_2 з представником ВАТ «Молочник» та отримання ним коштів, вони нічого не знали.

Згідно протоколу про результати оперативно - технічних заходів від 07 вересня 2010 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відбулася розмова, під час якої ОСОБА_2 настоював на передачі грошей безготівковим шляхом, при необхідності із залученням зарубіжних підприємств, з наступним розподілом коштів (т. 3 а. с. 3-8). З протоколу від 10 вересня 2010 року встановлено, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 знову ведуть розмову про гроші, де засуджений настоює на перерахуванні грошей, в тому числі через Лондон, затим погоджується на отримання коштів особисто, або через іншу особу і домовляються про їх передачу в Києві. ОСОБА_2 запевняє, про урегульованість питання виготовлення ТУ (т. 3 а. с. 9-12). У протоколі від 15 вересня 2010 року вказано, що ОСОБА_3 повідомляє ОСОБА_2 про надходження коштів, які є першою сумою. ОСОБА_2 звертає увагу ОСОБА_3, що це перший транш і наголошує на тому, що підприємство виготовило і подало нові ТУ, які неякісно виготовлені і їх зможе переробити його знайома, що вийде з відпустки десь через 2 неділі (т. 3 а. с. 14-18). Близька за змістом розмова зафіксована у протоколі від 16 вересня 2010 року (т. 3 а. с. 19-21). З протоколу від 25 вересня 2010 року встановлено, що ОСОБА_2 звернув увагу ОСОБА_3 на те, що його періодично повідомляє про слідкування людина, яка контролює всі ОРС в Україні і тому він відмовляється взяти, рекомендує покласти в надійне місце до визначення і не телефонувати на його телефон і своїм не користуватися. Далі ОСОБА_2 знову наголошує про необхідність перерахування коштів так як на даний час батько матері боїться. Дає вказівку заїхати до людини і розрахуватися за проект чи за проектну документацію. У розмові ОСОБА_2 на уточнюючі запитання ОСОБА_3 відповідає, що ОСОБА_5 його надійна і дуже поважна людина. Відносно суми грошей, яку необхідно сплатити вказує, що було сто, а планку опустили до 75 (т. 3 а. с. 22-25, 26-28, 29-32). У протоколі від 25 вересня 2010 року відображений зміст розмови, яка відбулася між ОСОБА_5 і ОСОБА_3. Відбулось знайомство, домовленість про місце зустрічі, зустріч і передача коштів у сумі 198 000 гривень (т. 3 а. с. 34-35).

Таким чином, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, матеріалами оперативно - технічних засобів та іншими матеріалами кримінальної справи стверджується факт закінченого замаху на одержання ОСОБА_2, як службовою особою неправомірної вигоди у великих розмірах в сумі 75 000 доларів США і спростовуються його доводи про намір отримати винагороду в сумі 10 000 - 15 000 гривень.

Ним були вчинені конкретні дії направлені на отримання 75 000 доларів США і сам ОСОБА_2 не заперечує, що мова велася за вказану суму, однак її ОСОБА_3 не мав наміру передавати, так як всі дії контролювалися УБОЗ УМВС.

За наведених обставин колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 КК України.

Підстав для зміни вироку суду та перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 3 на ч. 2 ст. 368-2 КК України, з мотивів зазначених в апеляціях засудженого і адвоката, не встановлено.

Що стосується доводів державного обвинувача про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання, то перевіркою справи встановлено, що суд призначив його з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Враховано тяжкість злочину, особа винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Суд мотивував призначення винному покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини, за якою ОСОБА_2 засуджений. Враховано, що він раніше не судимий, щиро кається, фактично вину визнав у наміру отримати 75 000 доларів США, є інвалідом 2-ї групи, має на утриманні 2 малолітніх дітей, по справі відсутні обставини, які обтяжують покарання.

Колегія суддів зазначені обставини вважає такими, що суттєво зменшують суспільну небезпечність особи винного і давали право суду першої інстанції застосувати ст. 69 КК України.

Посилання державного обвинувача на те, що ОСОБА_2 як посадова особа вчинив умисний тяжкий злочин, який відноситься до сфери корупції і не визнає повністю своєї вини, так як стверджує, що мав намір з усієї суми отримати лише до 15 000 гривень, не може бути за наявності підстав перешкодою призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

За наведених обставин, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів -

Апеляції прокурора Науменка І.В., засудженого ОСОБА_2 та адвоката Сікорського О.С. залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду міста Житомира від 03 травня 2012 року щодо ОСОБА_2, без зміни.