Справа № 11/2390/426/12 

Головуючий по 1 інстанції Кучеренко В.Г. 

Категорія: ст. 286 ч.2 КК України 

Доповідач в апеляційній інстанції Тапал Г.К.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Тапала Г.К.

суддів Євтушенка В.Г., Биби Ю.В.

при секретарі Єгоровій С.А.

за участю прокурора Ємельяновою О.В., Свищ Л.А.

адвоката ОСОБА_3

розглянула кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_4, прокурора Мовчана О.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2012 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судима,

засуджена за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбуття основного покарання з випробуванням іспитовим строком на 2 роки.

Зобов'язано засуджену не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено повністю. Стягнуто з засудженої на його користь 13500 гривень завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнуто з засудженої на користь ОСОБА_5 витрати, пов'язані з оплатою праці адвоката в розмірі 16000 гривень.

Позов прокурора Черкаської області в інтересах Черкаської міської лікарні № 3 задоволено повністю. Стягнуто з засудженої 4719 гривень коштів, витрачених на лікування потерпілого.

Вирішені питання про речові докази.

ОСОБА_4 визнана винною і засуджена за те, що 15.10.2009 року близько 9 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-21114 д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись від вул.Смілянської по вул.Ільїна в напрямку вул.Леніна в м.Черкаси зупинилась перед перехрестям вул.Ільїна-Леніна на червоний сигнал світлофору та ввімкнула лівий поворот для виконання маневру лівого повороту на вул.Леніна. Розпочавши рух на зелений сигнал світлофору почала виконувати маневр лівого повороту, після чого в порушення вимог п.п.2.3 б, 16.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, повертаючи ліворуч не надала дорогу пішоходу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який переходив проїжджу частину вул.Леніна на зелений сигнал світлофору, зправа наліво відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ-21114 д.н.з. НОМЕР_1, та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_5

В результаті наїзду потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки і зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, вказані пошкодження в подальшому викликали значне порушення функцій обох нижніх кінцівок внаслідок розвитку контрактур правого кульшового і лівого колінного суглобів, які в свою чергу викликали розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою загальної працездатності більш 1/3, у зв'язку з чим віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Спричинення потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень знаходиться в причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Засуджена ОСОБА_4 подала апеляцію і просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає вирок таким, що не відповідає фактичним даним, оскільки суд не взяв до уваги докази, що могли істотно вплинути на його висновки. Вказує, що до обставин ДТП з її участю та потерпілого ОСОБА_5 вона не причетна. Сам потерпілий зазначав, що травму він отримав у побуті - впав. Надавала йому фізичну і матеріальну допомогу через повагу до людини похилого віку, а потім ОСОБА_6 почав залякувати її притягненням до кримінальної відповідальності. Потерпілий став заявляти, що отримав травми в результаті ДТП під час лікування. Посилається на те, що суд під час розгляду справи не взяв до уваги клопотання її адвоката про призначення додаткової комісійної експертизи, що необхідно для з'ясування причетності її до обставин ДТП. Зазначає, що за позовом прокурора безпідставно стягнуто кошти за лікування потерпілого у медичному закладі, оскільки останній лікувався за власні кошти, щодо цього позову вона свою думку у судовому засіданні не висловлювала і суд цього питання не з'ясовував. Також вона не погоджується із сумою коштів стягнутих з неї на користь ОСОБА_5 в сумі 13500 грн., т.я. останній заявляв позов на 16000, 00 грн., вона сплатила йому 2200 грн., а документи, що підтверджують заявлений позов і надані потерпілим становлять суму 14733,96 грн., тому сума визначена судом їй не зрозуміла. Так само вона не погоджується із сумою витрат, пов'язаних з оплатою праці адвоката в розмірі 16000,00 грн., призначених до стягнення судом на користь потерпілого. Ці витрати нічим не підтверджуються - у матеріалах справи відсутній будь-який договір про надання юридичних послуг із зазначенням їх видів та оплати.

В апеляції прокурор Мовчан О.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати і постановити новий, яким визнати винною ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України та призначити їй покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації прокурор вважає, що при призначенні покарання суд не в достатній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 злочину, який відноситься до категорії тяжкого та за який санкцією статті передбачене покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років. Вказує, що при призначенні покарання суд не врахував те, що ОСОБА_4 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні своєї вини не визнала, збитки, заявлені по справі не відшкодувала, а тому вважає, що перевиховання останньої можливе лише при призначенні більш суворого покарання.

На вирок подав апеляцію потерпілий ОСОБА_5, який до початку розгляду справи свою апеляцію відкликав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляцію засудженої і заперечували проти апеляції прокурора, пояснення представника потерпілого ОСОБА_6, який просив вирок залишити без змін, міркування прокурора Свищ Л.А., яка просила задовольнити апеляцію прокурора Мовчана О.М., перевіривши справу, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає до часткового задоволення, апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху ґрунтуються на всебічно досліджених і належно оцінених у судовому засіданні доказах, якими підтверджено, що водій автомобіля ОСОБА_4, здійснюючи лівий поворот з вулиці Ільїна на вулицю Леніна на зелений сигнал світлофора, не надала дорогу пішоходу ОСОБА_5, який переходив вулицю Леніна на зелений сигнал світлофора. Внаслідок цього водій ОСОБА_4 скоїла наїзд на ОСОБА_5, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Так, потерпілий ОСОБА_5 показав, що вранці 15.10.2009 року він переходив вул.Леніна на перехресті з вулицею Ільїна прямо на зелений сигнал світлофора. Перед цим з вулиці Ільїна на вулицю Леніна, здійснюючи лівий поворот, рухався на зелений сигнал світлофора автомобіль ВАЗ, який його не пропустив та вчинив наїзд. Із вказаного автомобіля вискочила водій жінка, допомогла з невідомим чоловіком сісти в її автомобіль та відвезла в міську лікарню № 3, там заплатила за рентген. Того ж дня ця жінка, її звати ОСОБА_4, відшукала його сина ОСОБА_7 та написала розписку, що дала на лікування 2200 грн. Ксерокопія такої розписки знаходиться в справі (т.1 а.с.67).

Свідок ОСОБА_8 показав, що в середині жовтня 2009 року, коли він був на робочому місці, в кабінет зайшла колега ОСОБА_9 з невідомою йому жінкою, яка розшукувала ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що його батько потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.

Свідок ОСОБА_9 показала, що 15.10.2009 року до них на роботу прийшла невідома жінка, яка розшукувала ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що вона вчинила наїзд автомобілем на його батька ОСОБА_5 та після ДТП доставила останнього до лікарні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 479/83 пошкодження у ОСОБА_5 виникли внаслідок локальної дії тупого предмету (удару) в ділянку зовнішньої поверхні лівого колінного суглоба з виникненням перелому виростка лівої великогомілкової кістки і наступним падінням на правий бік з виникненням перелому шийки правого стегна, що підтверджено даними, вказаними в протоколі відтворення з потерпілим.

Виникнення ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5 при обставинах, вказаних в протоколі відтворення з водієм ОСОБА_4, виключаються (т.1 а.с.178-181).

Ці висновки підтвердив допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_10

Із висновку судово-автотехнічної експертизи вбачається невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.п.2.3б та 16.2 Правил дорожнього руху України (т.1 а.с.199-201).

Вказаними доказами та діями засудженої по частковому відшкодуванню заподіяної потерпілому шкоди повністю спростовуються пояснення ОСОБА_4, що на ОСОБА_5 вона автомобілем не наїжджала, останній сам зненацька впав на асфальт.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №479/83 у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки і зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки. Вказані пошкодження в подальшому викликали значне порушення функції обох нижніх кінцівок та викликали розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою загальної працездатності більше 1/3, у зв'язку з чим віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Висновками комісійної судово-медичної експертизи підтверджено отримання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень: закритий перелом шийки правої стегнової кістки, внутрішньосуглобового уламкового перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, крововилив лівого колінного суглобу по зовнішній поверхні, які по давності можуть відповідати часу 15.10.2009 року та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження могли виникнути при обставинах, які ОСОБА_5 вказав при відтворенні обстановки та обставин події. Ці тілесні ушкодження ОСОБА_5 не міг отримати при обставинах, які вказала ОСОБА_4 при відтворенні обстановки та обставин події. Їх ОСОБА_5 не міг отримати від самовільного падіння та від різкого повороту тулуба (т.2 а.с.222-229).

Колегія суддів з метою перевірки обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень та їх тяжкості провела судове слідство в цій частині. Підстав вважати висновки експертиз недостовірними не встановлено.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України.

ОСОБА_4 раніше не судима, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, злочин вчинила з необережності. Її діяння підпадає під дію п.«в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» (далі Закону).

В судовому засіданні 25.06.2012 року засуджена заявила письмове клопотання про застосування до неї акту амністії. Але наступного дня 26.06.2012 року, до видалення судової колегії в нарадчу кімнату, ОСОБА_4 подала іншу заяву з відмовою від амністії.

Відповідно ст.9 Закону застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього.

У зв'язку з такими обставинами колегія суддів не вправі звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності і закрити справу.

Призначаючи покарання засудженій, суд правильно врахував, що вона раніше не судима, злочин вчинила з необережності, характеризується позитивно, одна утримує неповнолітнього сина.

Застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Засуджена, оспорюючи вирок, не ставить питання про скасування призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а тому колегія суддів не вбачає підстав для прийняття такого рішення.

Стягнення з ОСОБА_4 4719 грн. коштів, використаних на стаціонарне лікування, підтверджується довідкою Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги (т.1 а.с.184).

Підлягає до скасування вирок в частині стягнення 13500 грн. матеріальної шкоди і 16000 грн. витрат на оплату праці адвоката, оскільки на порушення вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, що містяться в п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 31.03.1989 року (v0003700-89) суд у вироку не навів мотивів прийнятого рішення, якими доказами це підтверджується, не наведені відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, не вказано матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Крім того, суд порушив вимоги ст. 297 ч.2 КПК України (1001-05) , т.я. після читання обвинувального висновку позовна заява ОСОБА_5 не оголошувалась і, як наслідок цього, докази по цивільному позову належним чином не досліджувались. В протоколі судового засіданні є лише запис, що оголошуються «Копії документів (а.с.67-84)».

Справа в частині розв'язання цивільного позову підлягає направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляцію прокурора Мовчана О.М. залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 березня 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень завданої злочином матеріальної шкоди та 16000 (шістнадцять тисяч) гривень витрат, пов'язаних з оплатою праці адвоката, скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до того ж суду в іншому складі.

В решті вирок залишити без змін.