Справа № 11/1690/317/2012 

Номер провадження 11/1690/317/2012 

Головуючий по 1-й інстанції: Материнко 

Суддя-доповідач: Юренко Л. А.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Юренко Л.А.

Суддів - Герасименко В.М., Гонтар А.А.

при секретарі Козин Н.В.

з участю прокурора - Гриня Н.Г.

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 23 листопада 2011 року

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

мешканець м. Полтава, має на утриманні неповнолітню дитину, в силу

ст. 89 КК України не судимий, -

засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю,

за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю,

за ч. 2 ст. 364 КК України - на 5 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов'язків строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю та позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків строком на три роки.

Цивільні позови ПП "Полюс", ", ТОВ "Азоріс" та ТОВ "Де метра - Лідер" залишені без розгляду, цивільний позов ТОВ "СУРП "Стан -Комплект»задоволено.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що в період 2004 - 2006 років, будучи директором різних підприємств, являючись службовою особою і зловживаючи при цьому своїми службовими обов'язками, шляхом шахрайства під виглядом укладення угод на поставку продукції заволодів чужим майном - грошима інших підприємств.

Згідно вироку злочини вчинені при таких обставинах.

Еп.1. 6 липня 2004 року ОСОБА_2, працюючи директором ТОВ ВКК "Украгропромторг", зловживаючи службовими обов'язками, з метою заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ТОВ "СУРП "Стан- Комплект" уклав з ним від імені свого підприємства договір № 6/06 про поставку фонтанної арматури, не маючи наміру його виконувати. Передоплату в сумі 146600 грн. ОСОБА_2 зняв з банківського рахунку та привласнив, що є особливо великим розміром, та заподіяв цим матеріальну шкоду ТОВ "СУРП "Стан- Комплект" на вказану суму, спричинивши тяжкі наслідки.

Еп.2. Аналогічним чином ОСОБА_2 22 лютого 2006 року уклав з ТОВ "Азоріус" договір про поставку пшениці на суму 47835 грн., не маючи намір його виконувати. Отримані від ТОВ "Азоріус" кошти в сумі 47835 грн. ОСОБА_2 зняв з банківського рахунку та привласнив, що є великим розміром, та заподіяв цим матеріальну шкоду ТОВ "Азоріус" на вказану суму, спричинивши тяжкі наслідки.

Еп.3. 6 квітня 2006 року ОСОБА_2, працюючи директором ПП "Постачінвестсервіс", зловживаючи службовими обов'язками, з метою заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ПП "Полюс" уклав з ним від імені свого підприємства договір поставки бензину, не маючи наміру його виконувати. Передоплату в сумі 448800 грн. ОСОБА_2 зняв з банківського рахунку та привласнив, що є особливо великим розміром, та заподіяв цим матеріальну шкоду ПП "Полюс" на вказану суму, спричинивши тяжкі наслідки.

Еп. 4. 4 жовтня 2006 року ОСОБА_2, працюючи директором ПП "Мегаінвест - Форум", зловживаючи службовими обов'язками, з метою заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ТОВ "Деметра-Лідер" уклав з ним від імені свого підприємства договір купівлі - продажу та поставки ячменю фуражного, не маючи наміру його виконувати. Передоплату в сумі 35000 грн. ОСОБА_2 зняв з банківського рахунку та привласнив, що є значною шкодою, та заподіяв цим матеріальну шкоду ТОВ "Деметра-Лідер" на вказану суму.

Еп. 5. Крім того, ОСОБА_2, займаючи посади директора та головного бухгалтера ПП "Постачінвестсервіс", з метою заволодіння шляхом шахрайства державними коштами в особливо великих розмірах, 19 травня 2005 року подав до ДПІ міста Полтава декларацію з податку на додану вартість, в якій заявив про відшкодування 300000 грн. сплаченого ПДВ по операції поставки пневмоелектроклапанів до ПП ТФ "Орел" у квітні 2005 року, хоча насправді такої поставки не було. Отримати заявлене відшкодування та привласнити його ОСОБА_2 не зміг, оскільки позаплановою перевіркою ДПІ міста Полтава заявлена сума не була підтверджена.

В апеляції прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, ставиться питання про скасування вироку через м'якість призначеного покарання. Прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкі злочини, шкоду не відшкодував. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч 4.ст. 190 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч.2 ст.15, ч.4.ст. 190 КК України 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна, за ч. 2 ст. 364 КК України - 5 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов'язків строком на три роки і за сукупністю вироків призначити 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов'язків строком на три роки.

В доповненнях до апеляції прокурор ставить питання про перекваліфікацію дій засудженого по епізодах 2 та 3 з ч.4 ст. 190 КК України відповідно на ч.2 та ч.3 ст. 190 КК України, та з ч.2 ст. 364 на ч.2 ст. 364-1 КК України.

Засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, справу закрити за відсутністю складу злочину. ОСОБА_2 стверджує, що в його діях мали місце цивільно -правові відносини. Крім того, заявляє, що суд порушив кримінально -процесуальне законодавство, що виявилося у тому, що суд не виконав вказівки апеляційної інстанції, не дослідив всі докази і не дав оцінки відсутності шкоди по пред'явленим йому епізодам, не звернув увагу на те, що юридичні фірми, заволодіння майном яких йому інкриміновано, ліквідовані і виключені з Єдиного реєстру фізичних осіб підприємців та юридичних осіб. Зазначає, що по справі не скасовані постанови про відмову в порушенні щодо нього кримінальної справи, не всі свідки допитані судом, а пред'явлене йому обвинувачення є неконкретним.

Колегія суддів, провівши часткове судове слідство, заслухавши доповідача, промови в дебатах прокурора, який, частково підтримуючи мотиви апеляції в частині перекваліфікації дій засудженого, просив залишити вирок в частині призначення покарання без змін; засудженого, який підтримуючи мотиви своєї апеляції, просив взяти до уваги наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, наявність у нього хронічних хвороб; перевіривши матеріали справи та мотиви апеляцій, вважає, що апеляція прокурора та апеляція засудженого підлягають частковому задоволенню.

Заперечуючи свою причетність до заволодіння грошей, отриманих при передоплаті фірмами поставки продукції, угоди про що були заключені та підписані ОСОБА_2, останній стверджував, що в кожному випадку мала місце цивільно -правова угода, умови якої він виконав.

Разом з тим твердження ОСОБА_2 про його непричетність до заволодіння шахрайським способом чужими грошовими коштами суперечить матеріалам справи.

Епізод № 1

ОСОБА_2 пояснив в апеляційній інстанції, що угода ним виконана, фонтанна арматура поставлена на Андріївську базу Харківської області для ТОВ «Станкомплект», про що складений акт. Крім того, заявив, що за даним епізодом не скасована постанова про відмову у порушенні кримінальної справи.

Щодо знятих коштів, які були перераховані на підприємство ОСОБА_2 як передоплата за поставку фонтанної арматури, останній неодноразово показував, що витратив їх на потреби власного підприємства.

По справі встановлено, що 6 липня 2004 року ОСОБА_2 як директор ТОВ ВКК «Украгропромторг»уклав угоду з ТОВ «Сурп Станкомплект»про поставку фонтанної арматури Воронежського механічного заводу». ОСОБА_2 завірив контрагентів у тому, що він має фонтанну арматуру саме Воронежського заводу.

Не маючи ніякої арматури, ОСОБА_2 в серпні 2004 року попросив директора ПП «Євротехпромекспорт» ОСОБА_3 завезти на Андріївську базу фонтанну арматуру Бакинського виробництва для ТОВ «Сурп Станкомплект»та пообіцяв заплатити за неї.

З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що за поставлену арматуру ОСОБА_2 не розрахувався, що змусило його забрати її назад.

Відповідно до наявних у справі угод та квитанцій 7 липня 2004 року ТОВ «Сурп Станкомплект» перерахувало 146000 грн. передоплати за фонтанну арматуру. В цей же ОСОБА_2 день зняв з рахунку 138000 грн. передоплати.

/т.4, а.с.235, 238, 239- 241 /

Факт зняття грошей ОСОБА_2 не спростовується.

Аналіз приведених даних свідчить про те, що укладаючи угоду з директором ПП «Євротехпромекспорт»ОСОБА_3 на закупку у нього арматури для ТОВ «Сурп Станкомплект», ОСОБА_2 уже не мав грошей для розрахунків і обманював у своїх намірах також і ОСОБА_3.

Для приховування факту привласнення грошей, отриманих для придбання арматури, ОСОБА_2 надав фіктивні акти про поставку обладнання товариству «Сурп Станкомплект». /т.4, а. с. 136-137 /

Свідки ОСОБА_4 ( вантажник товариства ОСОБА_2 ) та ОСОБА_9 ( зав. складом Андріївської бази), від імені яких були виконані підписи у зазначеному акті, пояснили, що його не складали, не підписували і бачать вперше.

Заява ОСОБА_2 про наявність в матеріалах кримінальної справи не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за епізодом № 1 суперечить матеріалам справи.

Постановою помічника прокурора м. Полтава, затвердженою заст. прокурора міста Полтава від 7 березня 2006 року скасована постанова оперуповноваженого ВДСБЕЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 28.11. 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння грошовими коштами при укладанні угоди на поставку фонтанної арматури ( еп. 1). / т.4, а.с.114 -115 /

Епізод № 2.

Засуджений пояснив, що оскільки ТОВ «Азоріс»відмовилось від умов угоди, та не перерахувало решту обумовлених договором грошових сум, він всі кошти повернув, про що свідчить платіжне доручення. Зняті з передоплати гроші в сумі 40000 грн. витратив на дезинфекцію вагонів під завантаження їх пшеницею.

Причину зміни своїх попередніх показань про те, що отриману передоплату він витратив на потреби власних численних підприємств, ОСОБА_2 в апеляційній інстанції пояснити не зміг.

По справі встановлено, що ТОВ «Азоріс» 22 лютого 2006 року перерахувало в ПП ВКК «Украгропромторг», директором якого був ОСОБА_2, 47835 грн. передоплати за поставку пшениці. З даної суми ОСОБА_2 в той же день зняв 40000 грн.

Зазначені обставини засудженим не спростовуються.

Пояснення засудженого в апеляційній інстанції про те, що дану суму він витратив на «дезинфекцію» вагонів, в яких мав намір перевозити пшеницю, суперечить як попереднім показанням самого ОСОБА_2, так і матеріалам справи.

ОСОБА_2 неодноразово пояснював, що оскільки ТОВ«Азоріс»відмовився перерахувати всю суму по укладеній угоді ( 705000 грн.), він не став поставляти пшеницю.

При таких обставинах, коли ОСОБА_2 стверджував, що вирішив не виконувати дій по поставці пшениці, є надуманими і його пояснення, що зняті з рахунку гроші він витратив на промивку вагонів.

Крім того, відповідно до «Правил перевезення вантажів навалом і насипом»№ 542 від 20.8.2001 р. міністерства транспорту України, пшениця перевозиться насипом у спеціалізованих вагонах для зерна, які при завантаженні не промиваються. Відповідно до п.1.3 зазначених правил, у разі забруднення спеціалізованих вагонів вантажем, їх повинен промити одержувач, в даному випадку цей обов'язок міг бути покладений на ТОВ «Азоріс»після отриманням ним пшениці.

З огляду на викладене твердження засудженого, що отриману передоплату за пшеницю він витратив для «дезинфекції», тобто промивки вагонів, судова колегія розцінює як його намір ухилитись від відповідальності.

З показань директора ТОВ«Азоріс»Головіна вбачається, що на пропозицію директора «Украгропромторг»ОСОБА_2 він 22 лютого 2006 року заключив з ним угоду на поставку пшениці і в цей же день перерахував названу останнім суму передоплати - 47835 грн. Після отримання грошей ОСОБА_2 на дзвінки перестав відповідати, уникав зустрічей, гроші не повернув, що змусило його звернутись до правоохоронних органів.

В період перевірки перед порушенням кримінальної справи платіжним дорученням від 20.6.2006 року ПП ВКК «Украгропромторг» за підписом ОСОБА_2 перерахувало решту не знятої з рахунку передоплати в сумі 7835 грн. / т.6, а.с.212 /

Твердження ОСОБА_2 про поверненням ним всієї отриманої від ТОВ«Азоріс»суми спростована перевіреними судом доказами, в тому числі -показаннями представника ТОВ «Азоріс»в судовому засіданні.

Епізод № 3.

Аналогічні по суті показання давав ОСОБА_2 щодо заволодіння грошовими коштами, отриманими як оплата по угоді про поставку бензину. Засуджений неодноразово стверджував, що зняті ним з рахунку кошти витратив на потреби власного підприємства, в апеляційній інстанції заявив, що всю отриману суму повернув ПП «Полюс».

По справі встановлено, що 6 квітня 2006 року ПП «Полюс» уклало угоду з «Постачінвестсервіс», директором якого був ОСОБА_2, про поставку останнім бензину на суму 448800 грн. /т.5, а.с. 6-10, 12,т.12, а.с. 319, 324, 325-327 /

7 квітня 2006 року ПП «Полюс»перерахувало 448800 грн. і в цей же день ОСОБА_2 зняв з рахунку 3000000 грн., бензин ОСОБА_2 поставлений не був.

Дані обставини по справі не спростовуються.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив первинні показання засудженого про те, що отримана від ПП «Полюс»оплата за бензин була витрачена на поточні потреби належного ОСОБА_2 підприємства.

Директор ПП «Полюс»ОСОБА_10 пояснив, що на початку квітня 2006 року ОСОБА_2 та співробітник останнього Мі3ік запропонували йому придбати 800 тон бензину. Він погодився і 7 квітня 2006 року перерахував на фірму ОСОБА_2 448800 грн., однак бензин не отримав, всі перераховані гроші йому повернуті не були.У вересні 2006 року після звернення до правоохоронних органів «Постачінвестсервіс»повернуло 100000 грн. Решта грошей не була відшкодована. Надані ОСОБА_2 квитанції та документи про начебто повернення ним отриманої оплати за бензин в сумі 35000 грн. є підробленими і ним, ОСОБА_10, не підписувались.

Останні обставини підтвердив представник ПП «Полюс»в суді першої інстанції.

Той факт, що ОСОБА_2 не мав наміру виконувати угоду з ПП «Полюс»підтверджено показаннями свідка ОСОБА_6 - представника Кременчуцького ПП «ОСОБА_11», яке займалось продажем бензину і де, по обіцянкам ОСОБА_2, мав бути закуплений бензин для ПП «Полюс».

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_2 -директор «Постачінвестсервіс», у квітні 2006 року не звертався до них з питаннями укладення угод про поставку бензину чи інших нафтопродуктів. Таких угод між ними в той період не укладалось.

Характер дій ОСОБА_2 по викладеним епізодам свідчить про те, що він діяв з метою заволодіння чужим майном шляхом обману.

Обманюючи керівників різних фірм у тому, що він поставить необхідну для них продукцію на вигідних умовах, та укладаючи при цьому письмові угоди, ОСОБА_2 входив до них у довіру і складав враження ділової людини, яка, займаючись підприємницькою діяльністю, виконає укладені угоди. Укладання угод було для ОСОБА_2 способом заволодіння отриманих за угодами грошових коштів. Добившись передоплати, а то і повної оплати продукції, про поставку якої була підписана угода, ОСОБА_2 відразу ж знімав з рахунків отримані кошти та витрачав їх на власний розсуд.

Про намагання ОСОБА_2 приховати факти заволодіння чужими грошовими коштами свідчить надання ним фіктивних квитанцій про перерахування грошей, актів прийомки товару ( еп.1, 3 ).

Той факт, що ОСОБА_2 по епізодам 2 та 3 після початку перевірки правоохоронними органами скарг директорів фірм на його дії, повернув незначну частину отриманих коштів, теж свідчить про його намір приховати вчинене шахрайство.

Оцінюючи дії ОСОБА_2, суд прийшов до правильного висновку, про те, що він заволодівав чужим майном шляхом шахрайства.

Епізод 5.

Не визнаючи умислу на заволодіння державними коштами при подачі декларації про відшкодування 300000 грн. сплаченого податку на додану вартість, ОСОБА_2 пояснив, що між«Постачінвестсервіс», яким він керував, та ПП «ОСОБА_12»мала місце угода купівлі -продажу пневмоелектроклапанів.

Однак матеріалами справи спростовані показання ОСОБА_2 про реальність виконаної ним угоди по купівлі пневмоелектроклапанів.

Відповідно до протоколів огляду складських приміщень та акту інвентаризації на підприємстві ОСОБА_2 пневмоелектроклапанів не виявлено.

Товарно -транспортна накладна про перевозку даної продукції на «Постачінвестсервіс» обґрунтовано визнана фіктивною, вказані в ній номери автомобіля з Сумської області на її території не зареєстровані, про що свідчать повідомлення УМВС України в Сумській області. / т.1, а.с. 48, 124 /

По справі встановлено, що ПП «ОСОБА_12», у якого ОСОБА_2 начебто придбав пневмоелектроклапани, в реальності не існувало.

Згідно роздруківки руху грошових коштів рахунку належного ОСОБА_2 «Постачінвестсервісу», на протязі доби 8-9 червня 2005 року 18 разів мало місце перерахування з зазначеного рахунку на рахунки іншого підприємства і назад грошових коштів кожен раз в сумі 100000 грн., що свідчить про створення видимості виконання угоди.

Актом про результати позапланової документальної перевірки встановлено факт завищення ОСОБА_2 як директором «Постачінвестсервісу»бюджетного відшкодування на суму 300000 грн.

Оскільки ОСОБА_2 не встиг заволодіти грошовими коштами в особливо великих розмірах по незалежним від його волі обставинам, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України.

Що стосується доведеності сум грошових коштів, якими ОСОБА_2 заволодів, колегія суддів виходить з наступного.

По справі не встановлено:

- куди і ким було витрачено 8000 грн. - еп. №1,

- чи знімав з рахунку ОСОБА_2 7835 грн., які пізніше були повернуті -еп. № 2,

- яким чином ОСОБА_2 міг зняти 6.4.2006 року 10 000 грн., якщо оплата за бензин була перерахована 7.4.2006 р., та не встановлено чи знімались з рахунку 100 000 грн. оплати за бензин, які були повернуті і ким була знята решта-38800 грн. - еп. № 3,

/ т.4, а.с. 238 -241, т.6, а.с. 212, т.5, а. с 13, т.12, а.с. 319 /

При відсутності доказів заволодіння засудженим приведеними вище сумами, вони підлягають виключенню з його обвинувачення.

Колегія суддів вважає встановленим, що ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами в сумах відповідно:

епізод 1 -138 000 грн.

епізод 2 - 40 000 грн.

епізод 3 - 300 000 грн.

Крім того, у справі відсутні докази того, що ОСОБА_2, заволодіваючи шахрайським способом чужими грошима, діяв з єдиним умислом, тобто вчиняв продовжуваний злочин.

У зв'язку з цим дії засудженого по епізоду заволодіння 40000 грн., отриманих від ТОВ «Азоріс», підлягають перекваліфікації на ч.2 ст. 190 КК України як шахрайство, що завдало значної шкоди, оскільки викрадена ним сума у 228, 57 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 2006 рік. /еп.2 /

Крім того, визнаючи в діях ОСОБА_2 склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, суд допустив неправильне застосування закону.

Диспозицією ст. 364 КК України встановлено, що зловживання владою або службовим становищем є умисне, з корисливих чи інших особистих мотивів використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду окремим громадянам, державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 як директор власних підприємств укладав угоди, не маючи мети їх виконання.

В результаті шахрайських дій ОСОБА_2 матеріальна шкода була заподіяна іншим підприємствам, грошовими коштами яких засуджений заволодів, і на яких службове становище останнього не поширювалось.

Саме по собі укладання ОСОБА_2 угод не було зловживанням службовим становищем, а його дії по заволодінню отриманих за угодами грошей кваліфіковано як шахрайство. Факт укладення ОСОБА_2 вказаних вище угод був способом шахрайських дій при заволодінні чужим майном.

При таких обставинах кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК України є зайвою і такою, що не відповідає вчиненому засудженим.

З врахуванням викладеного вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК України підлягає скасуванню, а справ в цій частині закриттю за відсутністю складу злочину.

Посилання в апеляції засудженого на допущені по справі численні порушення кримінально -процесуального законодавства частково відповідає матеріалам справи.

По справі допущено суттєве порушення кримінально -процесуального законодавства, яке призвело до прийняття неправильного рішення.

Визнаючи ОСОБА_2 винним за ч.4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ТОВ «Деметра -Лідер»в сумі 35000 грн. ( еп.4), суд залишив поза увагою, що за даним фактом 15 грудня 2012 року начальником відділення ВДСБЕЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. / т.9, а.с. 40 /

Зазначена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не скасована.

Відповідно до п.11 ст. 6 КПК України кримінальна справа не може бути порушена, а порушена підлягає закриттю, якщо про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

При таких обставинах вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ТОВ "Деметра-Лідер" на суму 35000 грн. підлягає скасуванню, а справа в цій частині -закриттю на підставі п.11 ст. 6 КПК України.

Інших суттєвих порушень кримінально -процесуального законодавства, в тому числі і наявність не скасованих постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, про що заявляє в апеляції засуджений, не виявлено.

Посилання засудженого на те, що юридичні фірми, заволодіння майном яких йому інкриміновано, ліквідовані і виключені з Єдиного реєстру фізичних осіб підприємців та юридичних осіб, не свідчить про те, що ОСОБА_2 не заволодів їх майном.

Судом досліджені всі обставини справи, в тому числі показання свідків та інші докази. Суд перевірив інкриміноване ОСОБА_2 обвинувачення, яке є в достатній мірі конкретним.

Заперечення зазначених обставин в апеляції засудженого є безпідставним.

Призначаючи покарання, суд виходив з вимог ст. 65 КК України і врахував тяжкість вчинених злочинів та дані про особу засудженого.

Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання засудженому, суд не встановив.

Разом з тим, обговорюючи покарання, колегія суддів бере до уваги факт зменшення об'єму обвинувачення ОСОБА_2, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, стан його здоров'я і вважає за можливе пом'якшити йому покарання до мінімальних розмірів, передбачених ч.4 ст. 190 КК України.

У зв'язку з викладеним колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора в частині скасування вироку через м'якість призначеного покарання.

По справі відсутні передбачені ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання, що унеможливлює застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора з внесеними у неї доповненнями та апеляцію засудженого частково задовольнити.

Вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.4 ст. 190 КК України по епізоду № 4 скасувати, провадження закрити на підставі п.11 ст. 6 КПК України.

Вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК України скасувати, провадження в цій частині закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Вирок змінити.

Виключити з обвинувачення ОСОБА_2 суми викрадення:

- по епізоду №1 - 8000 грн.

- по епізоду № 2 -7835 грн.

- по епізоду №3 -148800 грн.заволодіння чужим майном шлязом

та вважати встановленим, що суми викрадених ОСОБА_2 грошових коштів становлять: 138000 грн.( еп.1), 40000 грн. ( еп.2). 300000 грн. ( еп.3)

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 по епізоду № 2 з ч.4 на ч.2 ст. 190 КК України, призначивши по ній покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за статтями ч.2 ст. 190; ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190; ч.4 ст. 190 КК України.

Пом'якшити ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна та за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_2 5 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

В решті вирок Октябрського районного суду міста Полтава від 23 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.