Справа № 11-382/12 

провадження № 11/2590/382/2012 

Головуючий у І інстанції Кузюра М.М. 

Категорія - ст. 185 ч. 2 

Доповідач Акуленко С. О.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Акуленко С. О. суддів Заболотного В.М., Салая Г.А.

з участю прокурора Надточій О.О.

адвоката ОСОБА_2

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2012 року,

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, освіта базова загальна середня, не заміжньої, не працюючої, раніше судимої

- 01 червня 2011 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ст. ст. 309 ч. 2, 307 ч. 2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

засуджена за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2011 року та за сукупністю вироків остаточно призначено покарання - 5 (п'ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.м.т. Холми Корюківського раойну Чернігівської області, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, розлученої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої:

- 05 липня 2011 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 25 жовтня 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі;

- 08 грудня 2011 року Сосницьким районним судом Чернігівської області за ст. 190 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців,

засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2011 року та остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового їх складання - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_5 6 012 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 500 грн. відповідно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави відповідно з кожної по 422 грн. 10 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи.

Речові докази по справі вирішені у відповідності до ст. 81 КПК України.

Судом встановлено, що 07 липня 2011 року в ранковий час ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на лівому березі річки Десна в місті Чернігові, праворуч від пішохідного мосту, діючи повторно, таємно викрала мобільний телефон Нокіа СЗ, вартістю 1100 грн., з сім карткою мобільного оператора Life без залишку грошей на рахунку, яка матеріальної цінності не представляє, що належать ОСОБА_1.

07 серпня 2011 року у період часу з 02 год. 00 хв. по 04 год. 00 хв. ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_4, таємно викрали матеріальні цінності та гроші в сумі 4 700 гривень, а всього майна на загальну суму 9 020 гривень, що належить ОСОБА_5.

Не погоджуючись з вироком суду ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій зазначає, що суд дійшов до не правильного висновку щодо суми викраденого, а саме сума викрадених грошей становить 1200 грн., а не 4700 грн. Також просила скасувати вирок в частині відшкодування моральної шкоди, врахувати той факт, що частина викраденого було повернуто, врахувати її особу та призначити мінімальне покарання.

ОСОБА_4 також подала апеляцію в якій заперечує свою причетність до злочину, заперечує проти попередньої змови з ОСОБА_3 та стверджує, що взагалі не бачила як ОСОБА_3 скоювала крадіжку. Також вважає, що вирок підлягає зміні в силу невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та просить змінити вирок суду, виправдати її за ч. 2 ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_4, яка в дебатах та останньому слові стверджувала, що ніякого злочину не вчиняла, а лише допомогла ОСОБА_3 перенести речі, а тому просила виправдати її, ОСОБА_3, яка в дебетах і останньому слові просила пом'якшити призначене їй покарання, адвоката ОСОБА_2, яка підтримала апеляцію засудженої ОСОБА_4 і просила її задовольнити, оскільки доказів її винуватості у вчиненні крадіжки у справі немає, думку прокурора, який заперечував проти поданих апеляцій та просив вирок районного суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.

Так під час розслідування кримінальної справи та розгляді її в суді першої інстанції засуджена ОСОБА_3 повністю визнавала свою вину у вчиненні крадіжок і стверджувала, що вчиняла крадіжку у потерпілої ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 Стверджувала, що сума грошей яку викрили становить 1200 грн.

Також причетність ОСОБА_4 до крадіжки підтверджується протоколом відтворення обстановки і обставин події (т.1 а.с. 99) в якому вона сама стверджує, що знала про те, що ОСОБА_3 пакувала речі та допомагала їй їх нести. Крім того ОСОБА_4 взяла собі частину речей, що підтверджує її участь у крадіжці.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будучи допитаними під час досудового слідства підтверджували причетність ОСОБА_4 до крадіжки. Зазначали, що при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_4 показала як вона сиділа на дивані, поки ОСОБА_3 збирала речі, а згодом разом виносили з квартири викрадені речі (т.1 а.с. 104, 105)

Під час досудового слідства ОСОБА_4 визнавала себе винною у вчиненні крадіжки.

З показів ОСОБА_4, які вона давала під час допиту в якості підозрюваної, видно, що вона також викрадала речі, які переносила в своїй сумці та допомагала ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 52)

Доводи засудженої ОСОБА_3 про викрадення з будинку потерпілої лише 1200 грн. не заслуговують на увагу.

Потерпіла ОСОБА_5 при розгляді справи в суді першої інстанції підтвердила, що з кишені її куртки було викрадено 1800 грн., з барсетки сина 2600 грн., та картонну коробку, в якій було 300 грн. монет номіналом по 1 грн., а всього 4700 грн. тож судом першої інстанції правильно встановлено, що крадіжку цих грошей вчинила ОСОБА_3 хоча і не повідомила про це ОСОБА_4

Разом з тим, зважаючи на те, що умисел на крадіжку майна у обох підсудних не обмежувався викраденням конкретних речей, суд дійшов правильного висновку щодо обсягу обвинувачення підсудної ОСОБА_4 з включення вартості викрадених коштів. При цьому, правильним є твердження суду, щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині спільного викрадення ними грошей на загальну суму 4700 грн. та майна на суму 4320 грн., а всього майна та грошей на загальну суму 9020 грн.

Давши оцінку зазначеним доказам, суд обґрунтовано визнав показання потерпілої та свідків достовірними. При цьому суд правильно зазначив, що доводи ОСОБА_4 про те, що вона не вчиняла крадіжки разом з ОСОБА_3, не є переконливими, суперечать зібраним доказам і спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_4, таємно викрали матеріальні цінності та гроші в сумі 4 700 гривень, а всього майна на загальну суму 9 020 гривень, що належить ОСОБА_5 і їх дії вірно кваліфіковані за ст. 185 ч. 2 КК України.

Твердження ОСОБА_3 в своїй апеляції про несправедливість призначеного їй покарання є необґрунтованим та повністю спростовуються доводами суду першої інстанції, який відповідно до вимог ст. 65 КК України правильно врахував та зазначив характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винних, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання, а саме, явки з повинною та сприяння своїми показами у розкритті злочинів ОСОБА_3, вчинення нею злочину в стані алкогольного сп'яніння. Тому призначене їй покарання колегія суддів вважає необхідним та достатнім для її виправлення і підстав для пом'якшення покарання не вбачає.

Покарання, яке призначено засудженій ОСОБА_4 відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого нею, даним, що характеризують її особу та всім обставинам справи і є справедливим. Підстав для пом'якшення призначеного судом покарання колегія суддів не вбачає, оскільки вона вчинила новий злочин в період іспитового строку.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2012 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - без зміни.