Справа № 11-417/12 

провадження № 11/2590/417/2012 

Головуючий у І інстанції Кухта В.О. 

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України 

Доповідач Заболотний В. М.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЗаболотного В. М. суддів - Карнауха А.С., Салая Г.А.,

з участю прокурора - Надточій О.О.,

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2012 року,

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м. Чернігова, житель АДРЕСА_1, не одружений, освіта професійно-технічна, не працює, раніше судимий: 30.12.2010 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ст. 70, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання цього покарання з покаранням, призначеним вироком Ріпкинського районного суду від 30.12.2010 року, остаточно ОСОБА_3 засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 визначено рахувати з 14 грудня 2011 року, з часу фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді взяття під варту.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 7196 грн. та 30000 грн. моральної шкоди.

На користь держави стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 900 грн. 48 коп. за проведення експертиз.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що 12 грудня 2011 року, приблизно о 16 год. 45 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Опель Кадет», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у Чернігівському районі в напрямку м.Чернігова, на 163 км + 850 м. автомобільної дороги Київ-Чернігів-Н.Яриловичі», проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, що склалась при виникненні небезпеки для руху у вигляді погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічного транспортного засобу, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, чим порушив п.п.2.3 (б), 18.1, 19.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , та в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїзну частину дороги по пішохідному переходу зліва направо відносно руху автомобіля марки «Опель Кадет», внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, просив змінити вирок суду першої інстанції та призначити йому більш м'яке покарання. Вказує, що судом не було взято до уваги те, що він не помітив пішохода, оскільки фарами зустрічного транспортного засобу, які перебували в режимі дальнього світла, йому засліпило очі та він не мав технічної можливості відвернути даний наїзд, а також те, що до міліції він сам прийшов з явкою з повинною. Крім того, на момент ДТП, ОСОБА_4 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, а засуджений був тверезий.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції і вважав вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, потерпілого, який також просив залишити апеляцію без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку, який не оспорюється в апеляції, про доведеність винуватості ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_4, та вірно кваліфікував ці дії за ч. 2 ст. 286 КК України, що також ніким не оскаржується.

Призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання, місцевий суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше судимий, скоїв злочин під час іспитового терміну, обставини, які пом'якшують покарання - явка із зізнанням, щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність призначити покарання за скоєний ним злочин у виді позбавлення волі на певний строк, у межах санкції частини статті КК України (2341-14) , за якою його притягнуто до кримінальної відповідальності, з урахуванням вимог ст. 71 КК України.

Всі обставини, на які посилається в своїй апеляції засуджений, судом першої інстанції при призначенні покарання враховані, тому призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а доводи засудженого про надмірну суворість покарання, не заслуговують на увагу, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та пом'якшення засудженому покарання.

Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінально-процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 - залишити без зміни