Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Заліщука М.С.,

суддів: Прокопчука С.М., Зав'язуна М.С.,

з участю прокурора: Колотюка В.Д.,

захисника: ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Крилівка Ружинського району Житомирської області, проживаючого по АДРЕСА_2, українця, громадянина України, одруженого, працюючого рибалкою Верхівнянського відділку СВАТ "Житомиррибгосп", освіта середня спеціальна, не судимого, -

засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України - на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 29 жовтня 2011 року.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди - 30.000 грн. гривень та в рахунок відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків - 2.282 грн. 08 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно вироку, 28 жовтня 2011 року близько 20 години 45 хв. (точний час не встановлено) ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на дорозі перед магазином ПП "ОСОБА_6" по АДРЕСА_1 Житомирської області, на грунті особистих неприязних стосунків під час сварки з ОСОБА_4 штовхнув останнього руками в груди від чого той впав на землю.

Підвівшись на ноги, ОСОБА_4 піднявся на бетонну площадку магазину ПП "ОСОБА_6", звідки вдарив ногою в плече ОСОБА_2, який в цей час стояв на дорозі біля сходів магазину.

Продовжуючи свої дії під час сварки, ОСОБА_2 також піднявся на бетонну площадку висотою 0,8 м біля магазину ПП "ОСОБА_6", що по АДРЕСА_1 Житомирської області, де на ґрунті особистих неприязних стосунків, стоячи навпроти ОСОБА_4, який стояв повернутий спиною до краю вказаної площадки, схопив останнього руками за одяг, а потім, утримуючи лівою рукою ОСОБА_4, за одяг, розуміючи можливі негативні наслідки своїх дій, навмисне наніс йому кулаком правої руки один удар в передню частину голови в область лівого ока, та знову схопивши ОСОБА_4 обома руками за одяг, зі значною силою зіштовхнув його з бетонної площадки на асфальтобетонне покриття дороги, внаслідок чого ОСОБА_4 впав на вказане покриття дороги.

Внаслідок зазначених неправомірних дій ОСОБА_2 ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, переломів кісток склепіння та основи черепу справа, крововиливів під оболонки головного мозку, забою головного мозку, крововиливу на задній поверхні правої вушної раковини та на верхній повіці лівого ока, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, що спричинило смерть ОСОБА_4

В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 вважає вирок незаконним. Вказує на те, що судом належним чином не було враховано, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо обставин події змінювали свої показання, висновок судмедєксперта суперечить матеріалам справи. Також не погоджується з висновком суду про перебування її підзахисного в стані алкогольного сп'яніння. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 не міг штовхнути потерпілого, оскільки мав травмоване праве плече. За результатами апеляційного розгляду справи просить вирок суду скасувати, справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Від прокурора Ружинського району, надійшло заперечення на подану апеляцію, в яких він вважає вирок суду обґрунтованим і законним, а тому просить апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни, наводячи відповідні доводи на обґрунтування своєї позиції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка просила задовольнити подану апеляцію, міркування прокурора про відсутність підстав для її задоволення, обговоривши доводи апеляції та перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що подана апеляція не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Винність ОСОБА_2 у вчинені злочину за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Наведені в апеляціях доводи про відсутність в діях ОСОБА_2. складу злочину за яким його засуджено, є безпідставними.

Ці заперечення звинувачення детально розглядались судом і спростовані наведеними у вироку доказами.

Так, засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні не визнаючи вини показав, що він не причетний до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Зазначив, що потерпілий сам винний у тому, що впав, так-як втратив рівновагу коли він відбив його руки.

Разом з тим, суд обгрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_2 на протязі всього досудового та судового слідства неодноразово змінював свої показання щодо обставин за яких потерпілий отримав тілесні ушкодження.

Так, на час порушення справи, ОСОБА_2 не заперечував, що штовхнув в груди потерпілого від чого той впав з бетонної площадки на землю після чого перестав реагувати на будь-які звернення до нього(т.1 а.с. 17). При допиті в якості підозрюваного та при відтворенні обставин події змінив свої попередні свідчення та показав, що потерпілий сам зіскочив з площадки, почав "точитися", зробив декілька кроків та не втримавшись впав на асфальт вдарившись при цьому головою. Підійшовши до потерпілого крові не бачив, сказав йому підніматися після чого пішов на роботу(т. 1 а.с. 32, 39) У судовому засіданні, як зазначалося вище, ОСОБА_2 в черговий раз змінив показання та конкретизуючи дані обставини показав, що потерпілий, втративши рівновагу самостійно сплигнув з площадки на землю, при цьому, ногою зачепився за горбок, в наслідок чого, спочатку сів, потім впав на спину, перевернувся на ліву сторону та подивився на нього. Підійшовши до потерпілого тілесних ушкоджень та крові не бачив(т.2 а.с. 31, 33)

Суд правильно критично віднісся до показань ОСОБА_2, якими він спростовував свою винуватість, так-як вони суперечили іншим дослідженим у судовому засіданні доказам. Так, згідно показань очевидців події свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 саме в наслідок сильного поштовху здійсненого засудженим, потерпілий ОСОБА_4 впав з площадки. При падінні ОСОБА_4 вдарився правою стороною голови об асфальтобетонне покриття та відразу втратив свідомість. Побачивши, що потерпілий не реагує на звернення та біля його голови з'явилася кров, ОСОБА_2, відразу втік з місця пригоди попередньо наказавши нікому про його дії не розповідати. Ці свої показання свідки повністю підтвердили на очній ставці з засудженим та при відтворенні обставин вчинення ним злочину.

З огляду на матеріали справи, зазначені свідки, на протязі всього досудового та судового слідства давали послідовні та незмінні показання, а тому, доводи апеляції захисника про те, що вони їх неодноразово змінювали, є такими, що не відповідають дійсності та не беруться до уваги. Крім того, з урахуванням того, що зазначені показання свідків повністю узгоджувалися з іншими, зібраними по справі доказами, суд обгрунтовано іх взяв до уваги та поклав в основу вироку.

Також є безпідставними доводи апеляції про те, що засуджений на час вчинення злочину не вживав алкогольні напої. Згідно показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджений ОСОБА_2 того вечора прийшов у магазин уже в стані алкогольного сп'яніння та випив з ними ще 250 грам коньяку. Безпосередньо сам засуджений в ході всього слідства по справі не заперечував, що вживав того вечора спиртне - коньяк.

Є необгрунтованими і інші доводи апеляції захисника про те, що висновки судмедексперта дані ним без належного вивчення всіх матеріалів кримінальної справи, сам висновок не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, а тому, суд першої інстанції повинен був задовольнити його клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи.

Як встановлено при апеляційному розгляді справи висновки експерта є чіткими, конкретними, обґрунтованими, з посиланнями на матеріали справи. Ці свої висновки експерт повністю обґрунтував у судовому засіданні, дав аргументовані відповіді на запитання захисника. Зазначив, що тілесні ушкодження біля глазничної ділянки зліва, ушкодження в правій завушній ділянці, правій потиличній ділянці і переломів кісток черепа сталися в короткий проміжок часу і утворилися одне за одним. Спочатку був удар у передню ділянку обличчя, далі було надано тілу потерпілого прискорення в наслідок чого, сталося його падіння з висоти площадки 0,8 м. та удар правою задньою поверхньою голови об асфальт. Перше ушкодження у вигляді крововиливу в передній частині голови в області лівого ока утворилося внаслідок дії тупого твердого предмету, з обмеженою контактуючою поверхнею, чим може бути кулак, а ушкодження у правій завушній ділянці утворилися внаслідок зіткнення з асфальтобетонним покриттям, або тупого твердого предмету зі значною контактуючою поверхнею. Конкретизував, що дані тілесні ушкодження не можна розглядати кожен окремо по механізму дії, так як вони між собою пов'язані. Удар, чи поштовх був завданий із силою, достатньою для отримання потерпілим виявлених у нього тілесних ушкоджень. При отримані такої травми малоймовірно, що людина могла залишитися живою, навіть при наданні їй своєчасної медичної допомоги.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин будь-яких об'єктивних даних для призначення повторної судово-медичної експертизи не було і судом обґрунтовано було відмовлено захиснику у задоволенні такого клопотання.

Щодо доводів апеляції про те, що суд при допиті експерта не попередив його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, то це допущене судом порушення закону не може вважатися істотним, так-як на а.с. 59 т.№1 міститься висновок цього експерта за № 1359 у якому є його підпис про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за вчинення злочинів передбачених ст.ст. 384, 385, 387 КК України.

Також є безпідставними доводи апеляції про те, що суд не повинен був брати до уваги відтворення обстановки і обставин події з свідком ОСОБА_6 з урахуванням того, що ця слідча дія проводилося у день, хоча сама подія злочину мала місце у темну пору доби.

За результатами допиту очевидців події, що підтвердив сам ОСОБА_2, судом було встановлено, що місце події було добре освітлено ліхтарем та світлом, що йшло з вікон магазину, в наслідок чого, всі обставини за яких стався злочин вони добре бачили, що і підтвердили під час проведеного з ними відтворення.

Захисником у апеляційній скарзі, на спростування доведеності причетності ОСОБА_2 до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень зазначено, що він не міг із силою штовхнути останнього, оскільки мав травмоване плече, та не міг вільно рухати правою рукою.

За результатами вивчення справи колегія суддів вважає, що ці доводи захисту є безпідставними.

Так, в ході досудового слідства ОСОБА_2, будучи неодноразово допитаним, жодного разу не вказував про дану травму. Будучи допитаним в суді ОСОБА_2 показав, що йому нічого не заважало нанести удар своїми обома руками по рукам ОСОБА_4, коли той тримав його за одяг. При цьому, як встановлено судом, на час вчинення злочину ОСОБА_2 працював рибалкою у СВАТ «Житомиррибгосп» і що виконання цієї роботи пов'язане із значними фізичними навантаженнями. Крім того, згідно листа адміністрації Ружинської ЦРЛ ОСОБА_2 на стаціонарному, амбулаторному лікуванні у 2011 році не перебував. Звертався за допомогою до Ружинської ЦРЛ останній раз лише у 2010 році, тобто за рік до вказаних подій.

За таких обставин у суду були відсутні підстави для задоволення клопотання захисника про проведення по справі судово-медичної експертизи з метою медичного освідування ОСОБА_2, так-як будь-яких об'єктивних даних про одержання ним травми правої руки за невеликий проміжок часу до подій, які поставлені йому у вину, здобуто не було.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні і інших доказів, яким була дана у вироку належна оцінка, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині, вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України оскільки він, діючи цілеспрямовано наніс потерпілому удар кулаком у життєво важливий орган людини - в ліву ділянку голови спереду, а потім, зі значною силою прикладання зіштовхнув його з бетонної площадки висотою 0,8 м. на асфальтобетонне покриття дороги, усвідомлюючи при цьому про суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав, що може спричинити ОСОБА_4 тяжку шкоду для його здоров'я і свідомо припускав настання такої шкоди.

Свої висновки з цього питання суд належним чином мотивував. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином у ході судового слідства судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі обставини кримінальної справи.

Суд призначив покарання ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину - який відноситься до категорії тяжких, його ставлення до вчиненого, даних про його особу, конкретних обставин справи та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Підстави для скасування вироку за мотивами, викладеними в апеляції, відсутні.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2012 щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни.