0616/1-16/2011 Про порушення Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП - 15.05.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями, помічника прокурора Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Смірнова М.А., засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Садківці Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою-технічною освітою, одруженого, пенсіонера, приватного підприємця, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 510 гривень штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.

У відповідності до ч.5 ст. 74 КК України з врахуванням ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід підписку про невиїзд скасовано.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1 та RENAULT-KANGOO д/н НОМЕР_2 - залишено власникам.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2500 грн. витрат на правову допомогу, 1000 грн. судових витрат пов'язаних з проведенням авто-технічної експертизи та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що близько 09 години 10 хвилин 20 березня 2008 року, керуючи належним йому автомобілем MERCEDES-BENZ 110 CDI, по правій смузі 239 км а/д Київ-Чоп, в напрямку м.Рівне, порушив вимоги п.п. 10.1; 10.4; 10.7 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не переконався у безпечності свого маневру, будучи неуважним, змінив напрямок свого руху, не надавши дороги попутному транспортному засобу, створив своїми діями небезпеку для руху, що загрожували здоров'ю громадян, завдали матеріальних збитків, не переконавшись, що це буде безпечно виконував маневр розвороту в межах дії пішохідного переходу.

В результаті даної ДТП водію автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 2-го пальця та 4-ї п'ясної кістки лівої кисті, садна в тім'яній ділянці, які належать до середнього ступеня тяжкості з ознакою тривалого розладу здоров'я.

Порушення водієм мікроавтобуса MERCEDES-BENZ 110 CDI, д/н НОМЕР_4 ОСОБА_3 вимог п.п. 10.1; 10.4; 10.7 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини підсудного, правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити, стягнути з засудженого на користь потерпілого матеріальну шкоду в сумі 36 961 грн. та моральну шкоду в сумі 7000 грн. Посилається на те, що вирок суду в частині цивільного позову є незаконним, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд не взяв до уваги подані потерпілим ОСОБА_1 документи, що підтверджують вартість відновлювальних робіт автомобіля, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди та необгрунтував позицію щодо неналежності поданих потерпілим доказів. Ненадано правової оцінки доказам і при вирішенні питання про стягнення з підсудного матеріальних збитків, понесених потерпілим у зв'язку з явкою до суду та стягнення з підсудного моральної шкоди. Не надано оцінки свідченням потерпілого про перенесення ним фізичних та моральних страждань внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_1, просить вирок суду змінити в частині вирішення цивільного позову. Стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 36 961 грн., 15 000 моральної шкоди та 2500 грн. витрат пов'язаних з наданням правової допомоги. Як на підставу посилається на те, що матеріальна шкода підтверджується наявними в справі доказами, а при визначенні грошового відшкодування моральної шкоди, суд не врахував матеріальний стан підсудного.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на те, що у суду не було правових підстав для того, щоб робити висновок про порушення ним Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. Зазначає, що трасологічна експертиза не підтвердила, що зіткнення його автомобіля з автомобілем потерпілого відбулося під кутом 90 градусів та, що він розвертався на пішохідному переході.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який апеляцію подану прокурором підтримав частково, а апеляцію адвоката в інтересах потерпілого в повному об?ємі, і заперечив проти задоволення апеляції засудженого, адвоката потерпілого та потерпілого, які підтримали свою апеляцію, а апеляцію прокурора частково та заперечили проти задоволення апеляції засудженого, засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого і заперечили проти задоволення апеляції прокурора та адвоката потерпілого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає, а апеляції прокурора та представника потерпілого підлягають до часткового задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України відповідає обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.

Твердження засудженого про те, що він не порушував Правил дорожнього руху, не виконував маневр розвороту в межах дії пішохідного переходу є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. В ході проведення досудового та судового слідства були допитані, потерпілий, свідки, оглянено місце пригоди, проведено ряд експертиз, які підтвердили порушення саме водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху, що стало наслідком зіткнення двох автомобілів і знаходиться в причинному зв'язку з його діями.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та таблицею до нього встановлено, що місцем пригоди є ділянка 239 км. а/д Київ-Чоп в населеному пункті с.Пилиповичі Новоград-Волинського району, в межах дії пішохідного переходу, в напрямку м.Рівне (т.1 а.с. 7-10).

За показами потерпілого ОСОБА_1, він рухався своїм автомобілем RENAULT-KANGOO по лівій смузі автодороги в напрямку м.Рівне. В попутному напрямку рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 з увімкненим покажчиком лівого повороту, який виїхав з узбіччя. Зрозумів, що водій мікроавтобусу увімкнув показчик повороту, коли виїжджав з узбіччя, оскільки ліва та права смуги, на даній ділянці автодороги розділені суцільною лінією дорожньої розмітки. Наближаючись до пішохідного переходу, в безпосередній близькості від його автомобіля, підсудний почав виконувати поворот ліворуч, виїхавши на його смугу руху і на пішохідний перехід. Він в свою чергу натиснув на гальма, приймаючи вліво та подаючи звуковий сигнал але зіткнення не вдалося уникнути. Передньою правою стороною свого автомобіля зіткнувся з лівою передньою боковою частиною мікроавтобуса.

Відповідно показів свідка ОСОБА_5 на досудовому слідства водій мікроавтобуса MERCEDES-BENZ рухався попереду автомобіля RENAULT-KANGOO, по правій смузі руху у напрямку м.Рівне, ближче до правого краю. Автомобіль RENAULT-KANGOO рухався по лівій смузі руху. Коли автомобіль RENAULT-KANGOO наблизився до пішохідного переходу і відстань між автомобілями складала близько 15 м. водій мікроавтобуса знизивши швидкість, різко почав виконувати поворот ліворуч, виїхавши на ліву смугу у напрямку м. Рівне. Водій автомобіля RENAULT-KANGOO ОСОБА_1 в свою чергу почав також повертати ліворуч, щоб уникнути зіткнення, але відбулося зіткнення правою стороною автомобіля RENAULT-KANGOO під керуванням ОСОБА_1 з лівою стороною автомобіля MERCEDES-BENZ, яким керував водій ОСОБА_3 (а.с. 64 т.1).

Свідок ОСОБА_6 показав, що був очевидцем, як автомобіль MERCEDES-BENZ, рухаючись по правій смузі руху у напрямку м. Рівне з увімкненим габаритом ліворуч, почав перетинати суцільну осьову смугу і намагався виїхати на смугу руху у напрямку м.Житомира через пішохідний перехід. Не пропустив автомобіль RENAULT-KANGOO, який рухався позаду, в попутному напрямку, по лівій смузі дороги, в результаті чого і сталася дорожньо-транспортна пригода (а.с.65 т.1).

Аналогічні показання свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали під час судового розгляду справи (а.с. 187 т.2).

Висновками судово-автотехнічної експертизи №16 від 16 квітня 2008 року, комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної експертизи № 32 від 12 жовтня 2009 року та судово-автотехнічної експертизи №11203/11204/11-52 від 27 грудня 2011 року підтверджено, що дії саме водія автомобіля MERCEDES-BENZ ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 81 -85 т.1, а.с. 21-26 т.2, а.с. 217-220 т.2).

Зібрані в справі докази є логічно-послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумніву в їх правдивості і на переконання колегії суддів відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених обставин апеляція засудженого ОСОБА_3 не підлягає до задоволення. Не підлягає задоволенню і вимога адвоката ОСОБА_2 про стягнення із засудженого 2500 грн. пов'язаних з надання правової допомоги потерпілому, оскільки така вимога задоволена судом 1-ї інстанції.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд зазначених вимог закону не дотримався.

Потерпілий ОСОБА_1 під час досудового слідства подав позовну заяву (т.1 а.с.114) про стягнення на його користь 39444 грн. на відшкодування заподіяної йому матеріальної і моральної шкоди. Під час розгляду справи в суді збільшив розмір позовних вимог до 54461 грн. (т.2 а.с.126). В обґрунтування своїх позовних вимог потерпілий ОСОБА_1 надав документи (фіскальні і товарні чеки, накладні), про вартість відновних робіт автомобіля, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, (а.с.115-122 т.1, а.с.126-130 т.2). Суд першої інстанції відмовляючи потерпілому в задоволенні цивільного позову не навів доводів про неналежність поданих доказів. Прийняте рішення не мотивував. В тому числі і про стягнення з підсудного ОСОБА_3 матеріальних збитків, понесених у зв'язку з явкою потерпілого ОСОБА_1 до суду (а.с. 115 т.1, 127-130 т.2). Як вбачається з протоколу судового засідання, зазначені обставини не були предметом дослідження під час судового слідства.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без повного урахуванням характеру та обсягу фізичних, душевних, психологічних, страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1 в результаті пошкодження автомобіля та заподіяння йому фізичного болю, психічного потрясіння, характеру майнових витрат їх тривалості і настання внаслідок цього змін у життєвих стосунках, без урахуванням матеріального стану підсудного, в тому числі виходячи із засад розумності та справедливості. ( а.с. 99 -101 т.1)

Таким чином судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які визначають розмір матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином, а тому вирок відповідно до ст. 373 КПК України не може бути змінений, а підлягає скасуванню в частині цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляцію прокурора Смірнова М.А. та адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині задоволення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів, в порядку цивільного судочинства.