1/2218/176/2012 Про розбій та умисне вбивство з корисливих мотивів - 08.05.2012 Прийняття

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Бережного С.Д., Бондар В.В.,

з участю секретаря Молодої І.О.,

прокурора Смакогуза І.А.,

потерпілих ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу апеляціями прокурора, яка брала участь у розгляді справи, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_5 та захисника засудженого ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2012 року,

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Молодогвардійська Краснодонського району Луганської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовозобов'язаного, неодруженого, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених п.п.1, 4, 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, та призначено покарання:

- за п.п.1, 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України - 15років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

- за ч.4 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 13 лютого 2012 року, зараховано в цей в строк час утримання його під вартою з 28 червня 2011 року по 12 лютого 2012 року включно.

Речові докази по справі вирішено:

- гроші в сумі 44 грн. 00 коп., мобільний телефон «Сіменс», каблучку та браслет зі срібла - звернути на відшкодування заподіяної шкоди потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_5;

- мобільні телефони «Сіменс»та «Самсунг», які знаходяться на зберіганні

потерпілої ОСОБА_1, - залишити їй;

- всі інші - знищити.

Цивільні позови задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 100000 грн. кожній у відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДКЦ при УМВС України у Хмельницькій області 4652 грн. 48 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, знаючи, що його сусіди ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та її донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, напередодні отримали пенсію, з метою заволодіти їх грішми та майном вирішив позбавити їх життя.

З цією метою, озброївшись вдома господарським молотком, біля 18 години цього дня через вхідні двері ОСОБА_2 зайшов у середину їх будинку, що по АДРЕСА_2. Там, добре знаючи розташування кімнат, пройшов на кухню, де розпочав пошук грошей та інших цінностей. Знайшовши в шухляді кухонної шафи в гаманці 20 гривень, заволодів ними. Оскільки під час цих дій він розсипав металеві монети, на шум в сіни, що поруч з кухнею, вийшла ОСОБА_7 З метою її вбивства з корисливих мотивів, з прикладанням максимальної сили ОСОБА_2 наніс їй один удар металевою частиною молотка в лобну ділянку голови. Від отриманого удару ОСОБА_7 впала і почала хрипіти. Помітивши, що потерпіла подає ознаки життя, ОСОБА_2 почав з особливою жорстокістю наносити їй удари молотком в голову, доки вона не померла на місці.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: підшкірних крововиливів верхньої та нижньої повік обох очей; верхньої третини задньої поверхні лівого плеча, осаджень шкіри верхньої третини задньої поверхні лівого плеча, ділянки кута нижньої щелепи зліва; правої скроневої ділянки, 11-ти наскрізних забійних ран шкіри лівої лобної, скроневої, тім'яної та потиличної ділянок волосистої частини голови, множинних розташовано 11-ть наскрізних ран шкіри, множинних переломів лобної, лівої скроневої, лівої тім'яної та потиличної кістки зліва і утворення кісткового дефекту у вище вказаних ділянках розміром 17,5x10,2 см, розчавлення лівої півкулі головного мозку, забою тім'яної та лобній ділянок правої півкулі головного мозку, множинних розривів усіх оболонок головного мозку в проекції лівої півкулі останнього, субарахноїдальних крововиливів правої півкулі головного мозку, закритого перелому нижньої щелепи між 2-3 зубом зліва, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є несумісні з життям і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.

Після цього, знайшовши ОСОБА_6, яка зачинилась у своїй кімнаті, утримуючи при цьому дверну ручку зсередини, ОСОБА_2, маючи значну перевагу у фізичній силі, відштовхнув двері кімнати та з прикладанням максимальної сили наніс їй металевою частиною молотка один удар в лобну ділянку голови, від чого остання втратила рівновагу та впала на підлогу. Помітивши, що ОСОБА_6 дихає та подає ознаки життя, ОСОБА_2, з особливою жорстокістю почав наносити їй багаточисельні удари молотком в голову, доки вона не померла на місці події.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: 5-ти наскрізних забійних ран шкіри правої скроневої ділянки голови, ділянки правого кута нижньої щелепи; нижньої третини передньої поверхні правої вушної раковини; лобної ділянки голови більш справа; правої тім'яної ділянки волосистої частини голови, вдавлених переломів лобної кістки справа; правої скроневої кістки; правої тім'яної кістки; субарахноїдальних крововиливів правої та лівої півкулі головного мозку, забою головного мозку скроневої та тім'яної ділянок обох півкуль головного мозку, субкон'юктивальних крововиливів обох очей, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.

Вбивши ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_2 з одягу, що знаходився в шафі великої кімнати, викрав 4000 грн., наручний годинник вартістю 100 грн., пару золотих сережок вартістю 250 грн., дві золоті каблучки вартістю по 500 грн. кожна на суму 1000 грн., а всього заволодів їх майном та грошовими коштами на загальну суму 5370 грн.

Прокурор в апеляції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок скасувати і постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п.1, 4, 6 ч.2 ст. 115 і ч.4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання: за п.п.1, 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України -довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла; за ч.4 ст. 187 КК України -10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла. На підставі ст. 70 КК України, остаточно визначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла. При цьому вважає, що суд не в повній мірі врахував: що ОСОБА_2 вчинив злочин підвищеної суспільної небезпеки; що нехтуючи загально-прийнятними нормами поведінки в суспільстві, цинічно, з особливою жорстокістю, заподіявши численні тілесні ушкодження, без будь-яких докорів сумління позбавив життя двох людей; що з метою уникнення відповідальності зник з місця події і переховувався; що у скоєному засуджений не кається, про що свідчать його непослідовні показання на досудовому слідстві та в суді першої інстанції. На думку прокурора, суд невірно оцінив співвідношення таких обтяжуючих обставин як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, щодо осіб похилого віку, та обставин, що пом'якшують покарання, зокрема: молодий вік та позитивну характеристику винного.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в своїх апеляціях, не оспорюючи висновків суду щодо фактичних обставин справи, доведеності вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, також просять вирок скасувати і постановити свій вирок, за яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі, вирок в частині вирішення цивільних позовів залишити без зміни. При цьому посилаються на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважають, що суд не в повному обсязі оцінив тяжкість та характер суспільної небезпеки скоєного злочину, не врахував всі істотні обставини, що характеризують особу засудженого. Зазначають, що позитивні характеристики засудженого за 2004-2007 роки неприпустимо застарілі, а характеристика з ВП "Оріяна-2008" викликає сумніви у її достовірності, оскільки наявні у ній відомості суперечать його показанням про те, що до затримання він ніде не працював. Вказують на те, що у справі наявні й характеристики засудженого, у яких відсутні позитивні дані про нього і відповідно до яких у школі він до 10 класу був замкнутий, ні з ким не товаришував, постійно мовчав, не спілкувався з учнями і дорослими, на уроках від нього було важко почути хоча б речення, тому його досягнення у навчанні були низькими, а за місцем проживання завжди був тихий і ні з ким не спілкувався, на день видачі характеристики не працював. Звертають увагу на те, що ОСОБА_2 з 17 років вживає алкогольні напої, страждає алкоголізмом, у зв'язку з чим проходив лікування; згідно з показаннями його матері, у стані сп'яніння він робився некерованим і агресивним, а за його власними показаннями він раніше вчиняв грабежі; гроші, якими заволодів злочинним шляхом, упродовж 26-27 червня 2011 року він витратив на спиртні напої; намагався уникнути від відповідальності, давав непослідовні показання і вину не визнав, не розкаявся і не просив вибачення. На їх думку, зазначені обставини підкреслюють антисоціальний спосіб життя підсудного, характеризують його як цинічну, жорстоку і неконтрольовану особу, яка схильна до вчинення особливо тяжких злочинів і таку, що становить небезпеку для життя і здоров'я інших людей, а молодий вік -27 років не може бути визнано пом'якшуючою обставиною, оскільки вона не впливає на можливість усвідомлення ОСОБА_2 наслідків вчиненого і не зменшує ступені тяжкості злочину.

За змістом апеляції захисника ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення кримінально-процесуального закону, він просить у ній вирок в частині засудження ОСОБА_2 за п.п.1, 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити, та перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.187 на ч.3 ст. 185 КК України. При цьому зазначає, що, згідно з висновками експертиз, вилучені з місця події сліди взуття та долоні були залишені не ОСОБА_2, але заходи з метою встановлення особи, яка залишила ці сліди, досудовим слідством не проводилися; що наручного годинника, золотих сережок та каблучок у нього не було, проте місце знаходження цих речей не встановлювалося; що на вилученому в ході досудового слідства молотку слідів пальців рук ОСОБА_2 не виявлено, у під нігтями його рук, на шкіряній куртці, футболці і кросівках крові не знайдено; що за показаннями ОСОБА_2 і його матері молоток, шкіряна куртка, штани і светр з слідами крові йому не належать, однак, кому вони належать і як штани і светр зі слідами крові попали в його будинок, не встановлювалося, як не встановлювався механізм утворення на них слідів крові; що обвинуваченням не наведено доказів, що ці речі належать ОСОБА_2, а також, що протоколи огляду інших помешкань села у справі відсутні. На думку захисника, огляд помешкання ОСОБА_2 проведений з порушенням кримінально-процесуального закону, а зазначені у протоколі огляду відомості суперечать показанням понятого ОСОБА_8 Він також вважає, що обвинувачення ОСОБА_2 ґрунтується лише на його показаннях, які він давав під психічним і фізичним тиском працівників міліції, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисників, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_4, пояснення потерпілих та прокурора на підтримку своїх апеляцій, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом часткового проведення судового слідства, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілих слід залишити без задоволення, а апеляція захисника ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства двох осіб з корисливих мотивів за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах.

Як видно з протоколу судових засідань, після оголошення обвинувального висновку, у якому зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин, а його дії кваліфікуються за пунктами 1, 4 і 6 ч.2 ст.115 та за ч.4 ст. 187 КК України, підсудний не визнав себе вини лише за п.4 ч.2 ст. 115 КК України, а в решті обвинувачення, тобто в умисному вбивстві двох осіб з корисливих мотивів та заволодінні чужим майном свою вину визнав.

Показання ОСОБА_2 в наступних судових засіданнях, у яких він заперечивши свою причетність до вбивства ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з корисливих мотивів, визнав тільки те, що біля 18 години ІНФОРМАЦІЯ_2 зайшов в будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і в той час, коли вони лежали без ознак життя, в одній з кімнат забрав 3200 чи 3300 грн., а також стверджував, що на досудовому слідстві повністю визнавав вину під тиском працівників міліції, суд обґрунтовано відкинув, оскільки, крім визнання ним на початку судового засідання своєї вини за пунктами 1 і 6 ч.2 ст.115 та за ч.4 ст. 187 КК України, його винність у вчиненні вказаних у вироку злочинів підтверджується й іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, при відтворенні ОСОБА_2 обстановки та обставин події злочину під час досудового слідства він в подробицях розповів та показав на місці, як біля 18 години зайшов з молотком у будинок потерпілих; як на кухні в гаманці знайшов гроші, якими заволодів, і розсипав металеві монети; як в сінях наносив удари молотком в голову одній жінці, а потім в одній з кімнат цим же молотком наносив удари іншій жінці; де і у якому положенні вбиті жінки залишалися лежати на підлозі; як жінці, яка лежала в сінях, накрив голову ганчіркою чи кофтою; як і де шукав в будинку гроші та як у шафі в кишені пальто знайшов 3200 чи 3300 грн. При цьому ОСОБА_2 повідомив, у чому в той час він був одягнений; як вийшов з хати потерпілих і в яку сторону пішов; де по дорозі викинув молоток і куртку; як потім в себе вдома переодягнувся в інший одяг і поїхав у м. Хмельницький; як по дорозі на автобус заходив в магазин, у якому купував нові шкарпетки.

З протоколу цієї слідчої дії видно, що під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 добре орієнтувався в будинку потерпілих та на місцевості, якою пересувався залишаючи їх будинок, а також, що саме у вказаному ним місці на сусідньому домогосподарстві були знайдені молоток та шкіряна куртка, які він, за його словами, викинув після вчинення злочину.

Аналогічні показання ОСОБА_2 давав і при його допиті в якості обвинуваченого, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанції. У цих своїх показаннях ОСОБА_2, крім того, повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час вживання спиртних напоїв він пригадав, що 24.06.2011 року поштарка приносила сусідам пенсію, за його розрахунком -біля 2000 грн., у зв'язку з чим у нього виник умисел заволодіти їх коштами, до цього його також спонукала необхідність повернення боргу знайомій з міста Хмельницького. Саме тому він одягнув куртку, у якій був молоток, і пішов в будинок сусідів. Оскільки ОСОБА_7 його там побачила і могла розповісти про пограбування міліції, з метою її вбивства він наніс їй металевою частиною молотка спочатку один удар в лоб, а коли вона впала і почала хрипіти -наніс їй ще біля десяти ударів молотком, чим сильно пошкодив голову. Потім, побачивши, що в одній з кімнат ОСОБА_6 зсередини тримала ручку дверей, він з силою відкрив двері і з тих же причин та у такий же спосіб вбив і її, після чого почав шукати гроші, які знайшов у поліетиленовому пакеті в кишені пальто, що знаходилося в шафі. В Хмельницькому 200 грн. з тих, якими заволодів у будинку потерпілих, через свого товариша передав знайомій в повернення боргу, а решту витратив на спиртне та розваги з друзями. Після вказаних подій він переховувався у знайомого в с. Удріївці Дунаєвецького району Хмельницької області, де його і було затримано.

Не вірити наведеним показанням ОСОБА_2 на досудовому слідстві підстав немає, оскільки повідомлені у них обставини в деталях, які могли бути відомі тільки йому, співпадають з показаннями потерпілої ОСОБА_1 і свідків та підтверджуються даними протоколів огляду місця події, огляду будинку, у якому проживав ОСОБА_2, огляду речових доказів та з даними висновків відповідних судових експертиз.

Зокрема, за показаннями потерпілої ОСОБА_7 26.06.2011 року трупи її матері та бабки лежали в сінях і кімнаті відповідно, в кімнаті все було перевернуто, із зали було викрадено 4000 грн., які вона зберігала в поліетиленовому пакеті в кишені одягу, з тієї ж кишені пропали належні їй 2 золотих каблучки, годинник і сережки. Піддавати сумніву показання потерпілої щодо кількості викраденого у неї майна підстав немає, оскільки мотивів для дачі нею неправдивих показань з цього приводу, при тому, що інші кошти, які зберігалися в будинку, залишилися після злочину на місці, не встановлено.

З протоколу огляду місця події від 26.06.2011 року видно, що трупи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з явними слідами насильницької смерті дійсно знаходилися відповідно в сінях і в одній із спальних кімнат їх будинку в тому положенні, на яке вказував ОСОБА_2 на досудовому слідстві, їх голови мають тілесні ушкодження, голова ОСОБА_7 чимось накрита; в приміщеннях, де знаходяться трупи, сліди крові; на підлозі в кухні хаотично розсипані металеві монети, а в шухляді виявлено гаманець, з якого (за його показаннями) він взяв 20 гривень; речі в кімнатах розкидані; потерпіла ОСОБА_1 показала, де в кишені пальто у шафі вона зберігала 4000 грн., золоті прикраси і годинник.

Наявність на голові трупів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказаних тілесних ушкоджень підтверджується даними висновків судово-медичних експертиз №79 та №80 від 22.08.11р. Згідно з цими висновками зазначені тілесні ушкодження є тяжкими, такими, що несумісні з життям, перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті і могли утворитися: у ОСОБА_6 - від 5-разової дії на шкіру її голови ребра та прилеглої до нього плоскої поверхні (граней) якогось тупого твердого залізовмісного предмета; у ОСОБА_7 - від 14-разової дії на шкіру вказаних ділянок голови та лівого плеча такого ж тупого твердого залізовмісного предмета.

Утворення тілесних ушкоджень на трупах від дії твердого тупого залізовмісного травмуючого предмета підтверджується і висновками судово-медико-криміналістичних експертиз №91-мк від 19 серпня 2011 року та №90-мк від 18 серпня 2011 року. Відповідно до цих висновків одиночна наскрізна рана шкіри, вилучена із правої лобної ділянки голови трупа ОСОБА_6, та одиночний локальний наскрізний вдавлений перелом луски лобної кістки склепіння її черепа могли утворитися від травмуючої дії як ударної частини, так і носка наданого на експертизу столярного молотка, вилученого під час відтворення обстановки та обставин події, а одиночні наскрізні забійні рани шкіри, вилучені з лівої лобно-тім'яної ділянки волосистої частини голови трупа ОСОБА_7, - від двох окремих одноразових травмуючих дій як ударної частини, так і ударної частини чи носка вказаного молотка.

Крім того, згідно з висновком судово-цитологічної експертизи №116 від 29.07.2011 року виявлена на молотку, вилученому під час відтворення обстановки та обставин події, кров може походити від ОСОБА_7, але виключити домішки крові потерпілої ОСОБА_6 неможливо.

Відповідно до протоколу огляду будинку, у якому проживав ОСОБА_2, в його кімнаті були виявлені та вилучені штани та футболка з слідами червоно-бурого кольору.

У своїх показаннях на досудовому слідстві, які досліджені судом мати засудженого ОСОБА_3 підтвердила, що вказані речі належать її сину, вона бачила, що саме у цих штанах він був одягнений ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сам підсудний в судовому засіданні не заперечив, що у нього є штани і куртка, схожі на штани і куртку, які визнані речовим доказами.

Згідно з висновком судового експерта №516 від 13.07.2011 року на вилучених з будинку ОСОБА_2 штанах та футболці (светрі) знайдено кров людини, яка може походити від ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_9 підтвердила в суді, що напередодні - 24.06.2011 року приносила пенсію ОСОБА_7 та ОСОБА_6 їм додому, а свідок ОСОБА_10 підтвердила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 купував у неї шкарпетки, при цьому кудись поспішав.

Допитана у якості свідка жителька м. Хмельницького ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 товариш ОСОБА_2 передав їй гроші, які останній їй заборгував, а також, що за тиждень до цього вона телефонувала підсудному, щоб він повернув борг, і він обіцяв повернути.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на пропозицію підсудного спільно відпочивали у розважальних закладах м. Хмельницького, де розраховувався ОСОБА_2, що того вечора на прохання підсудного ОСОБА_14 передав його знайомій гроші.

З протоколу судового засідання також видно, що ОСОБА_2 показав суду, що в м. Хмельницькому він розповідав своєму другові, що в його селі вбили дві жінки і він забрав у їх будинку гроші.

Свідок же ОСОБА_15 показав в суді, що ОСОБА_2 розповідав йому, що саме він пограбував в селі якусь жінку.

Наведені докази, які не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки узгоджуються між собою, в сукупності спростовують доводи, викладені в апеляції захисника, та показання засудженого про його непричетність до вбивства сусідів і з достатністю вказують на те, що саме ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з корисливих мотивів, під час якого заволодів вказаним у вироку майном.

Суд першої інстанції, давши правильну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за вказаних обставин і вірно кваліфікував його дії за пунктами 1 і 6 ст. 115 КК України як умисне вбивство двох осіб з корисливих мотивів та за ч.4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті.

При цьому суд навів у вироку докладні й обґрунтовані мотиви, з яких відкинув показання підсудного щодо мети його прибуття в будинок сусідів ОСОБА_7 і ОСОБА_6, непричетності до їх вбивства, обставин заволодіння майном в будинку, а також про застосування до нього незаконних методів досудового слідства.

Доводи захисника та засудженого з посиланням на порушення кримінально-процесуального закону при проведенні слідчих дій не знайшли свого підтвердження.

Як видно з матеріалів справи, усі допити ОСОБА_2, а також відтворення ним обстановки та обставин події проводилися за участю захисників, відтворення обстановки та обставин події, крім того, й за участю понятих та з використанням відеозапису, тобто в умовах, які виключали можливість застосування до нього недозволених методів слідства, а у протоколах цих слідчих дій та їх відеозаписах будь-які зауваження їх учасників, у тому числі з приводу застосування незаконних методів слідства, відсутні. Більше того, сам підсудний в судовому засіданні повідомив, що під час відтворення обстановки та обставин події ні фізичного, ні психічного тиску на нього не чинилося, а також, що він сам тоді розповів, яким чином в його куртці виявився молоток.

Немає будь-яких зауважень з приводу невідповідності записів і в протоколі огляду місця події (будинку, у якому проживає ОСОБА_2).

Показання ж допитаного в судовому засіданні понятого ОСОБА_8, на які посилається в апеляції захисник, жодним чином не спростовують зазначені у цьому протоколі відомості, зокрема й щодо місця виявлення одягу ОСОБА_2, оскільки фактичне місце знаходження одягу разом з понятими зафіксоване на фото-таблиці, доданої до протоколу. До того ж з протоколу огляду видно, що огляд будинку проводився за участю матері засудженого ОСОБА_3, яка у своїх показаннях на досудовому слідстві, які були досліджені судом, підтвердила, що цей одяг належить її сину.

Порушень кримінально-процесуального закону під час проведення інших слідчих дій також не встановлено.

Оскільки досліджені судом першої інстанції докази з достатністю вказують на вчинення злочинів щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 саме ОСОБА_2, то встановлювати, кому належать виявлені в будинку покійних сліди взуття і долоні людини, чий молоток був виявлений при відтворенні обстановки та обставин події, а також, де знаходяться викрадені, проте не знайдені досудовим слідством, золоті прикраси та годинник, необхідності немає. А сама по собі відсутність в будинку потерпілих та на молотку слідів пальців і долонь рук засудженого його вини у вчиненні злочинів не спростовує.

Що стосується доводів захисника з посиланням на вилучення із справи протоколів огляду інших домоволодінь с. Ярославка, то вони нічим не підтверджені, будь-яких відомостей про існування таких протоколів захисником не надано. Крім того, за змістом статей 22, 64, 65, 66 і 223 КПК України у кримінальній справі повинні бути лише ті дані про фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення.

Отже наведені в апеляції захисника доводи щодо непричетності ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з корисливих мотивів та заволодіння при цьому чужим майном, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що, правильно встановивши фактичні обставини справи щодо способу заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілих, суд дійшов помилкового висновку про те, що умисне вбивство ОСОБА_2 було вчинене з особливою жорстокістю.

Як видно з висновку судово-медичної експертизи №79/80 від 22.08.2011 р. (а.а.с.50-55 т.3), під час заподіяння тілесних ушкоджень сильний фізичний біль відчувався лише від перших ударів по голові ОСОБА_6 та ОСОБА_7, після яких, враховуючи характер тілесних ушкоджень, вони втратили свідомість і при заподіянні подальших тілесних ушкоджень фізичного болю не відчували. За таких обставин та за відсутності інших доказів, які з достатністю вказували б на те, що ОСОБА_2 при умисному вбивстві шляхом нанесення ударів молотком в голови потерпілих усвідомлював, що завдає їм особливих фізичних чи психічних страждань, його дії не повинні одночасно кваліфікуватися за п.4 ч.2 ст. 115 КК України. Тому зазначена кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з вироку.

Питання ж про долю майна, на яке було накладено арешт, якщо його не вирішено судом, може бути вирішене судом першої інстанції в порядку ст. 409 КПК України, тому і цей довід апеляції захисника є безпідставним.

Покарання засудженому призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України.

При цьому суд врахував тяжкість злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд, зокрема, визнав молодий вік підсудного, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання, навчання, служби та роботи характеризується позитивно.

Підстав вважати, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав ці обставини, такими що пом'якшують покарання, колегія суддів не убачає, оскільки, по-перше, відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд вправі визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, по-друге, чинне законодавство не обмежує оцінку особи винного лише його характеристикою за якийсь останній період його життя чи роботи тощо.

На думку колегії суддів, за наявності у санкції ч.2 ст. 115 КК України альтернативного строку покарання (від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі), виходячи з вимог ст. 64 КК України щодо можливих випадків застосування довічного позбавлення волі, суд першої інстанції при визначені строку покарання обґрунтовано врахував позитивні відомості про ОСОБА_2 та його характеристики з місць навчання, служби, проживання і роботи за всі періоди, за які це можливо було зробити.

Що стосується замкнутості, мовчазності та успішності ОСОБА_2, а також відсутності у нього друзів під час навчання в школі до 10 класу, то, крім того, що ці якості самі по собі не є обставинами, що негативно характеризують його особу, вони не можуть бути визнані такими ще й тому, що у наступні періоди його життя (під час служби в армії, навчання в училищі і роботи) він характеризується позитивно.

Сумніви потерпілих щодо достовірності характеристики засудженого з виробничого підрозділу АФ "Оріяна-2008" спростовуються показаннями ОСОБА_2 в апеляційному суді про те, що він був офіційно прийнятий туди на роботу, але через відсутність роботи останнім часом працював лише тоді, коли його викликали за її фактичної наявності. До того ж ця характеристика підписана директором і завірена печаткою підприємства, а зазначені показання засудженого нічим не спростовані.

Те, що ОСОБА_2 страждає хронічним алкоголізмом ІІ ст. і в стані алкогольного сп'яніння може поводити себе агресивно, за наявності у нього позитивних рис, викладених у характеристиках, не виключає можливості його видужання і нормальної поведінки в майбутньому. Крім того, при апеляційному розгляді справи встановлено, що він за власною ініціативою вживав заходів до лікування цієї хвороби, а це свідчить про його бажання позбутися її і стати на шлях виправлення.

При визначенні міри покарання суд першої інстанції визнав обтяжуючими обставинами вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо осіб похилого віку, тому доводи апеляцій з посиланням на те, що вони судом не враховані, є необґрунтованими.

Поведінка ж засудженого після вчинення злочинів, у тому числі його переховування і зміна показань в суді, при призначені покарання не можуть бути враховані як обтяжуючі обставини, оскільки вони не входять до визначеного у ст. 67 КПК України переліку обтяжуючих обставин, який є вичерпним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, і підстав для призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі не знаходить.

При виключенні з вироку кваліфікуючої ознаки, передбаченої п.4 ч.2 ст. 115 КК України, з урахуванням тяжкості злочину та наведених у вироку обтяжуючих обставин, підстав для зменшення вказаного строку не убачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції прокурора та потерпілих залишити без задоволення, а апеляцію захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайоннного суду від 13 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити: виключити з вироку кваліфікацію дій за п.4 ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому за пунктами 1 і 6 ч.2 ст. 115 КК України покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1 і 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

В решті вирок залишити без зміни.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко