1-6/11 Про наїзд на пішохода, який перетинав проїжжу частину, що завдало тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, та завідоме залишення без допомоги пішохода, який перебував в небезпечному для життя стані - 24.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі Пасічної Ю.П. та потерпілого ОСОБА_11 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.02.2012 року, яким

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, українця, гр. України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, не судимого, військовозобов'язаного, проживаючого в АДРЕСА_1

засуджено за

- ч. 1 ст. 135 КК України - до 2 (двох) років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 286 КК України - до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до двох років;

На підставі ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до двох років.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого залишено підписку про невиїзд.

Цивільний позов прокурора Соснівського району м. Черкаси задоволено повністю і стягнуто з ОСОБА_6 па користь 3-ї міської лікарні м. Черкаси 634 гри. 68 коп.

Цивільні позови потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 5006 гри. 44 коп. в розрахунок матеріальної шкоди та 20000 грн. в розрахунок моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_6 в розрахунок судових витрат на користь експертних установ за проведення судових експертиз в сумі 141 грн. 23 коп. 188 грн. 31 коп. 405 грн. 65 коп.

Згідно вироку ОСОБА_6 засуджений за те, що він 21 жовтня 2004 року близько 23 години 35 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 д.н. НОМЕР_1 рухаючись по вулиці Котовського м. Черкаси, в районі магазину "Бриг", в порушення п. п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виявлення небезпеки для руху, у вигляді пішохода, яку водій об'єктивно спроможній був виявити, не вжив заходів до повної зупинки транспортного засобу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11., який перетинав проїзну частину, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, також порушив вимоги п. п. 2.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , завідомо залишив без допомоги пішохода, який перебував в небезпечному для життя стані, маючи змогу надати йому допомогу, умисно відмовився від нього з місця пригоди зник

Внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_6. потерпілий ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який затвердив обвинувальний висновок та потерпілий ОСОБА_11 подали апеляційні скарги в яких:

- прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого в своїй апеляції та доповненнях до неї просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок яким засудити останнього за ст. 286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, за ст. 135 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі і за сукупністю злочинів остаточно призначити 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, а також внаслідок неправильного вирішення цивільних позовів в частині стягнення моральних та матеріальних збитків.

- Потерпілий ОСОБА_11 не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого за ст. 286 ч.2 КК України та призначену міру і вид покарання останньому просив вирок суду скасувати постановити новий вирок, яким дії останнього перекваліфікувати з ч.1 ст. 135 на ч.3 ст. 135 КК України, задовольнити всі його вимоги в частині стягнення 42370,26 грн. матеріальної шкоди та 40 тисяч грн.. моральної шкоди.

На обгрунтування своїх вимог потерпілий зазначив, що висновки суду стосовно кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 135 КК України не відповідають фактичним обставинам справи, так як внаслідок ДТП він втратив здоров'я, що потягло тяжкі наслідки, а тому дії останнього повинні бути кваліфіковані за ч.3 ст. 135 КК України.

Крім того потерпілим вказується на безпідставне не задоволення його позовних вимог в повному обсягу про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора, яка не підтримала апеляцію прокурора в частині посилання міри та виду покарання засудженому, а підтримала апеляційні вимоги прокурора про скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів, пояснення потерпілого, який не підтримав апеляцію прокурора, а підтримав свої позовні вимоги, пояснення захисника ОСОБА_7 та засудженого, які заперечили проти задоволення апеляції прокурора в частині посилення покарання, та апеляції потерпілого в частині перекваліфікації дій ч.1 на ч.3 ст. 135 КК України, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора та потерпілого підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у справі, дослідженими у судовому засіданні та наведеними у вироку доказами і не оспорюється в апеляційних скаргах, за винятком потерпілого щодо кваліфікації дій останнього за ч.1 ст. 135 КК України.

Що стосується доводів за потерпілого про кваліфікацію дій засудженого за ч.3 ст. 135 КК України, то колегія суддів вважає, що такі доводи є безпідставними, так як тяжкі наслідки спричинені злочином є результатом заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження і його наслідків в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_6, який керував транспортним засобом.

Доводи прокурора про призначення засудженому надмірно м'якого покарання є безпідставними.

Призначаючи покарання засудженому, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував характер, ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх кількість, ставлення засудженого до вчиненого, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин і наявність утримання і догляду тяжко хворого батька останнім, думку потерпілого.

З урахуванням наведеного. колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання як за видом, так і за розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України і підстав вважати його несправедливим внаслідок м'якості, як про це йдеться у апеляційній скарзі прокурора, не має.

Що стосується розв'язання цивільного позову судом про стягнення з засудженого на користь потерпілого матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що вирок суду в частині стягнення матеріальної шкоди моральної шкоди на користь потерпілого підлягає скасуванню на новий судовий розгляд, в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Як вбачається із вироку суду, суд вищевказаних вимог закону не дотримався, не навів відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню та не послався на матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди з засудженого на користь потерпілого.

Крім того, вирішення судом першої інстанції цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. на користь потерпілого, то колегія суддів вважає, що суд безпідставно зменшив розмір стягнення моральної шкоди на 20 000 грн. з засудженого, так як в наслідок ДТП / з вини засудженого/ потерпілий зазнав ушкодження здоров'я, не працює, отримує соціальну допомогу, а тому сума стягнення моральної шкоди є значно недостатньою.

За таких обставин, доводи потерпілого про зм'якшення стягнень судом матеріальної та моральної шкоди з засудженого на користь потерпілого є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія судів, -

Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та потерпілого ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 в частині розв'язання цивільного позову - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.