11/1690/367/2012 Про перевищення влади та службових повноважень, службове підроблення документів, скоєне дільничним міліціонером, а також умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень - 12.04.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника Лубенського міжрайонного прокурора, потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, Державної казначейської служби України, захисників засудженого ОСОБА_7 -ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_7 на вирок Лубенського міськрайонного суду від 11 січня 2012 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця м. Лубни, гр. України, освіта вища, одруженого, на утриманні має 2-х неповнолітніх дітей, не працює, мешкає у АДРЕСА_1, раніше несудимого,

за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки позбавлення волі із позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки;

за ч.3 ст. 365 КК України на 7 років позбавлення волі із позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 3 роки;

за ч.1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки;

на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засуджено на 7 років позбавлення волі із позбавленням права займати посада в правоохоронних органах на 3 роки;

на підставі ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання «старший лейтенант міліції»;

постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_7:

на користь фінансового органу виконавчого комітету Лубенської міської ради - 1077 грн.18 коп. за лікування у Лубенській ЦМЛ потерпілого ОСОБА_9;

на користь Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В Скліфосовського 2 270 грн.30 коп. витрат на лікування у Лубенській ЦМЛ потерпілого ОСОБА_9

Постановлено стягнути з Державного Казначейства України на користь потерпілого ОСОБА_9 1259 грн.30 коп. на відшкодування майнової шкоди та на відшкодування моральної шкоди -30 000 грн., за надання правової допомоги - 2 000 грн.

Постановлено стягнути з Державного Казначейства України на користь потерпілого ОСОБА_10 83 грн.59 коп. на відшкодування майнової шкоди та 2 000 грн. на відшкодування за надання правової допомоги.

Вирішино питання із речовими доказами та судовими витратами.

Як визнав суд, ОСОБА_7, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ з 3 липня 2006 року, згідно наказу УМВС України за №204 о/о від 12.12.2007 року призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лубенського МВ з обслуговування Лубни та Лубенського району та маючи спеціальне звання « старший лейтенант міліції», здійснюючи функції представника влади, являючись службовою особою, всупереч положень Закону України «Про міліцію» (565-12) та функціональним обов'язкам,затвердженим наказом МВС України від 20.10.2003 року за № 1212 своїми діями перевищив владу та службові повноваження, вчинив службове підроблення документів за таких обставин.

Виконуючи свої обов'язки ОСОБА_728 вересня 2009 року з метою доставки гр. ОСОБА_10 до Лубенського міськрайонного суду для участі у розгляді адміністративної справи стосовно останнього за скаргою його дружини прибув на службовому автомобілі у село Ісківці Лубенського району за місцем проживання ОСОБА_10

На пропозицію ОСОБА_7 про необхідність складання протоколу і поїздки до Лубенського райвідділу ОСОБА_10 погодився,зауваживши, що йому необхідно переодягнуться і зачинити двері будинку.

ОСОБА_7 в порушення вимог п.8 п.п.»а» Постанови Ради міністрів УРСР «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» від 27.02.1991 року за № 49 (49-91-п) застосував до ОСОБА_10 спецзасіб (наручники) та силоміць посадивши до службового автомобіля.

Близько 15 год. ОСОБА_7 завів ОСОБА_10 до свого службового кабінету, застосовуючи психологічний та фізичний тиск, наніс декілька ударів гумовим кийком в область лівого колінного суглобу,лівого стегна, лівого плеча потерпілому з метою змусити його до зізнання у вчиненні злісної непокори працівникам міліції, яку він не вчиняв і підписати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 власноручно вніс до протоколу № 00003028 неправдиві відомості про те, що нібито ОСОБА_10 28 вересня 2009 року близько 13 год. 30 хв. у селі Ісківці по вул. Новій вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівника міліції, намагався втекти, хапав за формений одяг працівників,тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, що не відповідало дійсності.

На підставі цього протоколу Лубенським міськрайонним судом на ОСОБА_10 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 29.10.2009 року постанову місцевого суду відносно ОСОБА_10 було скасовано, а справу провадженням закрито за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.

19 червня 2010 року між ОСОБА_7, під час вживання ним алкогольних напоїв у барі «Київська Русь» у місті Лубни по вул. Радянській та іншими відпочиваючими, виник конфлікт на побутовому рівні. Працівниками бару та викликаним нарядом працівників ППС Лубенського МВ конфлікт був уладнаний на місці.

20 червня 2010 року, вночі, близько 3 год., ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, діючи як працівник міліції, без зазначення причини, особисто затримав потерпілого ОСОБА_9 в барі « Київська Русь» без повідомлення оперативного чергового Лубенського МВ про затримання останнього, без оформлення, завів до приміщення Лубенського МВ.

На грунті особистих неприязних стосунків, які склались під час перебування ОСОБА_7 у барі із ОСОБА_9, ОСОБА_7 умисно наніс потерпілому не менше п'яти ударів руками та ногами в область голови та тулубу, внаслідок чого ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження тяжкого ступеню і від яких потерпілий втратив свідомість.

Після побиття ОСОБА_9 ОСОБА_7 групі осіб - працівникам ППС та цивільних, що супроводжували його та ОСОБА_9 до приміщення міліції, вказавши на свою фотографію на стенді працівників повідомив, що є працівником міліції.

З метою укриття вчиненого злочину, ОСОБА_7 витягнув безпритомного потерпілого ОСОБА_9 через запасний вихід на вулицю і залишив у непритомному стані біля обочини автостоянки, розташованої поруч з приміщенням Лубенського МВ.

В апеляції помічника Лубенського міжрайонного прокурора ставиться питання про скасування вироку у звязку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, неправильного застосування кримінального закону.

Просить постановити новий вирок та призначити покарання за ч.1 ст. 121 КК України -7 років позбавлення воля, за ч.2 ст. 365 КК України -5р.позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на 2 роки 6 міс.; за ст. 365 ч.3 КК України -8 р. позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на 3 р. та з позбавленням його спеціального звання - « старшого лейтенанта міліції» ; за ст. 366 ч.1 КК України -3 р. обмеження волі з позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на 2 р.

Згідно ст. ст. 70, 72 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_7 шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 8 р. 6 міс. позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з позбавленням спеціального звання -«старшого лейтенанта міліції » При постановленні нового вироку вказати на кваліфікацію дій засудженого за ч.3 ст. 365 КК України -« тяжкі наслідки -спричинення потерпілому ОСОБА_9 умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння».

Цивільні позови потерпілих задовольнити повністю, стягнувши з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. та на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В апеляції потерпілого ОСОБА_9 ставиться питання про скасування вироку та постановлення нового вироку, призначити йому більш тяжке покарання. Стягнути з Державного бюджет України на його користь моральну шкоду 150000 грн. та витрати за надання юридичної допомоги 1350 грн.(а.с.316 том12).

В апеляції потерпілий ОСОБА_10 просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення, стягнути з Державного бюджету на його користь за надання правової допомоги - 200 грн.

В апеляції Державної казначейської служби України ставиться питання про скасування вироку в частині стягнення коштів з Державного казначейства України та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В апеляції та численних доповненнях до неї захисник засудженого ОСОБА_7- ОСОБА_3 наводить доводи про те, що засуджений має двох дітей на утриманні, очікується поява третьої дитини, просить вирок суду пом'якшити, а також ставить питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування або закриття справи, заміну запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Водночас посилається на порушення її прав як захисника, оскільки не ознайомлена із матеріалами кримінальної справи.

Посилається також на зацікавленість суддів Лубенського міськрайонного суду на засудження її чоловіка ОСОБА_7

В апеляції ставиться питання про перевірку причетності до побиття потерпілого ОСОБА_9 іншими особами в приміщенні Лубенського МУ.

Обґрунтовуючи свої доповнення до апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 посилається на те, що порушено вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки мається не скасована постанова Лубенського міжрайонного прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях дільничного інспектора Лубенського МВ ГУМВС України ОСОБА_7 ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 125, 364, 365 КК України( а.с. 20 том 3).

Захисник посилається на те, що засуджений доставляв ОСОБА_10 у судове засідання згідно заяви його дружини - ОСОБА_15(а.с. 132-134 том 3).

В апеляції та численних доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_7 наводячи доводи, що він ударів потерпілому ОСОБА_9 не наносив, а били його інші працівникі міліції, зокрема ОСОБА_16

Далі апелянт посилається на те, що саме він є потерпілим, оскільки ОСОБА_9 разом із ОСОБА_17 із хуліганських мотивів побили його та працівника міліції -ОСОБА_40. Власник бару «Київська Русь» ОСОБА_19 та охоронник врятували його від розправи.

Продовжував хуліганські дії ОСОБА_9 і в райвідділі, не зважаючи на те, що він, ОСОБА_7, вказав на свою фотографію і пояснив, що він є працівником міліції. ОСОБА_9 декілька раз штовхнув його і не витримавши нестерпного болю, інтуїтивно відштовхнув потерпілого. Впавши на підлогу, ОСОБА_9 втратив свідомість. Злякавшись, непритомного ОСОБА_9 перетяг на вулицю і залишив там.

Далі, заперечуючи застосування до потерпілого ОСОБА_10 фізичного насильства та психологічного тиску як під час оформлення документів про вчинення потерпілим адміністративного правопорушення -злісної непокори законному розпорядженню працівника міліції, так і під час його затримання для супроводу в районний суд по розгляду іншої адміністративної справи, але не заперечує, що під час примусового зштовхування ОСОБА_10 до салону автомобіля могли з'явитися синці, оскільки він активно чинив опір цьому.

На думку засудженого ОСОБА_7 апеляційний суд незаконно скасував постанову суду про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та закрив провадження по справі

Засуджений, наполягаючи на скасуванні вироку, з одного боку просить справу направити на новий судовий розгляд, а з другого боку - на додаткове розслідування.

В апеляційній скарзі захисників засудженого - ОСОБА_7,ОСОБА_4 ставиться питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді судової палати з розгляду кримінальних справ, думку прокурора, представника потерпілих ОСОБА_8 та потерпілих-ОСОБА_9 ОСОБА_10, представника Державного Казначейства України -Ткаченко А.М,, засудженого ОСОБА_7 та його захисників -ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію помічника Лубенського міжрайонного прокурора слід задовольнити частково, апеляцію Державного казначейства України частково задовольнити, апеляції потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково, апеляції захисників засудженого та засудженого залишити без задоволення з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунутованим.

Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_10 у судовому засіданні на пропозицію ОСОБА_7 прослідкувати до місцевого суду для розгляду адміністративної справи, порушеної за скаргою його дружини, він мав намір переодягнутися та зачинити двері будинку, але ОСОБА_7, застосовуючи фізичну силу, спеціальні засоби -наручники, силоміць заштовхнув його у салон автомобілю. У салоні автомобілю наносив удари гумовою палицею. По приїзду до Лубенської міліції, у службовому кабінеті № 109, ОСОБА_7,

не звільнивши його від наручників, наносячи удари гумовою палкою по різним частинам тіла, вимагав визнати себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, якого він не вчиняв та підписати документи. Місцевий суд за дане правопорушення наклав на нього стягнення -штраф,у розмірі 136 грн. Апеляційним судом постанова суду скасована та провадження по справі закрито у зв»язку із відсутністю в його діях складу правопорушення( а.с. 186 зворот-191 том 11).

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні підтвердила, що була присутня при розгляді адміністративної справи у місцевому суді відносно її чоловіка -ОСОБА_10, куди доставив його дільничний ОСОБА_7 у наручниках, її чоловік плакав. В цей же день ОСОБА_10 забирав їхній син, якому чоловік показував синці на ногах, плечах і скаржився на неправомірні дії ОСОБА_7 нанесення побоїв гумовою палицею у машині, службовому кабінеті (а.с.200 зворот-202 том 11).

Ці обставини підтвердив свідок ОСОБА_20 (а.с. 218-220 том 11).

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що 28 вересня 2009 року вона бачила ОСОБА_10 у наручниках, якого везли до Лубенського М.В і який їй показував синці на ногах та пояснив, що його побив дільничний ОСОБА_7 (а.с.199-200 том 11).

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_7 дійсно доставив ОСОБА_10 до Лубенського М.В. для складання протоколу про адміністративне правопорушення, але він, як керівник ОСОБА_7, вказівок щодо приводу ОСОБА_10 своєму підлеглому не давав.

За висновками судово-медичної експертизи за № 431 та 265 від 17.06.2011 року у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців лівого колінного суглобу, лівого стегна, лівого плеча, саден лівого та правого наколінника які могли утворитися від дії тупого (тупих)предметів, можливо у вказаний строк та при вказаних обставина і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ці тілесні ушкодження не могли утворитися від падіння ОСОБА_10 на площину (а.с.160-161 том 3,а.с.18-19 том 10).

Потерпілий ОСОБА_9С.у судовому засіданні пояснив, що після його побиття 20 червня 2010 року у приміщенні Лубенського МВ він прийшов до свідомості 30 червня 2010 року.

Із слів рідних та знайомих йому стало відомо, що тілесні ушкодження йому нанесли працівникі міліції у приміщенні Лубенського МВ. Його знайомий ОСОБА_17. розповів, що він бачив, як дільничний ОСОБА_7 із силою виштовхнув його із туалету розташованого в приміщенні Лубенського МВ.( а.с.а.с.191 зворот - 194 том 11).

Свідки ОСОБА_39 ОСОБА_38, ОСОБА_26 пояснили, що їх бригада карети швидкої допомоги близько 4 години ранку 20 червня 2010 року за викликом Лубенського МВ виїхали на місце пригоди. Поблизу приміщення міліції на бордюрі лежав молодий хлопець без верхнього одягу із явними ознаками побиття. У хлопця голова була у крові, з вуха текла кров, на тулубі мались сліди волочіння. Із слів осіб, що перебували неподалік, вони дізнались, що ОСОБА_9, який перебував у непритомному стані, побили працівникі міліції. ( а.с. 193 зворот-194,220-224,225-227 том 11).

Свідок ОСОБА_27 підтвердила у судовому засіданні, що приблизно о 4 годині ранку 20 червня 2010 року до реанімаційного відділення Лубенської лікарні було доставлено ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями голови, тулубу. У зв»язку з важким станом потерпілого направили до лікувального закладу Полтави ( а.с.194 зворот - 195 том 11).

Свідок ОСОБА_28 пояснив,що працюючи охоронцем бару « Київська Русь» спостерігав за порядком. Приблизно о 1 годині ночі 20 червня 2010 року між відпочиваючими виник конфлікт, який переріс у штовханину. Одного із відпочиваючих, який брав участь у штовханині, він із власником бару ОСОБА_19 вивів із кафе. Бійки між ОСОБА_7 та іншими відпочиваючими не було( а.с. 222 зворот -224 том 11).

Аналогічними показанням свідка ОСОБА_19 (а.с.234-235 том 11).

Свідок ОСОБА_30 підтвердив у судовому засіданні, що біля бару «Київська Русь», із якого виходили люди та 2-3 особи штовхалися, зустрів свого знайомого ОСОБА_31 Через деякий час прибули працівникі міліції і затримали його знайомого та ще одну особу. На них наділи наручники і повели до міліції( а.с. 235-237 том 11).

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні пояснив, що із своїм знайомим ОСОБА_31 відпочивали в той вечір у барі. Під час вживання алкогольних напоїв йому стало зле і він пересів за інший стіл. До нього підійшов знайомий ОСОБА_7 з претензіями і виник конфлікт, але бійки із ОСОБА_7 не було. Викликаний наряд міліції за вказівкою ОСОБА_7 на ОСОБА_31 наділи наручники та разом із ОСОБА_9 повели до міліції. Потім він побачив непритомного ОСОБА_9 на підлозі у приміщенні міліції із залитим кров'ю обличчям(а.с.239 зворот -242 том 11).

Свідок ОСОБА_31 пояснив у судовому засіданні, що після затримання його патрульно-постовою службою та застосування до нього спецзасобів, він промивав очі у приміщенні туалету міліції. В коридорі, біля туалету, лежав ОСОБА_9 у непритомному стані і весь у крові( а.с.228-230 том 11).

Свідок ОСОБА_33 пояснив,що 19 червня 2010 року перевіряв маршрути ППС Лубенського МВ. За телефонним дзвінком ОСОБА_34 приїхав до управління і побачив біля входу гурт молоді. До нього підійшов його знайомий ОСОБА_35 і повідомив, що його товариша побили працівникі міліції. Разом с останнім підійшли до туалету, біля якого сидів непритомний ОСОБА_9, а потім він бачив його на вулиці також в непритомному стані на спині( а.с. 208-210 том 11).

Свідок ОСОБА_36 пояснив, що 20 червня 2010 року відпочивав з ОСОБА_9 та ОСОБА_17 в барі «Київська Русь».Дійсно в барі виник конфлікт, але ніякого відношення вони до нього не мали. Коли вони вийшли з бару, до них підійшов чоловік, який представився працівником міліції і якого він упізнав - це був ОСОБА_7 Без будь - яких пояснень він заламав руки ОСОБА_9 та повів його до Лубенського МВ. По дорозі ОСОБА_7 неодноразово наносив удари по обличчю, тулубу, ногах потерпілого. Він, свідок, зателефонував ОСОБА_35 про затримання ОСОБА_9.(а.с. 202-208 том 11).

Свідок ОСОБА_35 пояснив, що близько 2 години 30 хвилин ночі він приїхав до Лубенського МВ. На його запитання черговий повідомив,що ОСОБА_9 до управління не доставляли. Потім до нього підійшов його знайомий ОСОБА_17 і повідомив, що ОСОБА_9 знаходиться на першому поверсі.

Він негайно пішов туди і побачив ОСОБА_7, який тримаючись руками за стінку, плигав обома ногами на голову ОСОБА_9, котрий був у непритомному стані. Відштовхнувши ОСОБА_7 від потерпілого, почав викликати медичну швидку допомогу( а.с. 215-218 том 11).

Свідок ОСОБА_17. також підтвердив у судовому засіданні, що ОСОБА_7 без будь-яких підстав біля кафе « Київська Русь» заламав руки ОСОБА_9 та повів до Лубенського МВ. У приміщенні управління ОСОБА_7 підійшов до стенду і показав на свою фотографію, повідомивши, що він є працівником міліції. ОСОБА_7 повів ОСОБА_9 вправо по коридору. Свідок бачив, як із туалету «вилетів» ОСОБА_9 та впав на підлогу, а ОСОБА_7 почав бити його ногами по голові. На зауваження свідка ОСОБА_7 почав йому погрожувати. В черговій частині він повідомив про побиття ОСОБА_7 ОСОБА_9 Повернувшись у кінець коридору побачив як ОСОБА_7 поливав ОСОБА_9 водою, а потім потягнув за руки непритомного ОСОБА_9 до запасного виходу( а.с. 205-208 том 11).

Як пояснив свідок ОСОБА_41.у ході перевірки працівниками прокуратури причетності інших осіб по факту нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 не встановлено.

Згідно матеріалів службового розслідування встановлена причетність ОСОБА_7 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9.у приміщенні Лубенського МВ( а.с. 243 -244 том 11). )

Протоколом пред'явлення особи для впізнання на фотознімках, згідно якого ОСОБА_35 впізнав ОСОБА_7, як особу, що била потерпілого ОСОБА_9 у приміщенні Лубенського МВ( а.с. 8-51 том 2).

За висновками додаткової судово-медичної експертизи за № 1134 від 15 червня 2011 року у потерпілого ОСОБА_9 встановлені тілесні ушкодження у вигляді:

а) закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеню, субарахноідального крововиливу, гемотимпанума праворуч, розрив правого слухового проходу, отогематоми, гематоми правого вуха, рани, гематоми м»яких тканин,саден шкіри голови, обличчя, лівої вушної раковини і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, по ознаці небезпеки для життя.

б) садна шкіри правого плеча, тулубу, які у своїй сукупності, так і кожне окремо кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження;

Тяжкі тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, які могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інше предмети з подібною характеристикою.

Легкі тілесні ушкодження могли утворитися і при падінні.

( а.с.12-13 том 10).

Таким чином, висновком додаткової судово-медичної експертизи спростовуються твердження засудженого про те, що тяжкі тілесні ушкодження могли утворитися при падінні.

Посилання в апеляціях засудженого та його захисників, що свідки своїми показаннями обмовили його в учиненні злочинів, є необґрунтованими.

Згідно з матеріалами справи у цих свідків не було причин обмовляти засудженого ОСОБА_7, їх показання відповідають іншим дослідженим доказам, а тому у суду не було підстав сумніватися в достовірності показань свідків, і він правильно обгрунтував ними свої висновки у вироку.

Засуджений ОСОБА_7 у своїй апеляції також посилається на порушення органом досудового слідства та судом ст. 22 КПК України, оскільки він неодноразово пояснював, що ОСОБА_9 у кафе наніс його тілесні ушкодження.

Відповідно до вимог ст. 27 КПК України справи про злочини, передбачені ст. 125 КК України, порушуються не інакше як скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримати обвинувачення.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_7 звертався із скаргою приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_9 до Лубенського міськрайонного суду, яка постановою судді від 10.03.2011 року залишена без розгляду та повернута скаржнику, оскільки скарга не відповідала вимогам ст. 251 КПК України (а.с.199 том 10).

За таких обставин колегія суддів вважає, що засуджений не позбавлений права оскаржити вищезазначене судове рішення.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, зокрема ті, що зазначені в апеляціях засудженого та його захисників, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні ним за викладених у вироку обставин злочинів, за які його засуджено.

Дії засудженого за ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України кваліфіковано правильно.

В численних клопотаннях засуджений ставить питання про призначення потерпілим судово-психіатричної експертизи, оскільки вважає, що умисно оговорили його, так як негативно ставляться до нього.

Наведені клопотання під час апеляційного розгляду були відхилені як необґрунтовані, оскільки ОСОБА_7 не навів жодного доказу про негативне ставлення до нього потерпілих до випадку вчинення ним злочинних дій.

Не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_7 і на неправомірність прийнятого суддею апеляційного суду Полтавської області постанову щодо ОСОБА_10 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Стосовно посилань захисника засудженого - ОСОБА_3 про наявність не скасованої постанови Лубенського міжрайонного прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях дільничного інспектора Лубенського МВ ОСОБА_7 ознак складу злочинів, передбачених ст. 125, 364, 365 КК України ( щодо потерпілого ОСОБА_10.) і яка міститься на а.с 20, том 3, то вони спростовуються наявною у тому ж томі справи постановою від 23 грудня 2009 року заступника начальника відділу прокуратури Полтавської області про скасування цієї постанови (а.с.93-94).

Посилання цього ж захисника на необ'єктивність суддів Лубенського міськрайонного суду до її підзахисного -ОСОБА_7, оскільки він є працівником міліції, не підтверджується, оскільки таких даних немає у кримінальній справі, як немає і в апеляції захисника.

Безпідставні посилання захисника ОСОБА_3 про порушення її прав як захисника, оскільки вона не ознайомилася із матеріалами справи, після закінчення додаткового розслідування.

В матеріалах справи мається розписка ОСОБА_3 про ознайомлення із матеріалами кримінальної справи ( а.с.369-370 том 11 ).

Окрім того на вимогу останньої місцевим судом надані ксерокопії матеріалів кримінальної справи, про що свідчать надані нею розписки ( а.с.353 -361 том 11).

Обвинувачений ОСОБА_7 знайомився із матеріалами кримінальної справи у присутності свого професійного захисника -адвоката ОСОБА_6

Призначаючи ОСОБА_7 основне покарання, місцевий суд урахував характер, ступінь тяжкості й обставини вчинення злочину, дані про особу засудженого, обтяжуючи т та пом'якшуючи його покарання обставини, зокрема ті дані, на які є посилання в апеляціях. З урахуванням всіх цих даних у сукупності судом ОСОБА_7 призначено основне покарання достатнє для виправлення. Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України й є справедливим.

Підстав для пом'якшення основного покарання призначення із застосуванням до ОСОБА_7 ст. 69 КК України, про що він та його захисники просять в апеляції немає.

Сімейні обставини ОСОБА_7 не дають підстав для пом'якшення

покарання засудженому з обранням його без позбавлення волі.

Немає підстав для призначення ОСОБА_7 і більш суворого покарання, як про це йдеться мова в апеляції прокурора та потерпілих.

Водночас наведені в апеляціях прокурора, Державної казначейської служби, потерпілих про порушення закону при вирішенні судом питання про цивільно- правову відповідальність Державної казначейської служби,інших державних структур.

Виходячи із змісту ст. 28 КПК України, право пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі,що зазнала від злочину збитків. У звязку з цим у кримінальній справі не можуть розглядатися регресні позови органів страхування і соціального захисту населення, підприємств, установ чи організацій.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди місцевий суд без достатнього обґрунтування прийняв рішення про часткове задоволення позовів потерпілих, необґрунтовано зменшивши розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

У вироку не наведено мотиви вирішення цивільного позову і стягнення сум з Державної казначейської служби.

Таким чином, суд розглянув цивільні позови з істотним порушенням чинного законодавства, що вплинуло на правильність прийнятого у справі рішення, а тому є підставою для скасування останнього в цій частині.

При кваліфікації дій засудженого за ч.3 ст. 365 КК України суд зазначивши, що від дій засудженого настали тяжкі наслідки, не вказавши які саме.

Проте, як убачається з матеріалів справи, суд прийшов до висновку. що ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

З урахуванням зазначеного колегія суддів апеляції прокурора, Державної казначейської служби, потерпілих задовольнила частково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію помічника Лубенського міжрайонного прокурора задовольнити частково.

Апеляцію Державної казначейської служби частково задовольнити.

Апеляції потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Апеляції захисників засудженого та засудженого залишити без задоволення.

Вирок Лубенського міськрайонного суду від 11 січня 2012 року щодо ОСОБА_7 у частині стягнення з Державного казначейства України на користь потерпілого ОСОБА_9 1259 грн. 30 коп. майнової шкоди, 30 000 грн. моральної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_10 83 грн.59 коп. майнової шкоди, завданих злочинними діями працівником Лубенського МВ УМВС України у Полтавській області ОСОБА_7 та по 2 000 грн. за надання правової допомоги, скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Цей самий вирок щодо засудженого ОСОБА_7 змінити. Доповнити кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_7 за ч.3 ст. 365 КК України «тяжкі наслідки - спричинення потерпілому ОСОБА_9 умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння».

Вирок в частині призначення додаткового покараня уточнити - позбавлення права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на 2 роки.